Чому зобов’язане різноманіття грунтів в природі

Різноманіття грунтів в природі зобов’язане біологічному колообігу речовин, внаслідок якого утворення грунту обумовлене взаємодією різних живих організмів, їх органічних решток та неорганічних речовин

В чому суть встановленого В.В.Докучаєвим закону зональності грунтового покриву

Згідно з цим законом основні типи ґрунтів поширені на поверхні континентів земної кулі широкими смугами (зонами), які послідовно змінюють одна одну відповідно до зміни клімату, рослинності та інших факторів ґрунтоутворення

Наведіть коротку характеристику природніх умов основних грунтових зон на території нашої країни

Різні типи грунтів в Україні займають неоднакові площі. На півночі рівнинної частини, на Поліссі, поширені дерново-підзолисті сірі лісові і темно-сірі опідзолені грунти. У лісостеповій і степовій зонах України поширені чорноземні грунти. На півдні Причорноморської низовини та в північній частині Степового Криму, де кліматичні умови посушливі, поширені темно-каштанові і каштанові грунти. В Українських Карпатах характер ґрунтового покриву змінюється з висотою. На Закарпатській низовині залягають лучно-буроземні грунти.

У Передкарпатті поширені буро-підзолисті поверхнево-оглеєні грунти, що мають невисоку природну родючість. У Кримських горах, в їх північних передгір'ях сформувались чорноземи південні і дерново-карбонатні грунти.

Які вимоги до сучасної класифікації грунтів

В Україні запропонована класифікація ґрунтів генетично-субстантивного типу. Вона включає такі таксономічні одиниці: тип — підтип — рід — вид — варіант — літологічна серія. Основною опорною таксономічною одиницею є тип ґрунту. В загальному аспекті кожний тип ґрунту діагностується в польо-вих за якісним складом генетичних горизонтів і уточнюється виз-наченими параметрами інтенсивності профільного гумусонагро-мадження. Його відображенням є показники: коефіцієнт профільного накопичення гумусу (КПНГ) і коефіцієнт профільно-го вмісту гумусу (КПВГ). Перший являє собою співвідношення між вмістом гумусу в профілі та кількістю фізичної глини в ньому, другий — вміст гумусу при визначеній грубизні профілю: КПНГ множиться на грубизну профілю в см. Ці показники за своєю суттю практично однакові, але вони доповнюють один одного. КПВГ більш якісно і кількісно віддзеркалює генетичні особливості органопрофілю і в цілому типологічну належність ґрунту. В основу підтипової характеристики ґрунту покладені підзо-нальні морфолого-генетичні особливості профілю при польовій діагностиці та інтенсивність гумусонагромадження у верхньому шарі 0–30 см через показник КПВГ. В основі диференціації ґрунтів на рівні роду лежить грануло-метричний склад, що обумовлює інтенсивність нагромадження гумусу в ґрунті. Вид ґрунту визначається параметрами грубизни гумусового профілю (від мілкого — < 25 см, до найглибшого — > 145 см). На видовому рівні ґрунти також розподіляються за ступенем солон-цюватості, засоленості, щебнистості і кам’янистості за відповід-ними кількісними показниками. Варіанти відображають зміни властивостей ґрунтів в результаті їх використання в культурі землеробства. Окремо виділяються цілинні та освоєні: модальні, окультурені, еродовані, вторинно осо-лонцьовані, плантажовані, осушені, вторинно гідроморфні, тощо. Ґрунтоутворювальна порода виділяється на рівні літогрануло-метричної серії.

5. Основні таксономічні одиниці класифікації грунтів:

тип — підтип — рід — вид — варіант — літологічна серія