double arrow

Види фінансових платежів до бюджету та їх співвідношення

1

ВСТУП

План.

Змістовий модуль ІІ.

Учбовий час: 2 години

Конспект лекції

КАФЕДРА ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

“Затверджую”

Начальник кафедри

полковник міліції

Ю.О. Тараненко

«___» __________ 2012 р.

з дисципліни «Фінансове право»

за темою

«Правове регулювання державних доходів. Податкове право України».

Автор розробки:

Професор кафедри економіко-правових дисциплін

кандидат економічних наук

Безрутченко С.М.

Київ – 2012


Особлива частина фінансового права (ч. 2)

Тема 5. Правове регулювання державних доходів. Податкове право України

Лекція ( 2 години)

Мета:

навчальна: вивчення і вирішення питань, пов’язаних з використанням комплексу економіко-правових знань фінансового права у правозастосовній практиці;

розвиваюча: озброєння знаннями з фінансового права. Знання фінансового права відіграє важливу роль у роботі сучасного правника, незалежно від сфери його професійних інтересів;

виховна: інформація з даної теми є дійовим інструментом в оволодінні знаннями з метою використання їх в юридичній практиці.

Завдання:

1. Розгляд питань, пов’язаних з використанням комплексу економіко-правових знань щодо фінансового права у правозастосовній практиці;

2. Вивчення правового регулювання державних доходів, оподаткування, регламентації окремих податків і зборів.

Вступ.

1. Загальна характеристика інституту публічних доходів

2. Поняття податку і збору. Ознаки та функції податків

3. Елементи податку

4. Види податків

5. Податкове право та податкові правовідносини

Висновок.

Література до теми:

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К.: Юрінком Інтер, 1996. – 80 с.

2. Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2010. – № 37-38. – Ст. 189.

3. Податковий кодекс України // Офіційний вісник України. – 2010. - № 92.

4. Митний кодекс України (зі змінами і доповненнями). – К.: Кондор, 2011.

5. Господарський кодекс України: зі змінами і доповненнями станом на 15 квітня 2008 року (відповідає офіційному текстові). - К.: Видавничий дім «Скіф», 2008. - 184 с. - (Кодекси і закони України).

6. Фінансове право: навч. посіб. / За заг. ред. Д.М. Павлова, О.А. Кузьменко, А.Г. Чубенка. – К.: КНТ, 2009.– 520 с.

7. Воронова Л.К. Фінансове право України: Підручник. – К.: Прецедент; Моя книга, 2006. – 448 с.

8. Жарко Р.П. Обґрунтування функцій податків на сучасному етапі розвитку продуктивних сил // Фінанси України. - 2004. - № 6. - С.96-97.

9. Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль в Украине. – К.: А.С.К., 2001. – 693 с.

10. Зюнькін А.Г. Фінансове право: навч. посіб. для студ. ВНЗ / Міжрегіональна академія управління персоналом. — 4-те вид., доп. — К.: Персонал, 2008. — 561c.

11. Конох М.С., Хрідочкін А.В. Фінансове право: навч. посіб. для практ. занять / Дніпродзержинський держ. технічний ун-т — Дніпродзержинськ : ДДТУ, 2008. — 80c.

12. Крисоватий А.І., Десятник О.М. Податкова система: Навчальний посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 331с.

13. Крисоватий А.І., Кізима А.Я. Податковий менеджмент: Навчальний посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 304.

14. Кучерявенко М. Податок, як правова категорія: проблеми дефініції // Право України. – 2002. – № 12.

15. Кучерявенко М.П. Податкове право України: Академічний курс: Підручник. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. - 701 с.

16. Мельник В.М., Грицаєнко І.А., Іванишина О.С. Оподаткування підприємницької діяльності: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2003. – 160 с.

17. Налоговый кодекс Российской Федерации: Части первая и вторая. – М.: Юрайт-Издат, 2004. – 521 с.

18. Павлов Д.М. Адміністративне право: Загальна частина: Конспект лекцій. – К.: МАУП. – 2007. – 136 с.

19. Педь І.В. Непрямі податки в податковій системі України: навч. посібник / Ю.М. Лисенков (ред.). — К. : Знання, 2008. — 348с.

20. Педь І.В. Податкові і соціальні збори в податковій системі України: навч. посіб. / Ю.М. Лисенков (ред.). — К. : Знання, 2008. — 366с.

21. Податкове право: Навч. Посіб. / Г.В. Бех, О.О.Дмитрук, Д.А,Кобильнік та ін.; За ред. Проф.. М.П.Кучерявенка. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 400 с.

22. Податкові системи зарубіжних країн / за загальн. Ред. М.Я. Азарова. – «Видавничий дім»Комп’ютерпрес», 2004. – 240 с.

23. Про державне мито: Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.1993. - Урядовий кур’єр вiд 11.02.1993.

24. Про Державний бюджет України на 2012 рік Закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 5-6, № 7-8, ст. 78.

25. Про державну податкову службу в Україні: Закон України вiд 04.12.1990 № 509 (в ред. від 13.01.2009)// Відомості Верховної Ради УРСР вiд 05.02.1991 - 1991 р., № 6, стор. 37.

26. Про плату за землю: Закон України від 03.07.1992 № 2535 // Голос України вiд 23.07.1992.

27. Про подання електронної податкової звітності: Наказ Державної податкової адміністрації від 10.04.2008 № 233. - Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 р. за № 320/15011.

28. Про податок на промисел: Декрет Кабінету Міністрів України від 17.03.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 19.

29. Про структуру бюджетної класифікації України: Постанова Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, № 42, ст. 208.

30. Про схвалення Концепції реформування податкової системи. - Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2007 р. № 56-р.

31. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов: В 3-х т. - С.Петербург: типография Глазунова, 1866. - 464 с.

32. Соколовська А.М. Податкова система держави: теорія та практика становлення. – Рукопис. - Дис. на здоб. наук. ступ. доктора економічних наук.– Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2002. – 480 с.

33. Ткаченко Н. Бухгалтерський облік на підприємствах України з різними формами власності. – К.: АСК, 2002.

34. Фінансове право України: Навч. посібник [для студ. вищ. Навч. закл.] / [Л.К. Воронова, М.П. Кучерявенко, Н.Ю. Пришва та ін.]; - К.: Правова єдність, 2009. – 395 с. С. 116-117.

35. Фінансове право: підручник для студ. вищих навч. закл. / О.П. Гетманець (відп.ред.), О.М. Бандурка (уклад.). — Х.: Еспада, 2008.

36. Чубенко А.Г. Організаційно-правові проблеми оподаткування нерухомого майна в Україні // Підприємництво, господарство, право. – № 11. – 2007.

Перерозподіл частини сукупного валового внутрішнього продукту, що відбувається за допомогою централізованих фондів коштів, обумовлює існування інститутів публічних доходів та публічних видатків. Відповідно, як публічні доходи розглядається частина національного доходу країни, яка відраховується в результаті його розподілу і перерозподілу у власність і розпорядження держави й органів місцевого самоврядування з метою створення централізованих фондів для фінансування їх завдань і функцій. Принципово, що поняття публічних доходів держави і муніципальних органів ширше за поняття доходів державного і місцевих бюджетів.

Державний та місцеві бюджети, поряд з позабюджетними цільовими фондами, є основними централізованими фондами коштів, які беруть участь у перерозподілі національного доходу. Як доходи бюджетів розглядаються усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України.

1. Загальна характеристика інституту публічних доходів

Необхідно враховувати, що податки не є єдиним джерелом доходів бюджету і являють собою тільки один з видів позаекономічного державного примусу. Крім влас­не податків, яким належить провідна роль у формуванні бюджету, існують і інші види вилучень до бюджетів: ліцензійні та реєстраційні збори, збори з населення, внески, плата. Крім того, підпри­ємства і громадяни роблять обов'язкові відрахування в поза­бюджетні фонди, сплачують різні тарифи й інші обов'язкові платежі. Різноманіття форм вилучень зумовлює необхідність визначити, які ж із них є безпосередньо податком, а які — непо­датковими платежами. Всю систему платежів, що входять до податкової системи, можна розділити на податки і платежі по­даткового характеру. Якщо до першої групи належать саме податки (на прибуток, на землю тощо), то друга група скла­дається зі зборів і відповідних податкових платежів (мито, дер­жавне мито тощо).

Багатогранна категорія «податок» дозволяє порушувати питання про виділення в межах єдиного терміна двох значень, рівнів. Можна поділити податок на правову категорію і зако­нодавчо закріплене (прикладне) поняття. При характеристиці податку як правової категорії в основному роблять акцент на переході власності до держави, на зміні форми власності. Дійсно, такий підхід був в основі радянського законодавства, де чітко витримувався примат державної власності і встанов­лювався різний податковий режим залежно від форми власності платника. У сучасних умовах усі форми власності рівні, мають однакові економічні та правові основи функціонування. Крім того, визначення податку як правової категорії повинне містити головне в ньому з позиції тієї галузі права, предмет якої ця норма становить. З позиції предмета фінансового права, головне в податку — це надходження коштів державі для задоволення суспільних витрат, насиченості бюджету. Зміна форм власності в податку — це начебто «цивілістичний» відтінок цієї категорії. Тому, не залишаючи без уваги податкової сторони регулювання відносин власності, можна, мабуть, дещо зглади­ти в цьому аспекті.

Основою для позбавлення права власності є конституційний публічно-правовий обов'язок платника податків сплачувати законно встановлені податки. Платник податків не має права розпоряджатися на свій розсуд тією частиною свого майна, що у вигляді визначеної грошової суми підлягає внеску в бюджет, він зобов'язаний регулярно перераховувати цю суму на користь держави. У цьому обов'язку платника податків втілено публі­чний інтерес усіх членів суспільства. З публічним характером податку і фіскальним суверенітетом держави пов'язані зако­нодавча форма встановлення податку, обов'язок і примусовість його стягнення, однобічний характер податкових обов'язків.

Згідно зі ст. 9 Бюджетного Кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

З огляду на використання переважно обов’язкового методу мобілізації коштів до бюджетів, у структурі їх доходної частини провідне місце посідають податкові надходження – близько 80-85 % усіх доходів.

Неподатковими надходженнями визнаються:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності;

3) інші неподаткові надходження.

1. Доходи від власності та підприємницької діяльності, в тому числі надходження спеціальних коштів бюджетних установ, надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України, надходження від грошово-речових лотерей, надходження до бюджету сум відсотків банків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами, надходження дивідендів (частини прибутку) від суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств та організацій, рентна плата, надходження коштів від приватизації державного майна та інші надходження.

2. Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, зокрема збори, що стягуються Державною автомобільною інспекцією України, збори, що стягуються інспекціями Державного комітету України по нагляду за охороною праці, плата за утримання дітей у школах-інтернатах, плата від осіб, поміщених у медичні витверезники, плата за утримання вихованців спеціальних шкіл та спеціальних профтехучилищ, плата за пробірування і клеймування виробів та сплавів з дорогоцінних металів, плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ, плата за навчання іноземних громадян у навчальних закладах, плата за оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств.

3. Надходження від штрафів та фінансових санкцій.

4. Інші неподаткові надходження, серед яких надходження коштів від реалізації конфіскованого митними органами майна, надходження коштів від реалізації товарів та інших предметів, конфіскованих правоохоронними та іншими уповноваженими органами і конфіскована валюта, надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, установ та організацій, щодо яких минув строк позовної давності, вилучення коштів спеціальних фондів цільового призначення, надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, майна, передачі в оренду основних фондів Збройних Сил України та інших військових формувань, а також за виконані ними роботи та надані послуги та інші надходження

Як доходи від операцій з капіталом розглядаються:

1. Надходження від продажу основного капіталу.

2. Надходження від продажу державних запасів товарів.

3. Надходження від продажу землі та нематеріальних активів.

Трансферти, як джерело доходів бюджетів – це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Розрізняють трансферти поточні та капітальні.

Перейдемо до аналізу джерел публічних доходів.

1

Сейчас читают про: