Словник термінів та понять. Аборигени - шовінізм

Аборигени – корінні мешканці тієї або іншої території або країни, що живуть тут «спочатку»; те ж, що «автохтони».

Австралопітек – викопна людиноподібна мавпа, близька до предкової форми людини; її залишки знайдені в Південній, Східній і Центральній Африці.

Автономія – в етнічних відносинах розуміється як право самостійного управління життєво важливими проблемами свого етносу відповідно до існуючої в даній державі конституцій.

Автостереотипи – усталені уявлення етносу про свої особливості.

Автохтонне населення – первинне, відвічне населення якої-небудь місцевості, території, країни.

Авункулат – сукупність сімейно-родинних і суспільних відносин, яка передбачає близькі стосунки між дядьком і племінником.

Адаптація етнічна – пристосування етнічних груп до природного і соціального середовища їх проживання.

Аккультурація – процес придбання одним народом тих або інших форм культури іншого народу, що відбувається в результаті спілкування цих народів.

Акматична фаза – у Л.Гумільова – друга фаза етногенезу, в якій пасіонарна напруга досягає максимуму, період громадянських воєн і смути.

Альпака – гірська коза в Андах.

Амулет – предмет, що його носять на тілі як оберіг від хвороб, ран, злого ока і ворожого чародійства.

Анімізм – віра в духовні істоти, душі і духів, одна з первинних форм релігії.

Аномія – відсутність чіткої системи соціальних норм, руйнування єдності культури, внаслідок чого життєвий досвід людей перестає відповідати нормам суспільного життя.

Антропогенез – розділ антропології – вчення про походження людини.

Антропологія – біологічна наука про походження і еволюцію фізичної організації людини і її рас. Іноді розуміється як сукупність наук про людину, включаючи етнографію, культурну і соціальну антропологію.

Апартеїд – принцип роздільного мешкання представників різних етнорасових груп.

Архетип – неусвідомлювана базова схема уявлень, загальна для всіх людей, незалежно від їх етнічної приналежності, мови, культурних традицій і т.д.

Асиміляція – тип етнічних процесів, що є взаємодією двох етносів, в результаті якого один з них поглинається іншим і втрачає етнічну ідентичність. Може проходити як природним, так і насильницьким шляхом.

Батат – борошниста солодка картопля, яку вирощують у тропіках і субтропіках.

Бетель – рослина, пряне і пекуче на смак листя якої вживали як жуйку.

Білатеральність – двостороннє визначення спорідненості одночасно (по батьківській і материнській лініях).

Білінгвізм – функціонування двох мов для обслуговування потреб етнічного колективу і його окремих членів; відрізняється від простого знання ще однієї мови нарівні з рідним і допускає можливість користуватися різними мовами в різних життєвих ситуаціях.

Біосфера – дослівно „область життя”, область поширення життя на земній кулі, біомаса всіх живих істот та продукти їхньої життєдіяльності.

Богарне землеробство – неполивне орне землеробство в районах зрошення.

Болеро – 1) частина іспанського народного вбрання (безрукавка); 2) іспанський народний танець, що супроводжується співом і звуками кастаньєт.

Брахікефали – люди, у яких відношення ширини голови до її довжини у відсотках („головний покажчик”) більше 80.

Брахікефалія – короткоголовість.

Бумеранг – металева бойова і мисливська зброя у вигляді зігнутої загостреної плоскої дерев’яної палиці. Застосовувався в стародавньому Єгипті, Індії, Південно-Східній Азії. У австралійських племен поширений повертальний бумеранг, який повертається назад до місця, звідки його метнули.

Ведизм – найдавніша релігія Індії, з якої розвинувся брахманізм.

Вігвам – житло індіанців Північної Америки.

Вірілокальність – шлюбне поселення жінки в чоловіка (в його сім’ї чи роді).

Генотеїзм – форма політеїзму, коли серед багатьох божеств виділяється один головний бог.

Геноцид – винищення окремих груп населення або етносів із расових, релігійних, національних чи інших мотивів.

Гетерогенна община – неоднорідна за складом община.

Гетто – частина території міста, відведена для примусового поселення певної расової, релігійної або етнічної групи населення; район міста, де оселяються певні етнічні або расові меншини.

Гомеостаз етнічний – Етнос, що знаходиться в рівновазі з природою.

Господарсько-культурний тип – певний комплекс особливостей господарства і культури, що складається історично у різних народів, які знаходяться на близьких рівнях соціально-економічного розвитку і мешкають в схожих умовах середовища.

Деетнізація – процес втрати народом або його окремими представниками своїх етнічних рис; починається з втрати рідної мови, потім – національної самосвідомості і етнічної ідентифікації.

Депортація – насильницьке переселення груп населення або навіть цілих народів з їх етнічної батьківщини або території тривалого мешкання.

Десегрегація – відміна, усунення сегрегації, відмова від політики, що розділяє населення за расовою ознакою.

Дискримінація – обмеження або позбавлення прав певної категорії громадян за расовою чи етнічною приналежністю, за ознаками статі, релігійними, політичними та іншими переконаннями.

Дислокальність – роздільне проживання шлюбної пари (кожного у своєму роді).

Діаспора – перебування значної частини народу (етнічної спільності) поза країною його походження.

Діффузіонізм – напрям в етнології, який вивчає просторові характеристики культури і запозичення культурних елементів.

Доліхокефали – люди, у яких відношення ширини голови до її довжини у відсотках („головний покажчик”) менше 75,9.

Доліхокефалія – довгоголовість.

Екзогамія – одруження і створення сім’ї між представниками різної етнічної приналежності.

Екзогамія – традиційна заборона укладати шлюби всередині певної людської спільноти (роду, фратрії, племені, сільської общини, касти, конфесійної групи і т.п.).

Екзоетнонім – назва, яку дають етносу, його субетносам чи етнографічним групам їхні сусіди.

Еміграція – виїзд через ті або інші причини громадян зі своєї держави.

Ендогамія – звичай одруження всередині роду, племені або іншої суспільної групи.

Ендогамія – традиційна вимога укладати шлюби всередині певної людської спільноти (племені, сільської общини, касти, конфесійної групи, етносу і т.п.).

Ендоетнонім – самоназва етносу.

Епікантус – складка шкіри верхньої повіки у внутрішньому куті ока, що прикриває слізний горбик.

Етнічна група – переселенська група вихідців із етносу за межами своєї етнічної території, має громадянство країни проживання, не займає домінуючого становища в суспільстві і виявляє взаємну солідарність з метою збереження свого етнічного обличчя.

Етнічна дисперсизація – процес відокремлення від етносу окремих його частин, котрі не набули властивостей самостійних етносів, а залишились або стали субетносами й етнографічними групами.

Етнічна ідентифікація – прилучення себе до групи людей певної національності.

Етнічна консолідація – об’єднання чи навіть злиття споріднених і етнокультурно близьких етнічних спільнот в один етнос.

Етнічна культура – успадкований від предків комплекс господарського і соціального життя, матеріальної і духовної культури, що визначає стиль життя, виконує етноідентифікуючу роль, дає змогу виділити і протиставити себе іншим етносам.

Етнічна ментальність – сформовані в ході етнічних процесів особливості психічного складу, традиційного світогляду, світовідчуття і світосприймання членів етнічних спільнот.

Етнічна меншина – частина етносу, відокремлена від основного етнічного масиву і яка проживає в іншоетнічному оточенні.

Етнічна морфологія – сукупність анатомічних особливостей і форм, властивих тому або іншому етносу.

Етнічна парціація – процес поділу єдиного етносу на кілька частин, кожна з яких, набуваючи власної етнічності, майже не ототожнює себе зі своїм етнічним предком.

Етнічна самосвідомість – спричинений міжпоколінними зв'язками, вихованням, традиціями, історико-культурною, політичною та ідеологічною орієнтацією акт свідомого вибору, вкорінення етнофора в історію, культуру, внутрішній світ і душу рідного етносу, усвідомлення ним етнічних інтересів, дій, мотивів, думок і можливостей.

Етнічна свідомість – масова форма суспільної свідомості, розуміння необхідності існування етносу як цілісності, усвідомлення членами етнічної спільноти єдності свого походження, історичної долі та культурно-побутових традицій, своєї відмінності від інших етносів, переконання в існуванні "особливої крові" власного етносу.

Етнічна свідомість – сукупність ментальних представлень етнічної спільності про своє місце в світі, яка включає соціально-психологічні установки і стереотипи.

Етнічна сепарація – процес відокремлення від етносу певної його частини, яка згодом може розвинутись в окремий етнос.

Етнічна спільність – будь-яка спільність, яка складається на певній території серед людей, що знаходяться між собою в реальних соціально-економічних зв’язках, які говорять на взаємнозрозумілій мові, і зберігаючих впродовж свого життєвого шляху відому культурну специфіку і усвідомлення себе окремою самостійною групою.

Етнічна фузія – злиття декількох раніше самостійних народів, споріднених за мовою і культурою, в єдиний новий, великий етнос.

Етнічний конфлікт – форма цивільного, політичного або озброєного протиборства, в якій сторони або одна із сторін мобілізуються, діють і страждають за принципом етнічних відмінностей.

Етнічний стереотип – спрощений, схематизований, емоційно забарвлений і надзвичайно стійкий образ якої-небудь етнічної групи або спільності, легко поширюваний на всіх її представників (етнічний образ); схематизована програма поведінки, типова для представників якого-небудь етносу.

Етнічний характер – цілісна структура, що відображає специфіку властивостей психіки, що історично склалися, які відрізняють один етнос від іншого. Найвиразніше проявляється в темпі мови, рухах, жестах і т. ін.

Етнічні звичаї і традиції – компоненти психічного складу етносу, що об’єктивують суб’єктивні уявлення про норми поведінки, передаються з покоління в покоління.

Етнічні ідіоти – у стародавні часи так називали людей без громадянства, які, втративши зв'язки з власним етносом, відірвалися від його етнокультурних і релігійних традицій.

Етнічні процеси – різноманітні етнокультурні, етносоціальні та етнополітичні зміни рис, властивостей і подоби етнічних спільнот упродовж їх існування.

Етнічні стереотипи – культурно-побутові стандарти, штампи і поведінкові навики, що, передаючись міжпоколінними зв’язками, в процесі етногенезу та адаптації до навколишнього середовища, сформували неповторне обличчя етносів; схематичні програми поведінки, типові для етносів.

Етнічні традиції – комплекси, сукупності усталених способів господарювання, форм матеріальної і духовної культури, суспільного життя і побуту етносів, що передаються від покоління до покоління в майже незмінному вигляді.

Етнічність – складна система сформованих на історичній і генетичній основі властивостей людини і етносів, що проявляються у мові, культурі, ментальності та стереотипах; сукупність характерних культурних рис етнічної групи; форма соціальної організації культурних відмінностей.

Етногенез – вся сукупність соціально-культурних і біологічних процесів, що проявляються при функціонуванні етносів від початків виникнення (на основі раніше існуючих компонентів) до складання обличчя етнічних спільнот та їх зникнення; походження етносів.

Етногенетична міксація – злиття народів, не пов’язаних спорідненістю, в новий етнос.

Етнографічна група – внутрішня територіальна складова етносу із слабо розвинутою локальною самосвідомістю, прийнятою сусідами назвою, зрідка самоназвою та місцевими особливостями культури, побуту, говірок.

Етнографічна окружність – територія, на якій лежить від п'я-ти-шести до кількох десятків сіл з певними культурно-побутовими особливостями та переважаючою ендогамією їх населення, територіально-популяційна група.

Етнографічні зони – історико-культурні, лінгвістичні чи адміністративно-географічні частини етнічних територій, у населення яких проявляється земельна (земляцька) солідарність та певні господарсько-культурні особливості.

Етнографічні райони – такі локальні етнографічні території в складі етнографічних зон, субетносів чи етнографічних груп, у населення яких проявляються місцеві культурно-побутові особливості.

Етнографія – частина етнології, описовий рівень досліджень, фіксуючий культурно-побутові і соціальні відмінності між народами.

Етнологія – наука, що вивчає процеси формування і розвитку різних етнічних груп, їх ідентичність, форми їх культурної самоорганізації, закономірності їх колективної поведінки і взаємодії, взаємозв’язку особи і соціального середовища.

Етнонім – назва етносу – самоназва і назва, яка йому дають інші народи.

Етнос – стійка сукупність людей, що володіють загальними, відносно стабільними особливостями культури (зокрема мови), що історично склалася на певній території, а також свідомістю своєї єдності і відмінності від всіх інших подібних утворень (самосвідомістю), фіксованій в самоназві (етнонімі).

Етнофор – індивід як носій властивостей етнічності своєї спільноти з минулого у майбутнє.

Задруга – патріархальна сімейна община у південних слов’ян.

Звичай – форма поведінки, що стереотипізована, пов’язана з діяльністю, що має практичне значення, з регулюванням буденного життя, нежорстко фіксована програма поведінки.

Іглу – куполоподібне житло зі снігу в ескімосів.

Ідентифікація – ототожнення, перенесення особових якостей іншої людини на себе, прагнення виробити в собі ті якості, якими володіє вибраний зразок.

Ідолопоклонство – наділення неживих предметів (зображень божества) надприродною силою, перетворення їх в об’єкт бездумного поклоніння.

Іммігрант – іноземець, прибулий в яку-небудь країну на постійне проживання.

Імміграція – складова частина міграції населення, що характеризується в’їздом в дану країну.

Ініціації – звичаї та обряди, пов'язані з переходом молоді до груп дорослих чоловіків і жінок.

Ініціації – посвятні обряди в первісному суспільстві, пов’язані з переходом хлопців і дівчат у віковий клас дорослих чоловіків і жінок.

Інкультурація – входження, вростання індивіда в етнічну культуру, засвоєння ним усталених пове-дінкових і культурних стереотипів.

Історико-етнографічна область – територія, у населення якої спільність історичної долі, соціально-економічного і політичного розвитку та взаємовпливи спричинили формування подібних чи однакових культурно-побутових стереотипів.

Історико-етнографічна провінція – територіально велика група історико-етнографічних областей, у населення яких проявляються певні спільні етнокультурні риси у господарстві, матеріальній і духовній культурі та в суспільному житті.

Калим – викуп за наречену в окремих етносів.

Каное – видовбаний легкий берестяний човен у північноамериканських індіанців.

Касик – вождь і старійшина індіанських племен у часи їх завоювання європейцями.

Каста – замкнена суспільна група, об'єднана успадкованими від предків заняттями і уявленнями про спільне походження, яка охороняє свою відособленість, станові чи групові інтереси.

Каяк – малий шкіряний човен із двоперим веслом у ескімосів, чукчів і коряків.

Кіпу – вузликове письмо стародавніх інків, що являло собою різнобарвні шнурочки з зав'язаними на них вузликами.

Колоніалізм – політичне, економічне і духовне поневолення країн, як правило, менш розвинених в соціально-економічному відношенні.

Компліментарність – взаємна симпатія (антипатія) індивідів, визначаюча розподіл на „своїх” і „чужих”.

Конвергенція – сходження, зближення.

Конвіксія – (у Л.Гумільова) – група людей з однохарактерним побутом і сімейними зв’язками, іноді перехідна в субетнос.

Консолідація – об’єднавчі етнічні процеси.

Конструктивізм – підхід до визначення етносу і етнічності, що вважає етнічність найширшою категорією соціальної ідентичності, ситуативним феноменом, підкреслює договірний характер меж між етнічними категоріями.

Корінний етнос – аборигенний народ, що веде племінний спосіб життя.

Космополітизм – заперечення національної відособленості, обмеженості і замкнутості, прагнення до створення наднаціональних суспільств, до світу без державних кордонів, відстоювання гасла „людина – громадянин світу” і т. ін.

Крааль – обгороджений простір у поселеннях народів Південно-Східної Африки, в якому будинки розташовані по колу, а внутрішня площа використовується як загорода для худоби.

Краніологія – розділ антропології і зоології, що вивчає черепи (варіації розмірів і форм черепа і його частин, а також особливості його будови) людей і тварин.

Креоли – етнорасові групи нащадків європейських колонізаторів, які народилися в іспанських, португальських, французьких та інших європейських колоніях.

Ксенофобія – вороже ставлення до іноземців і до всього чужого – мови, способу життя, стилю мислення і т.п.

Культ – зовнішній вияв поклоніння божеству; сукупність релігійних обрядів, свят, молитв, заклинань, ритуалів, звичаїв.

Ладіно – назва іспано-індіанських метисів у Латинській Америці.

Левірат – шлюбний звичай, за яким удова повинна була (чи мала право) одружитися з братом свого померлого чоловіка.

Лінідж – частина роду, створена близькими родичами, які виводили себе від реального, а не від міфічного предка.

Магія – загальне позначення обрядів, пов’язаних з вірою в надприродну дію людини на предмети природи, тварин і людини; нерозривно пов’язана з міфом і міфологією.

Маргінальність – стан людини або групи людей, що відірваних від звичного середовища і способу життя і не прийняли нового, що знаходяться в проміжному стані.

Матрилінійна система спорідненості – заснована на спорідненості по материнській, жіночій лінії.

Матріархат – домінуюче становище жінки в сім’ї та суспільстві.

Матрілнійність – визначення спорідненості за материнською лінією.

Матрілокальність – поселення подружжя у сім’ї чи роді дружини.

Менталітет – відносно цілісна сукупність думок, вірувань, що створили картину світу і скріплюють єдність культурної традиції або якої-небудь спільності.

Метиси – нащадки від міжрасових шлюбів. В Америці метисами називають нащадків від змішаних шлюбів між європеоїдами та індіанцями.

Міграція населення – переміщення населення, пов’язане із зміною місця проживання.

Міжетнічна інтеграція – процес політичного, економічного та культурно-побутового зближення етносів і формування територіально-державних, міждержавних чи міжетнічних багатокультурних і багатомовних спільнот, в яких не відбувається зміни етнічної свідомості та етнічної самоідентифікації.

Мокасини – м’яке взуття, зшите з одного чи двох шматків шкіри; аналог постолів.

Моногамія – одношлюбність, форма шлюбу, яка полягає в стійкому співжитті одного чоловіка з однією жінкою.

Монотеїзм – однобожжя, релігія, що визнає лише одного бога.

Мулати – нащадки від змішаних шлюбів європеоїдів з неграми.

Національна ідея – масові чи індивідуальні елітарні етнічні ідеї, настанови, програми, устремління, що стимулюють економічний, соціальний, політичний і духовний розвиток етносу, його національних форм буття та самостійну соціально-історичну творчість, прагнення етносу до ідеального влаштування свого соціально-культурного і політичного життя.

Національна свідомість – усвідомлення людьми своєї причетності до етносу, ідеологічний рівень етнічної свідомості, що на перший план висуває боротьбу за свої національні права, історичні традиції, свою державу, мову, культуру, засуджує етнічне зрадництво, вмотивовує політичні і військові дії національними інтересами та потребами.

Нація – особливий стан розвитку етносу, пов'язаний з творенням державності, національно-державних символів, атрибутів, національної свідомості і культури.

Негрітюд – вчення про особливу суть африканської культури, її виділення як ідеал і зразок, еталон для всіх інших, перш за все європейських культур.

Обскурація – фаза в етногенезі (за Л.Гумільовим) – старість етносу, що наступає після 1100 років його існування.

Ойкумена – сукупність тих областей земної кулі, що заселені людьми.

Паранджа – старовинний одяг мусульманських жінок у Середній Азії у вигляді довгого широкого халата з фальшивими рукавами, що вкривав тіло з голови до ніг і прикривав обличчя волосяною сіткою.

Пасіонарій – (за Л.Гумільовим) люди енергонадлишкового типу, які від народження здатні вбирати із зовнішнього світу більше енергії, ніж це потрібно для особистого і видового самозбереження, та видавати цю енергію у вигляді цілеспрямованої роботи по зміні навколишнього середовища.

Пасіонарний поштовх – (за Л.Гумільовим) мутація, що виникає під дією специфічного виду космічного випромінювання і приводить до появи пасіонарності; може стати спусковим механізмом етногенезу.

Патрилінійна система спорідненості – заснована на спорідненості по батьківській, чоловічій лінії.

Патріархат – домінуюче становище чоловіка у суспільстві та сім'ї.

Патрілінійність – визначення спорідненості за чоловічою, батьківською лінією.

Патрілокальність – поселення подружжя в сім'ї чи роді батька.

Пігмеї – умовне позначення низькорослих етносів Центральної Африки.

Плем’я – одна з найстародавніших форм етнічної спільності, що складається з родів.

Поліандрія (полігінія) – багатомужжя, рідкісна пережиточна форма групового шлюбу, при якій жінка може бути одночасно в декількох шлюбних союзах з різними чоловіками.

Полігамія – різноманіття (багатоженство або багатомужжя); частіше вживається в значенні багатоженця.

Політонім – назва, ім’я держави.

Популяція – генетична ендогамна спільнота людей, всередині якої шлюби укладаються значно частіше, ніж за її межами.

Примордіалізм – підхід до визначення етносу і етнічності, що прагнуче знайти об’єктивну основу існування етносу в природі або суспільному житті і культурі.

Прогнатізм – виступ всього обличчя або зубного відділу верхньої щелепи.

Раса – пов’язана спільністю походження стійка біологічно та історично сформована на певних територіях група людей, якіа характеризується певною сукупністю спадкових фізичних – морфологічних і фізіологічних – ознак (будова тіла, колір шкіри, очей, волосся, форма голови і т.п.).

Расизм – ідеологія і суспільна психологія, суттю яких є уявлення про біологічну перевагу або, навпаки, неповноцінність окремих расових груп.

Сабо – черевики на дерев’яних підошвах; видовбані з дерева черевики.

Саман – висушена на повітрі цегла, що виготовлена із суміші глини, піску і соломи.

Самбо – в Латинській Америці нащадки від шлюбів між індіанцями і неграми.

Самоідентифікація – соціально-психологічний процес, що є усвідомленням соціальною групою своєї тотожності (єдність всіх членів на основі яких-небудь ознак), а окремим індивідом – своєї приналежності до певної групи.

Сегрегація – примусове розділення груп населення за певною соціальною ознакою, найчастіше – расовою і етнічною; вид расової дискримінації.

Сепаратизм – соціально-політичні і ідеологічні устремління до відділення однієї частини держави від іншої.

Сепарація – відділення, розділення на складові частини; у етнології – відділення від етносу порівняно невеликої частини, що перетворюється з часом на самостійний етнос.

Скватер – колоніст, що зайняв вільну необроблену ділянку землі в період колонізації в США, Канаді, Австралії, і Новій Зеландії; в Австралії – скотар, що орендує для своїх стад необроблені ділянки землі.

Сорорат – звичай, за яким чоловік вступав у шлюб одночасно або послідовно з кількома рідними чи двоюрідними сестрами.

Субетнос – внутрішня територіальна частина етносу, яка вирізняється певною культурно-побутовою специфікою, самоназвою, протиставленням себе іншим на основі взаємної компліментарності, локальною і загальноетнічною самосвідомістю.

Суперетнос – етнічна система, що складається з декількох етносів, що виникають одночасно в одному регіоні, пов’язаних ідеологічно, економічно і політично.

Табу – особливі релігійні, моральні, етичні, соціальні та інші заборони на предмети, дії, обряди, слова, думки і т. ін., порушення яких, за віруваннями, спричиняє нещастя, хвороби і смерть, що посилаються богами і духами.

Титульний етнос – народ, що дав найменування тому чи іншому національно-державному утворенню.

Тобоган – сани без полозів у індіанців Канади.

Томагавк – метальна зброя індіанців Північної Америки у вигляді бойового кийка з укріпленим на його кінці кам'яним ударником; бойова сокирка.

Топонім – назва місцевості, яка нерідко переноситься на її населення незалежно від етнічної приналежності.

Торбаси – м’які чоботи з оленячої шкіри пушниною назовні в індіанців Північної Америки.

Тотем – тварина, рослина, предмет або явище природи, які у родових груп служили об’єктом релігійного шанування.

Тотемізм – первинна форма релігії, яка базувалась на вірі в надприродний зв’язок родової групи людей з представниками тваринного чи рослинного світу, предметами чи явищами природи, віра в те, що ці представники, явища чи предмети є предками їхніх родів.

Традиція – комплекс господарських і культурно-побутових надбань (звичаїв і обрядів, норм поведінки і поглядів і т. ін.), що набули сталої форми і майже у незмінному вигляді передаються з покоління в покоління.

Урбанізація – процес зосередження населення і економічного життя у великих містах; розповсюдження рис і особливостей, властивих місту, промисловому центру.

Фетишизм – поклоніння неживим предметам, що нібито мають надприродну силу, здатну допомогти чи зашкодити людині.

Шаманізм – рання форма релігії, заснована на переконанні, що шаман, перебуваючи у стані ритуального екстазу, спілкується з духами та за їх допомогою лікує або передбачає майбутнє.

Шовінізм – від імені французького полковника Шовена, великодержавно-імперська ідеологія і практика поневолення, гноблення, переслідування й цькування інших етносів.