Посилання та цитування

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати.

Загальні вимоги до цитування такі:

1) текст цитати починається і закінчується лапками й наводиться у тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі із збереженням особливостей авторського написання;

2) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень при цитуванні допускається без перекручень авторського тексту і позначається трьома крапками;

3) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело.

Коли використовують відомості з джерел, які мають велику кількість сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, таблиць, формул тощо.

Посилання в тексті на джерела зазначаються порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками. Наприклад: [2, с. 36]…; [3, с. 7 - 9]…; [1-3]...;».

Допускається наводити посилання у виносках, при цьому його оформлення має відповідати бібліографічному описові за переліком посилань із зазначенням номера.

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери.

Якщо в тексті наведено посилання, варто писати: «¼ у розділі 4 ¼», «¼ див. 2.1 ¼», «¼ за 3.3.4 ¼», «¼ відповідно до 2.3.4.1 ¼», «¼ на рис. 1.3 ¼», або «¼ на рисунку 1.3 ¼», «¼ у таблиці 3.2 ¼», «¼ (див. 3.2) ¼», «¼ за формулою (3.1) ¼», «¼ у рівняннях (1.23) – (1.25) ¼», «¼ у додатку Б ¼».

Приклади бібліографічного опису у бібліографічних посиланнях:

У тексті:

С. М. Троїцькому належать також численні статті, нариси та публікації джерел про дворянство і його ідеологію в феодальному землеволодінні і ренті²

У посіланні:

² Про творчість і життєвий шлях С. М. Троїцького см.: Преображенський А. А. Сергій Мартинович Троїцький / Преображенський А. А. / / Нова і новітня історія. - 2006. - № 6. - С. 235-236.; Юхт А. П. Про наукову спадщину С. М.Троїцького / / Іст. зах. - 1997. - Т. 198. - С. 341-360.

Числівники

Прості кількісні числівники, якщо при них немає одиниць вимірювання, пишуться словами. наприклад, на трьох зразках (не: 3 зразках).

Складні кількісні числівники пишуться цифрами (за винятком тих, якими починається абзац).

Числа із скороченим позначенням одиниць виміру пишуться цифрами, наприклад: 7 л, 24 кг. Після скорочених слів “л”, “кг” і т. ін. крапка не ставиться.

При перерахуванні однорідних чисел скорочена назва одиниці вимірювання ставиться після останньої цифри, наприклад: 3, 14 та 25 кг.

Кількісні числівники при запису їх арабськими цифрами не мають на письмі відмінкових закінчень, якщо вони супроводжуються іменниками, наприклад: на 20 сторінках (не: на 20-ти сторінках).

Прості та складні порядкові числівники пишуться словами, наприклад: третій, двадцять п’ятий. Винятком є випадки, коли написання порядкового номера обумовлено традицією, наприклад: 4-й Український фронт.

Числівники, що входять до складних слів, пишуться цифрами. Наприклад, 16-тонний кран, 40-відсотковий розчин.

Порядкові числівники, позначені арабськими цифрами, мають відмінкові закінчення. При запису після риски пишуть:

а) одну останню літеру, якщо вони закінчуються на голосний (крім “о” та “у”) або на приголосний звук, наприклад: третя декада – 3-я декада (не: 3-тя), тридцятих років – 30-х років (не: 30-их);

б) дві останні літери, якщо закінчуються на “о” чи “у”, наприклад: десятого класу – 10-го класу (не: 10-о або 10-ого).

При перерахуванні кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставлять тільки один раз. Наприклад, товари 1 та 2-го ґатунку.

Без відмінкових закінчень записуються порядкові числівники римськими цифрами для позначення порядкових номерів століть (віків), кварталів, томів видань. Наприклад, ХХ століття (не: ХХ-е століття).

 

Скорочення

При скороченому записі слів і словосполучень слід користуватися трьома основними способами:

1) залишати тільки першу (початкову) літеру слова (рік – р.);

2) залишати частину слова, відкидаючи закінчення та суфікс (рисунки – рис.);

3) пропускати кілька літер у середині слова, замість яких ставити дефіс (університет – ун-т).

Досить часто зустрічаються у текстах умовні графічні скорочення за частинами і початковими літерами слів. Вони поділяються на:

 - загальноприйняті умовні скорочення;

 - умовні скорочення, прийняті у спеціальній літературі, зокрема у бібліографії.

До загальноприйнятих умовних скорочень належать такі, що використовуються:

а) після перерахування (і т. ін. – і таке інше, і т. д. – і так далі, і т. п. – і тому подібне);

б) при посиланнях (див. – дивися, пор. - порівняй);

в) при позначенні цифрами століть і років (ст. – століття, ст.ст. – століття, р. – рік, рр. - роки).

Існують також загальноприйняті скорочення: т. – том, н. ст. – новий стиль, ст. ст. – старий стиль, н.е. – наша ера, м. – місто, обл. – область, гр. – громадянин, с. – сторінка.

Слова “та інші”, “і таке інше” в середині речення не скорочують. Не допускається скорочення слів “так званий” (т. з.), “наприклад” (напр.), “формула” (ф-ла), “рівняння” (р-ня).