Методичні вказівки до вивчення питань теми

Конституційний лад — це встановлений Основним Законом порядок організації і функціонування інститутів держави і суспільства, система суспільних відносин, що гарантуються, забезпечуються і регулюються законами, прийнятими відповідно до Конституції.

 

За своїм змістом конституційний лад постає як системне політико-правове явище, складовими якого є державний і суспільний лад.

До основ державного ладу юридична наука відносить вихідні принципи організації і діяльності держави та її інститутів. Йдеться насамперед про юридичний статус і повноваження глави держави, органів законодавчої, виконавчої та судової влад, правоохоронних та інших передбачених основним законом органів, які реалізують основні функції держави.

Основи суспільного ладу розглядаються як система гарантованих і забезпечених конституцією і законами можливостей функціонування інститутів громадянського суспільства, врегульованих правом суспільних відносин у політичній, економічній та соціальній сферах суспільного життя. Це — конституційно встановлені принципи та засади демократичного устрою суспільства; політичний, економічний та ідеологічний плюралізм; забезпечене правовими законами право громадян на об’єднання в політичні партії, громадські організації, асоціації для захисту своїх прав.

Конституційний лад кожної країни має свої особливості, які залежать від розвитку суспільства, держави і права; законодавчо встановленого співвідношення суспільства і держави, змісту її діяльності; демократичних традицій; рівня політичної і правової культури суспільства та інших чинників. Значною мірою конституційний лад залежить від форми державного правління і політичного режиму, які безпосередньо впливають на рівень демократичності суспільного життя і правової системи, повноту законодавчого закріплення прав і свобод людини і громадянина, ефективність механізму їх забезпечення і захисту.

У свою чергу, конституційний лад здійснює безпосередній вплив на стан та розвиток суспільства. Визначаючи вихідні принципи законодавства, правовий статус органів держави, засади організації суспільного життя, він може стимулювати або стримувати його розвиток, тобто може бути прогресивним або консервативним, демократичним або тоталітарним тощо.

Водночас конституційний лад не є чимось сталим, раз і назавжди визначеним. Продовж розвитку того чи іншого суспільства і держави він зазнає суттєвих змін, трансформується, а за своїми якісними характеристиками має відмінності в різні історичні періоди і в різних країнах.

Світова юридична наука і практика конституціоналізму визначили принципи, яким повинен відповідати прогресивний конституційний лад, провідними серед яких зазвичай вважаються: демократизм, суверенність, гуманізм, реальність, гарантованість.

З урахуванням цього в Конституції України, з одного боку, затверджені принципи будови, юридичний статус та основні функції органів держави, засади суспільного життя, визначені межі впливу на нього з боку держави, щоб цей вплив не міг завдати шкоди інститутам і механізмам саморегуляції громадянського суспільства. З іншого боку, в Основному Законі закріплені юридичні засади забезпечення правового порядку і законності, гарантії захисту від ринкової стихії.

У цьому аспекті розділ І Конституції України «Загальні засади» є провідним у структурі Основного Закону і має особливе значення не тільки для галузі конституційного права, а й всієї системи національного законодавства і правової системи в цілому. В ньому закріплюються основи конституційного ладу, Україна стверджується як демократична, соціальна і правова, тобто конституційна (обмежена правом) держава, в якій людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Єдиним джерелом влади в Україні і носієм суверенітету є народ. Він здійснює владу як безпосередньо — шляхом участі у виборах, референдумах, так і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і мають їй відповідати. Всі владні органи держави обмежені правом і повинні здійснювати свої повноваження тільки в межах, визначених Конституцією і законами.

Суттєвими аспектами конституційного ладу є республіканська форма правління, а також здійснення влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову.

Основний закон встановлює механізм стримувань і противаг, який унеможливлює узурпування влади однією з гілок влади або посадовою особою, запроваджує особливу процедуру призначення посадових осіб органів держави, забезпечує прозорість функціонування владних інститутів і можливість контролю їх діяльності. Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Конституцією гарантується можливість функціонування інститутів громадянського суспільства, свобода політичної діяльності, право громадян на об’єднання у політичні партії та громадські об’єднання для задоволення своїх потреб і захисту прав.

Суспільством на державу покладено обов’язок сприяння консолідації та розвитку української нації, традицій і культури, етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Серед основ конституційного ладу у сфері економічної організації суспільного життя важливим є забезпечення і захист усіх суб’єктів права власності і господарювання та їх рівність перед законом, соціальна спрямованість економіки.

Стабільність конституційного ладу гарантується самою Конституцією України та прийнятими відповідно до неї законами, а також чітким механізмом забезпечення передбачених гарантій.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

 

Джерела, рекомендовані до заняття:

1. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року з наст. змінами // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – ст.141.

2. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №38.

3. Декларація про Державний суверенітет України від 16 липня 1990 року. // Голос України. – 1991. – 6 березня.

4. Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991р. //Голос України. – 1991. – 24 вересня.

5. Закон України «Про Державний Гімн України» від 6 лютого 2003 року. //Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №24.

6. Про засади державної мовної політики: Закон України від 03 липня 2012 року // Електроннимй ресурс. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5029-17

7. Бабкін В.Д. Конституційні засади соціальної держави України //Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім.Корецького НАН України. – Вип.11. – К., 2000.         

8. Бабкін В.Д. Від правової до соціально-правової держави //Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України. – Вип.12. – К., 2001.

9. Геєць В. Державність України. На шляху до громадянського суспільства //Віче. – 1995. - №5.

10. Лукаш С. Політичний плюралізм як принцип конституційного ладу //Віче. – 1997. - №7.

11. Петрухин И.Л. Человек как социально-правовая ценность //Гос. и право. – 1999. - №10.

12. Погорілко В.Ф. Основи конституційного ладу України. Київ, 1997.

13. Скрипник О.В. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії і практики. До 10-річчя незалежності України. Монографія. – К.: Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, 2000. – 600с.

14. Савчин М.В. Конституційний Суд України як гарант конституційного ладу: Автореф. дис. канд..юрид.наук /Ін-т держави і права ім..В.М.Корецького НАН України. – К.2003.

15. Теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку суспільства і держави: Монографія /В.Ф.Опришко, Ф.П.Шульженко, О.О.Гайдулін та ін.; За заг. ред.В.Ф.Опришка, В.П.Шульженка. – К.: КНЕУ, 2006. – 702с.

16. Тодика Ю.М., Кушніренко О.Г. Конституційний процес та проблеми становлення основ конституційного ладу України //Вісник Академії правових наук України. –1995. - №4.

17. Шайо А. Самоограничение власти (краткий курс конституционализма) / Пер. с венг. -М.: Юристь, 2001. -292 с.

18. Шаповал В. Основні характеристики конституційного права // Вісн. Конституційного Суду України. — 2004. — № 1. — С 77-87.

19.  Шаповал В. Поняття держави і суверенітету в конституційному праві // Вісн. Конституційного Суду України. — 2003. — № 1. - С 70-83.

 

 

ТЕМА 2. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА.

Лекція (4 год.)

Конституційний статус людини і громадянина, як інститут конституційного права: поняття, структура, принципи. Поняття конституційних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, їхні юридичні властивості. Права людини і права громадянина. Система та класифікація основних прав і свобод людини і громадянина. Основні обов'язки людини і громадянина. Гарантії конституційних прав і свобод людини: поняття, види, правове закріплення. Захист основних прав і свобод, його форми, правовий і організаційний механізм. Поняття і види цивільних станів особистості. Громадянство: поняття і законодавче регулювання. Способи, порядок і умови придбання громадянства. Припинення громадянства. Громадянство дітей. Правове положення іноземних громадян і осіб без громадянства. Статус біженців. Інститут притулку. 

 

Семінар (2 год.)

І. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ:

1. Поняття та принципи правового статусу людини.

2. Поняття громадянства. Конституційні принципи громадянства.

3. Підстави набуття і припинення українського громадянства. Умови прийняття в громадянство України.

4. Державні органи України, які беруть участь у вирішенні питань громадянства.

5. Правове положення іноземців та осіб без громадянства. Правовий статус біженців.

6. Поняття конституційних прав та свобод людини і громадянина, їх юридична природа.

7. Конституційна класифікація прав і свобод людини та громадянина. Співвідношення індивідуальних та колективних прав громадян.

8. Обмеження прав і свобод людини і громадянина.

9. Конституційні обов*язки людини та громадянина в Україні.

10. Захист прав і свобод людини і громадянина в Україні: поняття та способи.

11. Конституційні гарантії прав і свобод.

12. Міжнародно-правові стандарти захисту прав людини.

Для докладнішого розгляду зазначених питань пропонується підготувати реферат за однією із тем:

1. Становлення та розвиток інституту громадянства в Україні.

2. Право політичного притулку в Україні.

3. Спеціальні обов’язки іноземців та осіб без громадянства за Конституцією України

4. Право на життя в незалежній Україні.

5. Три покоління прав людини.

6. Утвердження інституту омбудсмана у світі.

7. Право на звернення до міжнародних установ і організацій.