Розкрийте зміст поняття громадянство.
Громадянство – це структурний елемент правового статусу особи, який розкриває головний зміст зв’язку людини і держави, взаємовідносин громадянина з державою та суспільством. Громадянство --це постійний, а не тимчасовий правовий зв'язок. Він проявляється у просторі і в часі. Змістом громадянства є взаємні права і обов'язки громадянина і Української держави. Постійний правовий зв'язок між особою і державою виникає та існує в силу визнання державою даної особи своїм громадянином. Відповідно громадяни володіють усім комплексом соціальних, економічних, особистих і політичних прав, несуть всі обов'язки, зобов'язані виконувати Конституцію і закони, захищати суверенітет і територіальну цілісність України. Громадянство України — це постійний правовий зв'язок між фізичною особою і Українською державою, що проявляється у їх взаємних правах та обов'язках.
Громадянство слід розглядати як: а) суттєву характеристику основ правового статусу особи; б) як суб'єктивне право особи на громадянство і в) як правовий інститут конституційного права.
У першому аспекті це означає, що від наявності громадянства залежить обсяг правосуб'єктності особи, оскільки не громадяни володіють меншим обсягом прав, свобод і обов'язків. У другому аспекті це означає, що кожна людина має право на громадянство, тобто на постійний правовий зв'язок з відповідною державою. Право на громадянство як суб'єктивне право закріплюється не тільки в нормах конституційного права, а й у міжнародних документах.
Громадянство як правовий інститут — це сукупність конституційних норм, які врегульовують однорідні суспільні відносини по набуттю, припиненню громадянства, процедур з питань громадянства. Предметом правового регулювання громадянства є саме ці питання. Громадянство в Україні регламентується такими актами, як Конституція України, Закон «Про громадянство України», а також «Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженим Указом
Президента України від 27 березня 2001 р. У ст. 4 Закону «Про громадянство України» встановлено, що питання громадянства регламентуються і міжнародними договорами, і якщо цими договорами встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у Законі «Про громадянство України», то застосовуються правила міжнародного договору.
Розкрийте зміст поняття норми права.
Норма права — це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу.
Норма права має внутрішній зміст:
- є мірою свободи і справедливості;
- є результатом владної діяльності держави, яка полягає в узагальненні і систематизації типових конкретних правовідносин, що виникають у громадянському суспільстві;
- має завжди загальний характер, тобто це таке розпорядження, що адресоване безлічі індивідуально не визначених суб'єктів і розраховано на багатократність застосування за певних життєвих обставин.
Розкрийте зміст поняття зобов’язання та назвіть підстави його виникнення та припинення.
Зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов’язання повинно ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов’язання можуть виникати на підставі договорів, і тоді вони називаються договірними. Частина зобов’язань може виникати за адміністративними актами, на підставі державного замовлення наприклад, органи управління видають розпорядження про поставку продукції тощо.
Підставою виникнення зобов’язання є також заподіяння шкоди іншій особі, придбання чи зберігання майна іншої особи без законних підстав. У цивільному праві є таке поняття, як забезпечення виконання зобов’язань. Цивільний кодекс України визначає способи забезпечення виконання зобов’язань: неустойка, завдаток, порука, гарантія (зобов’язально-правові), застава, притримання (речово-правові).
Згідно з Цивільним кодексом України зобов’язання припиняються:
1) виконанням;
2) переданням відступного;
3) зарахуванням;
4) за домовленістю сторін;
5) прощенням боргу;
6) поєднанням боржника і кредитора в одній особі;
7) неможливістю його виконання;
8) смертю фізичної особи;
9) ліквідацією юридичної особи.
Розкрийте зміст поняття правосуб'єктність.
Особливістю правового статусу суб’єктів правовідносин є те, що вони наділені правосуб’єктністю, яка в свою чергу включає в себе правоздатність і дієздатність.
Правосуб’єктність – це здатність бути носіями прав та обовязків, здійснювати їх від свого імені та нести юридичну відповідальність за свої дії.
Правоздатність – це здатність особи мати права та обов’язки.
Дієздатність – це здатність особи за певних умов набувати і здійснювати суб’єктивні права та юридичні обов’язки. Вона вміщує в собі угодоздатність і деліктоздатність.
Розкрийте поняття амністія та помилування.
Звільнення від засудженого від покарання або подальшого його відбування чи заміна більш м’яким, а також пом’якшення призначеного покарання, можливі за певних умов. Звільнення від покарання або пом’якшення покарання здійснюється також на підставі Закону України “Про амністію” чи на підставі Акту “Про помилування”.
Амністія є гуманним актом, який звільняє повністю або частково від покарання певну категорію осіб. Відповідно до Закону України „Про застосування амністії в Україні” (1996 р.) амністію не може бути застосовано до особливо небезпечних рецидивістів та осіб, засуджених за особливо тяжкі злочини.
Помилування застосовується лише персонально до засуджених осіб на їх прохання. Згідно з Конституцією України помилування здійснює Президент України стосовно індивідуально визначеної особи. Згідно ст.87 актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше 25 років.