Особливості впливу алкоголізму на процеси соціалізації: зміни поведінки під впливом зловживання алкоголем, формування хвороби

Вживання алкоголю – масове явище, що з такими соціальними категоріями, як традиції та звичаї, з одного боку, і суспільну думку і мода, з іншого. Також споживання алкоголю пов'язано з психологічною особливістю особистості, відношення до алкоголю як до «ліків»,согревающему напою тощо. Споживання алкоголю на певні історичні часи приймало різні форми: релігійний обряд, метод лікування, елемент людської «культури».

До алкоголю часто вдаються, сподіваючись відчути приємне настрій, знизити психічну напруженість, заглушити почуття втоми, моральної незадоволеності, уникнути реальності з її нескінченними турботами і переживаннями. Одним здається, що алкоголь допомагає подолати психологічний бар'єр, встановити емоційні контакти, й інших, особливо неповнолітніх, його як засобом самоствердження, показником «мужності», «дорослості».

Упродовж багатьох століть здійснюється пошук найдійовіших засобів і способів огорожі від згубного впливу алкоголю, розробляються різноманітні заходи для усунення численних шкідливих наслідків пияцтва і алкоголізму, і п першу чергу заходи для порятунку, поверненню до життя постійно зростаючого числа жертв вживання спиртного – хворих на алкоголізм. Багатовікова історія антиалкогольної боротьби залишила чимало прикладів застосування у тих цілях різних заходів, до таких радикальних, як висновок п'яниць до в'язниць, їх фізичне покарання, переказ смерті, повну заборону виробництва й продажу спиртних напоїв та інших. Проте, споживання алкоголю продовжувало неухильно зростати, охоплюючи дедалі нові групи і суспільство.

Сьогодні проблема алкоголізму є невирішеною як і світі, і у Росії. Нині у Росії налічується понад 2 громадян, які на алкоголізм, що виводить цю проблему у складі приватних, локальних до області державних проблем, проблема алкоголізму давно перетворилася на масштабну медико-соціальну загрозу російської нації.

Алкоголізм – важка хронічна хвороба, здебільшоготрудноизлечимая. Вона розвивається з урахуванням регулярного й товарів тривалого вживання алкоголю разом й характеризується особливим патологічним станом організму: нестримним потягом до спиртного, зміною ступеня його переносимості і деградацією особистості. Для алкоголіка сп'яніння представляється найкращим психічним станом.

Це потяг не піддається розумним доводам припинити пити. Алкоголік спрямовує всю енергію, кошти й думки на добування спиртного, не рахуючись із реальної обстановкою (наявністю грошей у сім'ї, необхідність виходу роботи й т.п.). Якщо випивши, він прагне напитися до сп'яніння, до безпам'ятства. Зазвичай, алкоголіки не закушують, вони втрачається блювотний рефлекс і тому скільки завгодно випитого залишається в організмі.

У зв'язку з цим говорять про підвищеної переносимості алкоголю. На насправді це патологічне стан, коли організм втратив здатність боротьби із алкогольною інтоксикацією шляхом блювоти та інших механізмів захисту.

На пізніх етапах алкоголізму перенесення спирту раптово знижується і в затятого алкоголіка навіть малі дози вина викликають той ефект, що велику кількість горілки у минулому. З цією стадії алкоголізму характерно важке похмілля після прийому алкоголю, погане самопочуття, дратівливість, злобність. Під час з так званого запою, коли людина п'є щодня, уже багато днів, або навіть тижнів, патологічні явища настільки виражені, що їх ліквідації потрібно медичну допомогу

Алкоголізм – це патологічне стан, що характеризується болючим пристрастю до використання спиртних напоїв і поразкою організму, викликаним хронічної алкогольної інтоксикацією.

Алкоголізм є одним із різновидів наркоманії. У основі його розвитку лежить психічна фізична залежність від алкоголю.

Алкоголізм може розвинутися як під впливом зовнішніх, і внутрішні чинники.

До зовнішніх чинникам ставляться особливості виховання і місць проживання людини, традиції регіону, стресові ситуації. Внутрішні чинники представлені генетичної схильністю до розвитку алкоголізму. На цей час існування такої схильності нема сумніви. Члени сім'ї хворих на алкоголізм ризик розвитку цієї патології приблизно 7 разів більше, ніж в людей чиїх сім'ях був алкоголіків. У зв'язку з цим виділяють алкоголізм двох типів:

Алкоголізм I типу розвивається під впливом як зовнішніх і внутрішніх (генетичних чинників). Цей тип захворювання характеризується раннім початком (молодий чи підлітковий вік), розвивається в чоловіків і протікає важко.

Алкоголізм II типу розвивається суто з генетичної схильності людини до цього типу захворювання й у відмінність від алкоголізму I-го типу, починається й не супроводжується агресивним поведінкою і кримінальними схильностями хворих. (ДональдГуавин, Алкоголізм, з. 34)

Потрапляючи у організм, етиловий спирт стимулює виділення ендогеннихопиоидних речовин – група гормонівпептидной природи, відповідальна за формування задоволеності і легкості. Голландські науковці з Маастрихтського університету виявили генетичну мутацію, що викликає схильність до алкоголізму.Мутация зачіпає ген, який кодує структурумю-опиоидного рецептора клітин, реагує набета-ендорфин (>опиоидний гормон людини контролюючий поведінкові реакції пов'язані із яким почуттям задоволеності) (2007). Ця деталь є основним у процесі формування психічної залежність від алкоголю. Найчастіше вживання алкоголю переслідує такі цілі як: звільнення від смутку і полишення нагальних потреб, полегшення спілкування з людьми, придбання впевненості у собі.