Механізм дії акупунктурної рефлексотерапії. Найважливіші точки акупунктури, покази до їх застосування

ЛЕКЦІЯ №3

Домашнє завдання

Перелік використаної літератури

1. Покропивный С.Ф. Економіка підприємства. - К.: КНЭУ, 2005

2. Економіка підприємства за ред. Й.М. Петровича. – Львів: Магнолія 2008

3. Шегда А.В. Економіка підприємства. – К.: Знання – Прес, 2005

Вивчити матеріал лекції, закріпивши відповідями на контрольні питання. Скласти опорний конспект і вивчити матеріал за питаннями для самостійного вивчення: 1.Ремонт основних фондів. 2.Виробнича потужність підприємства» Література: Покропивный С.Ф. Економіка підприємства. - К.: КНЭУ, 2005

Існує безліч теорій, які прагнуть пояснити механізм дії акупунктури, але вони здебільшого приділяють увагу якійсь одній стороні її дії (теорія тканинної терапії, хіміко-гуморально-невральна концепція Й. Омури). Однак природа терапевтичного ефекту при дії на рецепторні поля точок акупунктури є значно більш складною, ніж ті локальні зміни, що відбуваються у точці введення голки, чи впливу іншого фактору подразнення. До найбільш інтегративних, узагальнюючих теорій відносяться електричні теорії. Електричний струм, що виникає при введенні голки в тіло, виявляє лікувальну дію у зв'язку із явищами резонансу. Крім того, зміна електричного заряду у місці введення голки виявляє вплив на електричний заряд всього організму. Цікаво, що різні метали утворюють різний електрохімічний та термоелектричний потенціал у іонному середовищі: золота голка діє як катод, срібна – як анод.

Біоелектричні та інформаційно-електричні теорії. З біофізичної точки зору організм являє собою собою енергетичну систему, в існуванні якої велике значення мають електричні та електромагнітні процеси, що відбуваються як у довколишньому середовищі, так і всередині організму, а також на їх стику. Крім того, вважається, що інформаційно-енергетичний обмін між мікрокосмосом (організм) та макрокосмосом (довкілля) відбувається переважно через точки акупунктури, які являють собою специфічну систему, здатну адекватно сприймати і передавати в мозок сигнали про зміни електромагнітних полів Землі та метеофакторів (Лиманський, 1990). Ця інформація інтегрується із аналогічною від внутрішніх органів, отриману через систему вісцеросенсорної чутливості, і використовується мозком для запуску адаптивних механізмів, спрямованих на послаблення чи повну компенсацію негативних змін у функціональних системах організму.

Але найбільш інтегрованою та науково обґрунтованою згідно сучасних даних є нейрорефлекторна теорія. Наявність великої кількості рецепторів нервової системи у точках акупунктури пояснює першочергову реакцію на подразнення цих точок з боку нервової системи, яка найбільш швидко і оперативно реагує на зміни у внутрішньому та зовнішньому середовищах. Основні роль в механізмі опосередкування ефекту подразнення точок акупунктури належить вегетативній нервовій системі, зокрема шкірно-вісцеральним взаємодіям. Встановлено, що рефлексотерапія змінює збуджуваність нейронів мозку, стимулює синтез різноманітних біологічно активних сполук (норадреналін, ацетилхолін, серотонін та інші) внаслідок чого активуються неспецифічні адаптаційні реакції з боку гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникового апарату та ряд реакцій з боку сегментарної ланки вегетативної нервової системи.

Окремо слід сказати про нещодавно відкритий клас нейромедіаторів та нейрогормонів – ендогенні опіоїди. Це пептиди, які за спорідненістю до рецепторів та фармакологічною дією подібні до морфінів. За хімічною структурою діляться на ендорфіни та енкефаліни, але за фізіологічною дією вони подібні. Ендорфіни у великій кількості містяться в гіпофізі, в меншій мірі – в підшлунковій залозі, плаценті та репродуктивному тракті чоловіків. При введенні в мозок, вони зв'язуються з опіоїдними рецепторами і спричиняють аналгезію, седацію, у великих концентраціях – депресію дихання та міоз. Ендорфіни відіграють головну гальмівну роль у контролі над афективними станами, а також над потягом до їжі, спраги та сексу, збільшується секреція АКТГ, СТГ, вазопресину, але зменшується – гонадотропних гормонів. У ШКТ стимулюють секрецію глюкагону та інсуліну, але зменшують секрецію соматостатину. Енкефаліни діють більше як нейромедіатори та нейромодулятори. Вони в дорзальній сірій речовині та substantia gelatinosa спинного мозку пригнічують функцію нервових закінчень із субстанцією Р, і спричиняють безпосередню аналгезуючу (антиноцицептивну) дію. Крім того, вони містяться у мозковому шарі наднирників, у кишковому тракті, жовчному міхурі та підшлунковій залозі, сім'яній рідині чоловіків. Збільшення секреції ендогенних опіоїдів під дією акупунктури дозволяє краще зрозуміти механізм багатогранної дії рефлексотерапії на адаптивні реакції організму.

Нейрофізіологічні механізми пунктурної аналгезії: частина імпульсів надходить до спинного мозку, до нейронів заднього рогу (первинний больовий центр сенсорної інформації) і желатиноподібної субстанції по тонких слабомієлінізованих волокнах групи Аδ і немієлінізованих волокнах групи С (швидкість проведення 1-20 м/с). Імпульси від рецепторів тактильної і пропріоцептивної чутливості надходять до мозку по більш мієлінізованих волокнах групи Аβ (швидкість проведення 30-70 м/с). Імпульси від волокон Аδ, В, С гальмують інтернейрони желатиноподібної субстанції, а від волокон Аβ – збуджують. Таким чином, желатиноподібна субстанція працює як фільтр для ноцицептивних імпульсів. Стимулюючи імпульсний потік по мієлінізованих Аα, Аβ волокнах (тактильна та пропріоцептивна чутливість) ми можемо підвищити ефективність сегментарного фільтру для ноцицептивних імпульсів, і зменшити надходження їх до надсегментарних структур головного мозку. Саме в цьому і полягає теорія вентильного (контролю на вході) контролю больових імпульсів, яка запропонована R.Melzack та P. Wall у 1965-1973 рр. Практично пунктурна гіпалгезія викликається за допомогою електропунктурних апаратів, які працюють у ЧЕНС режимі.

Суттєвим у розумінні механізму акупунктури є вивчення порівняльних даних філо- та онтогенезу. Нормальне функціонування внутрішніх органів забезпечується не тільки його адекватною регуляцією нервовою системою, але і нормальною мікроциркуляцією. При підборі акупунктурних точок впливу має значення не тільки вибір зони впливу, а і структура тканин, що подразнюється. Це ствердження перекликається з правилами традиційної китайської акупунктури: при гострих захворюваннях вимагалося глибоке введення голок, підгострих – середнє, а при хронічних – поверхневе подразнення шкіри. Застосування акупунктурних точок із урахуванням даних ембріогенезу людини є вельми перспективним. У світлі цих даних стають більш зрозумілими правила традиційної акупунктури, на основі розуміння механізмів взаємодії дерматома, ентеромера та метамера в цілому. Починають розшифровуватись функціональні сомато-соматичні зв'язки, що встановились в процесі еволюції людини: кисть-обличчя, стопа-криж та інш.

Акупунктура може не тільки блокувати передачу ноцицептивних імпульсів, але і усувати стан тривалого напруження чи збудження в різних відділах мозку, які керують такими функціями, як підтримування оптимального артеріального тиску, тонусу непосмугованої м'язової тканини, гормональної секреції та інш.

Ефективність рефлексотерапії не тільки при лікуванні больових синдромів, але і гіпертонічної хвороби, бронхіальної астми, безсоння, різноманітних неврозів, ендокринних розладів пов'язана із відновленням динамічної рівноваги між процесами збудження та гальмування у ЦНС, оптимізацією адаптаційних реакцій ендокринної та імунної систем, стимуляцією регенераторно-відновлювальних реакцій організму.

Точки акупунктури – це обмежені за розмірами, але точні за анатомічною локалізацією ділянки шкіри і підлеглих тканин, на які спрямовані різноманітні впливи фізичними або хімічними факторами з діагностичною, лікувально-оздоровчою чи дослідницькою метою. ТА описані, вивчені і використовуються східною медициною здавна (відомі письмові джерела налічують більше двох тисяч років).

Західна медицина також використовує рефлексогенні зони з діагностичною метою (наприклад зони Захар'їна-Хеда) та терапевтичною метою (шийно-комірцева, попереково-крижова зони в фізіотерапії).

Властивості ТА:

l в ТА знаходиться більше пухкої сполучної тканини

l підвищений обмін речовин, поглинання кисню

l в них виявлено численні нервові гілки та їх розгалуження у дермі, підшкірній жировій клітковині, м'язах та сухожиллях, які пов'язані з кровоносними судинами та лімфатичними вузлами

l в ТА підвищена кількість різного виду рецепторів, а також гладеньких м'язових волокон. Тому вона є більш чутливою до подразнення, ніж поруч розташовані тканини.

l більш високий електричний потенціал, порівняно з оточуючими тканинами

l над ТА спостерігається знижений електроопір шкіри

l ТА виявляються з моменту народження і розташовуються ідентично у різних індивідуумів

l візуально ТА не відрізняються від поруч розташованих ділянок шкіри.

l в проекції ТА в більшості випадків пролягає нерв, артеріола, вена або лімфатична судина з оточуючими їх нервовими сплетенням.

Класичних точок, розташованих по ходу меридіанів – 361. Японські лікарі, як більш прагматичні, здебільшого використовують близько 100 ТА.

Показання до застосування пунктурної рефлексотерапії:

l регуляційна терапія при функціональних порушеннях органів та систем.

l протибольова терапія

l як компонент комплексного лікування (завжди, крім реанімації). При ургентній допомозі, в реанімації, при потребі в хірургічному лікуванні ПРТ використовується не в першу чергу