2015-02-04
1503
Критеріями визначення загального рівня родючості ґрунтів є як правило, властивості ґрунтів, що в значній мірі корелюють з урожайністю культур, причому тіснота цього зв’язку повинна бути сталою (стабільною) і постійною, не дивлячись на маскуючий вплив інших факторів (погода, рівень забезпечення ресурсами, культура землеробства тощо). Отже, завдання полягає в першу чергу в тому, щоб знайти еталонний грунт з високим врожаєм і оптимальною характеристикою його властивостей.
Відносно цього ґрунту, з його максимальним потенціалом і ефективною родючістю, порівнюється родючість всіх інших ґрунтів. За 100 балів приймаються еталонні ґрунти окремо для кожної культури в межах природно- сільськогосподарського району (районів) і в зоні її вирощування, а точніше, в ареалі екологічного оптимуму для даної культури.
Як загальні підходи при виборі еталонного ґрунту приймається, що він повинен бути зональним, репрезентативним за займаною площею, автоморфним, нееродованим, з найбільш потужними гумусовими горизонтами при найвищому показнику вмісту гумусу, з оптимальною кислотністю, найбільш сприятливими агрофізичними властивостями і високою врожайністю конкретної культури.
|
|
|
Підбір еталонного ґрунту для конкретної культури (або декількох культур) полягає у встановленні генетичної належності агровиробничих груп ґрунтів, числових значень основних його властивостей, що використовуються як критерії при бонітуванні, а також багаторічних статистичних даних про високий рівень урожайності даної культури за останні роки. Виявлення агрогрупи і числові характеристики їх ознак і властивостей приймаються за 100 балів у межах природно-сільськогосподарського району (або декількох районів у випадку відносно однорідності території і в межах країни в цілому), а пізніше в межах зони вирощування культур.
Відносно еталонного грунту природно-сільськогосподарського району розраховуються бонітети всіх агрогруп (за окремими властивостями і загальні) даного району.
Бали бонітетів по гумусу і потужності гумусового горизонту розраховується за формулою:
Б= (П і / П еіj ) * 100, де
П і – і-тий показник властивості (ознаки) агровиробничої групи ґрунту, за якою визначається бонітет;
П еіj – аналогічний показник агровиробничої групи ґрунтів, прийнятий за еталон для j-тої культури.
Бали бонітетів за вмістом фізичної глини або за індексом фізичного стану визначається за допомогою таблиць, де стосовно конкретних сільськогосподарських культур розраховані бали для окремих агрогруп і на різний вміст фізичної глини.
При невідповідності показників балів бонітету ґрунтів встановлюються шляхом інтерполяцій між наведеними значеннями.
|
|
|
При визначенні загального бала бонітету ґрунтів враховується частка впливу ознак на урожай культури.
Доля впливу окремих ознак (властивостей) ґрунтів на урожайність культури, встановлена в межах природно-сільськогосподарських провінцій (додаток 9).
Розрахунки проведені виходячи із коефіцієнта детермінації, обчисленого за формулою:
К gij = R 2ij, де
К gij –коефіцієнт детермінації;
R 2ij –коефіцієнт кореляції між врожайністю j-тої культури (або бала по урожайності) і окремих (і-тим) показників властивостей ґрунтів, вираженим в балах бонітету.
Загальні бали бонітету агровиробничої групи ґрунтів природно-сільськогосподарського району розраховуються за формулою:
 Біj =
| Б1 і j * Кд1 і j + Б2 і j *Кд2 і j…+ Бn і j * Кдnі j Кд1іj + Кд2іj…+ Кдnі |
Б 1 і j, Б 2 і j –бали бонітетів по окремих властивостях ґрунтів по j – культурі;
К д1 і j, К д2 і j –коефіцієнти детермінації по окремих властивостях по j – культурі;
Для співставлення даних бонітування ґрунтів складається єдина шкала бонітетів по зоні вирощування культури.
Для цієї мети застосовується екологічний коефіцієнт, який представляє собою відношення урожайності певної сільськогосподарської культури на еталонному ґрунті в природно-сільськогосподарському районі до врожайності на еталонному ґрунті для цієї ж культури в зоні її вирощування.
| Кс | = | Ур | = | = | 0,91 | |
| Ус |
Це і є поправка на кліматичні та місцеві умови в межах конкретного природно-сільськогосподарського району. На цей коефіцієнт множиться загальний бонітет кожної агрогрупи грунтів по властивостях, за виключенням гідроморфних.
Підсумки розрахунків балів агровиробничих груп ґрунтів зводяться в шкали бонітетів ґрунтів, де агрогрупи розташовуються в порядку їх номенклатурних шифрів.
При розробці шкал загального бонітування ґрунтів необхідно абстрагуватися від конкретних організаційно – господарських умов і проводити оцінку на основі тих властивостей і ознак, які вони набули в процесі природно-історичного і соціально-економічного розвитку безвідносно до культур, що вирощуються. Але по скільки об’єктивні властивості ґрунтів як природні (природна родючість), так і набуті в процесі історичного розвитку (штучна родючість) визначає величину потенційної родючості, то цей вид родючості може виступати предметом її оцінки.
Беручи до уваги ці обставини, пропонується два підходи до розробки шкал загального бонітування ґрунтів:
- розробка шкал загального бонітування ґрунтів на основі зокремлених балів бонітету;
- розробка шкал загального бонітування на основі єдиних стандартів діагностичних показників, що приймаються як критерії продуктивних властивостей ґрунтів.
В першому випадку розрахунок загальних бонітетів ґрунтів виконується з використанням основних і модифікаційних показників ознак і властивостей грунтів. Як основні, прийняті наступні показники: запаси гумусу в метровому шарі грунту, максимально можливі запаси продуктивної вологи (діапазон активної вологи), вміст рухомих форм фосфору і обмінного калію.
Модифікаційні ознаки – ті ж, що і при зокремленому бонітуванні ґрунтів.
Для встановлення загального балу бонітету ґрунтів служать середні дані діагностичних ознак, отриманих для кожної агровиробничої групи ґрунтів. Роботи виконуються в наступному порядку.
Основними параметрами при бонітуванні ґрунтів с вміст гумусу в товщі оранки, потужність гумусових горизонтів, вміст глини в орному шарі, глибина залягання глейових горизонтів та вміст РН сольової витяжки.
Валові запаси гумусу визначають за формулою:
Н =100·А·В·Р (т/га) (1)
де А - потужність гумусового горизонту, м;
В - об'ємна маса ґрунту, г/см3;
|
|
|
Р- вміст гумусу, %.
Валові запаси гумусу отримують як його суму, розраховану для товщини ґрунту 0... 20 см 20.... 40 см.
Запаси рухомих форм поживних речовин (азоту, фосфору, калію) знаходять за формулою:
N = 10000·А·В·К (кг/га) (2)
де А - потужність коренево-придатного шару, м:
В - об'ємна маса ґрунту, г/см3;
К - вміст поживної речовини, кг/т.
Потім переходять до вирахування балів бонітету. При цьому можливі два підходи до вибору шкали бонітування. Шкала може бути розімкнутою або замкнутою. При розімкнули шкалі за 100 балів приймають значення ознаки ґрунту, яка має найбільшу питому вагу в даному регіоні. При обчисленні балів за принципом замкнутої шкала за 100 балів приймають максимальні значення ознак. Бали обчислюють за формулою:
Для кожного діагностичного показника, що служив як один із основних типових критеріїв, вираховується бонітувальний бал за формулою:
| Бпр | = | Ф | : | |
| Е |
Бпр – шуканий бал за типовою діагностичному признаку;
Ф – фактичне значення ознаки;
Е – еталонне (стандартне) значення ознаки.
Як еталон (стандарт), що оцінюється в 100 балів, приймається оптимальне значення діагностичного показника:
для гумусу – 500 т/га в шарі 0-100 см;
для максимально можливих запасів продуктивної вологи – 200 мл вологи, що засвоюється в 0-100 см;
для рухомих форм фосфору по:
Кірсанову – 26
Чірікову – 20
Мачічіна-Арреніуса – 6 на 100 грамів грунту
для обмінного калію по:
Кірсанову – 17
Чірікову – 20
Мачічіну – 40
Пейва – 25
Маслової – 20 мг на 100 грамів ґрунту
У разі прийняття за бонітувальну ознаку кислотність ґрунтів, еталоном вважають ґрунти з нейтральною кислотністю, (РН 7,0). Для слабокислих і кислих ґрунтів:
а для слабо лужних і лужних:
З усіх обчислених вище викладеним способом балів для кожної агрогрупи виводиться середньозважений бал бонітету за наступною формулою:
| Бсз | = | Б1Ц1+Б2Ц2+…+БпЦп |
| ∑Цн |
Бсз – середньозважений бал із із типових критеріїв,
Б1, Б2 …Бп - бал типового критерію (гумусу, фосфору, калію.);
Ц1,Ц2 …Цп - ціна балу критерію;
∑Цнсума цін балів усіх критеріїв.
|
|
|
Приклад розрахунку середньозваженого балу (Бсз):
запаси гумусу в агровиробничій групі ґрунтів – 40
вміст фосфору –25
вміст калію – 70
запас продуктивної вологи –86 балів.
Ціна бала по кожному критерію визначається шляхом ділення значення сталого (стандарту) на 100.
Ціна балу по запасах гумусу, вмісту фосфору та калію (по Кірсанову) і вологи складає відповідно: 5,0; 0,25; 0,17; 2,0.
(500/100=5,0; 25/100=0,25; 17/100=0,17; 200/100=2,0)
Сума всіх балів критеріїв /∑Ln / буде рівна:
5,0+0,25+0,17+2,0=7,42
Середньозважений бал по типових критеріях буде рівний:
| 40*50+25*0,25+70*0,17+8,6*2 | = | 53 бали |
| 7,42 |
Обчислений на основі (типових критеріїв) середньозважений бал при необхідності корегується шляхом множення його на поправочні коефіцієнти, що враховують негативні властивості ґрунтів, що обмежують урожай сільськогосподарських культур.
Таким чином визначаються показники загального бонітування безвідносно до структури посівів.
У другому випадку в основу розробки шкал загального бонітування покладено використання часткових балів бонітету.
Для цієї мети використовується метод інтеграції балів, зокремленого бонітування ґрунтів по культурах через структуру посівних площ конкретного природно-сільськогосподарського району шляхом обчислення середньозважених бонітетів для кожної агровиробничої групи ґрунтів, виходячи із балів по окремих культурах і долі (%) посіву цих культур в структурі посівних площ природно-сільськогосподарського району.
Тоді бал загального бонітування розраховується за формулою:
| Бо | = | Б1Р1 +Б2 Р2 +Б3 Р3 +..+БчРч |
| Р1 + Р2 +Р3 +….+Рч |
Бо – загальний бал бонітету;
Б1,Б2,Б3….Бч – зокремлені бонітети вирощуваних культур;
Р1, Р2,Р3….Рч – площі посівів цих культур в %.
Завдання: на підставі довідкових даних та даних додатку 7 розрахувати бал бонітету ґрунту (на підставі вище наведеної методики) під даною с.-г. культурою та зробити висновок щодо отриманих результатів. Поправочні коефіцієнти до балу бонітету грунтів взяти з джерела: В. І. Барвінченко Практикум з грунтзнавства (Лабораторне заняття № 15. Бонітування грунтів).. – Вінниця, 2013. – 199 с.
Література:
1. Борук А. Я. Бонитировка и экономическая оценка земель. – М.: Колос, 1972. – 190 с.
2. Варламов А. А., Захаров С. Н. Мониторинг земель. Учебное пособие. – М., 2000. – 196 с.
3. Гаврилюк Ф. Я. Бонитировка почв. – М.: Высшая школа, 1974. – 271 с.
4. Иванов В. Д., Кузнецова Е. В. Методические указания и рабочая тетрадь по оценке качества и плодородия почв. – Воронеж: ВГАУ, 2002. – 42 с.
Питання для самоперевірки:
1. Охарактеризувати діагностичні ознаки грунтів, які враховуються при бонітуванні.
2. У чому полягає кореляційний аналіз залежності урожайності культур від природних властивостей ґрунтів?
3. Охарактеризувати загальні положення бонітування грунтів і оцінки земель як складових частин земельного кадастру.
4. Що таке природна і штучна родючість ґрунтів?
5. Що таке потенціальна, ефективна, економічна родючість ґрунтів?
6. Що таке абсолютна і відносна родючість ґрунтів?
7. Що покладено в основу природно-сільськогосподарського районування території?
8. Охарактеризувати основну одиницю природно-сільськогосподарського районування.
9. Що являє собою агрогрунтове районування території?
10. Що покладено в основу природно-економічного, або земельно-оціночного, районування?
11. Як визначити частковий вплив природних властивостей ґрунтів на урожайність культур?
12. Що таке бонітування ґрунтів?
13. Що є об'єктом і предметом бонітування?
14. Що таке статистична обробка і аналіз даних про властивості ґрунтів?
15. Які критерії бонітування ґрунтів?
16. Огляд методик бонітування ґрунтів в Україні.
17. Що покладено в основу розробки шкал бонітування ґрунтів?
18. Як проводяться перевірка і затвердження шкал бонітування ґрунтів?
19. Охарактеризувати методику бонітування ґрунтів у роботах В.В. Докучаєва.
20. Які є методи визначення діагностичних ознак бонітування ґрунтів?
21. Назвати види картографічних матеріалів, які використовуються при бонітуванні ґрунтів.
22. Охарактеризувати документацію з бонітування ґрунтів.
23. Що є основою морфологічного методу бонітування грунтів?
24. Як класифікуються ґрунти і характеризується їх родючість?
25. Як проводиться бонітування грунтів стосовно окремих культур?
26. Які властивості ґрунтів впливають на їх оцінку?
27. У чому полягає вегетаційний метод бонітування ґрунтів?
28. Як проводиться бонітування ґрунтів господарств, районів, областей?
29. Які є методи визначення урожайності культур на оцінюваних агрогрупах ґрунтів?
30. Значення бонітування ґрунтів в організації управління земельними ресурсами.
