2020-08-05
99
1. Вчасна й об'єктивна діагностика фінансового стану підприємства, визначення його "болючих точок" і вивчення причин їх виникнення.
2. Пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства, його платоспроможності і фінансової стійкості.
3. Розробка конкретних рекомендацій, спрямованих на ефективніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.
4. Прогнозування можливих фінансових результатів і розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів.
Аналіз фінансової стійкості ґрунтується головним чином на відносних показниках, тому що абсолютні показники балансу в умовах інфляції дуже важко привести в порівнянний стан.
Відносні показники аналізованого підприємства можна порівнювати:
o із загальноприйнятими "нормами" для оцінювання ступеня ризику і прогнозування можливості банкрутства;
o з аналогічними даними інших підприємств, що дає змогу виявити сильні й слабкі сторони підприємства та його можливості;
|
|
|
o з аналогічними даними за попередні роки для вивчення тенденцій поліпшення або погіршення ФСП.
1.2. Оцінювання фінансової стабільності підприємства на основі аналізу співвідношення власного і позикового капіталу
Фінансовий стан підприємства, його стійкість багато в чому залежать від оптимальності структури джерел капіталу (співвідношення власних і позикових коштів), від оптимальності структури активів підприємства і, в першу чергу, від співвідношення основних і оборотних коштів, а також від зрівноваженості активів і пасивів підприємства за функціональною ознакою.
Тому спершу необхідно проаналізувати структуру джерел підприємства й оцінити ступінь фінансової стійкості фінансового ризику. З цією метою розраховують такі показники:
1. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії), або концентрації власного капіталу, до загальної валюти нетто-балансу:
Кфн = 
(1.2.1)
Він характеризує, яка частина активів підприємства сформована за рахунок власних і прирівняних до них джерел коштів.
2. Частка чистих активів (реальної величини власного капіталу) в загальній валюті балансу:
Ч ЧА = 
(1.2.2)
3. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу - частка позикових (залучених) коштів у загальній валюті нетто-балансу- показує, яку частину активів підприємства сформовано за рахунок позикових (залучених) коштів довгострокового і короткострокового характеру:
КЗК = 
(1.2.3)
4. Коефіцієнт фінансової залежності:
КФЗ = 
(1.2.4)
Це обернений показник до коефіцієнта фінансової незалежності. Він показує, яка сума активів припадає на гривню власних коштів. Якщо його величина дорівнює 1, то це означає, що всі активи підприємства сформовані тільки за рахунок власного капіталу. Його значення 1,5 показує, що на кожні 1,5 грн, вкладених в активи, припадає 1 грн власних коштів і 0,5 грн - позикових.
|
|
|
5. Коефіцієнт поточної заборгованості:
КПЗ = 
(1.2.5)
Показує, яку частину активів сформовано за рахунок позикових ресурсів короткострокового характеру.
6. Коефіцієнт стійкого фінансування:
КСФ = 
(1.2.6)
Характеризує, яку частину активів балансу сформовано за рахунок стійких джерел. Якщо підприємство не бере довгострокових кредитів і позик, то величина КСФбуде збігатися з величиною коефіцієнта фінансової незалежності.
У свою чергу, для характеристики структури довгострокових джерел фінансування розраховують і аналізують такі показники.
7. Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел:
КНКДж = 
(1.2.7)
8. Коефіцієнт фінансової залежності капіталізованих джерел:
КЗКДж = 
(1.2.8)
Підвищення рівня цього показника, з одного боку, свідчить про посилення залежності від зовнішніх кредиторів, а з іншого - про ступінь фінансової надійності підприємства і довіри до нього з боку банків і населення.
9. Коефіцієнт покриття боргів власним капіталом (коефіцієнт платоспроможності):
Кпокр = 
(1.2.9)
10. Коефіцієнт фінансового левериджу, або коефіцієнт фінансового ризику - відношення залученого капіталу до власного:
КФЛ = 
(1.2.10)
Цей коефіцієнт вважається одним з основних індикаторів фінансової стійкості. Чим вище його значення, тим вищий ризик вкладення капіталу в це підприємство.
Найбільш узагальнюючим показником серед розглянутих вище є коефіцієнт фінансового левериджу" Усі інші показники тією чи іншою мірою визначають його величину.
Нормативів співвідношення позикових і власних коштів практично немає. Вони не можуть бути однаковими для різних галузей і підприємств. Частка власного і позикового капіталу у формуванні активів підприємства і рівень фінансового левериджу залежать від галузевих особливостей підприємства. У тих галузях, де повільно обертається капітал і висока частка необоротних активів, коефіцієнт фінансового левериджу не може бути високим. В інших галузях, де оборотність капіталу висока і частка основного капіталу низька, він може бути значно вищим.
Рівень фінансового левериджу залежить також від кон'юнктури товарного і фінансового ринку, рентабельності основної діяльності, стадії життєвого циклу підприємства, його фінансової стратегії і т. ін.
Для визначення нормативного значення коефіцієнтів фінансової автономії, фінансової залежності і фінансового левериджу необхідно керуватися фактично сформованою структурою активів і загальноприйнятих підходів до їх фінансування
Постійна частина оборотних активів - це той мінімум, що необхідний підприємству для операційної діяльності підприємства і величина якого не залежить від сезонних коливань обсягу виробництва і реалізації продукції. Як правило, вона цілком фінансується за рахунок власного капіталу і довгострокових позикових коштів.
Змінна частина оборотних активів схильна до коливань у зв'язку із сезонною зміною обсягів діяльності. Фінансують ЇЇ звичайно за рахунок короткострокового позикового капіталу, а при консервативному підході - частково й за рахунок власного капіталу.
Найбільш узагальнюючим показником серед розглянутих вище є коефіцієнт фінансового левериджу" Усі інші показники тією чи іншою мірою визначають його величину.
Нормативів співвідношення позикових і власних коштів практично немає. Вони не можуть бути однаковими для різних галузей і підприємств. Частка власного і позикового капіталу у формуванні активів підприємства і рівень фінансового левериджу залежать від галузевих особливостей підприємства. У тих галузях, де повільно обертається капітал і висока частка необоротних активів, коефіцієнт фінансового левериджу не може бути високим. В інших галузях, де оборотність капіталу висока і частка основного капіталу низька, він може бути значно вищим.
|
|
|
Рівень фінансового левериджу залежить також від кон'юнктури товарного і фінансового ринку, рентабельності основної діяльності, стадії життєвого циклу підприємства, його фінансової стратегії і т. ін.
Постійна частина оборотних активів - це той мінімум, що необхідний підприємству для операційної діяльності підприємства і величина якого не залежить від сезонних коливань обсягу виробництва і реалізації продукції. Як правило, вона цілком фінансується за рахунок власного капіталу і довгострокових позикових коштів.
Змінна частина оборотних активів схильна до коливань у зв'язку із сезонною зміною обсягів діяльності. Фінансують ЇЇ звичайно за рахунок короткострокового позикового капіталу, а при консервативному підході - частково й за рахунок власного капіталу.
Динаміка коефіцієнта фінансового левериджу (плеча фінансового важеля) залежить від зміни:
o структури активів підприємства (зі збільшенням частки необоротних і скороченням оборотних активів коефіцієнт фінансового левериджу за інших однакових умов має знижуватися, і навпаки);
o фінансової політики їх формування (консервативної, помірної, агресивної).
Для розрахунку впливу цих факторів на рівень коефіцієнта фінансового левериджу можна застосовувати таку факторну модель:
КФЛ = 
= 
, (1.2.11)
де КФЛ - коефіцієнт фінансового левериджу;
ЗК- середня частка залученого (позикового) капіталу у формуванні активів підприємства;
ВК- середня частка власного капіталу у формуванні активів підприємства;
- питома вага активу і-то виду в загальній валюті балансу;
Чзк1 - частка залученого (позикового) капіталу у формуванні і-го виду активу підприємства;
|
|
|
Чвк1- частка власного капіталу у формуванні активу і-то виду підприємства.
