Відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства

Одними з основних функцій антимонопольних органів є конт­рольна та розслідувально-юрисдикційна, які полягають у здійс­ненні контролю за станом товарних ринків, виявленням монополіс­тів, а також порушень антимонопольно-конкурентного законодав­ства з метою відновлення стану ринків, майнового становища потерпілих від цього осіб та застосування господарських санкцій до правопорушників.

Залежно від характеру порушень антимонопольно-конкурент­ного законодавства розрізняють такі їх види:

1. недобросовісну конкуренцію;

2. антиконкурентні дії (монополістичні зловживання);

3. порушення щодо антимонопольних органів.

Недобросовісною конкуренцією відповідно до Закону «Про за­хист від недобросовісної конкуренції» визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Розрізняють три великі групи правопорушень, що належать до недобросовісної конкуренції, а саме:

1. неправомірне використання ділової репутації;

2. створення перешкод господарюючим суб 'єктам (підприємцям) у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у кон­куренції;

3. неправомірні дії щодо комерційної таємниці конкурента/ін­шого суб 'єкта господарювання (підприємця).

Своєю чергою кожна група зазначених правопорушень має чис­ленні прояви.

Так, недобросовісне використання ділової репутації може про­являтися через такі дії:

• неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки (використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаков­ки товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних ви­дань, назв місць походження товарів, що може призвести до змі­шування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на їх використання);

• неправомірне використання товару іншого виробника (тобто введення у господарський обіг під своїм позначенням товару ін­шого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи);

• копіювання зовнішнього вигляду виробу (відтворення зов­нішнього вигляду виробу іншого господарюючого суб'єкта (під­приємця) і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця).

• порівняльна реклама (така реклама, що містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого господарю­ючого суб'єкта (підприємця), за винятком випадків, якщо наведені в рекламі відомості про товари, роботи, послуги, підтверджені фак­тичними даними, є достовірними, об'єктивними, корисними для інформування споживачів).

Створення перешкод господарюючим суб 'єктам (підприємцям) у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у кон­куренції може проявлятися, як:

• дискредитація господарюючого суб'єкта/підприємця (поши­рення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних ві­домостей, пов'язаних з особою чи діяльністю господарюючого суб'єкта (підприємця), які завдали або могли завдати шкоди діло­вій репутації господарюючого суб'єкта/підприємця);

• купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом (тобто купівля-продаж одних товарів, виконання робіт, надання послуг за умови купівлі-продажу інших товарів, виконання робіт, надання послуг, не потрібних споживачеві або контрагентові);

• схилення до бойкоту господарюючого суб'єкта/підприємця (спонукання конкурентом іншої особи, безпосередньо або через посередника, до відмови від встановлення договірних зв'язків із
цим господарюючим суб'єктом/підприємцем);

• схилення постачальника до дискримінації покупця/замов­ника (спонукання постачальника конкурентом покупця/замовника, безпосередньо або через посередника, до надання постачальником конкуренту покупця/замовника певних переваг перед покупцем/за­мовником без достатніх на те підстав);

• схилення господарюючого суб'єкта (підприємця) до розі­рвання договору з конкурентом з корисливих мотивів або в інте­ресах третіх осіб чи до невиконання або неналежного виконання
договірних зобов'язань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування контрагенту за договором безпосередньо або через посередника матеріальної винагороди, компенсації чи ін­ших переваг;

• підкуп працівника, який має повноваження від імені постачаль­ника на прийняття рішень про поставку товару, виконання робіт, надання послуг або завдяки своїм можливостям впливає на прийн­яття такого рішення. Підкуп працівника може здійснюватися у формі надання або пропонування йому конкурентом покупця/за­мовника, безпосередньо або через посередника, матеріальних цін­ностей, майнових або немайнових благ за неналежне виконання
або невиконання працівником постачальника службових обов'яз­ків, що випливають з укладеного чи пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання
робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отри­мання конкурентом покупця/замовника певних переваг перед по­купцем/замовником;

• досягнення неправомірних переваг у конкуренції (отримання переваг відносно іншого господарюючого суб'єкта/підприємця шляхом порушення чинного законодавства, яке підтверджене рішенням державного органу, наділеного відповідною компетен­цією).

До третьої групи - неправомірних дії щодо комерційної таєм­ниці конкурента - належать:

• неправомірне збирання комерційної таємниці (таким вважа­ється добування протиправним способом відомостей, що відповід­но до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єк­тові/підприємцеві);

• розголошення комерційної таємниці (ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України становлять комер­ційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встанов­леному порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службо­вих обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господа­рюючому суб'єктові/підприємцеві);

• схилення до розголошення комерційної таємниці (спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали ві­домі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таєм­ницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло за­вдати шкоди господарюючому суб'єктові/підприємцеві);

• неправомірне використання комерційної таємниці (впрова­дження у виробництво або врахування під час планування чи здійс­нення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відпо­відно до законодавства України комерційну таємницю).

Антиконкурентні дії чи монополістичні зловживання (роз­діли II-V Закону «Про захист економічної конкуренції» (далі - За­кон) поділяються на такі основні групи:

· антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання;

· зловживання монопольним становищем на ринку;

· антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самовря­дування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

· обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб 'єктів госпо­дарювання, об'єднань

· концентрація без отримання відповідного дозволу Антимоно­польного комітету у разі обоє'язковості такої згоди;

Антиконкурентными узгодженими діями визнається укладення суб'єктами господарювання в будь-якій формі угод, прийняття об'єднаннями в будь-якій формі рішень, створення нового суб'єкта господарювання з метою координації його конкурентної поведінки з інтересами засновника (засновників) на ринку певного товару або будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездія­льність), що призвела чи може призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Проявами антиконкурентнихузгоджених дій може бути:

• встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;

• обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;

• розподіл ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи при­дбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;

• спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;

• усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців;

• застосовування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне ста­новище в конкуренції;

• укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами гос­подарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згі­дно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;

• суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те при­чин.

Вчинення антиконкурентних узгоджених дій вважається пра­вопорушенням і тягне за собою відповідальність згідно із законом, крім передбачених законом випадків і за умови дотримання встановлених типових вимог до узгоджених дій. Такими випадками є:

- добровільне повідомлення про факт порушення антимонопольних органів особою, що вчинила антиконкурентні узгоджені дії, раніше за інших учасників цих дій і за умови, якщо заявник не був
ініціатором або керівником таких дій і надав усі докази або інфор­мацію стосовно вчиненого порушення, якими володів або міг без­перешкодно отримати;

- узгоджені дії малих або середніх підприємців щодо спільного придбання товарів, які не призводять до суттєвого обмеження кон­куренції та сприяють підвищенню конкурентоспроможності малих або середніх підприємців;

- узгоджені дії стосовно постачання та використання товарів (використання поставлених товарів; придбання в інших суб'єктів господарювання або продаж іншим суб'єктам господарювання чи споживачам товарів; придбання товарів, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприєм­ницькій діяльності не належать до предмета угоди; формування цін або інших умов договору про продаж поставленого товару ін­шим суб'єктам господарювання чи споживачам), якщо такі дії не призводять до суттєвого обмеження конкуренції на всьому чи в значній частині ринку, його монополізації, обмеження доступу на ринок інших суб'єктів господарювання чи до економічно необгру­нтованого підвищення цін або дефіциту товарів;

- узгоджені дії стосовно прав інтелектуальної власності (угод про передачу прав інтелектуальної власності або про використання об'єкта права інтелектуальної власності в тій частині, в якій вони обмежують у здійсненні господарської діяльності сторону угоди, якій передається право, якщо ці обмеження - щодо строку, тери­торії дії, виду діяльності, сфери використання, мінімального обся­гу виробництва - не виходять за межі законних прав суб'єкта пра­ва інтелектуальної власності);

- узгоджені дії, які хоча й, за загальним правилом, забороня­ються (ст. 6 згаданого Закону), однак в установленому порядку можуть бути антимонопольними органами чи Кабінетом Міністрів України, якщо їх учасники доведуть, що ці дії сприяють вирішенню суспільно важливих, визначених законом проблем (щодо вдоскона­лення виробництва, придбання або реалізації товару; техніко-технологічного, економічного розвитку; розвитку малих або середніх підприємців; оптимізації експорту чи імпорту товарів; розроб­лення та застосування уніфікованих технічних умов або стандартів на товари; раціоналізації виробництва) і за умови, що ці дії суттєво
не обмежують конкуренцію на всьому чи в значній частині ринку або позитивний ефект від таких дій для суспільних інтересів пере­важає негативні наслідки обмеження конкуренції.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку проявляються в таких діях чи бездіяльності суб'єкта господарю­вання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспромож­ності інших суб'єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б немож­ливими за умов існування значної конкуренції на ринку. До таких порушень (зловживанням монопольним/домінуючим становищем на ринку) належить:

• встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалі­зації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

• застосування різних цін чи різних інших умов до рівнознач­них угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцям без об'єктивно виправданих на те причин;

• обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господа­рювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згід­но з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій
діяльності не стосуються предмета договору;

• обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;

• часткова або повна відмова від придбання або реалізації това­ру за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

• суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;

• створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усу­нення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самовря­дування, органів адміністративно-господарського управління та контролю як правопорушення полягають у прийнятті зазначеними органами будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, поста­нов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність зазначених органів, які при­звели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмежен­ня чи спотворення конкуренції.

Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управ­ління та контролю, зокрема, визнаються:

• заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів;

• пряме або опосередковане примушення суб'єктів господа­рювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об'єднань або здійснення концентрації суб'єктів господарювання в інших формах;

• пряме або опосередковане примушення суб'єктів господа­рювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців;

• будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл това­рів, а також розподіл ринків між суб'єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх ре­алізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;

• встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одно­го регіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію то­варів з одного регіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов;

• надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

• дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;

• дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.

Крім того, всім зазначеним органам (влади, самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю) забо­роняються шляхом дії або бездіяльності схиляти суб'єкти госпо­дарювання або будь-які із згаданих категорій органів до пору­шень законодавства про захист економічної конкуренції, ство­ренні умов для вчинення таких порушень чи їх легітимації, а органам влади та органам місцевого самоврядування - делегува­ти окремі владні повноваження об'єднанням, підприємствам та іншим суб'єктам господарювання, якщо це призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Обмежувальною та дискримінаційною діяльністю суб'єктів господарювання та об'єднань визнаються такі дії, що обмежують конкуренцію на ринку та/або створюють перешкоду у госоподар-ській діяльності іншим суб'єктам в інших формах, аніж антикон-курентні узгоджені дії та зловживання монопольним становищем на ринку. Це порушення може мати такі прояви, як:

• схилення інших суб'єктів господарювання до вчинення пору­шень законодавства про захист економічної конкуренції (до антиконкурентних узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарю­вання) чи сприяння вчиненню таких порушень;

• неправомірне використання суб'єктом господарювання рин­кового становища (у разі отримання згоди антимонопольного ко­мітету на узгоджені дії, на економічну концентрацію, монопольне становище на ринку);

• створення перешкод у господарській діяльності малим або середнім підприємцям, що мають значно менший ринковий вплив, шляхом вчинення дій, заборонених згідно з частинами першою та третьою ст. 19 Закону);

• необгрунтована та невиправдана відмова суб'єктові господа­рювання у прийнятті до об'єднання, якщо в результаті цього такий суб'єкт опиняється у невигідному становищі як учасник конкурен­ції. Подібна відмова кваліфікується як правопорушення лише що­ до тих об'єднань, стосовно яких виконуються такі умови:

1) об'єд­нання може об'єднати всіх учасників певного ринку чи території;

2) об'єднання створюється чи діє для досягнення цілей, що не пе­редбачають отримання прибутку; 3) створення та діяльність об'єд­нання не призводить до економічної концентрації та антиконкурентних узгоджених дій.

Монополізація товарного ринку може мати місце одним або групою суб'єктів господарювання різними способами, які отримали назву економічної концентрації. З метою запобігання монополі­зації товарних ринків, зловживанню монопольним (домінуючим) становищем, обмеженню конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання (далі - концентрація). Здійснення кон­центрації без дозволу антимонопольних органів (якщо такий дозвіл є обов'язковим) є одним із видів монополістичних зловживань.

Концентрацією згідно із ст. 22 Закону «Про захист економічної конкуренції» визнається:

1) злиття суб'єктів господарювання або приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого;

2) набуття безпосередньо або через інших осіб контролю од­ним або кількома суб'єктами господарювання над одним або кіль­кома суб'єктами господарювання чи частинами суб'єктів господарювання, зокрема, шляхом:

а) безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта господарювання, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта госпо­дарювання, в тому числі придбання активів суб'єкта господарю­вання, що ліквідується;

б)призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особи, яка вже обі­ймає одну чи кілька з перелічених посад в інших суб'єктах госпо­дарювання, або створення ситуації, за якої більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи вико­навчих органів двох чи більше суб'єктів господарювання обійма­ють одні й ті самі особи;

в) створення суб'єкта господарювання двома і більше суб'єк­тами господарювання, який тривалий період буде самостійно здійс­нювати господарську діяльність, і при цьому зазначене створення не приводить до координації конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили цей суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання;

3) безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у вла­сність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсот­ків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта гос­подарювання.

Однак не вважаються концентрацією:

1) створення суб'єкта господарювання, метою якого (чи внаслі­док створення якого) є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт гос­подарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господа­рювання. Такі дії розглядаються як узгоджені дії відповідно до аб­зацу другого ч. 1 ст. 5 Закону;

2) придбання часток (акцій, паїв) суб'єкта господарювання особою, основним видом діяльності якої є проведення фінансових операцій чи операцій з цінними паперами, якщо це придбання
здійснюється з метою їх наступного перепродажу за умови, що зазначена особа не бере участі в голосуванні у вищому органі чи інших органах управління суб'єкта господарювання. У такому ви­падку наступний перепродаж має бути здійснений протягом одно­го року з дня придбання часток (акцій, паїв). На клопотання зазна­чених осіб із обгрунтуванням про неможливість здійснення наступ­ного перепродажу органи Антимонопольного комітету України можуть прийняти рішення про продовження цього строку;

3) дії, що є проявами економічної концентрації, проте між суб'єктами господарювання, пов'язаними відносинами контролю, відповідно до вимог Закону щодо отримання у встановлених випад­ках дозволу Антимонопольного комітету України;

4) набуття контролю над суб'єктом господарювання або його частиною, в тому числі завдяки праву управління та розпорядження його майном арбітражним керуючим, службовою чи посадовою особою органу державної влади.

Учасниками концентрації згідно зі ст. 23 Закону визнаються:

- суб'єкти господарювання, стосовно яких здійснюється або має здійснитися злиття, приєднання;

- суб'єкти господарювання, які набувають або мають намір набути контроль над суб'єктом господарювання, чи суб'єкти гос­ подарювання, щодо яких набувається або має набутися контроль;

- суб'єкти господарювання, активи (майно), частки (акції, паї) яких набуваються у власність, одержуються в управління (корис­тування), оренду, лізинг, концесію або мають набутися, та їх по­
купці (одержувачі), набувачі;

- суб'єкти господарювання, що є або мають намір стати зас­новниками (учасниками) новостворюваного суб'єкта господарювання. У разі, коли одним із засновників є орган виконавчої влади, орган міс­цевого самоврядування, орган адміністративно-господарського управ­ління та контролю, учасником концентрації вважається також суб'єкт господарювання, активи (майно), частки (акції, паї) якого вносяться до статутного фонду новостворюваного суб'єкта господарювання;

- фізичні та юридичні особи, пов'язані з вищеназваними учас­никами концентрації, відносинами контролю, що дає підстави ви­знати відповідну групу осіб єдиним суб'єктом господарювання за критеріями ст. 1 Закону.

Згідно зі ст. 24 Закону концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього отримання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, якщо економічні показники господарської діяль­ності її учасників, обчислені згідно із встановленим АМК порядком, перевищують встановлену законом межу за двома критеріями:

1) сукупної вартості активів або сукупного обсягу реалізації това­рів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, понад суму, еквівалентну 12 мільйонам євро за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року;

2) вартості (сукупної вартості) активів або обсягу (сукупного обсягу) реаліза­ції товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, понад суму, екві­валентну одному мільйону євро за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року у кожного, та вартості (сукупної вартості) активів або обсягу (сукупного обсягу) реалізації товарів в Україні хоча б одного учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, понад суму, еквівалентну одному мільйону євро за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року.

При розрахунку обсягів реалізації товарів учасників концент­рації використовується сума доходу (виручки) від реалізації про­дукції (товарів, робіт, послуг), за вирахуванням суми податку на додану вартість, акцизного збору, інших податків або зборів, ба­зою для оподаткування в яких є оборот, за останній фінансовий звітний рік, що передував поданню заяви (кошти, отримані від ре­алізації товарів у межах однієї групи суб'єктів господарювання, пов'язаних відносинами контролю, якщо такий облік ведеться, не враховуються). Якщо учасниками концентрації виступають комер­ційні банки, для розрахунку вартості активів та обсягів реалізації використовується десята частина вартості активів комерційного банку. У випадках, коли учасниками концентрації є страховики, для розрахунку вартості активів страховика використовується сума нетто-активів, а для розрахунку обсягів реалізації товарів - сума доходів від страхової діяльності, визначених відповідно до зако­нодавства України про страхову діяльність.

За загальним правилом, подібна концентрація (умовно її можна назвати кваліфікованою концентрацією) можлива за наявності по­переднього дозволу антимонопольних органів (Антимонопольного комітету України чи його адміністративної колегії), що надається в установленому порядку (статті 25-34 Закону «Про захист економіч­ної конкуренції»), лише за умови, якщо зона (концентрація) не при­зводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині. Кабінет Міністрів України може дозволити концентрацію навіть у разі негативного рішення АМК України, якщо позитивний ефект для суспільних інтересів такої концентрації переважає негативні наслідки обмеження кон­куренції, а останні не становлять загрози системі ринкової еконо­міки та є необхідними для досягнення мети концентрації.

Концентрація, що здійснюється без отримання дозволу АМК Укра­їни, визнається правопорушенням, якщо такий дозвіл є обов'язковим.

Правопорушенням щодо антимонопольних органів є дії (без­діяльність) суб'єктів господарювання, що створюють перешкоди для здійснення антимонопольними органами своїх функцій і пов­новажень. Проявами таких порушень є:

неподання суб'єктами господарювання у встановлені строки інформації, подання неповної чи недостовірної інформації анти-монопольним органам;

створення перешкод працівникам антимонопольних органів щодо виконання ними своїх повноважень (проведення перевірок, вилучення чи накладення арешту на майно, предмети, документи, інші носії інформації);


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: