Поширення реформаційних вчень на теренах України

Еволюція протестантизму.

Слід з’ясувати, що подальший розвиток протестантизму пов’язаний з двома основними чинниками: виникненням нових деномінацій та модернізацією теологічних доктрин традиційного протестантизму. У XVII ст. у Великій Британії з’являються баптисти; у 1830р. – у США Церква Ісуса Христа святих останнього дня, більш відома під назвою «мормони»; у 1884р. у США – свідки Єгови; у 1901р. у США – християни віри євангельської, більше відомі під назвою «п’ятидесятники». Протестантизм виходить з того, що природні права людини є споконвічно притаманні людям. Реформація заклала фундамент концепції прав людини і громадянина, яка сьогодні стала наріжним каменем політичної та моральної культури. Протестантизм сповідує ідею покликання, культ працелюбності, успіху; засуджується марнотратство та неробство. У великій пошані - стоїчне ставлення до життєвих негараздів та наполегливість у досягненні мети.

Сутність цього питання ґрунтується на наступному. У 20 –х роках XVI ст. ідеї Реформації почали поширюватися на території Речі Посполитої, до складу якої входила в той час значна частина України. В Україні історичний шлях протестантизму виявився більш складним і суперечливим, оскільки, на відміну від Європи та Америки, тут домінуючі позиції посідало православ’я, яке вело тривалу боротьбу з католицизмом. Крім того, протестантизм в Україні не одержав підтримки широких народних мас. Реформаційні ідї поширювали в першу чергу виходці з України, що навчалися в протестантських країнах. Показовою постаттю в цьому плані є С.Оріховський, котрий здобував ґрунтовну освіту в головному осередку лютеранської Реформації – Віттенберзькому університеті.

Першими протестантськими течіями в Україні були лютеранство та кальвінізм (XVI ст.). Особливого піднесення протестантський рух набуває в другій половині XVIII ст. - у цей час на терени південної України переселяється багато іноземців. Активізація протестантизму також відбувається наприкінці XIX – першій третині XXст.; це було пов’язано з поширенням нових течій протестантизму - баптизму, адвентизму, згодом – п’ятидесятництва.

Сучасний український протестантизм набуває все більш визначених національних рис. Використовуються національні обрядові традиції під час молитовних зібрань, релігійних свят, також широко послуговуються українською мовою.

На сьогодні протестантизм в Україні є найдинамічнішою конфесією. Він має 8445 релігійних організації. Серед них найчисельнішими є християни-баптисти (3057), християни віри євангельської (п’ятидесятники) (2585), адвентисти сьомого дня (1113). Всі протестантські церкви мають необхідні управлінські структури, 90 навчальних закладів, налагоджену видавничу діяльність.

Реферати:

1. Мартін Лютер та Реформація.

2. Англіканство: історія та сучасність.

3. Особливості віровчення адвентистів.

4. Віровчення та практика п’ятидесятників харизматичного спрямування.

5. Протестантизм та підприємництво.

Проблемні ситуації:

1. Обґрунтуйте принцип загального священства в протестантизмі. Чи можна вважати цей принцип в певному розумінні проявом загальної тенденції до демократизації різних сфер життя?

2. Чому протестантизм вважають ідеологією буржуазії, адже саме продаж індульгенцій католицькою церквою є свого роду реалізацією ринкових відносин в духовному житті?

3. У чому принципова відмінність протестантського та православного ставлення до збагачення?

4. Які принципові відмінності традиційного християнства та протестантизму? Чи є вони нездоланними на шляху до їх діалогу? На яких засадах можливий діалог протестантів з представниками традиційних Церков?

5. Чим можна пояснити велику кількість протестантських церков і як це можна узгодити з принципом єдності Церкви?

Основна література:

1. Аляєв Г. Є., Горбань О.В. Мешков В.М. Лекції з релігієзнавства. Навчальний посібник. К., Український фінансово-економічний інститут менеджменту і бізнесу. 1995. 144с.

2. Гараджа В.И. Религиеведение. Учебное пособие. М., 1995.

3. Иллюстрированая история религий в 2-х тт. П.р. проф. П.Д. Шантени де ля Соссей. М., 1992.

4. Основы религиеведения. П.р. Яблокова. М., 1995.

5. Поликарпов В.С. История религии. Лекции и хрестоматия М., 1997. 312с.

6. Самыгин С.И. Нечипуренко, Полонская. Религиеведение: социология и психология религии. РН/Д., Феникс. 1996. 672с.

7. Токарев С.А. Религия в истории народов мира. 4-е изд. М.,1986.

8. Релігієзнавчий словник. П.р. Колодного А.М. К., 1996.

Допоміжна література:

1. Адвентисти сьомого дня в Україні. – К., 1996.

2. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма. / Избр. произведения. М.: Прогресс, 1990.

3. Мартин Лютер Время молчания прошло. Избранные произведения 152 -

1526 гг. Харьков. Око 1992.