Умовні і безумовні рефлекси

План

ВЧЕННЯ І.П. ПАВЛОВА ПРО ВИЩУ НЕРВОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ. ПОНЯТТЯ ПРО ВИЩУ НЕРВОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Лекція 20.

Вища нервова діяльність і її вікові особливості

Тема 9.

Література

1. Бугаев К.Е., Маркусенко H.H. та ін. Возрастная физиология.— Ростов-на-Дону: "Ворошиловградская правда", 1975.— С.149-151.

2. Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология: Учеб. пособ. для студ. пед. вузов,— М.: Высш. шк., 1985,—С. 102-132.

3. Кисельов Ф.С. Анатомія і фізіологія дитини з основами шкільної гігієни.— К.: Радянська школа, 1967.— С. 42-52.

4. Присяжнюк М.С. Людина та її здоров'я: Навч. посібник.— К.: Фенікс, 1998,—С. 20-43.

5. Старушенко Л.І. Клінічна анатомія і фізіологія людини: Навч. по­сібник. К.: УСМП, 2001,—С. 199-201.

6. Хрипкова А.Г. Возрастная физиология.—М.: Просвещение, 1978.— с.60- 74

1. Коротка історія розвитку науки про вищу нервову діяльність.

2. Умовні і безумовні рефлекси.

3. Механізм утворення умовною рефлексу.

4. Гальмування умовних рефлексів.

5. Поняття про аналітико – синтетичну діяльність.

6. Закони вищої нервової діяльності, сформульовані І.П. Павловим.

Основні поняття: вина нервова діяльність, поведінка людини, психічна діяльність, рефлекс, безумовний рефлекс, умовний рефлекс, безумовний подразник, умовний подразник, тимчасовий зв'язок, гальмування, аналітико - синтетична діяльність.

1. Коротка історія розвитку науки про вищу нервову діяльність

Виникненню науки про фізіологію нервової діяльності передували блискучі ідеї, здогадки та експериментальні дослідження, починаючи від античної епохи аж до XIXст.

Люди не завжди пов’язували психічну активність з діяльністю мозку. Деякі дослідники на підставі досягнень у вивченні рефлекторних механізмів діяльності спинного та нижчого відділів головного мозку висловлювали припущення щодо рефлекторного принципу роботи вищих його відділів. Уперше на рефлекторну природу нервової діяльності вка­зав ще у XVII ст. французький філософ і математик Рене Декарт, а сам термін "рефлекс" у XVIII сі. був запропонований чеським фізіологом Прохачкою.

Проте лише І.М. Сеченов (1829 - 1905) засновник російської фізіоло­гічної школи, у своїй класичній праці "Рефлекси головного мозку" (1863 р.) проголосив нову еру в історії вивчення функцій мозку. Він обґрунтував рефлекторну природу свідомої та безсвідомої діяльності людини, пока­зав, що в основі психічних явищ лежать фізіологічні процеси, які можуть бути вивчені об'єктивними методами. І.М.Сєченов відкрив явища центрального гальмування, сумації в нервовій системі, установив наявність ритмічних Геоелектричних процесів у центральній нервовій системі, об­рушував значення процесів обміну речовин у здійсненні збудження.

І.М. Сєченов навів численні докази істинності положення про те, що пізнання зовнішнього світу можливе лише за допомогою органів чуття. Він наводив переконливі аргументи на користь того, що матері­альні процеси мозкової діяльності є первинними, а психічні — вторинни­ми, що наша свідомість є відображенням реальної дійсності навколиш­нього світу, а прогрес психіки зумовлений удосконаленням нервової організації мозку, його історичним та індивідуальним розвитком. Він писав, що всі акти свідомого та несвідомого життя за своїм походжен­ням с рефлексами.

Геніальні ідеї І.М. Сєченова були підтверджені експериментально І.П. Павловим. Він розвинув рефлекторну теорію і створив вчення про вищу нервову діяльність, відкрив нервовий механізм, який забезпечує складні форми реагування людини і вищих тварин на вплив зовнішнього середовища. Цим механізмом є умовний рефлекс І.П. Павлов вив­чав (фізіологічні процеси, які відбуваються в окремих органах або сис­темах органів, у їхньому нерозривному зв'язку з цілим організмом.

І.П. Павлов розробив метод умовних рефлексів, який був ефек­тивним при вивченні фізіологічних функцій кори великих півкуль. Цей метод дав можливість дослідити різноманітні акти поведінки людини і тварини, в основі яких лежать фізіологічні процеси, що відбуваються в корі великих півкуль головного мозку.

За методом умовних рефлексів І.П. Павлов вивчив функцію кори великого мозку і найближчих до неї підкіркових утворень, явища ірра­діації і концентрації в корі великого мозку, аналітико-синтетичну діяльність мозку. Метод умовних рефлексів дав змогу І.П. Павлову створити вчен­ня про вишу нервову діяльність. М.І. Красногорський для вивчення вищої нервової діяльності у дітей виробляв умовні рефлекси на звучання дзво­ника. Звук дзвоника був умовним подразником.

Крім методу умовних рефлексів, розробленого І. П. Павловим, для вивчення вищої нервової діяльності дитини користувалися реєстрацією рухового компонента харчової реакції. Для цього на рівні щитоподібного хряща підкріплявся гумовий балон, заповнений повітрям. При харчово­му підкріпленні умовного подразника жувальні рухи дитини вели до зміни тиску повітря в балоні, що реєструвалося на спеціальному записуючо­му апараті.

Тепер метод умовних рефлексів при вивченні діяльності великого мозку поєднується з дослідженням електричних явищ, які відбувають­ся у корі і підкіркових структурах головного мозку. Це метод електроенцефалографії.

Сукупність складних форм діяльності кори великої о мозку і найб­лижчих до них підкіркових утворень, яка забезпечу» індивідуальні фізіо­логічні та поведінкові реакції людини на змінні умови навколишнього та внутрішнього середовища, називають пищімо нервовою діяльністю.

Всю рефлекторну діяльність, людини і тварини І.П.Павлов поділив на дві категорії: безумовні і умовні рефлекси