Закономірності розвитку світового господарства

 

 

Глава 21 ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ЖИТТЯ І СВІТОВИЙ РИНОК

 

 

21.1. Основні поняття та категорії

Баланс платіжний — співвідношення між валютними надхо­дженнями в країну та платежами, які держава здійснює за кор­дон протягом певного часу; статистичний звіт про результати зов­нішньоекономічної діяльності країни за певний період, зазвичай, за рік.

Баланс платіжний поточний (баланс поточних операцій) — тор­говельний баланс (експорт-імпорт товарів) та баланс послуг і не-комерційних платежів (фактично виконані надходження і плате­жі).

Баланс розрахунковий — усі вимоги і зобов'язання країни до сектору "закордон", у тому числі й непогашені.

Баланс торговельний — статистичний звіт, у якому відобра­жаються платежі з експорту, імпорту та реекспорту товарів за певний проміжок часу.

Валюта — 1) у широкому розумінні: грошова одиниця певної країни (гривня, долар, рубль і т. ін.); 2) у вузькому розумінні: гро­шова одиниця іншої держави.

Валютна система міжнародна (МВС) — система організації міжнародних валютних відносин, що склалася на основі розвит­ку світового ринку, закріплена міжнародними угодами. Ключові елементи: основні міжнародні платіжні засоби (національні валюти, золото, міжнародні валютні одиниці); механізм встанов­лення та підтримки валютних курсів; порядок збалансування міжнародних платежів; умови конвертованості валют; режим міжнародних валютних ринків і ринків золота; статус міждер­жавних інститутів, що регулюють валютні відносини тощо.

Валютна система національна — система валютних відносин певної країни, що визначається національним законодавством і має таку структуру: національна грошова (валютна) одиниця; зо­лотовалютні резерви країни; умови конвертованості національ­них валют; режим ринку валют; режим ринку золота; статус на­ціональних установ, що регулюють валютні відносини країни.

Дарування — передання у власність суб'єкта іншої країни майна чи майнових прав без попередніх умов з метою забезпечен­ня довгострокових економічних та політичних інтересів.

Експорт — продаж за кордон товарів і послуг.

Експорт боргових зобов'язань (кредит) — придбання іншими країнами цінних паперів певної країни.

Зовнішньоторговельний оборот країни — сумарна величина експорту та імпорту країни за певний період.

Імпорт — купівля у зарубіжного контрагента товарів і послуг.

Імпорт боргових зобов'язань (дебет) — придбання країною цінних паперів у інших країнах.

Інвестиції портфельні — інвестиції в іноземні цінні папери, котрі не надають права контролю за об'єктом, у який інвестовано капітал з метою отримання прибутку.

Інвестиції прямі — інвестиції у закордонні підприємства з ме­тою отримання прибутку, котрі надають право управлінського контролю за об'єктом, у який інвестовано капітал.

Інтернаціоналізація економіки — формування, розвиток та поглиблення економічних взаємозв'язків між країнами завдяки відкритості національних економік.

Інфраструктура світового ринку — комплекс організацій та ін­ституцій (правил, законів тощо), які забезпечують нормальний режим функціонування світового ринку, зокрема, світова транс­портна система (автомобільна, залізнична, морська, повітряна, трубопровідна), світова мережа інформації та комунікацій (теле­бачення, радіо, преса, Інтернет, єдина система науково-технічної, метереологічної, статистичної та іншої інформації).

Конвертованість валюти — здатність національної грошової одиниці обмінюватися на інші валюти.

Конвертованість внутрішня — надання права здійснювати об­мінні операції національних грошових одиниць на іноземну ва­люту тільки фізичним та юридичним особам певної країни.

Конвертованість зовнішня — надання повної свободи інозем­ним фізичним і юридичним особам щодо здійснення валютних операцій.

Конвертованість повна — надання усім фізичним та юридич­ним особам можливості вільно (без будь-яких обмежень) здійсню­вати будь-які валютні операції.

Конвертованість часткова — певні обмеження на обмінні ва­лютні операції, які за вимогами МВФ не повинні стосуватися пла­тежів під час поточних міжнародних операцій.

Котирування валюти — встановлення ринкового валютного курсу або валютного курсу, визначеного центральним банком та нормативно-правовими актами уряду країни.

Кредит міжнародний — позика в грошовій або товарній фор­мах, яка надається кредитором однієї країни позичальнику іншої країни на умовах платності, строковості, повернення.

Кредит міжнародний пільговий — кредит, який надається кредиторами однієї держави позичальникам іншої держави на довгостроковій основі, за зниженою процентною ставкою або на безпроцентній основі.

Курс валюти — ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни.

Міграція населення — переміщення населення між регіонами та країнами.

Міжнародна економічна інтеграція — об'єктивний, усвідом­лений і цілеспрямований процес зближення та взаємодії націо­нальних господарських систем, що ґрунтується на міжнародному поділі праці, в основі якого лежать економічні інтереси самостій­них суб'єктів господарювання національних держав.

Міжнародна міграція робочої сили — переміщення працездат­ного населення з однієї країну в іншу з метою пошуку роботи, но­вої сфери застосування своїх здібностей, кращих умов життя вна­слідок національних відмінностей у рівнях заробітної плати, міжнародної різниці у вартості життя, нерівномірності інвести­ційних процесів у різних країнах, відмінностей у рівнях безробіт­тя, суттєвих відмінностей у рівнях життя, існування потреби у використанні іноземної робочої сили національними державами тощо. Існує у формах безповоротної міграції, яка передбачає змі ну постійного місця проживання; тимчасової міграції, яка перед­бачає зміну місця проживання хоч і на тривалий, але визначений час; сезонної міграції, пов'язаної з пошуком сезонної роботи за межами своєї країни; маятникової міграції, яка передбачає регу­лярні поїздки за кордон для пошуку роботи з обов'язковим повер­ненням до своєї країни.

Міжнародна організація праці — міжнародна організація, що має статус спеціального органу ООН (з 1946 р.) та займається роз­витком співробітництва для забезпечення повної зайнятості, по­ліпшення умов праці, розширення соціального забезпечення, встановлення загальних стандартів рівня життя.

Міжнародна передача технологій — комплекс процесів та від­носин у міжнародній економіці з приводу вивозу (продажу) та ввезення (купівлі) технологій.

Міжнародний поділ праці — спеціалізація країн на виробни­цтві певних видів товарів відповідно до існуючих у цих країнах природно-кліматичних, історичних та економічних умов; спосіб раціонального використання суспільної праці в межах світового господарства.

Міжнародний ринок капіталів — система міжнародних еконо­мічних відносин з приводу купівлі й продажу фінансових інстру­ментів; виконує функції забезпечення економіки готівкою; на­дання можливостей корпораціям та окремим особам отримувати дохід від розміщення їхніх тимчасово вільних грошових коштів; перерозподілу ресурсів у глобальному масштабі.

Міжнародний рух капіталу — переміщення капіталу в товар­ній або грошовій функціональних формах з однієї країни в іншу з метою його оптимального використання.

Міжнародні економічні відносини — функціональна підсисте­ма світового господарства, представлена міжнародними еконо­мічними зв'язками, що формуються під впливом технологічних та суспільних устроїв країн і набувають форм світової торгівлі, глобального руху капіталу, міжнародної міграції робочої сили, міжнародної передачі технологій, міжнародних валютних відно­син, міжнародної економічної інтеграції, міжнародного туризму та ін.

Міжнародна корпорація — форма структурної організації ве­ликої корпорації, що здійснює прямі інвестиції в межах світової економіки.

Поділ праці загальний — поділ праці, що ґрунтується на галу­зевій спеціалізації (сільськогосподарське виробництво, добувні, переробні галузі тощо).

Поділ праці одиничний — поділ праці, що ґрунтується на по-детальній спеціалізації (виробництво шарикопідшипників, шин, двигунів тощо).

Поділ праці частковий — поділ праці, що ґрунтується на спе­ціалізації у виробництві готових виробів (медична апаратура, взуття, меблі, трактори тощо).

Портфельна інвестиція — придбання акцій підприємства в об­сягах, які не забезпечують право власності або контроль за його діяльністю.

Протекціонізм — короткострокова політика держави, спрямо­вана на захист національної економіки від іноземної конкуренції: доцільність такої політики зумовлена необхідністю гарантування належного рівня економічної безпеки держави, державного опі­кування новими галузями, які ще тільки перебувають у стадії становлення, забезпечення вищого рівня зайнятості та доходів у межах національної економіки.

Реекспорт — придбання в іншій країні товарів з метою пере­продажу третій країні.

Режим плаваючих курсів — режим, запроваджений після офі­ційного припинення обміну долара на золото (1971 р.), який на­брав чинності в 1978 р. і був законодавчо закріплений Ямайською угодою (Кінгстон. 1979 р.). Основні риси: ліквідація фіксованої ціни на золото; золото перестало виконувати функцію світових грошей, але продовжує залишатись особливим високоліквідним товаром; банки отримали можливість вільно купувати і продава­ти золото на приватному ринку; розрахунки між країнами здій­снюються на основі плаваючих курсів їх національних валют, ко­ливання яких зумовлюється співвідношенням купівельної спро­можності валют на внутрішніх ринках та співвідношенням попиту і пропозиції національних валют на міжнародних ринках.

Режим фіксованих курсів валют — режим, запровадженні! Бреттон-Вудською конференцією 1944 р., який грунтувався на золотовалютному стандарті. Основні риси: резерви існували у формі золота та американських доларів; країни — члени Бреттон-Вудської угоди зафіксували курси своїх валют у доларах або в зо­лоті; долар прив'язувався до золота (35 дол. = 1 унція золота) і визнавався основою резервної та розрахункової валюти; країни - члени угоди зобов'язувалися підтримувати курси своїх валют на рівні фіксованих паритетів; підтримка курсів валют здійснюва­лася через валютну інтервенцію; США зобов'язувались обмінюва­ти паперові долари в зазначеній вище пропорції на золото для центральних банків інших країн.

Реімпорт — придбання реекспортного товару країною-споживачем.

Світова торгівля — форма міжнародних економічних відно­син, що ґрунтується на міжнародному поділі праці, спеціалізації окремих країн на виробництві певних товарів та послуг згідно з їхнім техніко-економічним рівнем, природними, географічними та іншими умовами.

Світове господарство — внутрішньо суперечлива єдність наці­ональних економік, об'єднаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв'язками.

Світовий ринок — розвинена сфера товарного обміну, що ґрун­тується на міжнародному поділі праці.

Сек'юритизація — зростання ролі цінних паперів у залученні та розміщенні коштів комерційними банками, кінцевими креди­торами та позичальниками як інструменту регулювання руху по­зичкового капіталу.

Транснаціональна корпорація — ключовий суб'єкт сучасних світогосподарських відносин, який здійснює основну частину своїх операцій за межами країни реєстрації.

Транснаціональний банк — великий банк, який виконує по­середницьку функцію в міжнародному русі позичкового капіталу (ґрунтуючись на мережі закордонних підприємств) і контролює (за державної підтримки) валютні та кредитні операції на світо­вому ринку.

Форми міжнародної економічної інтеграції — підписання пре­ференційних торговельних угод; створення зон вільної торгівлі, митних союзів, спільних ринків та економічних союзів.

Фритредерство — довгострокова політика вільної торгівлі щодо лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, забезпечен­ня вільного доступу на національний ринок товарів, капіталів, робочої сили, яка забезпечує міжнародну спеціалізацію, вигідну як для окремої країни, так і для країн — учасниць зовнішньотор­говельних відносин; активізує розвиток конкуренції як на націо­нальному, так і на міжнародному рівнях; сприяє розширенню ринку; зменшує ризик дефіциту; зумовлює формування високих схожих стандартів життя, демократизацію господарської життє­діяльності.

Штучні валюти — валюти, запроваджені для міжнародних розрахунків, зокрема СПЗ — "спеціальні права запозичення" — валюта, створена в 1969 р. МВФ як колективна валютна одиниця з метою перетворення її в головний резервний актив МВС, альтер­нативний золоту і долару; застосовують для встановлення парите­тів і курсів валют.

 

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ 21.2. Тестові завдання

 

21.2.1. Завдання з вибором однієї правильної відповіді.

1. Економічні засади функціонування світового господарства не пов'язані з розвитком:

а) міжнародного розподілу праці;

б) інтернаціоналізації економіки;

в) міжнародної конкуренції;

г) протекціонізму.

2. Загальний розподіл праці ґрунтується на:

а) галузевій спеціалізації;

б) міжнародній спеціалізації;

в) подетальній спеціалізації;

г) спеціалізації на виробництві окремих виробів.

3. Меркантилісти розглядали міжнародну торгівлю як:

а) взаємовигідний обмін;

б) гру з нульовою сумою;

в) другорядне джерело збагачення націй;

г) наслідок існування порівняльних переваг.

4. Принцип порівняльних переваг у міжнародній торгівлі вперше сформулював:

а) А. Сміт;

б) Д. Рікардо;

в) Т. Мальтус;

г) П. Самуельсон.

5. Теорія Хекшера — Оліна — Самуельсона:

а) заснована на принципі абсолютних переваг у міжнародній торгівлі;

б) є сучасною модифікацією теорії порівняльних переваг у міжнародній торгівлі;

в) ґрунтується на дослідженні технологічних змінних, що визначають поведінку суб'єктів на світовому ринку товарів;

г) ґрунтується на тому, що всі товари, які продаються на світовому ринку, мають свій життєвий цикл.

6. Нетарифним методом регулювання міжнародної торгівлі є:

а) квотування;

б) ліцензування;

в) митні платежі та збори;

г) правильні відповіді а) та б).

7. Інвестиції, що здійснюються шляхом придбання акцій іноземних підприємств у обсягах, які не забезпечують право власності або контролю над ними, — це:

а) прямі інвестиції;

б) портфельні інвестиції;

в) внутрішні інвестиції;

г) інноваційні інвестиції.

8. Обсяг зовнішньоторговельного обороту визначається як:

а) різниця між обсягами прямих та портфельних інвестицій;

б) різниця між обсягами експорту та імпорту;

в) сума прямих і портфельних інвестицій;

г) сума обсягів експорту та імпорту.

9. Основні принципи системи вільних плаваючих валютних курсів знайшли відображення у:

а) системі "золотого стандарту";

б) Бреттон-Вудській валютній системі;

в) системі золотодевізного стандарту;

г) Ямайській валютній системі.

10. У широкому розумінні валюта є:

а) товаром, який виконує функцію грошей;

б) грошовою одиницею певної країни;

в) грошовою одиницею іншої держави;

г) засобом для купівлі іноземної валюти.

11. До основних форм інтернаціоналізації економіки зараховують:

а) інтеграційну та регіональну;

б) національну та інтернаціональну;

в) регіональну та інтернаціональну;

г) інтеграційну та транснаціональну.

12. Одиничний розподіл праці ґрунтується на:

а) галузевій спеціалізації;

б) міжнародній спеціалізації;

в) подетальній спеціалізації;

г) спеціалізації на виробництві готових виробів.

13. Транснаціональною корпорацією є фірма, яка:

а) здійснює основну частину своїх операцій за межами країни, в якій вона зареєстрована;

б) є концерном або союзом концернів, домінантних в одній або кількох сферах світового господарства;

в) виконує посередницьку роль у міжнародному русі капіталу;

г) контролює діяльність різнопрофільних підприємств.

14.    Основними видами міжнародних інвестицій є:

а) прямі та портфельні;

б) грошові та негрошові;

в) приватні та державні;

г) індивідуальні та колективні.

15. Основними доктринами зовнішньоторговельної політики є:

а) маржиналізм та меркантилізм;

б) меркантилізм та протекціонізм;

в) протекціонізм та фритредерство;

г) маржиналізм та фритредерство.

16. Торговельний баланс — це:

а) статистичний звіт за певний проміжок часу, який показує співвідношення між сукупними надходженнями із-за кордону та платежами за кордон;

б) статистичний звіт, у якому відображаються платежі з експорту, імпорту та реекспорту товарів за певний проміжок часу;

в) статистичний звіт за певний період, у якому зображено всі вимоги і зобов'язання країни;

г) немає правильної відповіді.

17. Формою міжнародної міграції робочої сили є:

а) галузева;

б) постійна;

в) зворотна;

г) сезонна.

18. Котирування іноземної валюти — це:

а) накладання певних обмежень на обмінні валютні операції;

б) здатність національної грошової одиниці обмінюватися на інші валюти;

в) визначення ринком або офіційними державними органами ціни іноземної валюти;

г) надання повної свободи іноземним фізичним і юридичним особам щодо здійснення валютних операцій.

19. Основною класифікаційною ознакою країн світового господарства є:

а) кількість населення;

б) величина ВВП на одну особу;

в) величина золотовалютних резервів;

г) рівень розвитку техніки та технології.

20. Теорія альтернативних витрат Г. Хаберлена ґрунтується на дослідженні:

а) технологічних змінних;

б) зміни кількості населення;

в) зміни продуктивності праці;

г) споживчих переваг населення.

21. Забезпечення ефективної міжнародної спеціалізації, розширення ринку, зменшення ризику дефіциту товарів та послуг є основними аргументами на користь політики:

а) фритредерства;

б) меркантилізму;

в) монетаризму;

г) протекціонізму.

22. Функцією міжнародного ринку капіталу не є:

а) забезпечення економіки готівкою;

б) перерозподіл ресурсів у глобальному масштабі;

в) ліквідація дискримінації у практиці зовнішньоекономічних відносин;

г) надання можливості економічним суб'єктам отримувати дохід від розміщення тимчасово вільних коштів.

23. Лауреатом Нобелівської премії з економіки, який на основі досліджень Е. Хекшера щодо впливу торгівлі на розподіл доходу заклав підвалини теорії міжнародної торгівлі, заснованої на маржиналістській концепції цінностей, є:

а) Т. Шульц;

б) П. Кругман;

в) Б. Олін;

г) Е. Фелпс.

21.2.2. Завдання на встановлення правильності тверджень (так/ні)

1.  Основними етапами розвитку світового господарства є: 1) кінець XIX ст. — початок 20-х років XX ст.; 2) друга третина 20-х років — кінець 60-х років XX ст.; 3) кінець 60-х років — редина 90-х років XX ст.

2.  Основними формами міжнародного розподілу праці є загальний, частковий та одиничний розподіл праці.

3.  Міжнародна економічна інтеграція має переважно глобальний характер.

4.  Показник участі країн у міжнародних економічних відносинах не залежить від рівня економічного розвитку країни.

5.  Портфельні інвестиції надають право управлінську контролю за об'єктом, у який інвестовано капітал.

6. Міжнародна торгівля вигідна лише багатим країнам.

7. Світова торгівля ґрунтується на міжнародному поділі праці.

8. До класичних теорій зовнішньої торгівлі належать теорії абсолютних та відносних переваг.

9. Протекціонізм не є характерною ознакою державної еконо­мічної політики, обґрунтованої представниками меркантилізму.

10. Фритредерство та протекціонізм є протилежними доктри­нами зовнішньоекономічної політики держави.

11. Платіжний баланс — це фактично виконані надходження і платежі.

12. На Бреттон-Вудській конференції було встановлено фіксо­ваний курс долара до золота.

13. Часткова конвертованість не передбачає жодних обмежень на обмінні валютні операції.

14. Основними формами міграції робочої сили є безповоротна, тимчасова, сезонна та маятникова.

15. Метою підвищення митних платежів є збільшення вну­трішнього попиту на товари та послуги.

16. Діяльність транснаціональних корпорацій гальмує розви­ток світової торгівлі.

17. Активне сальдо торговельного балансу означає перевищен­ня експорту над імпортом.

18. Девальвація національної валюти вигідна імпортерам то­варів і послуг.

19. Теорію життєвого циклу товарів у міжнародній торгівлі розробив Раймонд Варной.

20. Фіксований валютний курс національної грошової одини­ці завжди відповідає рівноважному.

 

21.2.3. Завдання на встановлення відповідності

1. Установіть відповідність між теоріями міжнародної торгів­лі та прізвищами їхніх авторів.

	Теорія абсолютних переваг	А	Д. Рікардо
	Теорія відносних переваг	Б	Р. Варной
	Теорія співвідношення факторів виробництва	В	А. Сміт
	Теорія життєвого циклу товару	Г	Е. Хекшер та Б. Олін
5.	Теорія альтернативних витрат, заснована на аналізі технологічних змінних	Д	Г. Хаберлер
6.	Теорія активного торговельного балансу	Е	Т. Мен

 

2. Установіть відповідність між етапами розвитку міжнарод ної валютної системи та принципами її побудови.

	Система "золотого стандарту"	А	Основний засіб розрахунків — вільно конвертовані валюти, СПЗ і резервні позиції МВФ
	Бреттон-Вудська валютна система	Б	Золотомонетний, золотозливковий та золотодевізний стандарти
	Ямайська валютна система	В	Тверді обмінні курси країн-учасниць до курсу долара

 

 

3. Установіть відповідність між поняттям та їхніми визначен­нями.

	Курс валюти	А	Встановлення ринкового валютного курсу або валютного курсу, визначеного центральним банком та нормативно-правовими актами уряду країни
	Котирування валюти	Б	Ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни
	Конвертованість валюти	В	Надання права здійснювати обмінні операції національних грошових одиниць на іноземну валюту тільки фізичним та юридичним особам певної країни
	Повна конвертованість валюти	Г	Надання повної свободи іноземним фізичним і юридичним особам щодо здійснення валютних операцій
	Часткова конвертованість валюти	Д	Здатність національної грошової одиниці обмінюватися на інші валюти
	Зовнішня конвертованість валюти	Е	Надання усім фізичним та юридичним особам можливості вільно (без будь-яких обмежень) здійснювати будь-які валютні операції
	Внутрішня конвертованість валюти	Є	Певні обмеження на обмінні валютні операції, які за вимогами МВФ не повинні стосуватися платежів під час поточних міжнародних операцій

 

4. Установіть відповідність між формами міграції робочої сили та їхніми визначеннями.

	Безповоротна	А	Регулярні поїздки за кордон у пошуках роботи з обов'язковим поверненням у свою країну
	Тимчасова	Б	Пошук сезонної роботи за межами своєї країни
	Сезонна	В	Зміна постійного місця проживання
	Маятникова	Г	Зміна місця проживання хоч і на тривалий, але визначений час