Стилі керівництва

Тема 5

Питання для самостійної роботи

Завдання для дискусії на практичному занятті

Контрольні питання та завдання

1. Дайте характеристику основних наукових підходів до управління кадрами.

2. Визначте необхідність та основні етапи запровадження змін у роботі з педагогічними кадрами.

3. Поміркуйте щодо відбору та набору персоналу в заклади освіти.

4. Розкрийте поняття мотивованості праці: основні положення, фактори, антимотиватори.

5. Доберіть матеріали щодо аргументованості проблем оцінювання персоналу.

· Характерні ознаки основних положень персонального менеджменту й управління людськими ресурсами.

· Концепція «виробничої демократії» та доктрина «людських відносин»: сутність, різниця, характерні ознаки.

· Сутність наукових підходів, що застосовуються під час оцінювання персоналу.

· Техніки, критерії оцінювання ефективної діяльності працівників школи.

· Атестація навчального закладу: відповідальність педагогічних працівників.

Список джерел до теми:

1. Даниленко Л.І. Модернізація змісту, форм та методів управлінської діяльності директора загальноосвітньої школи. Монографія. – 2-е вид. – К.: Логос, 2002. – 140с.

2. Ніколаєнко С.М. Реформування системи освіти України в контексті світових інтеграційних процесів // Пам'ять століть. Україна. – 2005. – С. 4-12.

3. Освітній менеджмент/ За ред.. Л.Даниленко, Л.Карамушки. – К.: шкільний світ, 2003. – 400с.

4. Проектирование системы внутришкольного управления / Под ред. А.М.Моисеева. – М.: Пед. общество России, 1999. – 190с.

5. Сладкевич В.П. Мотивационный менеджмент: Курс лекций. – К.: МАУП, 2001. – 168с.

6. Управление персоналом организаций: Учебник для студентов вузов / Под ред. А.Г.Поршнева и др. – М., 1997.

7. Щекин Г.В. Как эффективно управлять людьми: психология кадрового менеджмента. – К.: МАУП, 1999. – 398с.

Лідер в освіті. Вимоги до керівника та його професійної підготовки. Напрями та зміст організаційної праці керівника. Характеристика основних стилів керівництва.

Ключові слова: розвиток навчального закладу, розвиток управління, компетентність, лідер в освіті, стилі керівництва, ефективність діяльності лідера.

Зміст викладу та засвоєння матеріалу:

1. Лідер в освіті:

*розкриття змісту лідерства та його відмінності від управління;

* основні вміння та ролі лідерів.

2.Вимоги до керівника та його професійної підготовки:

* кваліфікаційні вимоги;

* професійні вимоги;

* соціально-психологічні вимоги.

3. Стилі керівництва:

* авторитарний;

* демократичний;

* ліберальний.

1.Лідер в освіті.

Управління в широкому значенні розглядається як управління навчальним закладом в цілому, виконання його адміністрацією керівної ролі, визначенні стратегій і планів роботи, як організації та впровадження рішень у роботу закладу.

Управління у вузькому значенні передбачає здійснення впливу на працівників з метою забезпечення розвитку закладу в обраному напрямі, досягнення визначених цілей відповідно до місії закладу, при цьому вплив розглядається як процес. В даному випадку управління розглядається як робота з людьми.

Лідерство – це сила що сприяє формуванню у групи людей здатності відрізнятись від діяльності оточення і бути кращим. По суті, лідер – це агент змін, який може надихнути інших робити краще, більше, ніж вони будь-коли робили. Лідер – це людина, яка має значний психологічний вплив на інших людей, веде їх за собою.

На перевагу лідерства, управління (менеджмент) – це сила, яка забезпечує планування, координацію, нагляд,контроль за діяльністю.

Управління як процес, пов'язаний із людьми, суспільством та процесом ефективного виконання виробничих завдань, вимагає від лідера трьох базових груп умінь: технічних, гуманітарних та концептуальних.

Технічні уміння – це здатність використовувати знання, методи, техніки та обладнання, необхідні для виконання специфічних завдань,вироблені в процесі здобуття освіти, тренування та накопичення досвіду.

Гуманітарні уміння – це і розсудливість і здібності, необхідні для роботи з людьми та через людей, зокрема розуміння мотивації та навички застосування ефективного лідерства в управлінні.

Концептуальні вміння – це здатність розуміти складність всієї роботи в цілому і місце в ній конкретного виконавця певних функцій. Поєднання цих умінь дає можливість досягати найвищого управлінського рівня, але крім володіння конкретними уміннями, лідер має виконувати певні ролі. Охарактеризуємо основні ролі лідера:

· виробник – розглядається як орієнтований на завдання та на роботу керівник, що має високу мотивацію, енергію та особисте покликання. У цій ролі керівник заохочує підлеглих брати на себе відповідальність, доводити до завершення доручені завдання і підтримувати високу продуктивність.

· направляючий – керівник має роз’яснювати свої сподівання й очікування через визначення цілей та планування і бути рішучим ініціатором, людиною, що окреслює проблему, вибирає альтернативи, встановлює цілі, визначає ролі й політику, оцінює виконання, дає вказівки та інструкції;

· посередник – має бути переконливим, впливовим, владним і проникливим, представляти організацію, проводити переговори, маркетингові дослідження і діяти в ролі посередника та спікера;

· інноватор – має сприяти адаптації та впровадженню змін, вибудовує концепцію та проектує нововведення, він є творчим мрійником, який бачить майбутнє, створює передумови, які сприяють їх успішному впровадженню;

· помічник – сприяє забезпеченню взаєморозуміння, командної роботи й уміння розв’язувати міжособистісні конфлікти;

· наставник – розвиває стосунки з людьми, проявляє турботу та позитивне ставлення до них, вислуховує, підтримує, заохочує, демонструє довіру, розглядає людей як ресурс, який можна і потрібно розвивати;

· к онтролер – має знати, що відбувається у всіх структурах, підрозділах, слідкувати за тим, як справляються підрозділи зі своїми функціональними обов’язками, він повинен уважно придивлятись до деталей та добре оперувати раціональним аналізом;

· координатор – підтримує систему в цілому та забезпечує безперервність її роботи, надійний, відповідальний, забезпечує послідовність і наступність у роботі, визначення та оцінювання донесень та звітів.

Шкільних лідерів можна умовно розподілити на адміністративно та освітньо - орієнтованих.

Адміністративно-орієнтовані керівники зосереджуються на фінансових та адміністративних аспектах своєї роботи. Вони створюють умови, достатні для нормального функціонування школи, але не особливо піклуються про якість викладання, зміст освіти, професійний рівень викладацького складу.

Освітньо - орієнтовані керівники зосереджені на діяльності, яка позитивно впливає на освітній процес.

Основними напрямками діяльності освітніх менеджерів є:

· організація колективної роботи щодо прийняття управлінських рішень з питань освіти – методів викладання, навчально – методичного забезпечення, стратегії та процедур оцінювання;

· допомога в узгодженні начальних планів та програм, забезпечення їх відповідності глобальній місії школи;

· заохочення вчителів до подальшого підвищення кваліфікації, надання їм підтримки;

· позитивне оцінювання успіхів та досягнень учнів;

· створення в школі сприятливого соціально – психологічного клімату, який заохочує до навчання.

Шкільні керівники реалізують ті чи інші підходи до управління. У різних підходів – різні можливості. Тому жоден із них не може бути визначеним як найефективніший. М.М.Поташник виокремлює наступні підходи до управління:

Інтуїтивний підхід – це управління на основі відчуття. Інтуїція – це відчуття, безпосереднє бачення істини за допомогою почуттів, без логічного доведення. У світовій філософії і психології ставлення до інтуїції було досить поважним. Проте коли про управлінця говорять, що він працює інтуїтивно, то тим самим дають негативну оцінку. В управлінні школою виникає безліч проблем, ситуацій, коли відсутні об’єктивні критерії для їх оцінки. Саме в критичних, екстремальних умовах інтуїція допоможе відчути, допоможе знайти вихід.

Емпіричний підхід – це процес спроб та помилок.

Емпіричний – заснований на досвіді. Цей метод домінує в діяльності досвідчених керівників, практиків. Позитивні якості емпіричного підходу:

- дозволяє швидко реагувати на події;

- дозволяє швидко аналізувати ситуацію і приймати рішення;

- дозволяє впевнено себе почувати;

- дозволяє швидко знайти плідні ідеї, оптимальні шляхи.

Емпіричний підхід має і слабкі сторони: обмеженість, недорозвинене мислення керівника, невміння здійснювати такі операції як аналіз, синтез, абстрагування, індукція, дедукція тощо.

У східному прислів’ї говориться: не можна йти вперед з головою, повернутою назад. Не можна управляти, постійно озираючись: як було, як чув, як реагували… К.Ушинський виказав чудову думку: «Одна педагогічна практика без теорії – те ж саме, що й знахарство в медицині».

Науковий підхід – це підхід з точки зору наукових засад. Наукових підходів багато, але їх об’єднує те, що вони:

- викладені у вигляді теорій;

- мають вихідні положення, принципи, доведені дослідницьким шляхом;

- доведені під час спеціально організованих експериментів, або підтверджені досвідом.

Науковий підхід не виключає інтуїцію. Навпаки, він перевіряє, обґрунтовує здогадку, робить інтуїтивне рішення керівника усвідомленим. Наукова гіпотеза – це наукове припущення, в ньому певний процент інтуїції. Саме через практику роботи, досвід перевіряються всі наукові ідеї та теорії. Таким чином, науковий підхід слід вважати основним в професійній діяльності менеджера освіти.

2. Вимоги до керівника та його професійної підготовки.

Менеджер – це лідер, який приймає рішення щодо засобів, використання ресурсів, розподілу обов’язків у колективі для досягнення спільних цілей діяльності. Характер його праці визначається керівною роботою, тобто управлінням кадрами. Менеджери – категорія управлінських працівників, які професійно здійснюють управління людьми.

Визначимо основні вимоги до сучасного керівника:

· фізичне здоровя: в здоровому тілі – здоровий дух. Керівник повинен знати і наслідувати валеологічну грамотність, знаходити час на відпочинок, культурний розвиток, спорт, хобі;

· моральність – уміння гідно поводитись з людьми, співпереживати, чути голос совісті, мати почуття відповідальності;

· інтелект – розвинені мислення, пам'ять, уява, М.Г.Чернишевський стверджував, що три якості – широкі знання, звичка думати та благородні почуття – необхідні складові освіченості людини.

До переліку важливих рис успішного керівника відносять:

- інтелектуальні можливості близькі до обдарованості та геніальності;

- ініціатива, яка пов’язана із здатністю до аналізу та конструктивної діяльності, енергією, життєстійкістю;

- впевненість, усвідомлення свого місця, бажання досягти цілей;

- здатність панорамного бачення подій та процесів;

- тактовність, толерантність, порядність;

- бажання успіху, установка на лідерство;

- уміння брати на себе відповідальність за прийняття рішень;

- здатність співпрацювати з широким колом людей;

- емоційна зрілість.

Карєра передбачає рух людини в організаційній ієрархії, послідовність виконання видів робіт і особисте зростання. Умовами кар’єри є: сімейні фактори, менеджерська освіта та мотивація кар’єри.

До сімейних факторів відносяться трудові досягнення сімї, мотивація до навчання, прояви схильності до ризику. Мотивація карєри передбачає потребу у досягненнях, прагнення до влади, відчуття особистої значущості, доведення своєї цінності, змагання, конкуренцію. Менеджерська освіта: існують різні моделі підготовки керівного складу. Теоретичні знання є базою для подальшої практичної діяльності. Освітня модель передбачає отримання знань на основі практичного досвіду та наступну їх самореалізацію у закладах підвищення кваліфікації або спеціальної управлінської підготовки. Для прикладу: в Сум ДПУ ім.. А.С.Макаренка здійснюється підготовка керівника навчального закладу за спеціальністю «Управління навчальним закладом», в Сумському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти проводиться підготовка управлінців для освітньої галузі зі спеціальностей «Адміністративний менеджмент» та «Управлінні навчальним закладом».

Діяльність керівника школи необхідно розглядати спектр вимог: професійних, кваліфікаційних, соціально-психологічних.

Посадові вимоги до директора школи розроблені на підставі державних законів, програм та документів про освіту; нормативних актів центральних органів управління освітою; результатів наукових досліджень, вивчення тенденцій розвитку теорії і практики управління, опрацювання та узагальнення кращого досвіду роботи керівників.

Кваліфікаційні вимоги до директора школи передбачають вищу освіту, позитивний досвід та певний стаж педагогічної роботи, досвід організаційної роботи та закінчення спеціальних курсів підготовки резерву керівних кадрів.

Соціально-психологічні вимоги до директора школи – це соціальні, моральні, комунікативні, ділові.

Соціальні вимоги у керівника спрямовані на почуття суспільного обов’язку, відповідальності, національної свідомості, патріотизм, зрілість переконань, принциповість, високу загальну культуру та ерудицію, соціальну вихованість і порядність.

Моральні вимоги до керівника вміщують такі якості: чесність, справедливість, вимогливість до себе та інших, витримка, тактовність, доброзичливість, повага до людей, сила волі, почуття гумору, демократичність.

Комунікативні вимоги до директора школи пов’язані з умінням встановлювати позитивні контакти з людьми, вміти слухати співрозмовника і проявляти інтерес до людей, формувати колективну думку, підвищувати творчу активність підлеглих.

До ділових вимог відносяться якості, які передбачають діловитість керівника. Це: установка на безперервну самоосвіту, нестерпність до консерватизму, високі показники інтелекту, рішучість, енергійність, працездатність, креативні здібності, творча спрямованість, усвідомлення особистої відповідальності.

Професійні вимоги можна визначити як рівень кваліфікації керівника, як ступінь оволодіння професією, спеціальністю. Професійні вимоги до керівника обумовлюють систему знань та умінь, яка є фундаментом моделі компетентності. На основі знань формуються управлінські уміння, які мають ознаки: діагностико-прогностичні, організаційно-регулятивні, контрольно-коригуючі та являються способами реалізації управлінських рішень.

Модель компетентності керівника обумовлюються функціонально- посадовими обов’язками, які виконують роль дозиметра функцій управління.

Менеджер – лідер – той, хто веде до успіху інших.

* він відкритий для спілкування та співпраці з кожним, доброзичливий до всіх;

* більшу частину робочого часу проводить з персоналом, не прихильник кабінетного управління;

* передбачає колегіальне обговорення більшості проблем, вміє слухати і чути;

* будує стосунки з персоналом на довірі, вміє делегувати повноваження;

*толерантно ставиться до критики, визнає точку зору інших;
* не прагне шукати винних, а шукає причини, які породжують проблеми;

* завжди відкритий для нових ідей, розвиває вміння працювати командою;

* формує сприятливий мікроклімат;

* розвиває творче мислення.

Сучасний керівник закладу освіти повинен:

- аналізувати стан колективу;

- розуміти мотиви поведінки своїх колег;

- спонукати підлеглих до продуктивної праці, стимулювати їх професійне зростання;

- створювати атмосферу в колективі, яка б максимально стимулювала продуктивну працю;

- давати завдання підлеглим так, щоб вони розуміли, чого від них чекають і старались це виконати;

- ефективно контролювати роботу підлеглих;

- адекватно оцінювати своїх підлеглих, їхні можливості та інтереси;

- попереджувати і розряджати конфлікти в колективі;

- будувати ділові стосунки з підлеглими відповідно до їхніх індивідуальних особливостей і ситуацій.

Відповідність керівників окресленим вимогам сприятиме підвищення якісного рівня управлінського складу, розвитку та модернізації управління системою освіти в Україні.

Стиль керівництва – це звична манера поведінки керівника щодо підлеглих для того, щоб вплинути на них і спонукати їх до досягнення цілей організації.

Стиль управління визначається такими критеріями як характер централізації влади та форма впливу на підлеглих.

Розглянемо можливі прояви влади на рівні освітньої установи:

- влада, в основі якої – вольовий примус: директор, педагог впливає на підлеглих через страх покарання;

- влада, яка ґрунтується на заохоченні: запроваджується система заходів матеріального та морального стимулювання;

- експертна влада – колеги, учні високо оцінюють професійну компетентність керівника;

- влада прикладу – підлеглі поважають керівника як особистість та спеціаліста, намагаються в усьому бути схожим на нього;

- законна влада – високий офіційний статус керівника надає йому право видавати розпорядження.

У загальних рисах стиль управління визначається:

1. Мірою делегування керівником своїх повноважень.

2. Мірою участі підлеглих у прийнятті рішень.

3. Рівнем інформованості підлеглих.

4. Типами влади, яку використовує керівник.

Стиль керівництва – це система методів, прийомів і засобів, які домінують в управлінській діяльності менеджера освіти, а також індивідуальні особливості їх вибору та застосування. До класичних стилів керівництва належать: авторитарний, демократичний та ліберальний.

Авторитарний керівник намагається сконцентрувати в своїх руках всю владу, покладаючись на законні повноваження, вплив, який базується на винагороді та примусі. За авторитарного стилю керівник володіє владою, щоб нав’язувати свою волю підлеглим і без вагань втілювати в життя прийняті рішення. При цьому стилі керівник користується серед підлеглих формальним авторитетом. Прикладом авторитарного стилю керівництва є управління компанією автомобілебудування Генрі Фордом.

Авторитарний стиль керівництва не може вважатись оптимальним. Він доцільний лише за певних обставин, що вимагають швидких і категоричних рішень.

Демократичний керівник – лідер, який делегує владні повноваження співробітникам, сприяє їх участі в управлінні, і, впливаючи на підлеглих, покладається на референтну та експертну владу. Демократичний стиль характеризується високим ступенем демократизації повноважень. Рішення приймаються тільки після виявлення думок підлеглих. Лідер охоче ділиться з підлеглими владою, дає змогу проявити ініціативу, розвивати свої здібності. За таких умов лідер користується не лише службовим, а й високим особистим авторитетом у підлеглих. Прикладом такого керівництва можна вважати стиль керівництва у відомій фінській компанії «Нокіа», і повязують з імям її директора Дж. Олліла.

У своїй практичній діяльності демократичний керівник виходить із того, що люди мотивуються не стільки матеріальними, стільки вищими потребами.

Ліберальний керівник висуває низькі вимоги до підлеглих, головним засобом впливу є прохання, інформування. За ліберального стилю керівництва підлеглим надається самостійність у роботі, прийнятті рішення. Керівник дає лише загальні настанови, час від часу контролюючи діяльність виконавців. Цей стиль не набув широкого поширення, він властивий, головним чином, науковим установам.

Названі стилі керівництва не охоплюють усіх, що зустрічаються на практиці, діяльність керівника настільки різноманітна, що жодна спроба єдиної класифікації стилів керівництва не досконала. Кожен із стилів має свої негативні і позитивні характеристики, а тому в ідеальному вигляді не існує. Розумне поєднання стилів керівництва дає найвищий управлінський результат.

Завдання для дискусії:

1. Сформулюйте основні ознаки лідерства, його переваги в управлінні.

2. Охарактеризуйте три базові групи умінь лідера.

3. Розкрийте поняття основних ролей лідера: виробника, направляючого, посередника, інноватора, помічника, наставника, контролера, координатора.

4. Дайте визначення адміністративно та освітньо-орієнтованих керівників.

5. Назвіть важливі риси успішного керівника, обґрунтуйте їх переваги.

6. Як ви розумієте поняття: «керівник», «менеджер». «лідер»?

7. Охарактеризуйте типологію стилів керівництва.

8. Що таке стиль керівництва?

9. Які стилі керівництва ви вважаєте ефективними в умовах гуманізації освіти?

10. Від яких чинників може залежати вибір певного стилю управління?