Поняття електронного підпису

Електронні підписи — це електронний знак (символ), пов’язаний з електронним записом або інформацією, яку треба підписати. Закон про ЕД відносить електронний підпис до обов’язкових реквізитів електронного документа, який використовується для ідентифікації автора і/або підписувача електронного документа іншими суб’єктами електронного документообігу. Накладенням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст. 6 Закону про ЕД).

Оскільки природа електронного середовища така, що в ній неважко підписатися чужим ім’ям, то перед одержувачем електронного документа стоїть завдання — пересвідчитися, що такий документ був складений та підписаний саме тією особою, яка його склала, або принаймні з її згоди та відома.

Електронний підпис — дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов’язані і призначені для ідентифікації підписувача цих даних (ст. 1 Закону про ЕЦП).

На сьогодні відомі сім видів електронного підпису. Перші два види— найбільш неформальні та незахищені, останній — найбільш захищений, складний та врегульований. Саме цифровий підпис може гарантовано використовуватися для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності електронного документа.

Розуміючи, що законодавство може не встигати за розвитком техніки і технологій, законодавець надає сторонам змогу самим домовлятися, яким чином їм підписувати електронні документи. При цьому тільки використання цифрового підпису регулюється спеціальним законом — Законом про ЕЦП. Інші види електронних підписів в електронному документообігу суб’єкти електронного документообігу використовують на договірних засадах (ст. 6 Закону про ЕД). Причому електронний підпис не може бути визнаний недійсним тільки через те, що він має електронну форму або не базується на посиленому сертифікаті ключа (ст. 3 Закону про ЕЦП).

Цифровий підпис — різновид електронного підпису

У світі вже діє чимало законів, що регулюють електронний підпис¹, а в Україні ухвалено тільки закон, що регламентує один із видів електронного підпису — цифрового підпису, хоча саме електронний підпис у зв’язку з його ширшим використанням викликає зацікавлення у підприємців.

Однак слід пам’ятати, що електронний цифровий підпис — це просто термін одного технологічно специфічного типу електронного підпису. Створення цифрового підпису — вельми трудомістке та дороге заняття, що потребує застосування технічних засобів та професійних консультантів, а також окремого законодавчого регулювання.

Так, електронний цифровий підпис створюється внаслідок криптографічної операції з використанням технології PKI², що гарантує цілісність даних і неможливість відмови від підпису.

Цифровий підпис практично неможливо скопіювати, підробити або змінити. Водночас є безліч видів інших, простіших видів електронного підпису, поданих у формі тексту, цифрового зображення власноручного підпису, «відбитка голосу», символу тощо, які легко підробити і скопіювати. Нецифрові види електронного підпису широко використовуються при спілкуванні за допомогою мережі.

Електронний підпис у житті підприємців

Електронний підпис уже міцно увійшов у життя українських громадян. Простий текстовий підпис в електронному листі використовується повсюдно, і мало хто знає, що PIN-код, який використовується в банкоматах, — це також різновид електронного підпису, оскільки має основні його властивості: засвідчує та ідентифікує особу.

Інший приклад використання PIN-коду — підпис на податковій звітності. На жаль, в Україні він ще не застосовується. До 19 серпня 2005 р. в Україні діяв Наказ №357, в якому Держав­на податкова адміністрація України вимагала, щоб на документах податкової звітності платники податків використовували електронні цифрові підписи, що підлягають сертифікації у центрах сертифікації ключів.

Зрозуміло, що Наказ №357 не стимулював платників податків здавати податкові декларації в електронному вигляді у зв’язку з трудомісткістю та складністю процедури сертифікації електронного цифрового підпису. Нарешті, у серпні 2005 р. ДПАУ скасувала Наказ №357 і замінила його Наказом №351, в якому немає вимоги застосування електронного цифрового підпису при здаванні податкової звітності.

Більш того, при заповненні електронної звітності платникам податків не доведеться ставити жоден із перерахованих вище видів електронного підпису. Замість нього запроваджується так звана сигнатура програмного забезпечення. У додатку 1 до Наказу №351 сигнатура програмного забезпечення — єдиний елемент заголовка, який може мати порожнє значення. Тобто «сигнатура» автоматично заповнюється програмним забезпеченням, що попередньо пройшло сертифікацію у Державній податковій адміністрації України.

Є надія, що коли-небудь в Україні подавати податкову звітність буде так само просто, як і в США. Так, податкове відомство США (IRS) просто благає своїх «підопічних» здавати податкові декларації в електронній формі з використанням електронного підпису у вигляді PIN-коду. Такий PIN-код — це будь-які п’ять цифр на вибір платника податків (крім усіх нулів).

Податкове відомство США називає такі переваги подання податкових декларацій з простим електронним підписом: простота (платник податків сам вибирає 5 цифр PIN-коду), відсутність будь-якої реєстрації та необхідності надсилати поштою паперовий документ з рукописним підписом тощо.

Додамо від себе ще одну перевагу — відсутність будь-якої сертифікації.

¹ Наприклад, у США — це Закон про електронні підписи у глобальній і національній торгівлі («Electronic Signatures in Global and National Commerce Act»). Також з 1999 р. Європейський Союз прийняв Директиву Європейського Союзу про правові основи співтовариств для електронних підписів (Directive on a Community Framework for electronic signatures).

²Скор. від Public Key Infrastructure (інфраструктура відкритого ключа).