Загальні положення судово-медичної травматології

Ушкодження, спричинені тупими та гострими предметами.

ТЕМА № 3: “Судово-медична травматологія.

Л Е К Ц І Я

Кафедра юридичної психології, судової медицини та психіатрії

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

з дисципліни:

“Судова медицина”

Транспортна травма”

(2 год.)

Для курсантів факультетів

з підготовки слідчих,

кримінальної міліції та студентів юридичного

факультету

Запоріжжя-2009

Лекцію підготував: Світлицький А.О., викладач кафедри юридичної психології, судової медицини та психіатрії Запорізького юридичного інституту ДДУВС, кандидат медичних наук.

Рецензенти:

1. Гуйтур М.М., кандидат медичних наук, лікар-невропатолог вищої категорії кафедри неврології з курсом психіатрії, наркології та медичної психології Запорізького державного медичного університету.

2. Мазулін Г. В., кандидат фармацевтичних наук, начальник відділу спеціальних досліджень Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Запорізькій області.

Лекція обговорена та схвалена

на засіданні кафедри юридичної

психології, судової медицини та

психіатрії 26 серпня 2009 року,

протокол № 1

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

1. Загальні положення судово-медичної травматології. Особливості травматичних ушкоджень.

2. Особливості ушкоджень тупими предметами.

3. Особливості ушкоджень гострими предметами.

4. Особливості ушкоджень при автомобільних та залізничних травмах.

РЕКОМЕНДОВАНА Література:

1. Акопов В.И. Судебно-медицинская экспертиза повреждений тупыми предметами.—М.: Медицина, 1978.

2. Голубович Л.Л., Лісовий A.C. Судова медицина. - К., Атака. - 2003.

3. Громов А.П., Науменко В. Г. Судебно-медицинская травматология. — М.: Медицина, 1977.

4. Загрядская Л.П. Судебно-медицинское установление транспортной травмы: Лекция. — Горький: ГМИ, 1976.

5. Лісовий A.C. Судова медицина. Підручник. - К., 1999.

6. Сапожников Ю.С. Судебная медицина. Учебник. - К., 1980.

7. Сапожников Ю.С., Гамбург А. М. Судебная медицина. — К.: Вища школа, 1980.

8. Сапожников Ю.С. Криминалистика в судебной медицине. — К.: Здоров'я, 1970.

9. Судебная медицина /Под ред. И.В. Виноградова, В.В. Томилина. — М.: Юрид. лит., 1991.

10.Томилин B.B. Судебная медицина. Учебник. - М., 1987.

11.Тагаєв H.H. Судова медицина. - Харків, Основа. - 2003.

З методичної точки зору під тілесними ушкодженнями слід розуміти порушення анатомічної цілісності чи фізіологічних функцій органів і тканин, які виникли в результаті дії факторів зовнішнього середовища.

Ушкодження класифікуються на:

- анатомічні: (садна, рани і т. ін.) і функціональні (струс головного мозку та ін.);

- за наслідками: смертельні і несмертельні, які в свою чергу поділяються на тяжкі, середнього ступеня тяжкості і легкі тілесні ушкодження.

У судово-медичній практиці найчастіше доводиться зустрічатися з ушкодженнями, які виникли в результаті дії фізичних та хімічних факторів. До перших належать ушкодження: 1) механічні (спричинені тупими і гострими предметами, знаряддями і зброєю, вогнепальною зброєю); 2) які виникли від дії високої і низької температур; 3) які виникли від дії атмосферного і технічного електричного струму; 4) які виникли від дії променевої енергії; 5) які виникли від дії барометричного тиску. До хімічних ушкоджень належать: 1) хімічні опіки; 2) загальне отруєння.

У повсякденній практиці деякі ушкодження зустрічаються рідко, інші за певних умов - частіше. Повторення однорідних травм у людей, які перебувають в однакових умовах праці і побуту, називається травматизмом.

Кожний вид травматизму має свої особливості, які пов'язані не тільки з обставинами події, але і з характером заподіяних ушкоджень. Наприклад, при виробничому травматизмі переважають рани, при вуличному - переломи, при спортивному - удари і розтягнення.

Як правило, при наявності ушкоджень, які виникають від дії тупих чи гострих предметів, судово-слідчі органи ставлять перед експертом такі питання:

1. Яка причина смерті?

2. Які ушкодження є у потерпілого, їхня локалізація, чим і коли вони заподіяні?

3. Яке ушкодження є смертельним?

4. Одним чи кількома однотипними предметами заподіяні ушкодження, чи вони заподіяні різними предметами?

5. Чи є на тілі потерпілого і на його одязі ознаки, які дозволяють судити про індивідуальні особливості (форму, розміри і т. ін.) предмета, яким заподіяні ушкодження? Якщо є, то чим вони представлені і про що свідчать?

6. Чи заподіяні ушкодження тіла потерпілого предметом, який представлений на експертизу, чи вони заподіяні предметом йому подібним?

7. Яка послідовність нанесення ушкоджень?

8. Який був напрямок ударів, у результаті яких утворились ушкодження?

9. Чи міг потерпілий заподіяти сам собі ушкодження, чи вони заподіяні іншою особою?

10. У якому положенні перебував потерпілий у момент нанесення ушкоджень?

11. Яким було взаєморозміщення потерпілого і нападаючого в момент нанесення ушкоджень?

12. Чи відповідають ушкодження на одягу ушкодженням на трупі (за кількістю, локалізацією, характером і т. ін.) і якщо не відповідають, то чим це можна пояснити?

13. Чи міг потерпілий після отримання ушкоджень робити які-небудь дії?

14. Який час жив потерпілий з моменту отримання ушкоджень до моменту смерті?

15. Чи вживав потерпілий алкоголь незадовго до смерті, якщо так, то в якій кількості і який ступінь сп'яніння був у момент настання смерті?

16. Яка група крові потерпілого?

Перед експертом можуть бути поставлені також інші питання.

При дослідженнях трупів осіб, які загинули від дії тупих (чи гострих) предметів, велике значення має дослідження ушкоджень і забруднень одягу і взуття. Ушкодження одягу можуть відтворювати розміри і форму предмета, а у випадках, наприклад, транспортної травми - інколи і окремі деталі, якими вони були заподіяні.

При описі ушкоджень одягу слід, перш за все, вказати деталі одягу, на яких вони містяться, а також визначити координати ушкоджень. Горизонтальні координати відраховують вправо і вліво від передньої серединної і задньої серединної ліній, вертикальні - від рівня середини плечових швів на сорочці, піджаку, пальті, сукні, від рівня пояса донизу - на штанах, спідницях, трусах.

Визначивши локалізацію ушкоджень, описують їхню форму, розміри, положення довжини стосовно вертикальної осі предмета одягу, а також властивості їхніх країв, кінців, вміст порожнини, навколишню зону.

При описі ушкоджень неприпустимо вводити в їх розрізи пальці, зонди, пінцети і т. ін.

ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ:

Кожний вид травматизму має свої особливості, які пов'язані не тільки з обставинами події, але і з характером заподіяних ушкоджень.

У судово-медичній практиці найчастіше доводиться зустрічатися з ушкодженнями, які виникли в результаті дії фізичних та хімічних факторів. До перших належать ушкодження: 1) механічні (спричинені тупими і гострими предметами, знаряддями і зброєю, вогнепальною зброєю); 2) які виникли від дії високої і низької температур; 3) які виникли від дії атмосферного і технічного електричного струму; 4) які виникли від дії променевої енергії; 5) які виникли від дії барометричного тиску. До хімічних ушкоджень належать: 1) хімічні опіки; 2) загальне отруєння.

2. Особливості ушкоджень від дії тупих предметів,