Система управления

Менеджмент - умение достигать поставленных целей, используя труд, интеллект и мотивы поведения других людей. Маскон М.Х.).

Менеджмент соціальної роботи це самостійний вид професійної діяльності, яка спрямована на досягнення установою соціальної роботи, що діє в ринкових умовах, визначених цілей шляхом раціонального використання матеріальних, людських та інших ресурсів із застосуванням науково обґрунтованих формою принципів, функцій і методів управління.

Структура менеджменту соціальної роботи

Управління соціальною роботою може бути структурованим за певними ієрархічними рівнями. Трирівнева структура системи менеджменту соціальної роботи:

1. Інституційний рівень (уряд, міністерства)

2. управлінський рівень (спеціально уповноважені органи виконавчої влади)

3. технологічний безпосередні установи.

Об’єкт менеджменту соціальної роботи – організації.

Субєктами менеджменту є управлінський персонал.

Предметом менеджменту є управлінські та міжособові відносини, які складаються в процесі виконання певних функцій.

Загальна мета менеджменту – оптимізація функціонування суб’єктів і створення умов, за яких найбільш ймовірно з мінімальним ризиком реалізуються стратегічні і тактичні цілі.

Цілі менеджменту мають відповідати з одного боку об’єктивним законам, з іншого вони є продуктом свідомості, встановлюються людьми.

Менеджерський цикл у соціальній роботі:

1. Діагноз визначення стану та затвердження проблеми

2. Визначення пріоритетів: базові точки зміни ситуації

3. оцінка проблеми

4. Втручання

5. Планування втручання

6. Виконання оцінка ефективності, результативності

7. Переоцінка (повернення до первинного аналізу).

Важным фактором повышения результативности менеджмента в организации является разделение труда менеджеров, то есть специализация управленческих работников на выполнение определенных видов деятельности (функций), разграничение их полномочий, прав и сфер ответственности.

Лекця 1 СИСТЕМНЫЙ ПОДХОД К УПРАВЛЕНИЮ

ОРГАНИЗАЦИЕЙ

В общем случае управление – элемент, функция организованных систем различной природы (биологических, социальных, технических), обеспечивающая сохранение их определенной структуры, поддержание режима деятельности, реализацию программы, цели деятельности.

Социальное управление есть свойство любого общества, вытекающее из его системной природы, общественного характера труда, необходимости общения людей в процессе труда и жизни, обмена продуктами их материальной и духовной деятельности.

Система – это совокупность элементов, находящихся в отношениях и связях друг с другом, которая образует определенную целостность, единство. В соответствии со сложившимися взглядами в числе системных выделяют следующие основные принципы:

целостности – принципиальной несводимости свойств системы к сумме свойств составляющих ее элементов и невыводимости из последних свойств целого; зависимость каждого элемента, свойства и отношения системы от его места, функций и т.д. внутри целого;

структурности – возможности описания системы через установление ее структуры, т.е. сети связей и отношений системы; обусловленности поведения системы не столько поведением ее отдельных элементов, сколько свойствами ее структуры;

взаимозависимости системы и среды — система формирует и проявляет свои свойства в процессе взаимодействия со средой, являясь при этом ведущим компонентом взаимо­действия;

иерархичности – каждый компонент системы, в свою очередь, может рассматриваться как система, а исследуемая система представляет собой один из компонентов более широкой системы;

множественности описания каждой системы – в силу принципиальной сложности каждой системы ее адекватное познание требует построения множества различных моделей, каждая из которых описывает лишь определенный аспект системы.

Конечной целью управления всякой системой является оптимизация