Критерії і методи визначення економічної ефективність менеджменту на підприємстві

Зниження управлінських витрат - один з елементів економії суспільної праці у процесі виробництва. Правда, ми вже згадували, що не завжди зниженням витратна управління можна добитись сукупної економії витрат, Специфіка управлінської праці полягає у тому, що її витрати проявляються найбільш повно у загальних результатах роботи, а ефективність її може оцінюватись через виявлення ефективності всього виробництва.

Визначення ефективності менеджменту методологічно зводиться до
розрахунку співвідношення витрат на управління і одержаних при цьому
результатів. Визначаючи показники ефективності менеджменту, необхідно
уточнювати і застосовувати показники ефективності виробництва, в тому
числі такі, як продуктивність праці, матеріаломісткість, фондовіддача,
якість продукції та її собівартість, період окупності витрат, прибуток і
рентабельність виробництва. Важливою умовою ефективності апарату
управління є його оперативність, гнучкість, висока культура управління.
Менеджмент і його ефективність залежать від особливостей галузі
(виробництва), технічної оснащеності, суті технологічних процесів,
масштабів, рівня спеціалізації виробництва, виду продукції, кваліфікації
кадрів.

Для вимірювання витрат на управління на окремих об'єктах управління можна вибрати такі показники:

· абсолютну і відносну величину адміністративно-управлінських витрат (на випуск продукції, кількість виробничих одиниць, величину виробничих фондів, прибуток);

· кількість структурних підрозділів (в абсолютному і відносному вимірі на випуск продукції);

· чисельний склад структурних підрозділів;

· технічна озброєність апарату управління;

· продуктивність праці на підприємстві, об'єднанні (цей показник обов'язково необхідно розглядати у динаміці).

Економічну ефективність менеджменту виробництва визначають такі основні напрямки:

· структура управління, абсолютні і відносні показники

· наявність і використання оргтехніки і засобів малої механізації у процесі виконання управлінської роботи;

· застосування обчислювальної техніки і ступінь її використання;

· удосконалення комплексу процесів при функціонуванні системи управління;

· робота окремих підсистем, їх удосконалення у відповідності з функціями менеджменту;

· підвищення продуктивності праці;

· зміна обсягу випуску продукції, покращення ритмічності виробництва;

· зниження собівартості продукції;

· строки окупності капітальних вкладень;

· оптимізація рішень з використання трудових ресурсів;

· економія матеріальних ресурсів;

· інтенсифікація виробництва, покращення якості продукції;

· покращення фінансового стану підприємства.

Ефективність праці менеджерів об'єктивно повинна вимірюватись за допомогою економічних категорій, комплексу показників.

Найважливішими економічними показниками роботи підприємства є: обсяг виробництва і реалізації; зниження витрат матеріальних цінностей; продуктивність праці; використання основних фондів тощо.

Оцінюючи перераховані показники, аналізуючи їх, ми цим самим забезпечуємо кількісну і якісну характеристики роботи апарату управління, оцінюємо рівень загальної ефективності управління.

При укрупненій оцінці ефективності управління виробничо-госпо­дарською діяльністю можуть бути прийняті відносні величини - рівні (коефіцієнти) виконання плану за відповідними показниками у досліджу­ваному періоді або проти минулого року. Тоді ефективність управління виробництвом (Еп) можна розрахувати за формулою:

Еп = ВП * ВР * ∆Н * Т * ∆З * ∆С * ∆П * ∆Р, (1)

де: ВП - обсяг виробництва;

ВР - обсяг реалізації;

∆Н - зниження норм витрат матеріальних цінностей;

Т - продуктивність праці;

∆З - скорочення витрат по заробітній платі на одиницю продукції;

∆С - зниження собівартості;

∆П - збільшення розмірів прибутку;

∆Р - підвищення рентабельності виробництва.

Визначають ще економічність апарату управління:

(1)

де Зу - затрати на управління, тис.грн.;

О, Он - вартість основних виробничих фондів і нормованих оборотних засобів, тис.грн.;

Фзп - фонд заробітної плати (крім фонду заробітної плати адміністративно-управлінського персоналу), тис.грн.

Загальну ефективність менеджменту підприємством визначають:

Необхідно відзначити, що в даний час наведена методика не завжди використовується на підприємствах. Єдиний підхід до проблеми визначення економічної ефективності менеджменту відсутній.

У багатьох підручниках пропонується така формула визначення економічної ефективності менеджменту:

де Ем - економічна ефективність менеджменту;

Рд- кінцевий результат, одержаний виробничою системою в цілому.

Показники Еп, Еу, Езаг, Ем доцільно аналізувати у динаміці за ряд років, а також порівнювати з результатами споріднених підприємств.

При впровадженні заходів системної організації управлінської праці в апараті управління часто виникає потреба оцінити різні варіанти пов'язаних з цим інвестицій. За допомогою періоду окупності (Ток) визначають термін, за який капітальні вкладення окупляться економією на заробітній платі та інших соціальних виплатах (за умови, що всі інші поточні витрати залишаються без зміни).

Період окупності визначається:

де К1, К2 - капітальні витрати для першого і другого варіантів, тис.грн.;

ЗП1, ЗП2 - заробітна плата, соціальні відрахування і виплати за варіантами, тис.грн.

Для порівняння варіантів інвестицій можна використати формулу приведених витрат (Пв):

Пв = ЗП + Ен * К, (1)

де ЗП - заробітна плата, соціальні виплати і платежі;

Ен - нормативний коефіцієнт, обернений до терміну окупності (може прийматися ставка банківського відсотка).

З отриманих результатів для реалізації обирається мінімальний.

Література:

1. Бизнес-словарь. - https://www.businessvoc.ru/bv/Term.asp?word_id=26862

2. Менеджмент трудової активності працівників підприємства / І.І.Грузнов, М.А.Коваленко, В.Я.Проценко, Л.М.Радванська, Л.Є.Сухомлин, Г.М.Швороб. – НКМД. – 2005. - 288 с.

3. Афонин А. Основы мотивации труда: организационно-экономические аспекты: Учебное пособие. – К.: МЗУУП, - 1994 - 304 с.

4. За удовольствие надо платить. - Бізнес.– №52 (571). – 22 декабря 2003. – с. 99.

5. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. – К.: Знання,2006. – 559 с.

6. Савіна Г.Г. Методологія і практика формування соціально-економічної політики на підприємствах легкої промисловості: Монографія. – Херсон: Херсонський держ. техн. ун-т, 2004. – 300 с.

7. Ласкавий А.О. Менеджмент продуктивності: Навч. Посіб. / К.: КНЕУ, 2004. – 288с.

8. Богданов Ю. Н., Зорин Ю. В., Шмонин Д. А., Ярыгин В. Т. Мотивация персонала // Методы менеджмента качества.- 2001.- № 11. - С. 14-19.

9. Федунова Л.І. Менеджмент організацій. – К.: Либідь. - 2003. – 446 с.

10. Кутепова К.В., Победимский Г.В. Научная организация и нормирование труда в текстильной промышленности: Ученик для вузов. – М.: Легкая и пищевая пром-сть, 1981. – 296 с.

11. Кедров Б.И., Cмирнова Ф.П. Экономика, организация и планирование хлопчатобумажного производства: Учебник для техникумов. 2-е изд., переработка и доп.- М.: Легпромбытиздат, 1990. – 272 с.