Екологічний імператив

 Н. Моисеев (1988) вважає, що «планета Земля вступає в абсолютно новий етап своєї історії, коли тільки колективний Розум, колективна Воля і загальні цілеспрямовані зусилля дозволять уникнути катастрофи і відкриють перспективи подальшого розвитку цивілізації».

Чим раніше буде знайдений розумний спосіб дій, тим меншій кількості людей доведеться страждати. Людству необхідно пройти довгий і важкий шлях: усвідомлення спільності своїх цілей, знайти відчуття єдності, сформувати нову мораль і нову етичну основу життя на планеті Земля. Екологічна культура третього тисячоліття повинна: розумно враховувати уразливість природного середовища, не допускати перевищення меж її міцності, глибше вникати в суть властивих природі складних і взаємозв'язаних явищ, не вступати в суперечності з природними закономірностями, щоб не викликати розвитку необоротних процесів. Підставою для будь-яких дій повинен служити науково обґрунтований прогноз. Виконання цієї вимоги є обов'язковим незалежно від масштабів заходів – регіональних, континентальних або планетарних. Саме цю вимогу Н. Моисеев (1977) називає «екологічним імперативом». З ним сьогодні повинні вважатися не тільки ті, чия діяльність має господарський характер, але і політичні лідери, від яких залежать способи розв’язання міжнародних проблем.

Імператив (від лат. imperativus – владний) – це веління, це вимога, що не допускає вибору. Таким чином, значення даного поняття – категорично (не допускає вибору) екологічна вимога.

Н. Моисеев (1989) вважав, що екологічний імператив є основою екологічної свідомості і має на увазі глибоке усвідомлення об'єктивної необхідності зважати не тільки на закони природи, але і з «технічними умовами», що пред'являються нею.

Таким чином, забезпечення подальшого існування цивілізації і всієї популяції Homo sapiens вимагає глибокого розуміння значення екологічного імперативу як основи вибору людством стратегії розвитку. Саме завдяки екологічному імперативу стало зрозумілим, наскільки існуючі суперечності між природою і суспільством якісно загострилися, перетворились на найважливішу особливість сучасного етапу історії людства. Без їх подолання цивілізація не має майбутнього. Подолання ж цих суперечностей, у свою чергу, вимагає планомірності, цілеспрямованого використовування не тільки загальних ресурсів планети, але і технічного і інтелектуального потенціалів людства в цілому, тобто цілеспрямованого регулювання людської активності.

 

Лекція 3

ЗАГАЛЬНЕ УЯВЛЕННЯ ПРО БІОСФЕРУ.

ЕКОЛОГІЧНІ УМОВИ, ФАКТОРИ, РЕСУРСИ

3.1 Загальне уявлення про біосферу

3.2 Поняття «умови», «фактори», «ресурси»

3.3 Сукупність природних факторів

3.4 Середовища існування живих організмів.

Загальне уявлення про біосферу

Область існування живих організмів на Землі називають біосферою (сферою життя). Вперше цей термін вжив австрійський геолог Е. Зюсс у 1875 р. Але поширився він після видання в 1926р. праці нашого видатного вченого В.Вернадського, засновника та першого президента Академії наук України, «Біосфера».

Живі істоти (рослини, тварини, мікроорганізми) існують на поверхні Землі, в її атмосфері, гідросфері та верхній частині літосфери, в цілому складаючи плівку життя (сферу) на нашій планеті. Живий світ Землі, її біосфера, складається з організмів трьох таких основних типів.

Продуценти, або автотрофи – це організми, що створюють органічну речовину за рахунок утилізації сонячної енергії, води, вуглекислого газу та мінеральних солей. До цього типу належать рослини.

Консументи, або гетеротрофи – організми, що одержують енергію за рахунок харчування автотрофами чи іншими консументами. До них належать рослиноїдні тварини, хижаки й паразити, хижі рослини та гриби.

Редуценти – мікроорганізми, що розкладають органічну речовину продуцентів і консументів до простих сполук – води, вуглекислого газу й мінеральних солей.

Вся ця величезна кількість живих істот знаходиться в надзвичайно складних взаємовідносинах між собою.

 

Поняття «умови», «фактори», «ресурси»

Умови – це середовище, у якому перебиває і без якої не можуть існувати предмети, явища.  

Умови екологічні – сукупність екологічних факторів певного середовища.

Умови екстремальні – надто (максимально або мінімально) сурові умови для існування організмів. Можуть діяти як стрес.

Умови існування – сума факторів середовища, які потрібні виду чи угрупованню для нормального розвитку, включаючи фактори абіотичного, біотичного, антропогенного впливу.

Умови оптимальні – найбільш сприятливі для життєдіяльності певного організму, умови зовнішнього середовища.

Умови середовища – сукупність усіх факторів, що діють на окремий організм, популяцію або угрупування.

Ресурс – (франц. ressources) – запаси, можливості, джерело чогось (наприклад, природні ресурси, економічні ресурси). Ресурс – це речовина, інформація, вироблена за межами даної системи, яка є для неї матеріалом функціонування, розвитку, існування. 

Фактор – (лат. factor – роблячий, створюючий). Фактор – це рухома сила процесів і умов.

Екологічні факт ори – всі складові природного середовища, які впливають на існування й розвиток організмів і на які живі істоти реагують реакціями пристосування. За межами здатності до пристосування настає смерть.

Сукупність природних факторів

 

Природні фактори поділяють на:

Абіотичні фактори – це фактори неживої природи (сонячне світло, температура, вологість, швидкість течії, концентрація забруднюючих речовин, рельєф, вітер, властивості ґрунту).

Біотичні фактори – це різни форми впливу живих організмів, одна на іншого і на середовище (наприклад: опилення рослин комахами, конкуренція, з’їдання один одного, паразитизм.

Антропогенні фактори – це всі ті форми діяльності людини, які впливають на природне середовище, змінюючи умови існування живих організмів, або впливають на окремі види рослин і тварин.