Особливості формування потенціалу підприємств залежно від специфіки підприємницької діяльності

Дослідження процесів формування потенціалу сучасних підприємств доцільно здійснювати з огляду на ресурсний та галузевий аспекти, оскільки, по-перше, галузевий розподіл підприємств є традиційним для нашої економіки; а по-друге, ресурсна сегментація відображає найпоширеніший підхід до вивчення категорії «потенціал».

В основу аналізу галузевих особливостей формування потенціалу підприємств покладено специфічність технологічних про­цесів, особливості організації виробництва, відмінності в харак­теристиках кінцевого продукту та ресурсів для його виробництва, а також ринків збуту тощо.

Підприємства добувної промисловості нале­жать до капіталодомінаційних, що виявляється у високій фондо­місткості продукції. Сьогодні фондомісткість продукції даної га­лузі приблизно у 2—2,5 рази перевищує середній показник по народному господарству. Для підприємств цієї сфери бізнесу ко­лосальне значення має проблема компенсації витрат на геолого­розвідувальні роботи. Наприклад, у нафтодобувній промисловості ці витрати сягають 40 % усього обсягу інвестицій, а в газодобув­ній перевищують 50 %.

На сучасному етапі економічного роз­витку підприємства добувної галузі орієнтовано на зовнішні ринки збуту. Така ситуація обумовлює поступове зростання ролі маркети­нгу для формування та реалізації їхнього потенціалу, розвиток якого за умов адміністративної економіки та протягом трансформаційного періоду традиційно відставав від інших складових.

Іншою особливістю процесів формування потенціалу під­приємств видобувних галузей є визначальний вплив природних чинників на діапазон коливань витрат у окремих підприємствах (розмір проми­слових запасів, потужність рудного покладу, властивості корисних копалин, географічний чинник).

Особливо важливими для національної економіки сьогодні вважають енергоносії, а саме нафту та газ, що використовуються в багатьох сферах бізнесу. Основна проблема підприємств нафтогазової промисловос­ті — це транспортування видобутої нафти чи газу споживачам, а також повна оплата послуг останніми. Можливості транспорту­вання залежать від діаметра трубопроводів, вмісту в сирій нафті парафіну, потужностей нагнітальних (нафтоперекачувальних) підстанцій. Крім того, фінансова ефективність діяльності підприємств даної сфери бізнесу залежить від складності розробки ро­довища, а тривалість життєвого циклу — від запасів нафти чи га­зу у свердловині.

Загальна величина потенціалу електрогенерувальних компаній формується в основному під впливом таких внутрішніх чинників: рівень забезпеченості енергоносіями (нафтою, газом, мазутом, торфом чи атомним паливом) та їхніх якісних характеристик, рі­вень прогресивності та технічний стан генерувальних пристроїв (тобто рівень втрат атомної, теплової, кінетичної енергії за її пе­ретворення в електричну), рівень забезпеченості лініями елект­ропередач (раціональність територіальної розв'язки, рівень втрат за передання електроенергії тощо).

Металургійна промисловість є основою розвитку машинобу­дування, металообробки і будівництва. Підприємства чорної та кольорової металургії, як правило, розташовуються поблизу руд­них родовищ, що дає змогу мінімізувати транспортно-заготі­вельні витрати. Підприємства чорної та кольорової металургії належать до машинодомінаційних виробництв.

Чорна та кольорова металургія належать до експортно орієнтованих галузей, підприємства яких мають ура­ховувати не тільки регіональні, галузеві та державні фактори, а й прогнозувати зміни попиту на світових ринках.

Машинобудівний комплекс охоплює близько двадцяти різних спеціалізованих галузей, яким притаманна власна специфіка дія­льності. Машинобудівні підприємства створюють техніко-технологічну основу для розвитку підприємств усіх інших галузей промисловості, максимальної реалізації потенціалу окремих під­приємств та країни в цілому. Вітчизняне машинобудування має певні риси трудодомінаційних виробництв, хоч за кордоном такі виробництва повністю автоматизовано і вони мають характер машинодомінаційних. Підприємства машинобудування глибоко включено до системи загальнодержавних кооперативних зв'язків, що зумовлює їхню залежність від низки інших підприємств. Не­гативною спадщиною часів командно-адміністративної економі­ки є надмірна концентрація підприємств машинобудівного профілю в окремих районах нашої держави, що призводить до перевантаження регіональних екосистем.

В цій сфері бізнесу існують напрямки, які сильно залежать від природних умов, наприклад, морське та річкове суднобудування.

Підприємства хімічної промисловості можна віднести до машино- та матеріалодомінаційних, бо саме сировина та устаткування формують найвагомішу частину вало­вих витрат виробництва. Ефективність роботи в цій сфері бізнесу залежить від рівня розвитку інтеграційних зв'язків: концентрації, спеціалізації, коо­перування та комбінування. Використання тієї чи іншої форми зв'язків зумовлено специфікою технологічних процесів, характе­ром вихідної сировини, темпами науково-технічного прогресу, екологічними чинниками, сегментацією ринку тощо.

Підприємства промисловості будівельних матеріалів належать до машинодомінаційних, хоч окремі підгалузі можна класифікува­ти як матеріалодомінаційні. На розташування під­приємств впливають два основні фактори — сировина та споживач. Наприклад, цементні заводи здебільшого розташовують поблизу родовищ вапняків і глини, що зумовлено значними витратами цих мінералів на тонну цементу. Підприємства з виробництва скла, шиферу, залізобетонних конструкцій, навпаки тяжіють до спожи­вача, через складність транспортування готових виробів.

Легка промисловість забезпечує потреби населення та проми­словості у тканинах, шкіряних виробах, нитках тощо. У цілому підприємства цієї сфери бізнесу можна віднести до трудо- та матеріалодомінаційних, але в окремих випадках зі значним впливом машин та устаткування на ефективність їхньої діяльності. Про­мисловість тісно пов'язана з сільським господарством (на стадіях первинної обробки сировини), з машинобудуванням та хімічною промисловістю (щодо забезпечення устаткуванням та сирови­ною). Більшість підприємств орієнтується на споживача своєї продукції, хоч бавовняні, вовняні, шовкові, льняні та трикотажні виробництва розташовуються поблизу джерел сировини.

Сфера послуг включає організації освіти та охорони здоров'я, торгівлю та громадське харчування, підприємства побутового обслуговування населення, житлово-комунальні організації, транспорт і зв'язок, туристичні підприємства тощо. Послуги можуть мати матеріальний та нематеріальний характер. Усі види бізнесу в рамках цієї сфери мають чітко виражений трудодомінаційний характер. Відповідно до цього найбільшою складовою потенціалу підприємств сфери послуг є його соціаль­но-трудова складова, від якості та ефективності використання якої залежить довгострокова успішність цього бізнесу. Залежно від специфіки надання та споживання послуг можна виділити ще й інший чинник, що має, на перший погляд, другорядний харак­тер, а саме: матеріально-технічне забезпечення.

Транспортні підприємства належать (принаймні частково) до тих, що формують інфраструктуру економіки. Потенціал транспортних підприємств та рівень його викорис­тання безпосередньо залежать від рівня розвитку транспортної інфраструктури, під якою слід розуміти економічно збалансовану сукупність шляхів сполучення, рухомого складу, засобів управ­ління та зв'язку, систем технічного обслуговування. Дефіцит енергоносіїв призводить до нестачі пального різних видів, що зу­мовлює виняткову роль енергоносіїв за розрахунків потенціалу. Кризове становище національної економіки в цілому та транспо­рту зокрема підвищує значення фінансових ресурсів, обмаль яких гальмує процеси оновлення рухомого складу, зумовлює брак па­лива, спричиняє погіршення транспортних шляхів та всіх інших елементів.

Фінансово-кредитні установи та організації формують спе­цифічну сферу бізнесу, яка надає послуги фізичним та юридич­ним особам у процесі їхньої підприємницької діяльності, Крім того, такі установи повинні працювати в спеціалізованій систе­мі, організованій у певний спосіб. Оцінка розміру потенціалу банків повинна враховувати такі чинники: 1) розмір фінансових ресурсів та якість управління ними; 2) якість кредитного порт­феля; 3) ефективність організації роботи ключових підрозділів. Нарівні з обсягом та характером розміщення фінансових активів банківських організацій надзвичайно важливе значення мають організаційна структура та менедж­мент. Саме ці два чинники найчастіше визначають стабільність банку, сприяють залученню додаткового капіталу, надійності організації (банку чи страхової організації), її гнучкості за ди­намічних змін на регіональних та світових фінансових ринках тощо.

До сфери сільського господарства відносять власне сільське господарство та весь комплекс переробних галузей: харчову, м'ясо-молочну, борошномельно-круп’яну, комбікормову, мікро­біологічну та інші види промисловості. З розвитком цієї сфери тісно пов'язаний розвиток інших галузей: одні з них отримують сировину (наприклад, легка промисловість), а інші виробляють засоби праці та інші необхідні продукти (наприклад, сільськогос­подарське машинобудування, хімічна промисловість).

Діяльність сільськогосподарських підприємств продуктового комплексу характеризується сильним впливом природно-кліма­тичних умов: якістю ґрунтів, кліматом у регіоні, річною кількіс­тю опадів, середньорічною температурою та іншими факторами. Ясна річ, що їхній потенціал безпосередньо залежить також від якості насіннєвого матеріалу чи племінного фонду, технології вирощування (садіння), догляду та збирання. Сьогодні більшість підприємств в Україні ще працює традиційним способом, не ви­користовуючи ні нових сортів рослин чи порід худоби, ні нових технологій виробництва.

Через обмеженість земельних ресурсів потреби в продукції сільського господарства, що невпинно зростають, неможливо за­довольнити, обробляючи тільки найродючіщі ґрунти. Тому обро­бляються також і середні та найменш родючі ділянки. Потенціал кожного сільськогосподарського підприємства на 70 % форму­ється за рахунок саме земельних ресурсів, їхньої якості, місцерозташування. Оцінка всіх цих чинників має відбуватися через ри­нок, який сьогодні не функціонує за браком законодавчого поля.

Крім того, складна демографічна ситуація в нашій державі, особливо у сільській місцевості, спричинила відплив трудових ресурсів у міста. Тому другим за силою впливу фактором форму­вання потенціалу сучасних підприємств цієї сфери бізнесу слід вважати рівень кількісного забезпечення та якісні характеристи­ки трудових ресурсів. Ще одним критичним фактором виробниц­тва в сільському господарстві є його технічна база, яка в Україні вже давно фізично та техніко-економічно застаріла.

Проведені дослідження дають змогу висновувати про існуван­ня певних особливостей формування потенціалу підприємств за­лежно від сфери бізнесу. Досить часто саме ці специфічні факто­ри визначають успішність чи, навпаки, крах у довгостроковій перспективі. У структурі кожної соціально-економічної системи слід виокремлювати ключові точки, що зумовлюють розвиток всієї структури внаслідок комплексних зв'язків, мультиплікативних ефектів та феномену синергії.