Лекція 18

План лекції:

1. Закордонний досвід

2. Сучасні джерела фінансування

3. Вдосконалення фінансового забезпечення енергозбереження

Перспективний розвиток i реформування систем теплопостачання, реалізація енергозберігаючих заходів можливі лише за умови їх достатнього фінансового забезпечення. В світовій практиці на сьогодні існують різноманітні механізми фінансування заходів з енергозбереження. Так, наприклад, в Росії передбачено створення регіональних фондів енергозбереження, які наповнюються за рахунок:

- платежів організацій у вигляді передбачених законодавством санкцій;

- відрахувань енергопостачальних організацій (обленерго) в розмірі 1% від чистого прибутку;

- за рахунок обов’язкових відрахувань 1% від тарифних виплат за використану теплову та електричну енергію;

- підвищення тарифів в залежності від обсягів використаної енергії, які перевищують обсяг, передбачений контрактом.

Ефективною в Росії є схема «самоінвестування підприємства», відповідно до якої частина прибутку підприємства, отримана за рахунок впровадження енергозберігаючого обладнання (технології), виділяється із загальної суми прибутку та звільняється від оподаткування строком на два роки при умові використання коштів на енергозбереження.

В США одним з традиційних методів фінансування енергозбереження є використання коштів споживачів енергії. Найбільш потужним інструментом реалізації цього принципу є включення в структуру тарифів на енергоносії цілеспрямованої складової на фінансування енергозберігаючих заходів. Величина цієї складової (від 3 до 10%) визначається з врахуванням національної і регіональної потреби (планів і програм) в фінансуванні енергозберігаючих проектів. Споживачі енергії можуть накопичувати цю частину платежів у своєму фонді на реалізацію власних заходів з енергозбереження. Механізм стягнення грошових коштів також є простим: при оплаті за використані енергоносії споживач проводить дві сплати - енергопостачальній організації (основна частка тарифу) та в фонд енергозбереження, який визначився державою як цільовий та акумулюючий (муніципальний, регіональний чи власний).

В Україні, з огляду на низьку платоспроможність основного споживача теплової енергії - населення, діючі (високі) банківські ставки кредитування і постійний ріст цін на енергоносії, фінансування заходів з енергозбереження повинне бути засноване на первинному бюджетному фінансуванні (з частковим поверненням коштів із зекономлених в результаті виконання енергозберігаючих проектів, за рахунок зниження дотацій, коштів на оплату пільг, субсидій тощо). За даними МінЖКГ, згідно|згідно з| програмі реформування до 2015 року планується|планеруємо| залучення|залучати| 50-60 млрд грн інвестицій в галузь ЖКГ. При цьому Державна участь оцінюється в 21 млрд грн. Відповідно до Закону України «Про енергозбереження» основним джерелом фінансування заходів з ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів є Державний фонд енергозбереження, який утворюється у складі спеціального фонду Державного бюджету України. Джерелами формування Державного фонду енергозбереження є:

- кошти, отримані у вигляді штрафних санкцій за порушення законодавства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів;

- частина зборів за використання природних ресурсів, розмір якої визначається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України;

- кошти, отримані за видачу Національним агентством України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів документів дозвільного характеру;

- добровільні внески підприємств, установ, організацій та громадян.

Урядом України в 2010 рік вперше передбачено створення спеціального загальнодержавного Фонду енергоефективності та енергозбереження, який становить 3 млрд 205 млн грн. Зазначені кошти спрямовуватимуться на модернізацію і заміну теплових котелень в Україні. Окрім того, за рахунок даного фонду здійснюватиметься добудова нової, найбільшої в Європі Дністровської гідроакумулюючої електростанції, а також блоків Хмельницької АЕС.

Найпростіший спосіб повернення коштів і їх накопичення – через тарифи. Витрати в тарифі можуть бути збережені на рівні, що існував до реалізації програм на термін, який дозволить окупити витрати в енергозберігаючі програми і отримати запланований прибуток. Тарифна політика повинна формуватися так, щоб забезпечити реалізацію цільових завдань|задавань| програми при мінімально можливому зростанні|зрості| тарифів, що дозволить залишатися в межах обмежень по платоспроможності основного теплоспоживача комунальної теплоенергетики –населення. Найбільш потужним інструментом реалізації цього принципу є включення в структуру тарифів на енергоносії інвестиційної складової на фінансування енергозберігаючих заходів. У США одним з традиційних методів фінансування енергозбереження є використання коштів споживачів енергії. Якщо залучення дорогих|любих| і короткострокових|короткотермінових| кредитів викликає|спричиняє| значне зростання|зріст| тарифів, доцільніше ці кошти|кошти| використовувати на фінансування тих програмних|програмових| заходів, які дозволяють максимально знизити|знизити| витрати і, за рахунок цього, утримати тарифи в межах платоспроможності. Важливе|поважне| також дотримання умов передбачуваності тарифу, поступової ліквідації перехресного субсидування, яке спотворює економічну привабливість енергозберігаючих заходів.

Додаткові фінансові кошти на впровадження енергоефективних технологій в Україні можуть бути залучені при використанні підприємствами України механізмів Кіотського протоколу. В 2009 року 181 країною світу (на них приходиться більш 61 % загальносвітових викидів) був ратифікований протокол, що передбачає торгівлю квотами. Україна взяла на себе зобов’язання зберегти середньорічні викиди в 2008-2012 роках на рівні 1990 року. Починаючи з 1991 року Україна скорочувала викиди вуглецю в атмосферу, а в 2008 році пройшла всі необхідні процедури, які дозволяють реалізувати це скорочення на світових ринках. В 2009 року Уряд продав Японії квоту на 44 млн т вуглецевих викидів, (300 млн євро), які не було використано за рахунок скорочення виробництва. Ці кошти мають піти винятково на енергоощадність і переробку сміття. Того ж року було заплановано використати 50 млн грн на закупівлю котлів і теплових насосів для тепло забезпечення дитячих інтернатів, лікарень, дитсадків та шкіл України. В 2010 планується використати 750 млн кіотських гривень. Продаж частини вільних квот на викиди парникових газів іншим країнам, у яких кількість викидів перевищує встановлений Кіотським протоколом рівень, може бути здійснено на протязі ще трьох років. Головне – отримані кошти використати за цільовим призначенням.

Для проведення ефективної цілеспрямованої діяльності щодо організації та координації дій у сфері енергозбереження державою розробляються та приймаються цільові державні, регіональні, місцеві та інші програми. В листопаді 2009 Кабінет Міністрів України затвердив Державну цільову економічну програму модернізації комунальної теплоенергетики на 2010-2014 роки, метою якої є: - підвищення економічної та енергетичної ефективності і надійності функціонування комунальної теплоенергетики; - зниження енергоємності виробництва теплової енергії, зменшення обсягу втрат енергоресурсів під час її транспортування та постачання; - мінімізація витрат паливно-енергетичних ресурсів, зокрема зменшення на 30% обсягу споживання природного газу шляхом його економії (15%) та заміщення альтернативними видами палива (15%); - оптимізація використання підприємствами комунальної теплоенергетики паливно-енергетичних ресурсів шляхом збільшення частки нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії. Орієнтовний обсяг фінансування програми модернізації комунальної теплоенергетики становить 90,3 млн грн, у тому числі 16,4 млн грн - за рахунок державного бюджету, 63,8 млн грн - за рахунок місцевих бюджетів, 10,1 млн грн - за рахунок інших джерел. Обсяг фінансування програми уточнюється щороку під час складання проекту державного та місцевих бюджетів на відповідний рік у межах видатків, передбачених головним розпорядникам бюджетних коштів, відповідальним за виконання окремих завдань і заходів програми та в цілому за програмою. На реалізацію Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2008-2012 роки Кабінет Міністрів затвердив і виділив з бюджету 4 млрд грн. Бюджетна підтримка галузі здійснюється по наступній схемі: на кожну гривню з бюджету заплановано залучити 7-8 грн інвестицій. Таким чином, міністерство за рахунок інших джерел фінансування (окрім бюджету) розраховує залучити до 2013 ще близько 40 млрд грн. Програмою передбачено 4 основних джерела фінансування: тарифи на житлово-комунальні послуги, бюджетна підтримка, інвестиції при здачі в концесію або приватизацію об’єктів ЖКГ, залучення кредитів. На сьогодні зареєстровано ще кілька законопроектів, прийнято низку відповідних постанов Кабміну України. Розглянуто 56 регіональних галузевих програм, завершується підготовка цільових програм: «Біопаливо», «Вітроенергетика», «Метан».

Одних тільки коштів держбюджету, позичених в міжнародних інститутах для вирішення проблем енергозбереження недостатньо. Виходом з критичної ситуації має стати залучення приватного капіталу. Як свідчить закордонний досвід, залучення приватного сектору в управління об’єктами теплоенергетики завжди приводить до ефективної роботи. Висновки з практики залучення приватного капіталу можна звести до наступного:

1. Можливість залучення приватного капіталу часто розглядається підприємствами тоді, коли ефективність операційної діяльності є незадовільною. Чисельність персоналу багатьох підприємств є завищеною, а процедури адміністративного управління - надто обтяжливими. В результаті вихід продукції на одиницю витрат залишається низьким, що призводить до високої собівартості комунальних послуг і низької «цінності грошей», що сплачуються споживачами цих послуг.

2. У більшості випадків приватні компанії, працюючи в комунальному господарстві, досягають вищої операційної ефективності порівняно з державними підприємствами. Конкуренція між приватними компаніями змушує їх спрощувати адміністративне управління і скорочувати персонал, зменшуючи таким чином свої витрати і посилюючи свої позиції на ринку комунальних послуг. Там, де вартість праці є високою і складає значну частку загальних операційних витрат, делегування певних функцій приватним компаніям може поліпшити операційну ефективність, зменшити витрати і поліпшити фінансові показники комунального підприємства.

3. Мобілізація додаткових фінансових ресурсів виправдовує себе у ситуаціях, коли інфраструктура комунальних послуг (обладнання) конче потребує капітального ремонту чи заміни. Вибір джерел фінансування капітальних інвестицій для багатьох державних комунальних підприємств є доволі обмеженим. Як правило, надходження коштів від оплати послуг споживачами є недостатніми для покриття основних капіталовкладень. Урядові органи, що видають гранти, не відзначаються щедрістю по відношенню до комунальних підприємств, а кредитоспроможність державних комунальних підприємств та їхніх власників не завжди є достатньою для приваблення приватних інвесторів.

4. Залучення приватного сектора є одним із засобів подолати обмеженість капітальних ресурсів. Приватним підприємствам легше позичити гроші в банку або іншій приватній фінансовій установі. Крім того, приватні компанії та частково або повністю приватизовані комунальні підприємства можуть отримати кошти інвесторів шляхом випуску акцій. Використання цих додаткових джерел фінансування полегшує реалізацію планів капітального інвестування, що необхідно для забезпечення стабільного надання комунальних послуг.

Для залучення приватного сектору до надання комунальних послуг використовуються різноманітні типи контрактів: від контрактів на виконання конкретних робіт приватними компаніями, до випадків, коли комунальне підприємство повністю продається приватним інвесторам. При укладанні контракту на надання послуг комунальне підприємство делегує виконання певних функцій приватній компанії на певний період часу. Загальна відповідальність за надання комунальних послуг залишається за державним підприємством, але фактично робота виконується приватною компанією. Як правило, такі контракти укладаються на проведення досліджень, будівництво виробничих потужностей, нарахування платежів, експлуатацію та технічне обслуговування мереж трубопроводів та опалювального устаткування. Контракти у більшості випадків укладаються на періоди короткої і середньої тривалості (3-5 років).

При укладанні контракту на управління комунальне підприємство покладає на приватну компанію відповідальність за виконання всіх задач, пов’язаних з управлінням роботою підприємства. Оскільки послуги приватної компанії оплачуються здебільшого у фіксованому розмірі, вона бере на себе більший комерційний ризик, ніж у попередньому випадку. Приватна компанія може нести витрати на дрібний ремонт і незначну реконструкцію устаткування. Зазвичай контракти цього типу є середньостроковими (5-10 років).

За договором оренди/лізингу приватна компанія за встановлену плату отримує ексклюзивне право на експлуатацію потужностей, як правило, на тривалий період (20-30 років). Компанія здійснює експлуатацію і технічне обслуговування системи, ремонт, незначну реконструкцію, нарахування і збирання платежів. Приватне компанія бере на себе значний комерційний ризик, тому що за відсутності дотацій прибуток можна отримати лише, якщо надходження від сплати послуг споживачами перевищуватимуть витрати і амортизаційні відрахування. Державна установа залишається власником підприємства і у більшості випадків відповідає за здійснення капітальних інвестицій.

При укладанні договору концесії держава надає приватній компанії ексклюзивне право на експлуатацію системи комунальних послуг на обумовлений період. Приватна компанія оплачує державі надане їй право і погоджується задовольняти обумовленим договором вимогам до показників роботи. При цьому на концесіонера покладається також фінансування певних капіталовкладень, в тому числі капіталовкладень у реконструкцію основних фондів, що визначається договором концесії. Після закінчення договору концесії все майно повертається відповідному органу. Договори концесії укладаються звичайно на 15-30 років залежно від технічного ресурсу устаткування, в яке концесіонер робить капіталовкладення. Як правило, підприємство залишається у власності держави, муніципалітету.

Формування джерел фінансування енергозберігаючих заходів є основою успішної реалізації державної енергозберігаючої політики. Можна очікувати, що реалізація ефективних механізмів державної підтримки, залучення позабюджетних коштів у процес реформування і розвитку теплопостачання, визначення стратегічно важливих напрямів співпраці з міжнародними фінансовими установами та донорськими організаціями щодо інвестицій, грантів, позик, інших фінансових ресурсів, готовність на місцях в повному обсязі освоїти ці кошти дозволять запроваджувати нові підходи до фінансування заходів з енергозбереження в теплопостачанні, суттєво вплинути на вирішення стратегічного для України завдання - істотного зниження енергоємності валового внутрішнього продукту.

Список використаних джерел

1. Альтернатива из глубины недр. https://www.tek.ua/article0$t!1$pa!481$a!306091.htm - 2005.

2. Анализ перспектив использования тепловых насосов в Украине. https://www.insolar.com.ua/library/articles/analiz/ - 2006.

3. Асоціація «Укртеплотехніка» пропонує рецепт економії газу. https://vteple.com.ua/asociaciya-ukrteplotexnika-proponuye-recept-ekonomi%D1%97-gazu/ - 2008.

4. Бестраншейная прокладка труб под дорогами и другими преградами. https://spectrans.com.ua/info.php?i=bptpdidp – 2006.

5. Безтраншейні технології. https://kpsb.com.ua/ua/technology/trenchless - 2009.

6. Біоенергетика: минуле, сьогоденні і майбутнє… https://journal.agrosector.com.ua/archive/29/468 - 2009.

7. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення. ДБН В.2.2-15-2005. https://www.proxima.com.ua/dbn/articles.php?clause=829

8. В 2008г. в украинских городах начнет внедряться проект «энергетической паспортизации» жилых и нежилых зданий. https://www.mv.org.ua/?news=8621 – 2007.

9. Від природного газу до біомаси. https://journal.agrosector.com.ua/archive/32/487- 2009