Будова довгастого мозку

головний мозок хребетних тварин на певній стадії ембріонального розвитку був представлений трьома мозковими міхурами: переднім мозком, середнім та ромбоподібним. В подальшому ромбоподібний мозок дав початок довгастому та задньому мозку. І хоча тепер ці два відділи часто об`єднують під назвою ”задній мозок”, ця назва використовується і у більш вузькому розумінні. Вона об`єднує ембріонально споріднені структури: вароліїв міст та мозочок.

Цепорівняно невелика за об`ємом частина головного мозку, яка у значній мірі зберегла риси будови мозкової трубки. Проте сіра речовина у довгастому мозкові розташована інакше, ніж у спинному: вона тут не сконцентрована навколо центрального каналу, а поділена на скупчення ¾ ядра черепномозкових нервів. Ці ядра та нерви, що відходять від них, частково зберігають сегментарну будову довгастого мозку, характерну для спинного мозку. Центральний канал спинного мозку, зайшовши у довгастий мозок, переходить у ІY шлуночок, розташований на дорсальній поверхні довгастого і частково заднього мозку, і завдяки своїй формі часто називається ромбоподібною ямкою.

черепномозкові нерви. Головний мозок зв`язаний з рештою тіла крім спинного мозку 12-ма парами черепномозкових нервів. Найменування цих нервів було стандартизоване близько 100 років тому: I — нюховий, II— зоровий, III — окоруховий, IY — блоковий, Y — трійчастий, YI — відвідний, YII — лицьовий, YIII — вестибуло-кохлеарний, IX — язикоглотковий, X — блукаючий, XI— додатковий і XII — під`язиковий.

У довгастому мозкові розташовані ядра ІХ-ХІІ пари черепно­мозкових нервів (рис.11.16). Язикоглотковий нерв (IX пара) — змішаний нерв, який складається з рухових, секреторних і чутли­вих волокон. Руховіволокна іннервують м`язи м`якого піднебіння, глотки, гортані і голосових зв`язок, беручи участь у здійсненні рефлексів чхання, кашля і блювання. Секреторні волокна язикоглоткового нерва іннервують привушну слинну зало­зу.

Чутливі волокна язикоглоткового нерва проводять збуд­ження від рецепторів каротидного синуса, євстахієвої труби і стінок барабанної порожнини, а також від смакових рецепторів задньої третини язика. По чутливихволокнах блукаючого нерва прово­диться збудження від рецепторів ротової порожнини, глотки, значної частини шлунково-кишкового тракту, дихальних шляхів, легень, рефлексогенних зон судин і серця.

блукаючий нерв (X пара) — найбільший нерв людського організму. Він також є змішаним — містить рухові, секреторні та чутливі волокна. Останніх у складі блукаючого нерва біля 95%, вони передають інформацію від рецепторів майже всіх внутрішніх органів, а також від твердої мозкової оболонки та вушної раковини. рухові волокна блукаючого нерва (парасимпатичні) іннервують гладкі м`язи більшої частини травного тракту, трахеї, бронхів, а також серцевий м`яз, а секреторні волокна — травні залози шлунка, тонкого кишечника, підшлункову залозу, печінку, нирки.

Додатковий нерв (ХІ пара) — руховий, він іннервує груди­но-ключично-сосковидний м'яз. При порушенні функції цього нер­ва або його ядра знижується тонус цього м'яза і плече на боці ураження опускається, що утруднює чи навіть унеможливлює по­вертання голови у протилежний бік.

Під'язиковий нерв (ХІІ пара) — також руховий, він іннервує всі м'язи язика свого боку. Однобічне ураження цього нерва чи його ядра супрводжується порушенням роботи язика.

Решта черепномозкових нервів не зв'язана з довгастим моз­ком, проте щоб не повертатися більше до цього питання, назвемо і їх. Так, нюховий нерв (І пара) і зоровий нерв (ІІ пара) — це чутливі нерви, які іннервують відповідно нюховий епітелій носа та сітківку ока, де останній утворюється аксонами гангліозних клітин сітківки. Окоруховий (ІІІ пара) і блоковий (ІV пара) нерви забезпечують координацію рухів очей, іннервуючи зовнішні очні м'язи. Блоковий нерв іннервує також м'яз, що піднімає повіку, а в складі окорухового нерва є парасимпатичні волокна, що іннерву­ють непосмуговані волокна ціліарного м'яза та сфінктер зіниці. Ці волокна беруть участь у здійсненні зіничного рефлексу. Трійчастий нерв (V пара) — зміша­ний, його рухові волокна іннервують жувальні м`язи і м`язи, що змінюють натяг барабанної перетинки. При однобічних ураженнях цих волокон чи нейронів нижня щелепа при відкриванні рота зміщується в бік ураження. Чутливі волокна про­водять збудження від рецепторів шкіри всього обличчя, слизової оболонки носа, кон`юктиви, окістя черепних кісток, зубів, твердої мозкової оболонки і смакових рецепторів язика. Відвідний нерв (VI пара) іннервує зовнішній прямий м`яз ока. При його ураженнях тонус цього м`яза знижується і очне яблуко зміщується до носу. Лицьовий нерв (VII пара) змішаний, його еферентні волокна іннервують всю мімічну мускулатуру обличчя, а також слізні, підщелепову і під"язикову слинні залози. По аферентних волок­нах цього нерва проводиться збудження від смакових рецепторів передньої частини язика. Вестибуло-кохлеарний (слуховий) нерв (VIII пара) — чутливий нерв. Він складається з двох гілок — слухової і вестибулярної. По слуховій гілці проводиться збудження від рецепторів кортієва органа завитки внутрішнього вуха, а по вестибулярній — від ре­цепторів півколових каналів та мішечків присінка.

Крім ядер черепномозкових нервів, характерною особливістю структури довгастого мозку є наявність у ньому потужної маси нервових елементів, які не одержують аферентних волокон безпо­середньо від периферичних джерел і не посилають рухових волокон на периферію. Це так зване сіткоподібне утворення, або  ретикулярна формація, яка має нер­вові зв`язки тільки з іншими відділами ЦНС і є фактично однією з надсегментарних структур ЦНС, функції якої будуть розглянуті нижче.

До надсегментарних структур відносять також ядра провід­них шляхів, що проходять крізь довгастий мозок до інших час­тин мозку. Основними з них є ядра Голля і Бурдаха, а також оливарні ядра, розташовані у товщі мозкової тканини.