Методичні вказівки до вивчення питань теми

При визначенні конституційних правовідносин необхідно підкреслити, що будь-які правовідносини є вольовими суспільними відно­синами між людьми, взаємні права та обов'язки яких врегу­льовані нормами права.

У вітчизняній і зарубіжній юридичній науці конституційно-правові відносини розглядаються як нормативно визначені суспільно-політичні відносини, що виникають, змінюються або припиняються внаслідок діяльності чи поведінки суб'єктів конституційно-правових відносин і породжують конституційні права й обов'язки учасників цих відносин.

Конституційно-правові відносини мають певні кваліфікуючі ознаки, що дозволяють відрізняти їх від інших видів правовідносин. По-перше, конституційно-правові відносини-це вид суспільно-політичних відносин, які виникають, змінюються і припиняються на підставі дії конституційно-правової норми. За сутністю і змістом ці правовідносини пов'язані переважно з реалізацією владних, політичних інтересів суб'єктів конституційного права. По-друге, конституційно-правові відносини мають динамічний характер. Вони виникають, змінюються (доповнюються) та припиняються (призупиняються) внаслідок діяльності, поведінки суб'єктів конституційно-правових відносин або ж незалежно від їх волі. По-третє, виникнення, зміна та припинення конституційно-правових відносин породжують конституційні права і обов'язки учасників цих відносин. Тобто конституційні права і обов'язки виникають, змінюються та припиняються залежно від динаміки розвитку конституційно-правових відносин загалом. По-четверте, усі елементи конституційно-правових відносин - об'єкти конституційно-правових відносин, суб'єкти конституційно-правових відносин, зміст конституційно-правових відносин, юридичний факт мають свої особливі ознаки, що різнять ці елементи від елементів інших галузевих правовідносин. По-п'яте, конституційно-правові відносини є досить багатоманітними, оскільки вони охоплюють усі сфери суспільного і державного життя в Україні. Конституційно-правові відносини можна класифікувати за змістом, суб'єктами, формою, умовами дії (територією та часом дії). Утім номенклатура наведених критеріїв класифікації конституційно-правових норм не є вичерпною. Що стосується змісту, то конституційно-правові відносини можна поділяти на матеріальні та процесуальні залежно від того, який вид конституційно-правових норм реалізується вконкретному виді правовідносин. За суб'єктами конституційно-правові відносини можна поділити на три основні групи залежно від домінування в конкретному виді правовідносин інтересів того чи іншого суб'єкта конституційно-правових відносин. За формою конституційно-правові відносини можуть бути формалізованими та неформалізованими. Формалізовані конституційно-правові відносини чітко визначаються нормами Конституції України та законів, наприклад, процедура прийому в громадянство. Неформалізовані правовідносини характеризуються відсутністю чітко визначеного порядку реалізації конкретних конституційно-правових норм за наявності нормативних застережень щодо часу, місця та кола суб'єктів, на яких поширюється дія цих норм.. За територією дії конституційно-правові відносини можуть бути загальнодержавними та місцевими (локальними).До першого виду правовідносин можна віднести вибори Президента України, до другого - проведення місцевого референдуму. За часом, тобто дією у часі конституційно-правові відносини є постійними і тимчасовими. Переважна більшість конституційно-правових відносин є постійними і не обмежуються в часі. Хоча вони можуть припинитися і за настання певних умов (юридичного факту), як правило юридичної події. Наприклад, смерть громадянина України веде до припинення правовідносин, пов'язаних із його конституційними правами чи обов'язками. Тимчасові конституційно-правові відносини виникають і припиняються за настання юридичного факту, пов'язаного, як правило, з введенням особливого правового режиму, наприклад надзвичайного стану. Конституційно-правові відносини мають свій юридичний склад, тобто внутрішню взаємоузгоджену структуру діалектично пов'язаних основних складових елементів - суб'єктів, об'єктів, суб'єктивних прав і юридичних обов'язків та юридичних фактів. Хоча вчені іноді відносять до кола елементів конституційно-правових відносин й інші елементи, зокрема форми правовідносин тощо.

Первинним елементом конституційно-правових відносин є суб'єкти, тобто учасники правовідносин, що виникають, змінюються чи припиняються на підставі дії конституційно-правових норм.

Суб'єкти конституційного права - це учасники суспільних відносин, наділені конституційною правосуб'єктністю, тобто правоздатністю і дієздатністю, що визначається нормами конституційного права. Конституційна правоздатність виражається у системі конституційних прав і обов'язків учасників конституційно-правових відносин, а конституційна дієздатність полягає у здатності реалізовувати ці права і обов'язки.

До суб'єктів конституційно-правових відносин, як правило, відносять такі найбільш поширені види суб'єктів: 1) спільності (народ, нація, національні меншини, корінні народності, територіальні громади тощо); 2) держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, депутати, службові та посадові особи: 3) політичні партії, громадські організації та блоки (асоціації); 4) громадяни України, Іноземці, особи без громадянства, жителі, біженці; 5) підприємства, установи, організації; 6) міжнародні органи І організації; 7) органи самоорганізації населення; 8) засоби масової інформації (ЗМІ).

Ключовим елементом складу конституційно-правових відносин, щодо яких здійснюється діяльність суб'єктів конституційного права, є їх об'єкти. Об'єктами загальних конституційних правовідносин виступають, головним чином, вищі соціальні суспільні цінності, що набувають конституційного рангу й отримують закріплення в конституційних принципах, у загально-регулятивних нормах, програмних положеннях. Тобто, об'єктами (із лат. objectus - предмет) конституційних правовідносин виступають, головним чином, вищі суспільно-політичні цінності, що набувають конституційного рангу й отримують закріплення в конституційних принципах, у загальнорегулятивних нормах, програмних положеннях. Такими цінностями (благами) є: конституційний лад; народний і державний суверенітет; демократія, влада народу; державна влада, місцеве самоврядування; права і свободи людини і громадянина; інтереси суспільства і держави; внутрішня і зовнішня політика держави; ідеологічна і політична багатоманітність; функції і повноваження держави та органів державної влади і осадових осіб; право і законність; мир і міжнародне співробітництво та ін. Пріоритетними об'єктами конституційного права України є: 1) конституційний лад України, тобто її суспільний і державний лад; 2) влада (воля) Українського народу, влада держави та її уповноважених органів, влада місцевого самоврядування; 3) державний устрій, форма державного правління; 4) джерела конституційного права: Конституція України, закони та інші джерела конституційного права; 5) повноваження, статус органів державної влади та їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб; 6) інтереси певних груп населення (об'єднання громадян, територіальні громади, релігійні громади, товариства національних меншин тощо); 7) громадянство, грошова і банківська системи, територія України, територіальний устрій. Збройні сили та інші військові формування, державні символи, закріплені вОсновному Законі; 8) мова, інформація та інші духовні блага. Важливим елементом конституційно-правових відносин, на прикладі якого найбільш рельєфно простежується причинно-наслідкова сутність цих правовідносин, є юридичні факти (лат. factum- зроблене, подія, вчинок). Відповідно до зазначеного вище, конституційний юридичний факт - це передбачені чи санкціоновані конституційно-правовою нормою причина або наслідок діяльності чи поведінки суб'єктів конституційно-правових відносин, або дії об'єктивних обставин, що зумовлюють виникнення, зміну та припинення конституційно-правових відносин. За сутністю та змістом юридичні факти в конституційному праві вчені-правознавці традиційно поділяють на юридичні події, юридичні дії та правові стани (режими). Система конституційних юридичних фактів - це упорядкована сукупність взаємопов'язаних І взаємозумовлених визначених чи санкціонованих конституційно-правовою нормою причин або наслідків діяльності чи поведінки суб'єктів конституційно-правових відносин, або ж інших об'єктивних природних явищ, що виявляються у виникненні, зміні та припиненні конституційно-правових відносин.

 

Джерела, рекомендовані до заняття:

1.Конституція України від 28 червня 1996 р., зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 р. № 2222-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - №2.

2. Конституція Автономної Республіки Крим, затверджена Законом України від 23.12.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 5-6.

3. Кельзен Г. Динамический аспект права // Конституция и власть: сравнительно-правовые исследования. – М., 1999. – С.144.

4. Кудрявцев В.Н. Юридические нормы и фактическое поведение // Советское государство и право. – 1980. - №2. – С.16.

5. Курс конституционного права Украины. Том 1. Общая часть: Основи теории конституционного права. Учебник / Под ред. М. А. Баймуратова и А. В. Батанова. -X.: Одиссей. 2008. - 672 с.

6. Морозова Л. Конституционное регулирование общественных отношений в СССР// Советское государство и право. - 1980. - № 7.

7. Погорілко В., Федоренко В. Об’єкти конституційного права України: поняття, ознаки та види // Право України. – 2004. - №2.

8. Погорілко В., Федоренко В. Суб’єкти конституційно-правових відносин: поняття, ознаки, види // Право України. – 2002. - №10.

9. Селіванов А. За якими законами живе держава? // Урядовий кур’єр. – 1994. – 13 вересня.

 

 

Тема 6. ДОКТРИНА КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ. КОНСТИТУЦІЯ – ОСНОВНИЙ ЗАКОН СУСПІЛЬСТВА ТА ДЕРЖАВИ.

Лекція (4 год.)

Поняття конституціоналізму. З'єднання теорії і практики конституційного розвитку.Конституційна і правова держава. Історичний розвиток конституційних ідей і інститутів сучасного конституціоналізму. Державно-конституційні традиції й акти України і Росії дореволюційного періоду (до жовтня 1917 р.). Основні етапи вітчизняного конституційного будівництва. Універсали Української Центральної Ради і Конституція Української Народної Республіки (1919 р.), Конституція РСФСР 1918 р. і Конституція УРСР 1919 р. Перша Конституція СРСР. Конституція СРСР 1936 р., Конституція УРСР 1978 р., основні риси й особливості. Концепція нової Конституції України 1996 р.: порядок прийняття, загальна політико-правова характеристика, структура, механізм дії. Зміни до Конституції 1996р., що були внесені законом України від 08.12.2004р. і які вступили у законну силу з 01.01.2006р. Конституція як конкретно-історична, політична і правова категорія. Юридична і фактична Конституція. Форма і структура Конституції.

Юридичні властивості Конституції. Гарантії стабільності Конституції. Внесення змін і доповнень у Конституцію.

 

Семінар (2 год.)

І. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ:

1. Конституціоналізм: поняття, зміст та основні ознаки.

2. Основні етапи розвитку вітчизняного конституціоналізму. Конституційні акти Росії дореволюційного періоду (до жовтня 1917 р.) та Конституція Української Народної Республіки 1918 р.

3. Етапи конституційного розвитку України (1990-2008 рр.).

4. Конституція як конкретно-історична, політико-соціальна та правова категорія. Функції Конституції.

5. Класифікація, форма і структура Конституції.

6. Конституція України 1996 р.: структура і загальна характеристика.

Для докладнішого розгляду зазначених питань пропонується підготувати реферат за однією із тем:

1. Поняття конституціоналізму.
2. Поєднування теорії і практики конституційного розвитку.
3. Сучасний український конституціоналізм у контексті світової конституційної думки.
4. Реалізація конституції: дотримування та застосування.
5. Історичний розвиток української Конституції.