2021-11-13
37
Основна
1. Конституція України.
2. Закон України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р.
3. Закон України “Про державну підтримку засобів масової інфор-
мації та соціальний захист журналістів” від 23 вересня 1997 р.
4. Закон України “Про державну таємницю” 1994 р.
5. Закон України “Про друковані засоби масової інформації (пресу)
в Україні” від 16 листопада 1992 р.
6. Закон України “Про зв’язок” від 16 травня 1995 р.
7. Закон України “Про телебачення і радіомовлення” від 21 грудня
1993 р.
8. Указ Президента України “Про деякі заходи щодо захисту інтере-
сів держави в інформаційній сфері”.
9. Указ Президента України “Про заходи щодо розвитку національ-
ної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забез-
печення широкого доступу до цієї мережі в Україні” від 31 липня
2000 р.
10. Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо безпереш-
кодної діяльності засобів масової інформації, подальшого утверд-
ження свободи слова в Україні” від 9 грудня 2000 р.
11. Брюссельська я__.яxЛконвенція про поширення сигналів, які несуть про-
грами, що передаються через супутники, 1974 р.
12. Декларація ООН про заборону пропаганди війни й мілітаризму.
13. Декларація про транскордонні потоки даних ОЕСР 1985 р.
14. Загальна декларація прав людини 1948 р.
15. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 р.
16. Міжнародна конвенція електрозв’язку (у ред. 1991 р.).
17. Європейська конвенція про захист прав людини та основних сво-
бод 1950 р.
18. Європейська конвенція про транскордонне телебачення 1989 р.
19. Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства
2000 р.
20. Орхуська конвенція про доступ до інформації, участь громадсь-
кості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з пи-
тань, що стосуються довкілля, 1998 р.
21. Конвенція Ради Європи про захист особистості у зв’язку з автома-
тичною обробкою персональних даних 1981 р.
22. Угода про полегшення міжнародних обмінів візуальними й звуко-
вими матеріалами освітнього, наукового і культурного характеру
1949 р. під егідою ЮНЕСКО.
23. Угода про співробітництво в області інформації 1992 р. (СНД).
24. Резолюція ГА ООН 37/92 від 10 грудня 1982 р. про принципи ви-
користання державами штучних супутників Землі для міжнарод-
ного безпосереднього телевізійного мовлення.
25. Резолюція № 2 4-ї Європейської конференції міністрів з політики
в області засобів масової інформації “Журналістські свободи та
права людини” 1994 р.
26. Резолюція № 1 Європейської конференції міністрів з політики в
області засобів масової інформації “Вплив нових комунікаційних
технологій на права людини і демократичні цінності” 1997 р.
27. Заява 4-ї Європейської конференції міністрів з політики в області
засобів масової інформації “Про порушення журналістських сво-
бод” 1994 р.
28. Резолюція 820 (1984) Парламентської асамблеї Ради Європи “Про
відносини парламентів держав із засобами масової інформації”
1984 р.
29. Рекомендації Комітету Міністрів ЄС щодо питання забезпечення
приватності під час користування мережею Інтернет.
30. Рішення про Концепцію формування інформаційного простору
СНД 1996 р.
31. Статут Міжнародного союзу електрозв’язку 1994 р.
32. Бачило И. Л., Лопатин В. Н., Федотов М. А. Информационное
право: Учебник. — СПб., 2001.
33. Зернецька О. В. Нові підходи ООН у галузі комунікацій. ООН у
системі міжнародних відносин. — К., 1995.
34. Герцева Е. Н. Проблемы квалификации недобросовестного ис-
пользования доменных имен в Интернете // Законодательство.
—
2000. — Вып. № 11. — С. 47.
35. Демьянова К. Интернет — средство массовой информации? // За-
конодательство. — 2000. — Вып. № 9. — С. 45.
36. Копылов В. А. Информационное право: Учебник. — 2-е изд., пере-
раб. и доп. — М.: Юристъ, 2003.
37. Кормич. Інформаційна безпека. Організаційно-правові основи. —
К., 2004.
38. Краснова М. В. Гарантії реалізації прав громадян на екологічну ін-
формацію. — К., 1999.
39. Макаренко Є. А. Європейська інформаційна політика. — К.,
2000.
40. Мак-Брейд Г. Багато голосів — один світ. Міжнародна комісія
з вивчення проблем комунікацій. Заключна доповідь: Пер. з
англ. — Париж, 1997.
41. Пазюк А. В. Права людини та Інтернет.– К.: МГО, 2003.
42. Петровский С. Правовое регулирование оказания интернет-ус-
луг // Российская юстиция. — 2001. — Вып. 5, май. — С. 63.
43. Почепцов Г. Т. Теорія комунікацій. — К., 1996.
44. Право и информатизация общества / Под ред. В. С. Цимбалюк. —
М., 2002.
45. Прайс М. Право СМИ в США: эволюция или революция? // ЗиП
СМИ. — 1995. — № 6. — С. 1.
46. Современное право средств массовой информации в США / Под
ред. А. Рихтера. — М.: Право и СМИ, 1997. — 256 с.
47. Туманов В. А. Материалы о рассмотрении дел в Европейском
суде // Государство и право. — 1993. — № 4. — С. 54–56.
48. Колосов Ю. М., Кузнецов В. И. Международное право: Учебник. —
М.: Междунар. отношения, 1996.
Додаткова
49. Декларація ЮНЕСКО про основні принципи, які стосуються
внеску засобів масової інформації у зміцнення миру і міжнарод-
ного взаєморозуміння, забезпечення прав людини, боротьбу про-
ти расизму, апартеїду й підбурювання до війни, 1978 р.
50. Декларація ООН про поширення серед молоді ідеалів миру,
взаємної поваги та взаєморозуміння між народами 1965 р.
51. Декларація про захист приватності в глобальних мережах ОЕСР
1998 р.
52. Директива ЄС про захист фізичних осіб стосовно автоматизова-
ної обробки персональних даних та безперешкодного руху цих
даних від 24 жовтня 1995 р.
53. Резолюція ГА ООН 110 (II) про заборону пропаганди війни від
3 листопада 1947 р.
54. Резолюцію ЮНЕСКО від 08.11.85 № 230.
55. Резолюцію ЄС “Про захист прав індивідів стосовно технічного
розвитку й обробки даних” 1979 р.
56. Рекомендації Комітету Міністрів ЄС щодо питання забезпечення
приватності під час користування мережею Інтернет.
57. Рекомендація про Керівні принципи щодо безпеки інформацій-
них систем Ради ОЕСР 1992 р.
58. Рекомендація про Керівні принципи щодо політики у галузі крип-
тографії 1997 р. ОЄСР.
59. Модельний контракт на забезпечення еквівалентного захисту пер-
сональних даних у контексті питання транскордонних потоків да-
них Європейських Співтовариств і Міжнародної Торгової Палати
1992 р.
60. Постанова ВРУ від 2 червня 1999 р. «Про підсумки парламентсь-
ких слухань “Інформаційна політика України: стан і перспекти-
ви”».
61. Американское информационное право и судопроизводство. Обзор
законодательства и практики судебной защиты чести и достоинства
в США // ЗиП СМИ. — 1996. — Вып. 12 (28), декабрь. —
С. 11–13.
62. Антонюк А. О. Основи захисту інформації в автоматизованих
системах. — К., 2003.
63. Берестнев. Распространение решений Европейского суда по пра-
вам человека // Российская юстиция. — 2001. — Вып. 3, март.
— С. 16.
64. Бизоньо П., Пачи А. Европейское сообщество и роль информа-
ции: цели, исследовательские программы и деятельность в 1994–
1998 гг. — М., 1999.
65. Богуславский М. М. Международное частное право. — М.: Юристъ,
2001.
66. Власихин В. Миллер против Калифорнии. Эротика и порнография
в решениях Верховного суда США // Российская юсти-
ция. — 2001. — Вып. 5, май. — С. 74.
67. Глашев А. А. Европейский суд по правам человека: порядок подачи
и рассмотрения жалоб // Законодательство. — 2000. — Вып. 6. —
С. 32.
68. Голдберг С. Доступність інформації для громадськості: Доповідь
про свободу. — Вашингтон, 1995.
69. Гонцяж Я., Гнидюк Н. Свобода інформації та виконавча гілка вла-
ди. — К., 2002.
70. Д’Арсі Ж. Право на комунікацію: Пер. з фр. — Париж, 1980.
71. Законодавство США у галузі інформації: Програма сприяння
парламенту України. — К., 1996.
72. Законодавчі акти країн Північної Америки. — К.: Вид-во Укр.
правничої фундації, 1994.
73. Законы и практика средств массовой информации в Европе, Аме-
рике, Австралии (сравнительный анализ законодательных актов
в 11 демократических странах мира). — М., 1997.
74. Ермишина Е. В. Международный обмен информацией: Правовые
аспекты. — М., 1989.
75. Інформаційне суспільство — виклик для Європи: Матеріали V
наради Комітету Міністрів Ради Європи у галузі інформації та
комунікацій, 11–12 грудня 1997 р., Греція, Салоніки // Політика і
час. — 1998. — № 2. — С 87–110.
76. Кашлев Ю. Б. Массовая информация и международные отноше-
ния. — М., 1981.
77. Концептуальные подходы и основные направления по формиро-
ванию информационного пространства государств — участников
СНГ. — Минск, 1995.
78. Круг Питер. В США принят закон о телекоммуникациях // ЗиП
СМИ. — 1996. — Вып. 3 (19), март. — С. 9.
79. Лопатин В. Н. Информационная безопасность России: Человек.
Общество. Государство. — СПб.: Фонд “Университет”, 2000.
80. Майн Х. Средства массовой информации в Федеративной Рес-
публике Германии. — М.: Коллоквиум, 1996.
81. Пазюк А. В. Захист прав людини стосовно персональних даних:
Міжнародні стандарти. — К.: МГО, 2000.
82. Пшеничный Г. М., Хруль В. М. Правовые и этические нормы жур-
налистской деятельности в документах. — М.: Центр “Право и
СМИ”, 1998. — Вып. 11. Журналистика и право.
83. Труды по интеллектуальной собственности: Т. 2. Актуальные про-
блемы информационного права: Материалы науч.-практ. конф. —
М., 2000.
84. Федеральный закон США об открытости правительства / Пер.
А. Ріхтера // ЗиП СМИ. — 1996. — Вып. 2 (19), февраль. — С. 5–7.
85. Хеллак Т. Печать, радио и телевидение в ФРГ: Пер. с нем. — Бонн,
1996.
86. Цена слова: Из практики лингвистических экспертиз текстов
СМИ в судебных процессах по защите чести, достоинства и дело-
вой репутации.
87. Энтин М. Л. Правовое регулирование прессы за рубежом. — М.,
1992.
88. Якушев М. В. Как “отрегулировать” Интернет? // Законодательство.
— 2000. — Вып. 9. — С. 49.
