Створення живописної картини-пейзажу для оформлення інтер'єру вітальні

Від якості виконання підрамника, його матеріалу, а також натягу полотна залежить збереженість картини. Полотно як основа для живопису в наш час набуло великого поширення. Воно достатньо міцне, легке, має добру фактуру.

Для нашої роботи ми обрали полотно (парусину) з такими якостями – міцне, густе, зіткане із рівних довгих ниток без вузлів і потовщень, з ясно вираженою зернистістю поверхні.

Підрамник було вибрано міцний і водночас легкий, без дефектів. Підрамник, має фаски-скоси на лицьовій поверхні в глибину, щоб полотно не торкалося до бруска, а утримувалося його гранями. На кути підрамника зі зворотної сторони були набиті частинки двп у формі трикутника та поперечна планка по центру підрамника для того, щоб запобігти його деформації під час натягування полотна.

Натяжка полотна на підрамник робиться наступним чином. Нове негрунтоване полотно промиваю в гарячій воді. Натягується полотно в зволоженому стані. Підрамник кладеться на стіл, потім зверху на нього кладеться і вирівнюється полотно, злегка натягуючи його по діагоналі закріплюючи степлером.

Для виготовлення проклейки взято желатин (75г) та водоемульсійну фарбу. Желатин заливаємо кип'яченою водою (в пропорції 1-20) і розмішуємо до повного розчинення. Після того, як желатин охолов до кімнатної температури, часину його змішуємо з водоемульсійною фарбою (в пропорції 1 до 1) і розмішуємо до однорідної маси.

Грунт наносимо широкою кісточкою, втираючи його в полотно. Після того як перший шар грунту трохи підсохне, починаємо наносити легким рівномірними рухами желатин, що залишився, він має бути таким, що почав застигати, тобто трохи густим.

Після повного висихання грунту поверхня полотна стає грубою і шершавою, через це на ній стає незручно працювати фарбами. Тому на наступному етапі підготовки полотна слід обробити його пемзою і наждачним папером, щоб поверхня була гладенькою.

Після того переносимо малюнок з обраного ескізу на полотно, зберігаючи потрібні пропорції.

Працюю широкими пензлями та мастихіном по всій площині полотна і намагаюсь зробити роботу (покрити все полотно фарбами, щоб не лишилось пробілів) за час поки висихає фарба. Користуюсь розчинником – скипидаром.

Після того як фарба підсохне, можна прописувати деталі. Нарешті, коли фарба повністю висихає, наносимо кольоровий контур в місцях де того потребує композиція, вставляємо картину в раму і закріплюємо.

ВИСНОВКИ

У процесі наукової роботи нами було досліджено розвиток пейзажного жанру на прикладі творів українських художників XIX – поч. XX ст., і виявлено, що український пейзажний живопис розвивався в контексті європейського мистецтва.

Відтак, майже до самого початку XIX ст. пейзаж в українському образотворчому мистецтві не виокремлювався у самостійний жанр, а слугував лише тлом для фігуративних композицій. На початку XIX ст. пейзажний жанр розвивався у контексті портретного живопису, у другій половині XIX ст. в живописі був поширений побутовий жанр. Виявлено, що з кінця XIX cт. в українському мистецтві значного поширення набув пленерний живопис, характерний і для більшості європейських шкіл. Пізніше у пейзажному мистецтві поширювалися нові зображальні мотиви, виникали новітні течії.

Нами було вивчено основні принципи художнього вирішення композиції та колориту в пейзажі на основі робіт українських художників XIX – поч. XX ст., і визначено, що композиція та колорит картини відіграють важливу роль у надходженні до нас інформації від художнього твору. Колір картини в інтер'єрі має важливе значення, він може сприйматися легким або важким, теплим або холодним, може викликати переживання чи створювати гармонію.

У роботі також було вивчено основні принципи зображуваного в картині, і зроблено висновок, що сюжет картини повинен перегукуватися з призначенням приміщення. Так, наприклад, вітальню краще прикрасити яскравими картинами в стилі імпресіонізм або красивими міськими пейзажами, написаними в світлих і теплих тонах.

У процесі роботи нами було досліджено можливості інтеграції картин пейзажного жанру в об'ємно-просторове середовище вітальні, і виявлено, що картина в інтер'єрі - це інструмент, за допомогою якого можна вплинути на сприйняття інтер'єру, наприклад, організувати рух по приміщенню, візуально розширити простір або зробити його вище. Картина є центральним елементом інтер'єру, підтримкою загальної ідеї. Розміщення картини в приміщенні продиктував нам сам інтер'єр, вона не суперечити йому, а підкреслює загальну стилістичну ідею. Розміри картини і те, на скільки пророблені її деталі, взаємодіють з розмірами приміщення, враховуючи відстань, з якої картина сприймається.

На основі вивченого матеріалу нами було створено власну картину-пейзаж для оздоблення інтер'єру вітальні. У роботі над композицією картини враховано встановлені закони композиції, основні принципи колірного вирішення та функціональне призначення приміщення, в якому буде розташована картина. Оскільки інтер’єр даної вітальні має лаконічний сучасний характер, це вимагало від художнього вирішення картини певної декоративності, спрощення композиції, що і було зроблено в даній роботі.

Функціональне призначення твору полягає в естетизації інтер'єру вітальні, підкресленні стилістичної ідеї кімнати.

Відтак, даний пейзаж створений на основі яскравих світлих кольорів і має візуально розширити простір приміщення.

Отже, створена картина виконує не лише естетичну функцію, але також є предметом, що здатен певним чином впливати на життя. Зображені на ній об'єкти - символічні, мають певне смислове та енергетичне наповнення.