2020-09-24
188
ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему:
Резерви поліпшення фінансових результатів діяльності підприємства (на прикладі „КФ „Ольга”)
ЗМІСТ
ВСТУП. 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ. 7
1.1 Суть, основні завдання і джерела для фінансового аналізу підприємства 7
1.2 Загальна модель і система показників для фінансового аналізу підприємства 10
1.3 Формування фінансових результатів діяльності підприємства та задачі їх аналізу. 16
1.4 Поняття та задачі аналізу рентабельності діяльності підприємства 21
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ „КОЛЕКТИВНОЇ ФІРМИ „ОЛЬГА”. 23
2.1 Загальна характеристика „Колективної фірми „Ольга” 23
2.2 Аналіз рівнів, динаміки та структури фінансових результатів діяльності підприємства 25
2.3 Факторний аналіз прибутку підприємства 30
2.4 Аналіз показників рентабельності 40
2.5 Аналіз розподілу і використання прибутку. 47
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ І РЕЗЕРВИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА. 51
|
|
|
3.1. Резерви збільшення прибутку і рентабельності „Колективної фірми „Ольга” 51
3.2 Пропозиції що до покращення фінансових результатів діяльності „Колективної фірми „Ольга” 60
ВИСНОВКИ. 63
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. 67
ДОДАТКИ. 70
ВСТУП
В умовах ринкової економіки підприємство здійснює свою виробничо-торгівельну діяльність самостійно, але конкуренція, що полягає в змаганні підприємств за споживача їх продукції, змушує продавця (виробника) безперервно вдосконалюватися. Підприємство, що програло в цій боротьбі, звичайно стає банкрутом, а відтак не може оплатити вартість товару, робіт і послуг, розраховуватися з бюджетом по обов'язкових платежах та платежах до позабюджетних фондів, якщо зобов'язання по платежах перевищує вартість його майна. Отже, щоб не стати банкрутом, підприємство мусить постійно шукати шляхи поліпшення своєї діяльності.
Важлива роль в реалізації цієї задачі відводиться аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляється стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників. Аналіз господарської діяльності дозволяє врахувати не тільки загальні закономірності і тенденції розвитку економіки, але і прояви загальних, специфічних і окремих економічних законів в практиці конкретного підприємства, своєчасно виявити тенденції змін і можливості підвищення ефективності виробництва. Завдяки сучасним методам економічних досліджень, методиці системного, комплексного фінансового аналізу, він дозволяє точно, своєчасно, всебічно оцінити результати господарської діяльності підприємства.
|
|
|
Кінцевим фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є прибуток. Прибуток - найважливіша категорія ринкових відносин, їй властиві три функції:
- економічного показника, що характеризує фінансові результати господарської діяльності підприємства;
- стимулюючої функції, що виявляється в процесі його розподілу та використання;
- одного з основних джерел формування фінансових ресурсів підприємства
- прибуток ─ основне джерело фінансування приросту оборотних коштів, оновлення і розширення виробництва, соціального розвитку підприємства, а також найважливіше джерело формування прибуткової частини бюджетів різних рівнів.
В ринковій економіці основною метою підприємницької діяльності є отримання прибутку, збільшення матеріальної зацікавленості учасників бізнесу в результатах фінансово-господарської діяльності. Максимізація прибутку в зв'язку з цим є першочерговою задачею підприємства. На величину прибутку у виробничій діяльності роблять вплив чинники суб'єктивного характеру і об'єктивні, не залежні від діяльності господарського об'єкту.
Суб'єктивні чинники: організаційно-технічний рівень управління підприємницькою діяльністю, конкурентоспроможність продукції, що випускається, рівень продуктивності праці, витрати на виробництво і реалізацію продукції, рівень цін на продукцію.
Об'єктивні чинники: рівень цін на споживані матеріали і енергетичні ресурси, норми амортизаційних відрахувань, кон'юнктура ринку.
Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти формування прибутку і рентабельності на підприємстві. В якості об’єкта дослідження вибрано підприємство „Колективна фірма „Ольга”, що здійснює посередницьку діяльність на території Одеси та одеської області.
Методологічною основою проведеного дослідження є діалектичний метод пізнання. Дослідження ґрунтується на наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених, законодавчих і нормативних актах органів державної влади щодо регулювання діяльності підприємств України. У роботі застосовувалися загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. Аналіз і синтез – для вивчення рівня прибутковості підприємства. Для дослідження впливу чинників на формування прибутку і рентабельності підприємства застосовувався факторний аналіз. За допомогою методу порівняння досліджувались абсолютні і відносні величини прибутку і рентабельності; з використанням методу групування – залежність результативних показників від складових їх формування. Графічний метод використовувався для наочного зображення показників формування прибутку і рентабельності підприємства. Інформаційна база дослідження ґрунтується на нормативно-довідковій та науковій літературі. Фактичні дані отримано з матеріалів фінансової звітності досліджуваного підприємства.
Метою даного дослідження є виявлення резервів збільшення прибутку і рентабельності на основі аналізу фінансових результатів діяльності підприємства „Колективна фірма „Ольга”, їх економічне обґрунтування і визначення їх впливу на показники, що характеризують фінансовий стан на даному підприємстві.
Для досягнення поставленої мети необхідне рішення наступних задач:
- Розглянути теоретичні аспекти аналізу фінансових результатів діяльності підприємства, а саме, висловити задачі, послідовність і методику аналізу;
- Продемонструвати вживання висловленої методики на практиці, а саме, розглянути на прикладі діяльності підприємства „Колективної фірми „Ольга”. Проаналізувати формування і динаміку прибутку, розрахувати показники рентабельності, провести факторний аналіз прибутку.
|
|
|
- На основі проведеного аналізу виявити існуючі резерви збільшення прибутку і рентабельності, розробити і запропонувати комплекс заходів, направлених на використання виявлених резервів.
Послідовність поставлених нами задач буде відповідати структурі роботи.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що на основі вивчення та узагальнення наукових праць вчених-економістів були виявлені резерви підвищення фінансових результатів діяльності підприємства, які при реалізації дозволять підвищити прибутковість та конкурентоспроможність підприємства.
Пропозиції і рекомендації, викладені в роботі, будуть сприяти удосконаленню діяльності підприємства та міститимуть шляхи реалізації знайдених резервів підвищення фінансових результатів підприємства.
У першому розділі – „Теоретичні та методичні основи фінансового аналізу” – подаються основні засади фінансового аналізу в загалі, та аналізу фінансових результатів зокрема, їх методи та задачі, також розглядається економічна природа прибутку, та процес його формування.
У другому розділі ─ „Характеристика та аналіз фінансових результатів діяльності „Колективної фірми „Ольга” ─ на основі даних фінансової звітності „Колективної фірми „Ольга” буде проведений аналіз фінансових результатів її діяльності, визначені тенденції результатів та вплив основних чинників.
У третьому розділі ─ „Напрямки і резерви покращення фінансових результатів діяльності підприємства” ─ буде проведений аналіз потенціалу підприємства та розглянуті можливості реалізації цього потенціалу, тобто шляхи покращення його фінансових результатів.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО
АНАЛІЗУ
1.1 Суть, основні завдання і джерела для фінансового аналізу підприємства
|
|
|
Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств та інших суб’єктів ринку в підготовці та прийнятті управлінських рішень. Ефективність цих рішень багато в чому залежить від об’єктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існуючих й очікуваних фінансових результатів діяльності підприємства та його фінансового стану. Це сприяло розвитку такого важливого напрямку аналітичної роботи, як фінансовий аналіз.[3]
Мета фінансового аналізу — інформаційно забезпечувати прийняття рішень, на які істотно впливають фактичні або прогнозні дані про фінансовий стан підприємства та фінансові результати його діяльності [15, c. 15]. Ідеться про отримання відносно невеликої кількості ключових, найінформативніших параметрів, що об’єктивно і всебічно характеризують стан та динаміку підприємства і його діяльності. Фінансовий аналіз підприємств проводиться з метою виявлення вразливих місць і визначення шляхів їх усунення [17, c. 9]. Дані аналізу відіграють вирішальну роль при визначенні напрямів конкурентної політики підприємства, вони використовуються при оцінці виконання поставлених перед ним завдань і для розробки програм розвитку на перспективу.
Отже основними функціями фінансового аналізу є:
- об’єктивна оцінка фінансового становища об’єкта аналізу;
- виявлення чинників і причин досягнутого стану;
- підготовка і обґрунтування управлінських рішень, що приймаються в області фінансів;
- виявлення і мобілізація резервів поліпшення фінансового становища діяльності.
Інформаційною базою фінансового аналізу є бухгалтерська звітність. Бухгалтерська звітність являє собою систему показників, що відбивають майновий та фінансовий стан організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період [38, c. 21].
Основними джерелами фінансового аналізу є [18]:
- форма №1 річної та квартальної звітності „Баланс підприємства”;
- форма №2 річної та квартальної звітності „Звіт про фінансові результати”;
- Дослідження бухгалтерського балансу дає можливість:
- одержати значний обсяг інформації про підприємство;
- визначити ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними коштами;
- встановити, за рахунок яких статей змінився розмір оборотних коштів;
- оцінити загальний фінансовий стан підприємства навіть без розрахунків аналітичних показників.
Бухгалтерський баланс є реальним засобом комунікації, адже завдяки йому керівники отримують уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств, правильності обраного стратегічного курсу, порівняльних характеристик ефективності використання ресурсів і прийнятті рішень найрізноманітніших питань по управлінню підприємством [38].
Інформація, подана в бухгалтерській формі № 2 є більш аналітичною, деталізованою і конкретною, порівняно з загальним бухгалтерським балансом (форма № 1). Для інвесторів і аналітиків ця форма є в багатьох відношеннях важливіша ніж сам баланс, тому що в ній міститься не застигла одномоментна, а динамічна інформація про те, яких успіхів досягло підприємство протягом року та за рахунок яких факторів.
За даними форми № 2 проводять аналіз фінансових результатів діяльності організації як по загальному обсягу в динаміці, так і за структурою, а також факторний аналіз прибутку та рентабельності[38].
Ця бухгалтерська звітність орієнтована на ринкові відносини і значною мірою наближена до вимог Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і фінансової звітності.
З метою фінансового аналізу може використовуватися і інша інформація - дані бухгалтерського і оперативного обліку, поточної звітності підприємства.
Слід зазначити, що за доступністю інформацію поділяють на відкриту і закриту (секретну), що є комерційною таємницею, тому і аналіз може бути двох видів: внутрішній і зовнішній [41].
Внутрішній аналіз здійснюється фінансистами підприємства на основі нормативів, що застосовуються на підприємстві і є комерційною таємницею; виконується він шляхом порівняння їх з плановими параметрами фінансової діяльності підприємства.
Зовнішній аналіз здійснюється за даними бухгалтерської звітності зацікавленими організаціями - податковою інспекцією, банком, іншими структурами. Бухгалтерська звітність, яка застосовується при цьому, містить обмежену інформацію про діяльність підприємства, однак дозволяє досить об'єктивно оцінити фінансовий стан підприємства, не користуючись при цьому інформацією, яка є комерційною таємницею.
Результати фінансового аналізу повинні достовірно відображати фінансовий стан підприємства, результати його діяльності і їх модифікації, що відбулися за звітний період[29, c.68].
Основні користувачі інформації про фінансовий стан та фінансові результати діяльності підприємства такі[29]:
- Керівництво підприємства — для керівника підприємства ця інформація є основою ефективного керування підприємством та прийняття ефективних управлінських та планових рішень;
- Акціонери підприємства, тобто його власники. Вони оцінюють, наскільки ефективно адміністрація виконує свої функції;
- Податкове управління. Йому необхідно мати інформацію про фінансовий стан підприємства (зокрема про суму прибутку) для визначення сум податків, що їх зобов'язане сплатити підприємство.
1.2 Загальна модель і система показників для фінансового аналізу підприємства
Традиційна практика фінансового аналізу підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.
Можна назвати шість основних прийомів аналізу [23]:
- горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;
- вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;
- трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);
- аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;
- порівняльний аналіз — внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньо-галузевими та середніми показниками;
- факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.
Предметом фінансового аналізу підприємства є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання. Для досягнення основної мети фінансового аналізу підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів — можуть застосовуватися різні методи аналізу.
Методи фінансового аналізу — це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства[42, c.45].
В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.
Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.
Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:
- експертних оцінок і сценаріїв;
- психологічні;
- морфологічні;
- порівняльні;
- побудови системи показників;
- побудови системи аналітичних таблиць.
Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.
До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:
- ланцюгових підстановок;
- арифметичних різниць;
- балансовий;
- виокремлення ізольованого впливу факторів;
- відсоткових чисел;
- диференційний;
- логарифмічний;
- інтегральний;
- простих і складних відсотків;
- дисконтування.
У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів)[43].
Для отримання необхідної аналітичної інформації розв'язують групу аналітичних задач, яку можна зобразити як загальну модель. В економіці існує дуже багато таких моделей.
Вихідним етапом фінансового аналізу підприємств є аналіз майна підприємства [25]. Він передбачає загальну оцінку майна з виділенням оборотних мобільних коштів і поза оборотних (іммобілізованих). Відомості про розміщення наявного в розпорядженні підприємства майна містяться в активі балансу.
У структурі балансу особлива роль належить найбільшим засобам, до складу яких входять: наявні гроші, цінні папери, дебіторська заборгованість, матеріально-виробничі запаси. До поза оборотних активів відносять: реальні основні засоби, довготермінові інвестиції і нематеріальні активи.
Завданням аналітика є оцінка структури найбільших та іммобілізованих засобів, а також зміни їх наявності за аналізований період.
В ході аналізу майна підприємства визначають також джерела його утворення. При цьому дається оцінка структури власних і позичених засобів. До власних коштів, за рахунок яких відбувається придбання, надходження і створення майна, відносять статутний фонд і прибуток. У склад власних джерел можуть ввійти також засоби, отримані від держави, орендодавців, інших підприємств, окремих осіб, зацікавлених у розвитку підприємства[25].
Основним джерелом фінансування мобільних активів є власні оборотні кошти, якими підприємство розпоряджається в момент його заснування. Спрямовуючи фінансові результати в основні й оборотні кошти, виходять з економічної доцільності: розмір власних оборотних коштів повинен забезпечувати мінімальну потребу протягом одного виробничого циклу у виробничих запасах, заділах незавершеного виробництва, залишках готової продукції. Єдиним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток підприємства.
До позичених засобів належать отримані в кредит від державних, комерційних і кооперативних банків та інших підприємств. Позичені кошти поділяються на кошти тривалого використання і кошти короткотермінового використання. В процесі аналізу позичених коштів оцінюється ефективність їх використання та можливість своєчасного повернення[16].
Важливими показниками, які характеризують ефективність використання своїх коштів, є показники оборотності оборотних коштів. Оборотність оборотних коштів характеризується такими показниками, як оборотність у днях, кількість обертів, коефіцієнт закріплення оборотних коштів.
Аналіз оборотності оборотних коштів передбачає виявлення ступеня прискорення (або сповільнення) оборотності і суми коштів, додатково залучених в оборот (вилучених з обороту).
Аналіз фінансової сталості підприємства передбачає визначення ступеня фінансової незалежності від зовнішніх позичених джерел[22]. Одним з важливих показників, які характеризують фінансову сталість підприємства, є показник питомої ваги всієї суми зобов'язань по залучених (позичених) коштах у вкладеннях в активи власних коштів. Цей показник отримав назву "коефіцієнт автономії". Він показує, наскільки підприємство є незалежним від позичених коштів.
На основі коефіцієнта довгострокового залучення позичених коштів судять про стабільність тієї частини коштів, яка утворюється за рахунок довготермінових кредитів.
Важливим показником фінансової сталості підприємства є коефіцієнт маневрування[22]. Цей показник дає змогу оцінити структуру розподілу власних засобів шляхом визначення питомої ваги власних оборотних коштів у загальній сумі джерел власних коштів. Коефіцієнт маневрування дає відповідь на питання, яка частина власних коштів підприємства не закріплена в цінностях іммобілізованого характеру і перебуває в стані, який дає змогу більш або менш вільно маневрувати цими коштами.
Аналіз платоспроможності дає змогу визначити здатність підприємства до швидкого погашення своїх короткотермінових зобов'язань [3]. При цьому прискіплива увага приділяється такому показнику платоспроможності, як загальний коефіцієнт покриття, що характеризує відношення мобільних засобів до короткотермінової заборгованості. Коефіцієнт покриття дає змогу з'ясувати, чи достатньо у підприємства коштів, які можуть бути використані ним для погашення своїх короткотермінових зобов'язань.
Частковим показником загального коефіцієнта покриття є коефіцієнт абсолютної ліквідності, який характеризує відношення найбільш ліквідної частини оборотних засобів (грошових коштів та цінних паперів) до поточних зобов'язань. Цей коефіцієнт дає відповідь на запитання, яка сума короткотермінових зобов'язань підприємства на звітну дату може бути погашена негайно.
Певну аналітичну цінність має проміжний коефіцієнт покриття[3]. Він визначається як відношення суми грошових засобів, цінних паперів і дебіторської заборгованості разом взятих до короткотермінових зобов'язань підприємства. Таке співвідношення показує, чи достатньо цієї суми для погашення короткотермінових боргів. Оцінюючи цей показник, слід врахувати тривалість короткотермінового кредиту при закупівлі товарно-матеріальних цінностей і продажу продукції підприємства.
Для оцінки загальної ефективності господарської діяльності підприємства визначені показники рентабельності[19]. Вони показують, наскільки прибутковою є діяльність підприємства.
Аналіз показників рентабельності передбачає оцінку рівнів рентабельності, визначення динаміки рентабельності, причин і факторів, які впливають на її зміну, і ступеня їх впливу на цю зміну [15]. Заключним етапом аналізу рентабельності є розробка заходів щодо мобілізації резервів підвищення рентабельності.
Виділяють такі основні показники рентабельності:
- рентабельність капіталу (майна),
- рентабельність фондів (рентабельність виробництва),
- рентабельність продукції.
Завершальним етапом фінансового аналізу підприємства є розробка заходів щодо зміцнення фінансового стану. У кожного підприємства завжди є резерви поліпшення фінансового стану. З'ясувавши в ході аналізу причини фінансових труднощів, їх слід згрупувати за основними напрямами.
Головними з них є виробничі фактори: обсяги виробництва, якість та асортимент продукції, що випускається, відповідність термінів її поставки термінам, передбаченим договорами. Важливу роль відіграють також фактори, пов'язані зі стабільністю матеріально-технічного постачання, наявністю ринків збуту і загальногосподарські.
Можна говорити і про власні фінансові фактори. Це насамперед рівень рентабельності, який багато в чому визначається рівнем цін на продукцію підприємства. Якщо рівень цін не забезпечує підприємству необхідного для його нормального розвитку рівня рентабельності, то слід подумати про перехід на випуск більш вигідної продукції, а також про пошук таких покупців (в тому числі на нових ринках збуту), які можуть придбати продукцію за вищою ціною.
Другою важливою об'єктивною причиною фінансових труднощів може бути погана забезпеченість виробничого процесу фінансовими ресурсами. У цьому випадку слід потурбуватися про реалізацію понаднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, ліквідацію надлишкових і мало використовуваних основних фондів, реалізацію наявних у підприємства цінних паперів. Серед інших засобів збільшення фінансових результатів мобілізація наявних у підприємства засобів спеціальних фондів, в тому числі резервного, створюваного спеціально з такою метою. Необхідно вивчити можливість отримання кредитів у банках, постачальників, покупців.
Вирішальним способом підвищення ефективності може стати зміна форми господарювання або форми власності.
Фінансовий аналіз підприємства завершується складанням конкретного плану зміцнення його фінансового стану, який містить виробничі, технологічні та організаційні заходи[43].
1.3 Формування фінансових результатів діяльності підприємства та задачі їх аналізу
Основною метою аналізу фінансових результатів є розробка і обґрунтованих управлінських рішень, направлених на підвищення ефективності діяльності господарюючого суб'єкта[3].
Першочерговими завданнями аналізу фінансових результатів, завдяки яким досягається його головна мета, є [23]:
- оцінка динаміки абсолютних показників фінансових результатів (прибутку і рентабельності);
- визначення напряму і розміру впливу окремих факторів на суму прибутку та рівень рентабельності;
- виявлення та оцінка можливих резервів зростання прибутку й рентабельності;
- розробка заходів щодо використання виявлених резервів.
Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства. Найважливіші серед них є показники прибутку, який в умовах ринкової економіки складає основу економічного розвитку підприємства. Зростання прибутку створює фінансову базу для самофінансування, розширеного виробництва, розв`язання соціальних проблем та задоволення матеріальних проблем трудових колективів. За рахунок прибутку також виконується частина зобов`язань підприємства перед бюджетом, банками та іншими підприємствами та організаціями. Зростання прибутку визначає зростання потенційних можливостей підприємства, підвищує міру його ділової активності, збільшує розміри прибутків засновників і власників, характеризує фінансове здоров’я підприємства[15].
Таким чином показники прибутку стають найважливішими для оцінки виробничої та фінансової діяльності підприємства. Вони характеризують ступінь його ділової активності та фінансового благополуччя. На основі прибутку визначається рівень віддачі авансованих коштів та дохідність вкладень в активи даного підприємства.
Кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства - це його чистий прибуток або збиток[15].
Прибуток є реальною частиною чистого доходу, створеного додатковою працею. Тільки після продажу продукту (робіт, послуг) чистий дохід приймає форму прибутку. Кількість прибутку визначається як різниця між виручкою від господарської діяльності підприємства (після сплати податку на додану вартість, акцизного податку і інших відрахувань з виручки до бюджетних і небюджетних фондів) і сумою всіх витрат на цю діяльність.
Розглянемо, які саме чинники впливають на цей підсумковий показник. Основним чинником є дохід (виручка) від реалізації продукції, що свідчить про ринковий попит на продукцію підприємства, повернення вкладених у виробництво коштів і можливість розпочати новий виробничий цикл. Розмір виручки від реалізації залежить від обсягів і структури виробництва за видами продукції та ринкових цін кожного виду. Відділи маркетингу підприємств зобов’язані постійно аналізувати ринковий попит на продукцію підприємства і своєчасно на нього реагувати. Економічне обґрунтування обсягів виробництва виконується через пошук так званого критичного обсягу, критичної точки, або точки беззбитковості.
Ще один чинник, який істотно впливає на розмір чистого прибутку, — це сукупні витрати на виробництво і збут продукції: собівартість реалізованої продукції, а також адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства) та витрати на збут (витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, рекламу, доставку продукції споживачам тощо).
Прибуток і собівартість є традиційними показниками у вітчизняній практиці фінансового аналізу діяльності підприємств. У ринкових умовах господарювання до основних показників поряд із зазначеними належать грошовий потік як сума чистого прибутку і амортизаційні відрахування. На відміну від інших видів витрат нараховані амортизаційні відрахування залишаються на рахунку підприємства, поповнюючи залишок ліквідних коштів. Амортизаційні відрахування відіграють важливу роль у системі обліку та плануванні діяльності підприємства. Вони є внутрішнім джерелом фінансування. Розмір амортизаційних відрахувань зменшує прибуток, що оподатковується. Таким чином, амортизаційні відрахування — істотний чинник
стимулювання інвестиційної діяльності підприємства.
Джерелом отримання прибутку (збитку) разом з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) може бути також діяльність підприємства, не пов'язана з реалізацією продукції.
Такими джерелами можуть виступати[29]:
- прибуток від пайової участі в спільних підприємствах;
- прибуток від здачі в оренду землі і основних фундацій;
- одержані і виплачені пені, штрафи;
- збитки від списання безнадійної дебіторської заборгованості, по якій закінчилися терміни позовної давності;
- доходи по акціях, облігаціях, депозитах;
- доходи і збитки від валютних операцій;
- прибутки (збитки) минулих років, виявлені в поточному році;
- фінансова допомога від інших організацій;
- збитки від стихійних лих.
Їх аналіз зводиться в основному до вивчення динаміки і причин одержаних збитків і прибутку по кожному конкретному випадку.
Збитки від виплати штрафів виникають у зв'язку з порушенням договорів з іншими підприємствами, організаціями і установами. При аналізі встановлюються причини невиконання зобов'язань, вживаються заходи для запобігання подібних помилок.
Збитки від списання безнадійної дебіторської заборгованості виникають звичайно на тих підприємствах, де постановка обліку і контролю за станом розрахунків знаходиться на низькому рівні. Прибутки (збитки) минулих років, виявлені в звітному році, також свідчать про недоліки бухгалтерського обліку.
Особливої уваги заслуговують доходи по цінних паперах (акціям, облігаціям, векселям і т.д.). Підприємства - утримувачі цінних паперів одержують певні доходи у вигляді дивідендів. В процесі аналізу вивчається динаміка дивідендів, курсу акцій, чистого прибутку, що доводиться на одну акцію, встановлюються темпи їх росту або зниження[24].
Основним джерелом інформації про фінансові результати діяльності підприємства є форма №2 бухгалтерської звітності („Звіт про фінансові результати”). Згідно з цією формою послідовність формування чистого прибутку (збитку) графічно можна зобразити як на рисунку 1.1 [4, c.38]
Рисунок 1.1 Формування чистого прибутку (збитку) підприємства
З цієї схеми ми добре бачимо ті основні важелі, використовуючи які підприємство може змінювати рівень свого прибутку. Такі як: об’єм та ціна реалізації; витрати на виробництво, керівництво, реалізацію та ін.; обсяги та напрямки інвестицій.
1.4 Поняття та задачі аналізу рентабельності діяльності підприємства
Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності (виробнича, підприємницька, інвестиційна), окупність витрат і т.д. [24]. Їх застосовують для оцінки діяльності підприємств і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні.
Показники рентабельності можна об'єднати в декілька груп:
- показники, що характеризують рентабельність (окупність) витрати виробництва і інвестиційних проектів;
- показники, що характеризують рентабельність продаж;
- показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин.
Всі ці показники можуть розраховуватися на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції і чистого прибутку.
Рентабельність виробничої діяльності (окупності витрат) обчислюється як відношення валового або чистого прибутку до суми витрат по реалізованій або виготовленій продукції[3]:
(1.1)
або
, (1.2)
де 
─ рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат), %;
─ валовий прибуток від реалізації продукції, грн.;
─ чистий прибуток, грн.;
─ сума витрат, грн..
Вона показує, скільки підприємство має прибутки з кожної гривні, що затрачує на виробництво і реалізацію продукції. Може розраховуватися в цілому по підприємству, окремим підрозділам і видам продукції.
Аналогічним чином визначається окупність інвестиційних проектів: одержана або очікувана сума прибутку від проекту відноситися до суми інвестицій в даний проект.
Рентабельність продажів розраховується відношенням прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) до суми одержаної виручки[3]. Характеризує прибутковість реалізації з гривні продажів.
, (1.3)
де 
─ рентабельність продажів;
─ валовий прибуток від реалізації продукції;
─ виручка від реалізації продукції.
Рентабельність (доходність) капіталу обчислюється як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості всього інвестованого капіталу або окремих його частин: власного, залученого, основного і т.д.
При розрахунку рентабельності капіталу необхідно брати середню величину капіталу за звітний період, проте в умовах інфляції більш реальні оцінки можна одержати, використовуючи моментальні значення даних показників.
Розглянувши теоретичні аспекти теми „Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства”, ми перейдемо безпосередньо до аналізу фінансових результатів конкретного підприємства, а саме „КФ „Ольга”.
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ ЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ „КОЛЕКТИВНОЇ ФІРМИ „ОЛЬГА”
2.1 Загальна характеристика „Колективної фірми „Ольга”
Підприємство створено для здійснення підприємницької діяльності учасників з метою отримання прибутку від посередницької діяльності, направленої на задоволення потреб споживачів в товарах.
Основним видом діяльності „КФ „Ольга” є реалізація друкованої продукції кількох видавництв, тобто посередницька діяльність.
Основними напрямками діяльності підприємства є:
- виробничо-впроваджувальна діяльність;
- торгово-закупочна діяльність;
- зовнішньоекономічна діяльність.
При здійсненні статутної діяльності підприємство виконує торгово-закупочну діяльність.
Підприємство „КФ „Ольга” являє собою товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ).
Товариством з обмеженою відповідальністю ─ засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов’язаннями і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.
Майно товариства з обмеженою відповідальністю формується за рахунок внесків учасників, одержаних доходів і інших законних джерел, і належить його учасникам на праві пайової власності.
Вищім органом управління „КФ „Ольга” є збір учасників. В його компетенції знаходяться питання визначення головних напрямів підприємницької діяльності, розгляд і затвердження кошторисів, звітів і балансів, обрання і відгук виконавчого органу і ревізійної комісії, визначення умов оплати праці посадовців, розподіл прибутку і визначення порядку покриття збитків та ін.
Виконавчим органом „КФ „Ольга” є директор. В його компетенції знаходяться питання розробки і реалізації цілей, політики і стратегії їх досягнення, а також організація і керівництво поточною діяльністю фірми, розпорядження майном, найом і звільнення персоналу.
Підприємство з моменту державної реєстрації є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банківських установах, печатку, штампи, товарний знак та інші реквізити. Воно може створювати на території України і за її межами дочірні підприємства, філії та представництва, відповідно до чинного законодавства країни.
Підприємство самостійно здійснює свою господарську діяльність на принципах повного господарського розрахунку, відповідає за результати своєї господарської діяльності, за винятком не взятих на себе обов’язків перед партнерами по укладеним договорам, перед державним бюджетом та банками, згідно діючого законодавства.
Самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на продукцію, і необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку підприємства, підвищення особистих доходів його робітників.
Підприємство враховує в своїй діяльності зацікавленість споживача в його потребах до якості продукції.
Оперативний звіт виконується в установленому порядку, згідно законодавству України.
Розрахунки з бюджетом та бюджетними організаціями проводяться робітниками бухгалтерії, у відповідності з законодавчими документами.
Основними джерелами інформації для проведення аналізу фінансових результатів діяльності даного підприємства є документи фінансової звітності: форма №1 „Бухгалтерський баланс” (Додаток А), форма №2 „Звіт про фінансові результати” (Додаток Б), а також опорос спеціалістів „КФ „Ольга”. Тут слід зазначити, що збір інформації про діяльність підприємства представляє певні труднощі, оскільки фахівці, боячись просочування конфіденційної інформації, неохоче йдуть на контакт.
На підприємстві, що розглядається нами, регулярно проводиться внутрішній аналіз фінансово-господарської діяльності, проте як результати, так і деякі початкові дані цього аналізу не розголошуються, оскільки керівництво „КФ „Ольга” відносить цю інформацію до комерційний таємниці.
2.2 Аналіз рівнів, динаміки та структури фінансових результатів діяльності підприємства
Велика кількість показників, що характеризують фінансові результати діяльності підприємства, створює методичні ускладнення їх системного розгляду. Різниця у призначенні показників ускладнює вибір кожним учасником товарного обміну тих з них, що в найбільшій мірі задовольняють його потреби в інформації про реальний стан даного підприємства. Адміністрацію підприємства, наприклад, цікавить величина отриманого прибутку та його структура, а також фактори, що впливають на її величину. Податкові інстанції зацікавлені в отриманні достовірної інформації про всі складові балансового прибутку: прибутку від реалізації продукції, прибутку від реалізації майна, позареалізаційних результатах діяльності підприємства та ін.
Аналіз кожної складової прибутку підприємства має конкретний характер, тому він дозволяє установникам та акціонерам вибирати напрямки активізації діяльності підприємства. Іншим учасникам ринкових відносин аналіз прибутку дозволяє виробити необхідну стратегію поведінки, спрямовану на мінімізацію втрат та фінансового ризику від інвестування у дане підприємство[23].
Отже стає очевидно що, обов`язковими елементами аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є дослідження їх динаміки та структури.
В аналізі використовуються наступні показники прибутку: прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), позареалізаційні результати (доходи і витрати від позареалізаційних операцій), прибуток який підлягає оподаткуванню, чистий прибуток.
В процесі аналізу визначається склад балансового прибутку, його структура і динаміка за період, який аналізується. При вивченні динаміки балансового прибутку застосовують метод порівняння: порівняння показників звітного періоду з показниками попереднього періоду[23].
Для аналізу і оцінки рівня і динаміки показників фінансових результатів діяльності підприємства на підставі "Звіту про фінансові результати" була побудована аналітична таблиця 2.1 фінансових результатів та здійснена оцінка структури та динаміки основних показників.
Таблиця 2.1 Основні показники дохідності підприємства за 2004 - 2005 рр
| № рядка | Найменування показника | Абсолютні величини, грн. | Відхилення абсолютне, грн. | Відхилення відносне, % | |
| 2004 р | 2005 р | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| 1 | Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)(Без ПДВ) | 169081 | 184452 | 15371 | 9,09 |
| 2 | Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) | 122968 | 130654 | 7686 | 6,25 |
| 3 | Валовий прибуток (збиток) | 17938 | 23057 | 5119 | 28,54 |
| 4 | Адміністративні витрати | 4150 | 5380 | 1230 | 29,64 |
| 5 | Витрати на збут | 1845 | 2306 | 461 | 24,99 |
| 6 | Собівартість реалізованої продукції з урахуванням адміністративних витрат і витрат на збут | 128963 | 138340 | 9377 | 7,27 |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| 7 | Прибуток від реалізації | 17938 | 23057 | 5119 | 28,54 |
| 8 | Інші операційні доходи | 1845 | 2306 | 461 | 24,99 |
| 9 | Інші операційні витрати | 0 | 0 | 0 | 0 |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| 10 | Прибуток від операційної діяльності | 13788 | 17677 | 3889 | 28,21 |
| 11 | Інші фінансові доходи | 461 | 307 | -154 | -33,41 |
| 12 | Інші доходи | 0 | 0 | 0 | 0 |
| 13 | Фінансові витрати | 0 | 0 | 0 | 0 |
| 14 | Інші витрати | 0 | 0 | 0 | 0 |
| 15 | Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування | 14864 | 18445 | 3581 | 24,09 |
| 16 | Податок на прибуток від звичайної діяльності | 4458 | 5534 | 1076 | 24,14 |
| 17 | Чистий прибуток | 10406 | 12912 | 2506 | 24,08 |
| 18 | Витрати на 1 грн. реалізованої продукції | 0,76 | 0,75 | -0,01 | -1,32 |
Розглянемо структуру балансового прибутку „КФ „Ольга” за 2005 рік, прослідимо її динаміку, порівнюючи з показниками попереднього року.
Аналіз динаміки показників, наведений в таблиці 2.1 дозволяє виявити тенденції змін.
Аналіз даних основних показників дохідності підприємства і структури прибутку вказують на те, що за період, що аналізується, спостерігалося збільшення основного показника діяльності підприємства - чистого прибутку з 10406 грн. у 2004 р. до 12912 грн. у 2005 р. (на 2506 грн.). Приріст склав 24,08%, що являє собою позитивну тенденцію й характеризує діяльність підприємства за аналізований період з кращого боку.
Цьому сприяло декілька факторів:
- Збільшення виручки від реалізації продукції на 15371 грн. (або на 9,09%)
- Збільшення інших операційних доходів на 461 грн. (або на 24,99%)
Прибуток від операційної діяльності збільшився на 28,21% (що в абсолютному вимірі склало 3889 грн.), це демонструє оптимізацію основної діяльності підприємства.
Однак прибуток від фінансово-інвестиційної діяльності підприємства зменшився на 308 грн. (на 28,62%), що свідчить про необхідність перегляду, та поліпшення фінансово-інвестиційної політики підприємства.
Питома вага позареалізаційних результатів склала лише 4,16 % від загальної суми прибутку від звичайної діяльності, як видно з таблиці 2.2
Таблиця 2.2 Структура прибутку від звичайної діяльності підприємства за 2004 – 2005 рр
| № рядка | Найменування показника | Абсолютні величини, грн. | Питома вага, % | Відхилення абсолютне, грн. | Відхилення відносне, % | ||
| 2004 р | 2005 р | 2004 р | 2005 р | ||||
| 1 | Прибуток від операційної діяльності (до оподаткування) | 13788 | 17677 | 92,76 | 95,84 | 3889 | 28,21 |
| 2 | Прибуток від позареалізаційної діяльності (до оподаткування) | 1076 | 768 | 7,24 | 4,16 | -308 | -28,62 |
| 3 | Прибуток від звичайної діяльності (до оподаткування) | 14864 | 18445 | 100 | 100 | 3581 | 24,09 |
Це є віддзеркаленням того, що підприємство займається тільки основним видом діяльності - реалізацією продукції і не займається позареалізаційною діяльністю, а саме, не має пайової участі в інших підприємствах, не має цінних паперів, не є арендодавачем основних фондів та ін. Більш наглядно динаміка прибутку від звичайної діяльності та його складових зображена на рисунку 2.1
Рисунок 2.1 Динаміка прибутку від звичайної діяльності підприємства та його складових за 2004 – 2005 рр
Основну частину прибутку підприємство „КФ „Ольга” одержує за рахунок реалізації товарної продукції. Графічно це та структуру прибутку від звичайної діяльності в загалі зображено на рисунку 2.2
Рисунок 2.2 Структура прибутку від звичайної діяльності підприємства за 2004 – 2005 рр
Прибуток від реалізації товарної продукції залежить від чотирьох чинників першого порядку: об'єму реалізації продукції; її структури; собівартості і рівня середньореалізаційних цін. Ці ж чинники є чинниками другого порядку по відношенню до балансового прибутку[15].
2.3 Факторний аналіз прибутку підприємства
Факторний аналіз прибутку дає можливість встановити походження джерел його формування (зміна обсягів реалізації, структури продукції, відпускних цін та цін на сировину, тарифів на електроенергію та перевезення). Факторний аналіз прибутку дає керівництву підприємства можливість корегувати діяльність підприємства в залежності від величини впливу на прибуток тих чи інших чинників.
Балансовий прибуток характеризує фінансовий результат усіх видів господарської діяльності підприємства. Аналіз балансового прибутку проводиться шляхом зіставлення фактично одержаного балансового прибутку за звітний період із даним за минулий рік. При цьому детально аналізуються складові частини балансового прибутку, вивчаються напрямки їх розвитку за звітний період, аналізується структура прибутку за звітний рік[28].
На зміну балансового прибутку впливають багато чинників. Кількісно можна зміряти чинники першого, другого і третього порядків.
До чинників першого порядку відносяться зміни[15]:
- прибутки від реалізації товарної продукції (товарів, робіт, послуг);
- прибутки від іншої реалізації;
- позареалізаційні прибутки;
В загальному випадку на величину прибутку від реалізації товарної продукції впливають такі чинники:
- зміни цін на реалізовану продукцію;
- зміни обсягів реалізації продукції;
- зміни собівартості продукції;
- зміни в структурі реалізованої продукції
Ці чинники відносяться до чинників другого порядку балансового прибутку.
Взаємозв'язок чинників першого і другого порядків з балансовим прибутком пряма, за винятком собівартості, зниження якої приводить до зростання прибутку.
При розрахунку впливу чинників першого порядку на балансовий прибуток використовуємо аддитивну факторну модель чинника:
, (2.1)
де 
─ зміни балансового прибутку, грн.;
─ зміни прибутку від реалізації товарної продукції (товарів, робіт, послуг), грн.;
─ зміни прибутку від іншої реалізації, грн.;
─ зміни позареалізаційних прибутків, грн..
Кількісна зміна кожного чинника рівна впливу цього чинника на зміну балансового прибутку.
Основну частину прибутку підприємство „КФ „Ольга” одержує за рахунок реалізації товарної продукції.
грн.,
грн.,
грн.,
грн.
Таким чином ми виявили, завдяки впливу яких саме чинників першого порядку прибуток на підприємстві за звітний період збільшився, а також розмір впливу кожного чинника.
Суть методики розрахунку впливу на операційний прибуток наведених чинників другого порядку полягає в послідовному аналізі кожного з них, тобто припускається, що інші чинники у цей час на прибуток не впливають. Визначимо ступінь впливу на прибуток цих чинників.
Прибуток від реалізації продукції розраховується по формулі:
, (2.2)
де ─ прибуток від реалізації продукції, грн.;
─ об'єм реалізованої продукції і-го виду в натуральному виразі;
─ ціна реалізації одиниці продукції і-го виду, грн.;
─ собівартість одиниці продукції і-го виду, грн..
Цю формулу використовуємо як модель чинника для детермінації факторного аналізу.
Спосіб ланцюгових підстановок дозволяє визначити вплив окремих чинників на зміну величини результативного показника шляхом поступової заміни базисної величини кожного показника чинника в об'ємі результативного показника на фактичну в звітному періоді[27]. З цією метою визначають ряд умовних величин результативного показника, які враховують зміну одного, потім двох, трьох, і т.д. чинників, допускаючи, що інші не міняються. Порівняння величини результативного показника до і після зміни рівня того або іншого чинника дозволяє виділити його вплив від впливу всіх чинників, і визначити вплив останнього на приріст результативного показника.
Алгоритм розрахунку способом ланцюгової підстановки для факторної моделі (2.2):
, (2.3)
─ базове значення прибутку;
, (2.4)
─ перший умовний показник прибутку, що показує, яке значення мав би прибуток при фактичному об'ємі реалізації продукції і базових ціні і собівартості;
, (2.5)
─ другий умовний показник, що відображає величину прибутку при фактичному об'ємі реалізації і фактичній ціні, але при базовій собівартості продукції;
, (2.6)
─ фактичний показник прибутку.
Загальна зміна прибутку:
, (2.7)
У тому числі за рахунок:
- зміни обсягів реалізації продукції
, (2.8)
Для кожного і-го виду продукції встановлюємо, скільки одержано прибутку додатково за рахунок зміни обсягів реалізації порівнюючи умовну суму прибутку від реалізації продукції у попередньому періоді при обсягах реалізації у звітному періоді з сумою прибутку від реалізації продукції у попередньому періоді.
- зміни ціни реалізації продукції
, (2.9)
Для кожного і-го виду продукції встановлюємо, скільки одержано прибутку додатково за рахунок змін цін реалізації порівнюючи умовну суму прибутку від реалізації продукції у звітному періоді при собівартості попереднього з умовною сумою прибутку від реалізації продукції у попередньому періоді при обсягах реалізації звітного періоду.
- зміни собівартості продукції
, (2.10)
Для кожного і-го виду продукції встановлюємо, скільки одержано прибутку додатково за рахунок змін собівартості продукції порівнюючи суму прибутку від реалізації продукції у звітному періоді з умовною сумою прибутку від реалізації продукції у звітному періоді при собівартості продукції попереднього періоду.
Алгебраїчна сума впливу всіх чинників обов'язково повинна бути рівна загальному приросту результативного показника:
, (2.11)
Відсутність такої рівності свідчить про допущені помилки.
Визначимо кількісну величину впливу кожного чинника:
а) Вплив на прибуток змін ціни на реалізовану продукцію
Зміни рівня цін і величина прибутку знаходяться в прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає, і навпаки.
Розрахунок впливу на прибуток змін цін на реалізовану продукцію представлений у таблиці 2.3
Таблиця 2.3 Вплив на прибуток змін цін на реалізовану продукцію
| Вид виробів | Прибуток від реалізації продукції у попередньому періоді при обсягах звітного, грн. | Прибуток від реалізації продукції у звітному періоді при собівартості попереднього, грн. | Вплив на прибуток зміни цін реалізації, грн. |
| 1 | 2281,5 | 3126,5 | 845 |
| 2 | 3998,8 | 3998,8 | 0 |
| 3 | 3887 | 9379,5 | 5492,5 |
| 4 | 0 | 0 | 0 |
| 5 | 1336,9 | 5993 | 4656,1 |
| 6 | 423,63 | -523 | -946,63 |
| 7 | 0 | 0 | 0 |
| Усього | 10047 |
Отже завдяки змінам у цінах порівняно з минулим роком підприємство отримало на 10046,97 грн. більше прибутку від реалізації продукції.
Наглядно рівень впливу на прибуток кожного виду продукції продемонстровано на рисунку 2.3
Рисунок 2.3 Вплив на прибуток змін ціни на реалізовану продукцію у 2005 році порівняно з 2004 роком
б) Вплив на прибуток змін обсягів реалізації продукції
Обсяг реалізації продукції може здійснювати як позитивний так і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення об'єму продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні об'єму реалізації відбувається зменшення об'єму суми прибутку.
В таблиці 2.4 представлений розрахунок впливу на прибуток змін обсягів реалізації кожного виду реалізованих товарів у 2005 році порівняно з 2004 роком.
Таблиця 2.4 Вплив на прибуток змін обсягів реалізації продукції
| Вид виробів | Прибуток від реалізації продукції у попередньому періоді, грн. | Прибуток від реалізації продукції у попередньому періоді при обсягах звітного, грн. | Вплив на прибуток зміни обсягів реалізації, грн. |
| 1 | 3321 | 2281,5 | -1039,5 |
| 2 | 4394 | 3998,8 | -395,2 |
| 3 | 5584 | 3887 | -1697 |
| 4 | 2459 | 0 | -2459 |
| 5 | 2050 | 1336,9 | -713,1 |
| 6 | 125 | 423,63 | 298,63 |
| 7 | 0 | 0 | 4315* |
| Усього | -1690,2 |
*оскільки цей вид продукції було введено тільки в звітному році то прибуток від його реалізації і є вплив зміни його обсягів реалізації на загальний прибуток
Наглядно рівень впливу кожного виду продукції продемонстровано на Рисунку 2.4
Рисунок 2.4 Вплив на прибуток змін обсягів реалізації продукції
З таблиці 2.4 ми бачимо, що через зміну обсягів реалізації продукції у звітному періоді порівняно з попереднім прибуток від реалізації продукції зменшився на 1690,17 грн. Графік впливу на прибуток змін обсягів реалізації (рисунок 2.4) демонструє що по більшості реалізованої продукції відбулося зменшення прибутків через зміну обсягів реалізації, причиною такого зниження можливо стала цінова політика підприємства, впроваджена на підприємстві. І хоча збільшення прибутку через зміни цін на реалізовану продукцію значно перекриває його зменшення через зміни обсягів реалізації, зменшення обсягів реалізації є досить негативним чинником, оскільки зменшується доля продукції підприємства на ринку і воно втрачає здобуті позиції.
в) Вплив на прибуток змін собівартості одиниці продукції
Собівартість продукції і прибуток знаходяться в обернено пропорційній залежності: зниження собівартості приводить до відповідного зростання суми прибутку, і навпаки.
Розрахунок впливу на прибуток змін собівартості одиниці продукції представлено у таблиці 2.5
Таблиця 2.5 Вплив на прибуток змін собівартості одиниці продукції.
| Вид виробів | Прибуток від реалізації продукції у звітному періоді при собівартості попереднього, грн. | Прибуток від реалізації продукції у звітному періоді, грн. | Вплив на прибуток зміни собівартості продукції, грн. |
| 1 | 3126,5 | 3000 | -126,5 |
| 2 | 3998,8 | 4537 | 538,2 |
| 3 | 9379,5 | 6760 | -2619,5 |
| 4 | 0 | 0 | 0 |
| 5 | 5993 | 2259 | -3734 |
| 6 | -523 | 2191 | 2714 |
| 7 | 0 | 4315 | 0* |
| Усього | -3227,8 |
*оскільки цей вид продукції був введений тільки у звітному році, він не може впливати на прибуток завдяки зміні собівартості
Наглядно рівень впливу кожного виду продукції продемонстровано на рисунку 2.5
Рисунок 2.5 Вплив на прибуток змін собівартості одиниці продукції
Таким чином ми виявили, що прибуток підприємства зменшився на 3227,8 грн. за рахунок змін собівартості продукції у звітному періоді порівняно з попереднім.
г) Вплив
