Економічна ефективність ринкових структур

Економічна ефективність – відношення між витратами обмежених ресурсів і виробленим у результаті їхнього використання обсягом товарів або послуг.

Ефективне використання обмежених ресурсів потребує дотримання двох умов: ефективності розподілу ресурсів і ефективності виробництва.

Для досягнення ефективного розподілу ресурсів вони повинні бути розподілені між фірмами й галузями таким чином, щоб забезпечити виробництво певного асортименту продуктів, які найбільше потрібні суспільству (споживачам). Ефективність розподілу ресурсів досягається, коли неможливо змінити структуру сукупного продукту, не зменшивши при цьому чисту вигоду для суспільства.

Ефективність виробництва вимагає, щоб кожний товар, що входить у ці оптимальні асортименти продуктів (що досягається при ефективному розподілі ресурсів), вироблявся найдешевшим способом.

З метою з’ясування ефективна або неефективна економіка монопольного конкурента, визначимо критерії її ефективності й звернемося до економік чистого конкурента й монополіста, які є крайніми типами й справляють визначальний вплив на проміжний тип – монополістичну конкуренцію (рис. 9.7).

Економісти дотримуються спільної думки, що економіка чистої конкуренції являє собою найбільш ефективний спосіб використання обмежених ресурсів суспільства. В економіці конкурентних цін обмежений обсяг ресурсів, які має суспільство, розподіляється таким чином, щоб максимально задовольнити потреби споживачів.

Повернімося до рівняння (9.2), яке визначає стан довгострокової рівноваги в умовах чистої конкуренції. Щоб краще зрозуміти, як умови ефективності виконуються при досконалій конкуренції, розглянемо спочатку ефективність виробництва.

Умова ефективності виробництва – ціна дорівнює мінімуму середніх загальних витрат. У довгостроковому періоді конкуренція змушує фірми виробляти такий обсяг продукції, що відповідає точці мінімуму середніх загальних витрат, і встановлювати таку ціну, що відповідає цим витратам. Це, мабуть, найкраща ситуація для споживачів. Вона означає, що фірма повинна використати найкращу технологію з доступних, інакше вона не виживе в конкурентній боротьбі. Інакше кажучи, у виробництві будь-якої даної кількості продукту використовується мінімум ресурсів. Ці умови виконуються відповідно до (9.2).

Умова ефективності розподілу ресурсів – ціна дорівнює граничним витратам. Конкурентне виробництво будь-якого набору товарів не обов’язково означає ефективний розподіл ресурсів. Ціна будь-якого продукту – продукту X – є суспільна міра, або показник, відносної граничної цінності цього продукту. Інакше кажучи, ціна відображає граничну вигоду виробництва продукту. Так само, згадавши поняття альтернативних витрат, можна сказати, що граничні витрати виробництва продукту Х є мірою вартості, або відносної цінності, інших продуктів, які можна було б зробити з ресурсів, які використовуються на виготовлення додаткової одиниці продукту Х. Тобто ціною продукту оцінюється гранична вигода, або задоволення, які суспільство одержує від додаткової одиниці продукту Х, а граничні витрати виробництва продукту Х показують, якою кількістю інших продуктів жертвує суспільство, використовуючи ресурси для одержання додаткової кількості продукту Х (тобто якими є суспільні витрати такого використання ресурсів).

Інша ситуація виникає в умовах чистої монополії. З рис. 9.10 ясно, що на відміну від чистої конкуренції, фірма діюча в умовах чистої монополії за тих же витрат досягне менших результатів. Чистий монополіст буде максимізувати прибуток, виробляючи обсяг продукції Q₁ і призначаючи ціну P₁. Слід зазначити, що монополіст вважає вигідним продавати менший обсяг продукції, але за більшою ціною, чого не зробив би конкуруючий виробник. Обсяг продукції монополіста, що максимізує прибуток, приводить до недорозподілу ресурсів (при обсязі Q₁ за рис. 9.10 Р₁ > Р₃ = MC); монополіст вважає вигідним обмеження обсягу й, отже, використання меншої кількості ресурсів, що виправдано з погляду суспільства. Крім цього, зважаючи на те, що монополіст дістає економічний прибуток навіть у тривалому періоді, мінімальне значення середніх загальних витрат не збігається із ціною, по якій він реалізує продукцію (Р₁ > Р₂ = AC).

Внаслідок дії позитивного ефекту масштабу середні витрати у монополістів можуть бути нижчими, ніж у конкурентної фірми, однак відсутність конкурентного тиску дозволяє монополії заощаджувати на новітніх технологіях, в результаті чого рівень середніх витрат може підвищуватися. Окрім того, збереження монопольного становища також вимагає певних витрат.

Виключне становище на ринку дає можливість монополісту отримувати економічний прибуток практично постійно і тим самим перерозподіляти доходи суспільства на свою користь.

Монополя схильна за певних умов застосовувати цінову дискримінацію, тобто продавати різним споживачам ту ж саму продукцію за різною ціною, при чому цінова диференціація не обумовлюється різницею у витратах.

Отже, в умовах чистої монополії ефективність виробництва та ефективність розподілу ресурсів не досягається в повному обсязі.