Зародження державності в Древньому Єгипті. Основні риси Східного рабства

Перші рабовласницькі держави з'явилися на Древньому Сході, а суспільний лад одержав назву Східного рабства. Насамперед, варто сказати, що до районів східного рабства відносять Древній Єгипет і Месопотамію, однак батьківщиною його виникнення вважають район Древнього Єгипту.

Вигідне стратегічне й географічне положення Древнього Єгипту сприяло його політичному й економічному розвитку. На високоврожайних землях долини Нілу швидко розвивалося землеробство. Другою важливою галуззю господарства Єгипту було скотарство. Але найбільш значним досягненням у господарстві стала зрошувальна система землеробства, яку будували й підтримували її функціонування вільні жителі. Необхідність ведення зрошуваного землеробства в Древньому Єгипті змушувала громади поєднуватися для створення ірригаційних мереж. Однак поступово фараони, жерці, державні чиновники привласнюють общинні землі, перетворивши вільних селян у залежні від себе виробників. З родової знаті виходять місцеві володарі, громада розшаровується.

Так зароджуються рабовласницькі відносини на Сході, які мали свої характерні риси.

До особливостей східного рабства можна віднести наступні:

§ даний лад не володів суспільним виробництвом;

§ у сільському господарстві праця залежного населення використався тільки частково (іноді для обробки ґрунту в системі храмового господарства), основну ж частину продукції виробляли вільні селяни;

§ основними сферами використання праці залежного населення було будівництво пірамід, каналів й інших споруд;

§ залежне населення належало державі;

§ головні джерела рабів: війни, піратство, боргове рабство.

Однак слід зазначити, що в країнах Древнього Сходу рабовласницька система розвивалася повільно, у значній мірі не виходячи за рамки домашнього патріархального рабства, тобто залежне населення мало право заводити родину й навіть викуповувати себе з неволі.

Тисячолітня історія держави Древній Єгипет дозволяє простежити економічні, соціальні й політичні аспекти розвитку народу й держави. Приклад Єгипту ще раз переконує в першорядному значенні для держави економіки - основи розвитку народу й держави. Ідеологія й один з її проявів - релігія покликані забезпечити економічний розвиток. Протягом тисячоліть у Єгипті послідовно мінялися біля десятка релігій. У доісторичний період люди поклонялися предметам й обожнювали природу. У період існування древніх єгипетських царств у єгиптян головним був бог сонця Ра, потім - Амон. У результаті релігійної реформи в XV ст. до н.е. у країні вводиться культ бога Атона.

До певного моменту Єгипет не являв собою держави. Відносини в суспільстві регулювалися родовими відносинами й міцно базувалися на культурі, звичаях і традиціях населення даної території. Однак у результаті появи приватної власності на землю й виділення в суспільстві правлячої верхівки виникають держави, які в IV тис. до н.е. поєднуються в держави: Нижній Єгипет (на півночі) і Верхній Єгипет (на півдні). У наслідку в III тис. до н.е. Нижній Єгипет був захоплений Верхнім і вони об'єдналися в єдину державу.

В свою чергу територія держави ділилася на «номи», якими керували «номархи». Земля належала фараонові, який дарував її чиновникам, військовими, жерцям. Державні чиновники були відповідальні за утримання каналів, зрошувальних систем, стежили за підйомом води в Нилі. Держава проводила великі будівельні роботи зі створення каналів і водоймищ.

З появою держави єгипетські фараони з метою одержання корисних копалин і рабів постійно вели війни, які в остаточному підсумку розоряли країну й неодноразово призводили до розпаду єдиної Єгипетської держави й навіть до її завоювання. Таким чином, хоча війни й велися для рішення економічних проблем, але вони ж виснажували економіку країни, приводили до розпаду держави.

Розпад Давньоєгипетської держави послужив відправним моментом для розподілу єгипетської історії на періоди:

Доісторична епоха (до IV тис. до н.е.)

Древнього царства (IV тис. до н.е. - XXII ст. до н.е.)

Середнього царства (XXI ст. до н.е. - XVIII ст. до н.е.)

Нового царства (XVII ст. до н.е. - XI ст. до н.е.)

З моменту появи Єгипту як держави на чолі держави стояли правителі різних династій. (таблиця 1).

Близько 3050 р. до н.е. Доісторичний період: Homo erectus (людина прямоходящий) кочує по території нинішнього Єгипту, добуваючи собі їжу полюванням і збором плодів. На берегах Нила кочівники закладають перші поселення.

3050-2715 р. до н.е. Ранній період (I-II династії). Цар Менес поєднує Верхній і Нижній Єгипет. Столицею держави стає Мемфіс. З'являється ієрогліфічний лист.

2715-2192 р. до н.е. Древнє царство (III - IV династії). Имхотеп, архітектор фараона Джосера, будує першу східчасту піраміду в Саккара. Гігантські піраміди символізують владу фараонів IV династії (Снофру, Хеопса, Хефрена, Мікерина).

2192-2040 р. до н.е. Перше міжцарів'я (VII - Х династії). Розпад держави, що супроводжується громадянськими війнами, викликає до життя соціальне, духовне й культурне відновлення.

2040-1650 р. до н.е. Середнє царство (XI - XIV династії). Ментухотеп I поєднує Верхній і Нижній Єгипет, Фивы стають культурно-політичним центром під заступництвом бога Амона. Намісники в провінціях втрачають влади й впливи. Єгипет скоряє "золоту" країну Нубію. Яхмес пропонує способи визначення площ і вирахування дробів.

1650-1540 р. до н.е. Друге міжцарів'я (XV - XVII династії). Гиксоси - кочівники з Передньої Азії - завойовують Єгипет. З'являється нова військова техніка, наприклад кінна бойова колісниця. Папіруси повідомляють про перші хірургічні операції.

Таблиця 1 – ДИНАСТІЇ ДРЕВНЬОГО ЄГИПТУ

Додинастический період
Ранні династії ок. 3100 - 2700 р. до н.е.
I й II династії 3100 - 2700 р. до н.е.
Древнє царство ок. 2700 - 2180 р. до н.е.
III династія ок. 2700 - 2613 р. до н.е.
IV династія 2613 - 2494 р. до н.е.
V династія. 2494 - 2345 р. до н.е.
VI династія 2345 - 2180 р. до н.е.
Перший період розпаду 2180 - 2055 р. до н.е.
VII - Х династії 2180 - 2055 р. до н.е.
Середнє царство 2055 - 1750 р. до н.е.
XI династія 2055 - 2000 р. до н.е.
XII династія 2000 - 1750 р. до н.е.
Період розпаду й царство гиксосов 1750 - 1550 р. до н.е.
XIII династія 1750 - 1710 р. до н.е.
XIV - XVI династії 1710 - 1650 р. до н.е.
XVII династія 1650-1550 р. до н.е.
Нове царство 1550 - 1069 р. до н.е.
XVIII династія 1550 - 1295 р. до н.е.
XIX династія 1295 - 1186 р. до н.е.
XX династія 1186 - 1069 р. до н.е.
Танисско-ливийский період 1069 - 712 р. до н.е.
XXI династія (танисська) 1069 - 945 р. до н.е.
XXII династія (лівійська) 945 - 715 р. до н.е.
XXIII династія 945 - 715 р. до н.е.
XXIV династія 718 - 712 р. до н.е.
Пізніше царство 712 - 525 р. до н.е.
XXV династія (кушитська) 712 - 663 р. до н.е.
XXVI династія 663 - 525 р. до н.е.
Перське панування 525 - 332 р. до н.е.
XXVII династія 525 - 404 р. до н.е.
XXVIII династія 404 - 399 р. до н.е.
XXIX династія 399 - 380 р. до н.е.
XXX династія 380 - 343 р. до н.е.
XXXI династія 343 - 332 р. до н.е.

1540-1075 р. до н.е. Нове царство (XVIII - ХХ династії). Час правління великих фараонів Тутмосов I - IV, цариці Хатшепсут, Аменхотепов I - III, Эхнатона, Тутанхамона, Рамсесов I - IX. У країні панує політичний мир. Розквіт державної влади й багатства досягає свого апогею при Аменхотепі III. Аменхотеп IV переносить столицю держави в Ахетатон (сучасну Амарну) і вводить новий культ бога Атона замість колишнього Амона, сам приймає ім'я Ехнатон (букв.: "бажаний Атону"). Після цього Тутанхамон у Фівах знову вводить культ Амона. До цього періоду відноситься будівництво храмів у Карнаке, Луксоре, Абидосе, Абу-Симбеле й гробниць у Долині царів у Фівах.

1075-332 р. до н.е. Пізній період (XXI - XXX династії). У країну вторгаються іноземні завойовники - лівійці й нубійці, потім вона попадає під владу персів.

332-30 р. до н.е. Елліністичний період. Олександр Македонський скоряє Єгипет, засновує Олександрію й оголошує себе фараоном. Після його смерті всесвітня імперія розпалася. А Єгипет, що потрапив під владу одного з його полководців - Птолемея, родоначальника династії Птолемеїв, перетворився в центр елліністичної культури. Клеопатра, за допомогою Цезаря і Марка Антонія, розширює свої володіння. Нарешті, зазнавши поразки від Октавіана, Антоній і Клеопатра VII кінчають життя самогубством. Грецька спадщина остаточно переходить до римлянам.

Ще в доісторичну епоху населення Єгипту вміло використати різні матеріали для виготовлення предметів побуту, знаряддя праці, зброї. У країні були величезні запаси різного каменю, його рано навчилися обробляти. Камінь був будівельним матеріалом. З важких кам'яних блоків і плит споруджували величезні храми, піраміди, будинки. У доісторичний період використовувалися бумеранги, з раковин робили рибальські гачки.

У Єгипті рано стала розвиватися металургія, виплавлялися мідь і свинець, вперше була розроблена технологія виготовлення матеріалу для листа - папірусу.

Єгиптяни були митецькими будівельниками. Перші піраміди були побудовані ще в III тис. до н.е. Про знання в ті часи астрономії й геометрії свідчить той факт, що всі піраміди мають однаковий напрямок осей, а їхні сторони зорієнтовані по сторонах світла. Відхилення не перевищують десятої частки градуса.

Розвиток торгівлі, ремесел і мореплавства супроводжувалося розвитком наукових знань. Спочатку ці знання передавалися усно, потім стали створюватися школи, де вчили не тільки писати, але й давали знання в області математики, астрономії, медицини. Знання математики використалися при визначенні земельних площ, об ємів будинків. Розробили десяткову систему вирахування. Уміли визначати площі трикутників, прямокутників, вирішувати алгебраїчні рівняння. В області астрономії вміли не тільки відрізняти планети, але й становити карти зоряного неба. Єгипетський календарний рік ділився на 12 місяців по 30 днів. Наприкінці року додавали 5 днів - усього 365 днів. Дуже розвинена була медицина. Підготовка мумій (бальзамування) послужило основою для нагромадження знань з анатомії, фармакології. Єгиптяни передавали в наукових трактах і підручниках знання з хірургії, описували симптоми й методи лікування різних захворювань.

В період Древнього царства розвиток одержало скотарство, садівництво, бджільництво. У цей період єгиптяни стали розводити племінну худобу. Велике значення мало птахівництво, але основною галуззю сільського господарства було землеробство. Основними землеробськими культурами в епоху Древнього царства було зерно у вигляді ячменя й пшениці.

У цей період існувало три види господарства:

§ царське;

§ храмове;

§ вельможне, яке складалося із двох частин:

- плата за посаду (умовне володіння)

- земля у власності.

Однак, це не була ще повна приватна власність, тому що верховне право на землю належало фараонові - організаторові й розподільнику іригаційної системи.

Землі оброблялися так званими “робочими загонами”, які одержували з господарства насіння, худобу, одяг, а весь зібраний урожай належав хазяїнові.

Для Єгипту характерний високий ступінь централізації економіки. Централізовано розподілялася основна маса виробленого продукту. У приватному господарстві широко використовувалася праця рабів.

У період Середнього царства вдосконалювалися знаряддя праці. Поряд з кам'яними і мідними все частіше застосовуються знаряддя із бронзи. Виникло виробництво скла. Значний прогрес спостерігається в землеробстві, чому сприяло створення великого водоймища, з'єднаного каналом з Нилом і розгалуженою мережею зрошувальних систем у Фаюмському оазисі. Особливість єгипетської економіки даного періоду - падіння ролі царських господарств і зміцнення середнього й дрібного землеволодіння.

У період Нового царства володіння Єгипту були розширені, що стимулювало економічний розвиток. У країну почав надходити потік сировини, худоби, золота, усілякої данини й робочої сили у вигляді полонених. Широко застосовувалися знаряддя із бронзи, але через дорожнечу міді продовжували використовувати й кам'яне знаряддя. Лише з VII - VI ст. до н.е. почали виготовляти знаряддя праці із заліза. Розвивається конярство; мистецтво муміфікації досягло своєї досконалості.

Активізувалася внутрішня торгівля. Зовнішня торгівля придбала деяке значення в другій половині Нового царства, тому що до цього все необхідне Єгипет одержував у вигляді данини й видобутку. З розвитком торгівлі з'явилися перші металеві гроші у формі мідних, срібних і золотих злитків певної ваги. Широко застосовується праця рабів, хоча основним виробником матеріальних благ залишалися дрібні хлібороби й ремісники. Також розвивалися орендні відносини.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: