Тема 10. Планування витрат

Литература

Диодные емкостные преобразователи

Генераторы меандра

Мультивибратор с регулируемой скважностью

Мультивибраторы с регулируемыми длительностями импульсов и пауз

Заряд Ct: +Uп – R3 – VD1 – Rt – Ct; разряд: Ct – R1 – VD2 – R4 – 7.

R3, R4 ограничивают максимальный ток внутреннего разрядного транзистора и скорость заряда Ct.

Регулируя R_t изменяем время заряда, R₁ – время разряда.

T=0,76(R₁+ R_t) С_t

Заряд Ct: +Uп – R3 – VD1 – R1’ – Ct; разряд: Ct – R1’’ – VD2 – R4 – 7.

Изменяя положение подвижного контакта R1, можем в широких пределах менять скважность, оставляя при этом частоту неизменной, т. к. R1’+R1’’=R1=const.

1)

В J-K триггерах J соответствует S, а K – R. При J=K=1 – запрещенное состояние -.

Недостаток: малый выходной ток.

2)

Заряд Ct: Uп – VT’ – Rt – Ct.

Разряд Ct: Ct – Rt – 3 – VT’’.

Недостаток: можно коммутировать только нагрузку, подключенную к источнику питания.

3)

При включении питания (высокий уровень). VT открыт, и Ct заряжается по цепи: +Uп – VT – Rt – Ct. Как только достигает, схема перебрасывается, и Ct разряжается по цепи: Ct – Rt – VD – 7. Т.к. и заряд, и разряд происходит через один и тот же резистор, время импульса практически равно времени паузы. Погрешность может вызывать неодинаковое падение напряжения на VT и VD, что актуально при малых значениях Rt.

Недостаток: усложнение схемы.

4)

Заряд Ct осуществляется по цепи: +Uп – Rt – Ct. Разряд: Ct – R1 – 7. Одновременно с разрядом протекает ток заряда через Rt.

Недостаток: необходимость точного подбора Rt и R1 и ограничение в их выборе.

Схемы на таймере:

- преобразователь напряжение-частота;

- преобразователь напряжение – длительность импульса;

- преобразователь температура – частота;

- преобразователь сопротивление – длительность импульса;

- аналоговый делитель напряжений;

- компараторы, в том числе с регулируемым гистерезисом;

- триггеры Шмидта с регулируемым и постоянным порогом срабатывания;

- мощные кабельные усилители;

- мощные логические элементы;

- генераторы, управляемые напряжением;

- реле времени;

- ШИМ-генераторы;

1. Е. А. Москатов, Электронная техника; г. Таганрог, 2004 г.

2. П.Хоровиц, У.Хилл, Искусство схемотехники; издание 5-ое, переработанное Москва «Мир» 1998 г.

3. Зельдин Е.А., Цифровые интегральные микросхемы в информационно-измерительной аппаратуре, 1983г.

4. Конспект лекций по курсу «Электроника и МПТ».

10.1. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ РОЗРОБКИ ПЛАНУ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ)

Метою планування собівартості є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, необхідних у плановому періоді для виробництва кожного виду та всієї промислової продукції підприємства, які відповідає вимогам щодо якості.

Розрахунки планової собівартості окремих виробів, товарної і валової продукції використовуються для визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутку, визначення економічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому, для внутрішньозаводського планування, а також для формування цін.

Витрати підприємства є одним із результативних показників господарської діяльності.

Метою розробки плану витрат підприємства є визначення планових економічно обґрунтованих витрат щодо:

· валового, товарного і реалізованого обсягу господарської діяльності з виробленої продукції (наданих послуг, виконаних робіт, придбаних товарів);

· здійснення загальногосподарського управління підприємством;

· виконання господарських операцій по збуту продукції;

· сплати податкових платежів;

· здійснення капітальних інвестицій;

· виконання господарських операцій у сфері фінансової діяльності.

У процесі планування витрат здійснюється:

· розрахунок вартості ресурсів, необхідних для кожного виду діяльності, за пере­ліком об'єктів і підприємства в цілому;

· обчислення виробничої собівартості кожного виду продукції, робіт, послуг за структурними підрозділами і підприємства в цілому;

· визначення загального розміру обсягу витрат на плановий обсяг господарсь­кої діяльності підприємства.

Вихідними даними для планування витрат є:

Ø планові обсяги виробництва, придбання та реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у натуральному та вартісному виразах;

Ø обсяги капітальних інвестицій щодо забезпечення обсягів господарської діяль­ності;

Ø норми витрат матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності та розрахунок потреби в ресурсах у натуральному виразі;

Ø ціни на матеріально-технічні ресурси та послуги сторонніх організацій, необхід­них для господарської діяльності;

Ø облікові ціни підприємства на ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності;

Ø норми затрат праці, розрахунки чисельності та професійного складу праців­ників, умови оплати їх праці, що визначаються на підприємстві;

Ø економічні нормативи: норми амортизаційних відрахувань, ставки відрахувань на соціальні заходи та податкові платежі тощо;

Ø плани організаційно-технічних заходів щодо економії матеріальних цінностей, поліпшення використання трудових ресурсів і необоротних активів.

Розробці плану собівартості на підприємстві передує всебічний аналіз його вироб­ничо-господарської діяльності за попередній період, виявляються внутрішньовироб­ничі резерви та розробляються організаційно-технічні заходи підвищення економічної ефективності виробництва.

Результати планових розрахунків виражаються показниками абсолютної величини, відносного рівня та динаміки витрат, що обчислюються для одиниці або до загального обсягу випуску певного виду продукції та продукції, що реалізується.

Під абсолютною величиною витрат на виробництво продукції розуміють її суму на плановий або звітний період.

Відносний рівень витрат являє собою відношення витрат до обсягу продукції. По­казником відносного рівня витрат різнорідної продукції є витрати на одну гривню то­варної продукції. Розраховується він діленням загальної суми витрат на обсяг про­дукції у вартісному виразі.