Непрямі ви трати (окремі їх види) / База розподілу

Найважливішим елементом групування затрат на прямі — непрямі є вибір бази для розподілу. База розподілу залежить від виду витрат та асортименту продукції. При виборі бази розподілу витрат слід ураховувати такі вимоги:

· причинно-наслідковий зв'язок між базою розподілу та не­прямими витратами, які підлягають розподілу;

· наявність пропорційної залежності між оазою розподілу та непрямими витратами (зміні величини бази розподілу має відпо­відати певна пропорційна зміна непрямих витрат);

· база для розподілу має бути максимально широкою: служи­ти для розподілу значної кількості непрямих витрат.

На практиці використовують такі варіанти обчислення коефіцієнта надбавки (або ставки калькулювання непрямих витрат):

· надбавка непрямих матеріальних витрат = Непрямі витрати / прямі матеріальні витрати

· надбавка непрямих матеріальних витрат на персонал = Непрямі витрати / прямі витрати

· коефіцієнт використання = Непрямі витрати, пов’язані з експлуатацією обладнання / загальна кількість машино-годин експлуатації обладнання

Метод управління витратами CVP-аналіз

Аналіз «витрати — обсяг реалізації — прибуток» (Cost- volume-profit analysis) здійснюється для оптимізації рішень щодо ціноутворення, диверсифікації продукції, запуску у виробництво чи зняття з виробництва. Мета аналізу — визначити, як зміняться фінансові результати дыяльності підприємства у разі зміни обсягів виробництва (реалізації) продукції, цін. структури асортименту.

У процесі аналізу розраховується точка беззбитковості (Break- Even-Pomt = ВЕР), поріг рентабельності — точка, у якій виручка від реаліізації продукції дорівнює постійним та змінним витратам на її виробництво і реалізацію: Визначення критичного обсягу реалізації є одним з основних критеріїв економічної оцінки параметрів виробничої програми підприємства.

Критичний обсяг реалізації продукції (поріг рентабельності) може бути розрахований:

(6.3)

де: F – умовно-постійні витрати, грн.;

мп - питомий маржинальний прибуток,грн;.

p – ціна одиниці продукції, грн.;

v_ЗВ – питомі змінні витрати на одиницю продукції, грн..

Припущення, на яких ґрунтується CVP-аналіз:

§ усі витрати можуть бути поділені на постійні та змінні;

§ існує певна лінійна залежність між сукупними витратами, обсягом виручки та обсягом виробництва,

§ у межах певного інтервалу постійні витрати істотно не змінюються разом зі зміною обсягів виробництва;

§ величина змінних витрат є прямопропорційною до обсягів виробництва та реалізації;

§ змінні витрати на одиницю продукції є постійними;

§ ціна реалізації одиниці продукції зафіксована на одному рівні;

§ ціни на сировину та матеріали, послуги, що використову­ються у виробничому процесі незмінні;

§ продуктивність праці не змінюється;

§ обсяг виробництва є єдиним фактором, що впливає на рівень витрат та прибутку підприємства;

§ протягом аналізованого періоду залишки запасів готової продукції не змінюються: обсяг виробництва дорівнює обсягам реалізації продукції;

§ структура асортименту продукції підприємства є незмінною.

У разі неврахування наведених припущень результати аналізу можуть бути викривленими, що може призвести до прийняття помилкових рішень.

Інструментом аналізу чутливості є маржа безпеки — МБ (запас фінансової міцності) — позитивна різниця між фактичною виручкою та виручкою в точці беззбитковості. МБ показує, на скільки можна скоротити обсяги реалізації, не зазнаючи збитків.

Інструментом аналізу чутливості є операційний важіль. Він дає змогу здійснити кількісне оцінювання впливу зміни обсягів реалізації на величину прибутку: (6.4)

(Операційний важіль =	МАРЖИНАЛЬНИЙ ПРИБУТОК (Сума покриття) МП
ПРИБУТОК (П)

(

Операційний важіль показує, на скільки процентів зміниться прибуток у разі зміни чистої виручки від реалізації на 1 %.

Чим більшим є операційний важіль, тим більш ризиковою є діяльність підприємства. За однакових сумарних витрат операційний важить тим більший, чим більша частка постійних витрат у структурі затрат. Отже, чим більша частка постійних витрат, тим вищий ризик.