Реалізація принципів толерантності в педагогічному спілкуванні

Необхідну ефективність навчання в дусі толерантності забезпечують етичні принципи, які одночасно виступають і системою вихідних дидактичних вимог. Це принципи гуманізації та демократизації виховного процесу, самоактивності й саморегуляції, інтеркультурності, комплексності й міждисциплінарної інтегрованості, «соціального комфорту» або створення моральної атмосфери та принцип «соціального уроку», який полягає в пошуку вирішень проблеми дитячої агресії.

Структуру толерантності як професійно важливої якості особистості педагога можна представити у вигляді взаємодії її трьох провідних компонентів.

Перший, концептуально-ціннісний компонент толерантності педагога, виявляється через систему принципів організації педагогічного процесу, серед яких домінуючими є такі: пріоритет гуманістичних цінностей; ідея духовної свободи людини; визнання самобутності й унікальності кожної людини; віра в невичерпні можливості і здібності особистості; повага до людської гідності; відкритість до сприйняття людських цінностей; орієнтація на діалектичний зв'язок розвитку й саморозвитку особистості; терпимість до думок і поведінки інших людей; зорієнтованість на партнерство і співпрацю.

Другий компонент толерантності педагога - особистісно мотиваційний - виявляється через характер його емоційного ставлення до учасників педагогічної взаємодії, а саме: доброзичливість, ввічливість, щирість, лояльність, стриманість, милосердність, емпатійність, справедливість, терпимість.

Третій, діяльнісно-поведінковий компонент, виявляється через систему способів його педагогічних дій щодо організації, контролю й оцінки якості діяльності учасників навчально-виховного процесу, серед яких - сприймання особистості партнера таким, яким він є; прийняття та розуміння індивідуальності іншої людини; надання недоторканного права особистісної думки; оцінювання особистості відповідно до Я-концепції; уміння приховувати або пом'якшувати негативні почуття; уміння вибачати іншому помилки чи ненавмисно спричинені неприємності; терпиме ставлення до професійного дискомфорту; уміння володіти собою і йти на компроміс; уміння безконфліктно вирішувати проблемні педагогічні ситуації.

Основними умовами формування толерантності педагога є:

·   підвищення рівня інформованості про сутнісні та змістові характеристики толерантності, про особливості вивчення толерантності у межах різних галузей знань та постановки проблеми у педагогіці;

·   формування толерантності в особистісній системі цінностей педагога та перетворення її у регулятивний принцип професійної діяльності;

·   • структурування гуманістичних стосунків у системі учень - учень, учень-педагог, педагог-учень, педагог-батьки, педагог - педагог;

·   урізноманітнення навчальних, ігрових, дискусійних форм і тренінгів у педагогічному процесі;

·   систематичний педагогічний моніторинг стану сформованості толерантності кожного учня;

·   забезпечення науково-методичної бази навчально-виховного процесу з проблем виховання толерантності.

Успішність взаємодії між педагогом і вихованцем визначається такими засобами педагогіки толерантності, як:

діалог - виступає фундаментом толерантності і рівнем толерантних переконань. У структурі діалогічної взаємодії переважають емоційний і когнітивний компоненти, які виявляються крізь високий рівень емпатії, почуття партнера, уміння прийняти його таким, яким він є, відсутність стереотипності у сприйманні інших, гнучкість мислення, а також через уміння «бачити» свою індивідуальність, здатність адекватно оцінювати власну особистість. У діалозі розкривається індивідуальність особистості й осягається своєрідність іншого, оскільки передбачається рівність позицій у спілкуванні;

співпраця - спільне обговорення цілей діяльності, спільне її планування і розподіл сил та засобів на підставі можливостей кожного. Її можна охарактеризувати такими ознаками: контактністю, доброзичливістю, відсутністю агресії чи самоагресії, відсутністю тривожності, мобільністю дій, ввічливістю, терпінням, довірливістю, соціальною активністю;

опіка - можлива тільки тоді, коли обидві сторони сприймають одна одну і терпляче ставляться одна до одної. Опіку можна розпізнати за такими ознаками: емоційна стабільність, високий рівень емпатії, соціальна активність і вміння прийти на допомогу.

вибачення - це не заперечення власної правоти в цих судженнях, а спроба поглянути на кривдника зі співчуттям, милосердям і любов'ю. Коли людина вибачає, активізуються певні елементи цих сфер, тобто такі негативні емоції, як гнів, ненависть, образа, сум чи нехтування повинні бути залишені. Вибаченню як толерантному стилю взаємодії притаманні такі особливості: готовність вибачити кривднику, розуміння помилок інших, перегляд власних поглядів на кривдника й ситуацію взагалі шляхом «примірювання» на себе різних ролей, усвідомлення зменшення негативних і зростання позитивних почуттів.

Ефективність виховання толерантності значною мірою залежить від цілеспрямованості навчально-виховного процесу, форм його організації. Особлива роль тут належить предметам соціально-гуманістичного та художньо-естетичного циклу: рідної мови, літератури, етики, історії, природничих наук, образотворчого мистецтва тощо.

 

 

Висновки

 

Толерантність є доволі делікатним правилом поведінки, якого, безумовно, потрібно дотримуватись, оскільки, воно визначає не лише моральний, суспільний і демократичний рівень розвитку суспільства, але і кожної особистості, зокрема. Варто пам’ятати, що толерантність - це можливість людини реалізувати свої права, не порушуючи, при цьому, права інших людей, та вміння захистити свої права без порушення прав іншої людини. Толерантність - це шлях до життєво-побутового, професійного, загальносоціального успіху усіх і кожного.

Професійна діяльність педагога за своєю природою, характером і результатами є етичною, ґрунтується на етичних законах і принципах. Рівень толерантності свідчить про готовність суспільства в цілому до формування стосунків відкритого типу та співпраці на основі демократичних принципів. І педагог повинен чітко й усвідомлено це зрозуміти та діяти на основі «золотих» правил етики. Тому виховання толерантності визначається як одне з провідних освітніх завдань XXI ст. практичне втілення якого спрямовує до створення в суспільстві та світовій спільноті культури довіри та культури толерантності.

 

Література

 

1. Асмолов А.Г. Формирование установки толерантного сознания как теоретическая и практическая задача / Асмолов А.Г. // Мы - сограждане / [под. ред. СеливановойЛ.И.]. - М.: Изд-во «Бонфи», 2002. - т. 2. - С. 270-278.

. Асмус В.Ф. Античная философия / В.Ф. Асмус. - М.: Высшая школа, 2001. - 400 с

3. Береговой Я.А. Толерантность. Педагогика толерантности / Я.А. Береговой // Педагогіка толерантності. - 2004. - №1. - С. 135-139.

4. Бурдина С.В. Толерантность в преподавании как один из составляющих факторов гуманизации образования /С.В. Бурдина // Збірник наукових праць СНУ. - Луганськ, 2001. - с. 8.

5. Веретенко Т. Толерантність у професійній підготовці майбутніх учителів / Т. Веретенко, Я. Долгополова // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2002. - №4. - С. 65-72.

6.         Гараджа В.И. Толерантность и религиозная нетерпимость / В.И. Гараджа // Философские науки. - 2004. - №3. - С. 18-33.

7. Декларация принципов терпимости, утверждена резолюцией 5.61 Генеральной конференции ЮНЕСКО от 16 ноября 1995 года [Текст]. - Освіта. 1995.

9. Ідея культури: виклики сучасної цивілізації / [Є.К. Бистрицький, С.В. Пролеєв та ін.]. - К.: Альтпресс, 2003. - 192 с.

10. Коржуев А.В. Толерантность в контексте педагогической культуры преподавателя вуза / А.В. Коржуев, Н.Ю. Кудзиева, В.А. Попков // Педагогика. - 2003. - №5. - С. 44 -48.

. Клепцова Е.Ю. Психология и педагогика толерантности / Е. Ю Клепцова: учеб. пособие для слушателей системы дополнительного профессионального педагогического образования. - М.: Академический Проект, 2004. - 176 с.

. Лицис Н.А. Философское и научное значение идей Лобачевского. - Рига, 1976.

13. Леви-Стросс К. Раса и история / К. Леви-Стросс // Путь масок. - М., 2000.

14. Лекторский В.А. О толерантности, плюрализме и критицизме / В.А. Лекторский // Вопросы философии. - 1997. - №11. - С. 46-54.

. Локк Дж. Сочинения в 3 т. \ Дж. Локк. - М., 1988. - т. 3.: Послание о веротерпимости - с. 91 - 135.

. Мороз О.Г. Особистість майбутнього педагога/О.Г. Мороз // Вища освіта України. - 2002. - №3. - с. 54.

. Мурашов А.А. Гримасы толерантности: когда терпимость не терпима /А.А. Мурашов // Педагогіка толерантності. - 2004. - №1. - С. 16-20.

. Скубашівська Т. Проблема толерантності у зрізі міжкультурного діалогу / Т. Скубашівська // Практична філософія. - 2004. - №4 (14). - С. 108-113.

. Сухомлинський В.О. Народження громадянина /В.О. Сухомлинський // Вибр. тв.: В 5 т. - К.: Рад. шк., 1977. - Т. 3. - С. 322-338

. Сухомлинська О.В. Про стан теорії і практики виховання в освітньому просторі України /О.В. Сухомлинська // Шлях освіти. - 1998. - №3. - с. 2-5.

. Швачко О.В. Толерантність як психолого-соціальний феномен / О.В. Швачко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2001. - №2. - С. 154-170.