Проблема вибору методів навчання, комплексного їх застосування

Історичний підхід вітчизняних та зарубіжних педагогів – гуманістів до вибору методів навчання

Я.А. Коменський: «Якщо до вершин знань доходять далеко не всі або з труднощами, задихаються, то відбувається це не від того, що для людського роду є щось недоступне, а тому що метод заплутаний.» Він вимагав дотримуватись способів розкриття пізнавальних здібностей і застосовувати їх доцільно відносно обставинам.

«… чтобы способности пробуждались самим методом, необходимо его разумно оживить и делать приятным именно так, чтобы всё, как бы оно ни было серьёзно, преподавалось дружеским и приятным образом в форме бесед, состязаний, разгадывания загадок или в форме притч, или басен».

Метод повинен доцільно поєднувати приємне з корисним. Можна знайти метод, при якому кожен буде знати не тільки те, що вивчити, але навіть більше, ніж він вивчав, тобто не тільки вільно викладати одержане від вчителів і з книг, але і ґрунтовно міркувати про самі методи.

Метод навчання повинен бути мистецтвом, його треба поставити на тверді застави (основи), щоб навчання йшло вперед і не обманювало в своїх результатах.

Й.Г.Песталоцці: Про добрі методи навчання виходити треба з вічних законів природи, враховуючи природу самої дитини: «Человеческая сила, природное чувство, природный ум как результат любого метода обучения для меня является единственным критерием оценки его внутреннего достоинства; а каждый метод, выжигающий на лбу ученика клеймо свидетельствующее о подавлении природных сил, нехватке природного чувства и природной остроты ума, осуждается мною, какие бы он не имел преимущества».

«Только один метод хорош, и именно тот, который полностью основывается на вечных законах природы. Плохих методов имеется бесконечное множество; отрицательные свойства каждого из них возрастают, по мере того как метод отступает от законов природы и уменьшается в той степени, в какой он точнее следует этим законом».

Рекомендовано при виборі методів навчання враховувати внутрішню природу, природні задатки людського розуму. Радив впливати на природу людини в єдності, тобто на серце, розум і руку, використовуючи для цього спеціальні вправи.

Дістервег А.: сформував два правила щодо методів навчання:

- рахуватися при виборі методу з природою предмета;

- метод навчання обумовлений особистістю самого вчителя.

Ушинський К.Д.: «… воспитание есть деятельность сознательная, по крайней мере, со стороны воспитателя, но сознательной деятельностью может бать названа только та, в которой мы определили цель, узнали материал, с которым мы должны иметь дело, обдумали, испытали и выбрали средства, необходимые к достижению осознанной нами цели. Педагогические меры и методы воспитания очень разнообразны. И только знакомство со всем этим разнообразием может спасти воспитателя от этой упрямой односторонности, которая, к несчастью, слишком часто встречается у педагогов-практиков, не знакомых с педагогической литературой».

Для розвитку мови – систематичні вправи – спочатку усні, потім письмові, які повинні поступово ускладнюватися.

Ввів звуковий метод навчання читанню.

Аналітико-синтетичний метод письма, читання і побудував на цьому методі перші уроки «Рідного слова».

Стаття «О первоначальном преподавании русского языка».

Пирогов М.І.: необхідно відкинути старі, догматичні способи викладання і застосування нові методи. Треба пробуджувати думку учнів, розвивати їх розумові здібності, прививати навички самостійної роботи.

Вчитель повинен пробудити увагу учнів і розвивати у них інтерес до навчального матеріалу – це головне для успішного навчання.

Видатний математик Г.-В. Лейбніц вважав, що винахідливість і дотепність виявляються саме в іграх, а тому останні заслуговують на увагу.