Тлумачний словник основних юридичних понять, визначень і термінів

             

Абсолютна монархія -  монархія, в якій влада монарха ніким і нічим не обмежена й обумовлена його належніст. До правлячої династії.

Адвокатура – добровільне професійне об’єднання юристів, покликане, згідно з Конституцією України, сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм юридичну допомогу.

Адміністративна відповідальність – вид юридичної відповідальності, що полягає у покладенні на фізичних осіб, які вчинили адміністративне (у сфері управлінських відносин) правопорушення, майнового чи морального характеру.

Адмінастративне законодавство – сукупність норматівно-правових актів, що регламентують суспільні відносини, які виникають у процесі державного управління та у зв’язку зі здійсненням державними органами діяльності управлінського характеру.

Адміністративне правопорушення (проступок) – протиправна, винна дія або бездіяльність, яка охороняється законом і за яку ззаконодавством передбачена адміністративна відповідатьність.

Акт проголошення незалежності України – документ Веровної Ради України, яким було визначено новий політико-правовий статус України. А. п. н. У схвалений 24 липня 1991р.

Активне виборче право - право громадян обирати склад виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Антидемократичний державний режим – державний режим, згідно з яким суттєво утруднюються можливості реалізації прав ї свобод громадян, а реальна влада зосереджується в руках однієї особи чи групи осіб, контрольованої народом.

Вибори - процес, внаслідок якого певна спільність людей голосуванням формує склад державного ограну обо місцевого самоврядування.

Виборчі цензи – сукупність умов, відповідність яким становить підставу до допуску громадян до участі у виборах.

Внутрішні функції держави – державні функції, що здійснюються у межах держави і виявляють її внутрішню політику.

Галузь права – певна кусупність правових норм, що мають загальний предмет і метод правового регулювання.

Гаранти прав і обов’язків – засоби й умови, які реально забезпечують певне і неухильне здійснення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків суб’єктів.

Гіпотеза – частина норми права, де встановлені умови, за яких діє правило, встановлене в її диспозиції.

Громадянин – особа, котра перебуває у сталих юридичних зв’язках х конкретною державою’ що затверджується відповідним громадянством.

Громадянство – необмежений у просторі та часі правовий зв’язок особи з конкретною державою, що зумовлює поширення на особу всіх конституційних прав і обов’язків.

Деліктоздатність – закріплена у законі здатність суб’єкта нести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення.

Демократичний державній режим – державний режим, за яким реально забезпечується реалізація широкого кола прав і свобод громадян, котрі мають реальні можливості впливати на фотмування та діяльність державних органів.

Держава – особлива політико-територіальна організація, яка володіє суверенітетом, спеціальним апаратом управління та примусу і здатна надавати своїм велінням загальнообов’язкової сили для всього населення країни.

Державна мова – мова, обов’язкова для викорастання у законодавстві, офіційному діловодстві, судочинстві тощо.

Державний апарат – система органів держави, які виконують управлінські функції.

Державний режим – сукупність форм і методів здійснення державної влади.

Державний орган – особа або група осіб, організованих у встановленому законом порядку, які виступають від імені держави, у зв’язку з чим наділені державно-владними повноваженнями.

Державні органи – організації, ніділені державно владними повноваженнями і покликані здійснювати від імені держави управлінські функції у суспільстві.

Державні підприємства – організації, що здійснюють функції держави у виробничій сфері, безпосередньо забезпечують виробництво матеріальних благ Державні установи -організації, що здійснюють функції дер­жави, пов'язані зі створенням нематеріальних благ.

Державні символи - встановлені Конституцією або спеціаль­ними законами особливі розпізнавальні знаки держави, в яких уособлюється її суверенітет, а в окремих випадках символізується певний історичний або ідеологічний зміст.

Деспотична монархія (деспотія) -монархія, де влада монарха обожнюється, а він сам визнається божеством.

Джерело (форма) права - засіб його зовнішнього виразу, за допомогою якого право набуває формальної визначеності та за­гальнообов'язковості.

Диспозиція - частина норми права, в якій визначається певне правило поведінки, тобто те, що суб'єкт повинен (або може) ро­бити чи не робити.

Дисциплінарна відповідальність - вид юридичної відповідаль­ності, що виникає за порушення дисципліни у сфері трудових відносин і полягає в накладанні на винних заходів дисциплінарно­го характеру: зауваження, догани, переводу нa іншу роботу, звільнення з посади тощо.

Дієздатність -передбачена нормами права здатність суб'єкта своїми діями набувати і здійснювати суб'єктивні права та юри­дичні обов'язки.

Дуалістична монархія - монархія, в якій законодавча влада переходить до представницького виборного органу (парламенту), а монарх зберігає виконавчу владу і на власний розсуд формує уряд, відповідальний перед ним.

Екологічне право - сукупність правових норм, спрямованих на виконання заходів зі збереження та оздоровлення навколиш­нього природного середовища! раціонального використання при­родних ресурсів.

Закон -акт законодавчого органу влади (парламенту), що має вищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів,

Законність -правовий режим точного і неухильного здійснення законів та інших нормативних актів у всіх сферах державного і суспільного життя.

Звичаї- соціальні норми, які склалися історична внаслідок багаторазового повторення у певних ситуаціях, а тому виконуються автоматично.

Злочин – суспільне небезпечне, протиправне, винне і карне діяння, що вчиняє чи може вчинити суттєву шкоду певним суспільним відносинам, які охороняє кримінальний закон.

Земельне законодавство – сукупність нормативно-правових актів, що регулюють земельні відносини з метою їх раціонального використання.

Зовнішні функції держави – державні функції, які здійснюються у процесі спілкування держави з іншими державними та міжнародними організаціями і в яких виявляється її завнішня політика.

Імпічмент – усунення Президента з поста на основі прийнятого Верховною Радою за спеціальногою процедурою рішення про його звинувачення у вчиненні державної зради або іншого злочину.

Інкорпорація – вид нормативних актів в одному збірнику на основі певного критерію (за алфавітом, хронологією, предметом правового регулювання тощо) буз зміни їх внутрішнього змісту.

 Інститут права -частина норм певної галузі чи підгалузі пра­ва, цю регулює конкретний вид або сторону однорідних відносин.

Кодифікація - вид систематизації законодавства, що здійснюється через об'єднання нормативного матеріалу, зі зміна­ми його внутрішнього змісту, в єдиний внутрішньо узгоджений акт.

Конституційні принципи правового статусу особи - основні ідеї, відображені у Конституції і покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов'язків людини в державі.

Конституція -основний закон держави, де регламентуються найважливіші з погляду держави відносини у сфері державного устрою, організації і функціонування органів держави, правового статусу особи.

Конфедерація -союз держав, об'єднаних для досягнення кон­кретних цілей одним або декількома інституціями (наприклад, воє­нними) при збереженні в інших питаннях повної самостійності.

Корпоративні норми - правила поведінки, встановлені пев­ними об'єднаннями людей (політичними партіями, громадськими організаціями) і обов'язкові для їхніх членів.

Корпорація - об'єднання підприємств, створене на підставі спільних виробничих, наукових і комерційних інтересів.

Корупція -одна з форм зловживання владою, пов'язане з підку­пом посадових осіб.

Кримінальна відповідальність - вид юридичної відповідаль­ності, що наступає за скоєння злочину і полягає у застосуванні до винної особи виду і міри покарання, передбаченого Кримінальним кодексом.

Кримінальне законодавство - галузь права, яка визначає пе­релік суспільне небезпечних діянь, що є злочинами, і яке покаран­ня слід застосовувати до осіб, винних у їх вчиненні.

Людина -біологічна істота, наділена членороздільною мовою, здатністю мислити, створювати і використовувати знаряддя праці. Метод правового регулювання - засіб, за допомогою якого право впливає на суспільні відносини (заборона, винагорода, призначення відповідальності певного виду тощо).

Механізм держави - система державних організацій, що за­безпечують реалізацію функцій держави.

Міліція -державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, при­родне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправ­них посягань.

Місцеве самоврядування -право певної територіальної грома­ди - мешканців села чи добровільного об'єднання в одну сільську громаду жителів кількох сіл, селища або міста - самостійно розв'я­зувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Монархія -форма державного правління, згідно з якою вищу державну владу зосереджує (повністю або частково) одна особа -монарх і передає у спадщину представникам панівної династії.

Національний суверенітет - повновладдя нації у розв'язанні всіх питань національного життя аж до реальної можливості ство­рення самостійної національної держави.

Народний суверенітет -повновладдя народу, здійснення ним невід'ємної та неподільної влади самостійно і незалежно від будь-яких інших соціальних сил.

Напівпрезидентська (змішана) республіка - форма республі­канського правління, коли президента обирає народ, але парла­менту надаються певні повноваження з контролю за його діяльні­стю при формуванні уряду і здійсненні виконавчої влади.

Національна безпека - стан захищеності життєво важливих інтересів особи, держави та суспільства від існуючих і можливих загроз у всіх сферах суспільних відносин.

Необмежені монархії- монархії, в яких влада монарха ніким і нічим не обмежується, тобто в країні немає ні органів, ні законів, що могли б якоюсь мірою змінити або відмінити волю монарха.

Норми права -формально визначені, сформульовані або санк­ціоновані державою загальнообов'язкові правила поведінки загаль­ного характеру, реалізація яких забезпечується державними при­мусовими заходами.

Нормативний договір - правило поведінки, встановлене за взаємною домовленістю кількох суб'єктів, що визначається і за­безпечується державою.

Нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, виданий у певному порядку компетентним державним органом, де встановлюються, змінюються або скасовуються загальнообов'­язкові правила поведінки (норми права), що забезпечуються дер­жавними примусовими заходами.

Норми моралі - соціальні норми, які регулюють поведінку людей внаслідок її оцінки з погляду категорій добра і зла.

Нотаріат - система органів і посадових осіб, на яких покла­дено обов'язок посвідчувати беззаперечні права і факти, що ма­ють юридичне значення, а також інші нотаріальні дії з метою на­дання їм юридичної вірогідності.

Об'єкти правовідносин - соціальні блага, з приводу яких суб­'єкти вступають у правовідносини.

Об'єкт правопорушення - суспільні відносини, які охороня­ються правом і на які це правопорушення посягає.

Об'єктивна сторона правопорушення - зовнішній вияв про­типравного діяння.

Обмежені монархії-монархії, де влада монарха тією чи іншою мірою обмежується повноваженнями певних державних органів.

Обов 'язок (юридичний) - передбачені у праві міра і вид необ­хідної поведінки суб'єкта.

Опіка - засіб охорони, захисту особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх, що не досягай 15 років і залишилися без батьківського піклування, а також повнолітніх осіб, котрих суд виз­нав недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства.

Особа -людина як суб'єкт, що має індивідуальні й інші озна­ки та усвідомлює себе членом спільності подібних собі суб'єктів.

Парламентська (конституційна) монархія- монархія, згідно  з якою влада монарха у всіх сферах здійснення державної влади суттєво обмежена, залишаючи йому лише формальний статус гла­ви держави і тільки представницькі повноваження.

Пасивне виборче право - право громадян бути обраними до складу виборних органів державної влади та місцевого самовря­дування.

Перспективна (позитивна) юридична відповідальність - сум­лінне виконання суб'єктом всіх правових приписів.

Підгалузь права -частина галузі права, яка складається з норм, що регулюють суспільні відносини певного виду.

Підзаконний акт -акт компетентного державного органа, який видається на підставі та на виконання законів.

Підприємницька діяльність - самостійна, ініціативна, систе­матична на власний ризик діяльність, спрямована на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг і зайняття торгівлею з метою отримання прибутку.

Піклування - засіб охорони і захисту особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх віком від 15 до 18 років, а також громадян, яких суд визнав обмежено дієздатними внаслідок зло­вживання спиртними напоями або наркотичними речовинами, та осіб, котрі за станом здоров'я не можуть самостійно захищати свої права і виконувати обов'язки.

Податки -обов'язкові платежі, що сплачують юридичні осо­би і населення до бюджету в розмірах та в терміни, передбачені законом.

Право -система загальнообов'язкових правил поведінки, вста­новлених або санкціонованих державою, що забезпечуються всіма доступними їй примусовими заходами.

Правова держава - держава, де панує право.

Правова презумпція -закріплене в законодавстві припущення про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Правовий звичай - звичай, схвалений державою, виконання вимог якого забезпечується державним примусом.

Правовий статус особи - сукупність закріплених у законо­давстві прав, свобод, обов'язків громадян та гарантій їх здійснен­ня.

Правовий (судовий або адміністративний) прецедент -рішен­ня з конкретної судової чи адміністративної справи, яке стає або - в'язковим зразком при вирішенні у майбутньому аналогічних справ.    

Правові відносини - суспільні відносини, врегульовані пра­вом..                     

Правоздатність - передбачена нормами права здатність су­б'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Правоохоронні органи - органи, наділені державою компетен­цією стосовно охорони суспільних відносин, урегульованих пра­вом.

Правопорушення - поведінка суб'єкта, що порушує правові приписи.

Правопорядок - відповідність суспільних відносин приписам норм права.

Правосуб'єктність -здатність бути суб'єктом права (учасни­ком правовідносин).

Предмет правового регулювання - певні суспільні відносини, що врегульовуються цією сукупністю правових норм (наприклад, відносини, пов'язані з власністю, відносинами у сім'ї тощо).

Президентська республіка - республіка, в якій повноваження глави держави, а в деяких випадках - і глави уряду, належать пре­зиденту, який обирається непарламентським шляхом (а саме- гро­мадянами держави) і формує уряд, що не несе відповідальності перед парламентом.

Проступки -правопорушення, які порушують приписи норм права, але не досягають рівня суспільної небезпеки, притаманної злочинам.

Релігійні норми - правила поведінки, що містяться у тих чи інших релігійних вченнях.

Республіка -форма державного правління, коли вищі державні органи обираються населенням або формуються загальнонаціональ­ним представницьким органом влади.

Ретроспективна (негативна) юридична відповідальність -закріплений у законі обов'язок правопорушника притерпіти від держави певні санкції за скоєне правопорушення.

Референдум -голосування населення всієї держави (загально­державний референдум) або певної частини (місцевий референ­дум) з метою розв'язання найважливіших питань суспільного життя.

Санкція - частина правової норми, де містяться вказівки на ті негативні наслідки, що наступають для суб'єкта у випадку неви­конання ним правил, визначених у диспозиції, або умов, встанов­лених у гіпотезі норми права.

Система права - внутрішня організація права, що полягає в єдності та погодженості правових приписів певної держави.

Систематизація законодавства - упорядкування чинного нормативно-правового матеріалу, об'єднання його в єдину внут­рішньо узгоджену систему.

Сімейне законодавство - сукупність нормативно-правових актів, що регулюють особисті та пов'язані з ними майнові відно­сини громадян, які виникають із шлюбу і належності до сім'ї.

Соціальні норми -правила поведінки, що регулюють поведін­ку людей у суспільстві.

Суб'єктивна сторона правопорушення - внутрішнє психоло­гічне ставлення суб'єкта до вчиненого протиправного діяння та його наслідків.

Суб'єкти правовідносин (суб'єкти права) — учасники (сторо­ни) правовідносин, пов'язані взаємними суб'єктивними правами та юридичними обов'язками.

Суб'єкт правопорушення - суб'єкт, котрий вчинив правопо­рушення.

Суб'єктивне право (право громадянина) - передбачена пев­ною нормою права можливість суб'єкта поводити себе певним чином.

Суспільний порядок - порядок у суспільстві, що відповідає вимогам всього комплексу соціальних норм.

Суспільство -форма життєдіяльності людей, яка склалась істо­рично і відокремилась від навколишньої природи.

Трудове законодавство - сукупність правових норм, які рег­ламентують суспільні відносини, шо виникають при застосуванні праці найманих працівників у процесі виробничої діяльності.

Трудовий договір - угода між працівником і власником (робо­тодавцем), за якою перший зобов'язується виконувати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією або посадою, а другий - ві лачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати безпечні умови праці.

Унітарна держава – єдина централізована держава, що не має у своєму складі державних утворень, а територія її поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (області, райони, провінції та ін.).

Фактичний зміст правовідносин - реально здійснювані учас­никами правовідносин дії, спрямовані на реалізацію своїх прав і обов'язків.

Федерація -держава, до складу якої входять декілька держав­них утворень (суб'єктів), які мають юридично визначену політич­ну самостійність.

Фінансове законодавство - сукупність нормативно-правових актів, шо регулюють відносини у галузі фінансової діяльності.

Форма держави - комплексне поняття, яке характеризує її з погляду форми правління, форми державного устрою та держав­ного режиму.

Форма державного правління -порядок організації виших дер­жавних органів, їх структури, компетенції та взаємодії.

Форма державного устрою - територіальний поділ держави, взаємовідносини її складових частин між собою і державою зага­лом і відповідною організацією державних органів.

Функції держави - основні напрями діяльності, в яких вияв­ляється сутність і соціальне призначення держави.

Функції права - основні напрями його впливу на суспільні відносини.

Цивільне законодавство - сукупність нормативно-правових актів, що регулюють майнові відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням матеріальними благами, а також певні особисті стосунки, пов'язані з майновими (наприклад, ав­торське право), та виключно особисті немайнові відносини, об'єктами яких можуть бути, наприклад, ім'я, честь, гідність.

Цивільно-правова відповідальність - вид юридичної відпові­дальності фізичної чи юридичної особи при недотриманні нею до­говірних зобов'язань або завданні майнової шкоди чи порушенні особистих немайнових прав (посягання на честь, гідність особи). Полягає у покладанні на винних обов'язку відшкодувати заподіяні потерпілим збитки.

Шлюб - юридичне оформлений добровільний, вільний і рівноп­равний союз чоловіка і жінки, який породжує їх взаємні права і обов'язки, спрямовані на створення сім'ї, народження і виховання дітей.

Юридичний зміст правовідносин – зафіксовані у правових нормах права й обов’язки їх учасникїв.

Юридичні (спеціальні) гарантії – правові засоби (юридичні норм й інститути), покликані забезпечувати реальність прав та обов’язків особи.

Юридичні факти – конкретні життєві обставини, з якими норми права пов’язують настання юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення правових відносин.

Явка з повинною – добровільне звернення громадянина до органу дізнання. Слідчого, прокурора, судді або суду із заявою про скоєння злочину.