Передислокація училища в Ростов-на-Дону

Наказом начальника училища було призначено евакуаційну комісію під головуванням начальника кафедри спеціальної електротехніки інженера-капітана 2 рангу Г.М. Сапеги. Комісії треба було не тільки розробити план передислокації з усіма розрахунками забезпечення, але й організувати його виконання.

Роботи йшли паралельно: складався план, демонтувалося й упаковувалося устаткування, навчально-лабораторне майно, апаратура, технічні засоби, готувалося майно для забезпечення навчальної практики і катери. На всіх катерах було встановлено кулемети, бомбоскидачі і проведено роботи з підвищення живучості механізмів.

20 липня в Ростов-на-Дону відбула оперативна група в складі 11 офіцерів і 13 курсантів. Її очолив заступник начальника училища з навчальної і наукової роботи капітан 1 рангу В.П. Гаврилов. На нього було покладено керівництво всіма роботами з розміщення училища на новому місці.

До 4 серпня 1941 р. передислокацію училища із Севастополя в Ростов-на-Дону в основному було закінчено. З курсантами 1-го і 3-го курсів розпочалися планові заняття. Невелика кількість третьокурсників проходила практику на кораблях в Азовському морі. 2-й курс із Севастополя потягом був відправлений у Керч для продовження практики.

Новий набір, зведений у три роти, також був переправлений у Ростов-на-Дону.

Ростовська влада з великою увагою поставилися до питань розміщення училища. Училищу було передано п'ять окремих будівель і додатково повністю перший поверх одного з житлових будинків. У будинку педагогічного інституту було обладнано житлові приміщення для курсантів старших курсів, а п'ятиповерховий будинок фінансово-економічного інституту використовувався як навчальні класи, кабінети, лабораторії і управління училища. Будинок фізико-математичного факультету педагогічного інституту було переустатковано під житлові і навчальні приміщення для 1-го курсу. У будівлі поліклініки Будинку вчених були розміщені санітарна частина і лазарет на 60 ліжок, а будинок гуртожитку партійних курсів обкому НКП(б) було використано для розміщення родин керівногого складу. Крім того, з цією метою міськвиконком виділив більше 70 квартир і окремих кімнат. Водні станції «Юный моряк», «Водник» і водномоторна станція використовувалися для розміщення плавзасобів училища.

Оперативно-організаційна група, що приїхала в Ростов-на-Дону ще в липні, зуміла до прибуття основного складу курсантів і офіцерів розподілити і підготувати місця для розміщення. Це дозволило без метушні, чітко й організовано перейти на повсякденний розпорядок дня, розгорнути роботу з монтажу навчальних кабінетів і лабораторій. Силами викладачів, лаборантів і курсантів було змонтовано кабінети спеціальної електротехніки, радіотехніки, електронавігаційних приладів, артилерійської стрільби. Розгорнуто кабінети артилерійської, мінної і торпедної зброї, військово-хімічної справи, гідрометеорології, військово-морської практики, тактики флоту, теорії і будови корабля, технічного креслення.

До 1 вересня основні монтажні роботи було закінчені. Це дозволило почати планові заняття за новим планом 1941/42 навчального року. Наказом начальника училища курсантів було переведено на наступні курси, і в училищі знову стало чотири курси: 1-й курс продовжив вишкіл у таборі на станції Морській, 2-й і 3-й курси почали класні заняття, 4-й курс проходив практику на кораблях Азовської флотилії і катерах училища.

Відповідно до вказівок командування ВМФ Чорноморському училищу було запропоновано в скорочений термін підготувати 100 курсантів випускного курсу для призначення в частині морської піхоти командирами взводів і рот. Вибір випав на першу роту 4-го курсу і частину курсантів інших рот (командир старший лейтенант А.Н.Прибитков).

Для цієї роти був складений спеціальний план, у який були включені нові предмети, пов'язані із сухопутною підготовкою. Особливу увагу надавали тактичній підготовці в полі. Деякі нові предмети викладали викладачі ростовського армійського училища.

25 вересня 1941 р. заступник Народного Комісара ВМФ корпусний комісар С.П.Ігнатьєв здійснив спеціальний огляд підготовленої роти. І саме у той день наказом за № 02011 усі 100 чоловік були випущені з училища з присвоєнням їм військового звання «лейтенант».

По 50 випускників були призначені в 8-у і 9-у бригади морської піхоти на Чорноморський флот, здебільшого на посади командирів взводів, а випускники Ю.А. Бабошин, А.Н. Петрухно, Е.Г. Шкутов І.А. Александров, А. Д. Мірошниченко й А.3. Дзгоєв – командирами рот.

Згодом відбувся ще один достроковий випуск курсантів 4-го курсу, які проходили практику на Азовській військовій флотилії. Військова ситуація на Півдні значно змінилася. У заново створеній Азовській військовій флотилії був великий некомплект офіцерського складу, особливо молодшого, і питання про достроковий випуск практикантів вирішилося досить швидко. 47 чоловік було випущено достроково, з них із присвоєнням військового звання «лейтенант» – 34 чоловіки і з присвоєнням військового звання «молодший лейтенант» – 13 чоловік. Молодші лейтенанти наказом НК. ВМФ від 4 жовтня 1941 р. були направлені в розпорядження Військової ради ЧФ і розподілені переважно по батальйонах і бригадах морської піхоти, а лейтенанти – у розпорядження командувача Азовською військовою флотилією. Частина курсантів 4-го курсу, які залишилися - 232 чоловіки, повернулися в Ростов-на-Дону і з 22 вересня приступили до класних занять.

28 вересня 1941 р. закінчився первинний вишкіл молодого поповнення, і з 1 жовтня курсанти 1-го курсу приступили до планових занять.

Одночасно курсанти училища, чергуючись з іншими частинами, несли охоронно-бойову службу біля залізничного мосту через р. Дон, охороняли будинок штабу і управління Північно-Кавказького військового округу і вузол зв'язку. З ускладненням обстановки на Південному фронті у вересні 1941 р. охорону моста було цілком покладено на училище. З цією метою як доповнення до штатних і загальновійськових засобів було обладнано спеціальні автомашини зі зчетвереними установками кулеметів М-4.

Військова обстановка на Південному фронті продовжувала ускладнюватися, незабаром виникла небезпека і для Ростова-на-Дону. До 10 жовтня 1941р. німецькі частини вийшли на далекі підступи до Таганрога. Обласна влада вживає термінових заходів з евакуації міста.

10 жовтня секретар Ростовського обкому партії, який знаходиться в Таганрозі, випадково уцілілою лінією Азчеренерго зв'язується з Ростовом і потрапляє на телефон начальника училища Б. М. Апостолі, якого просить надати негайну допомогу плавзасобами, людьми й озброєнням. У цей же день командування училища приймає рішення вислати чотири катери для розвідки і надання необхідної допомоги, виходячи з обстановки на місці. Загін очолив начальник кафедри морської практики капітан 3 рангу Н.М. Ісупов. На катерах було розміщено десантну групу з курсантів 4-го курсу.

Перша група катерів (катера № 5382, 5386) 11 жовтня о 12 год. 45 хв. ошвартувалася в Таганрозькому порту і приступила до виконання задач, поставлених військовим командуванням і керівництвом міста й області: евакуації устаткування заводів, робітників і їхніх родин, радянського активу.

12 жовтня в Таганрог прибула друга група катерів (№ 5381 і 5383). Протягом перших двох днів катери несли охоронну службу порту і зовнішнього рейду, а особовий склад десантної групи катерів займався роботами з навантаження й евакуації майна й устаткування заводів.

У ході евакуації всі транспортні морські засоби, які знаходилися в порту, були підлеглі командирові загону катерів училища капітанові 3 рангу Н. М. Ісупову. Групами дрібні плавзасоби направлялися в міста Єйськ і Азов і лише частково в Ростову-на-Дону.

За вказівкою армійського командування 13 жовтня о 4 годині катери № 5381 і 5382 вийшли для розвідки обстановки в районі села Ріжки. Висаджена з катерів на берег розвідувальна група супротивника не знайшла. Команди катерів приступили до знищення і затоплення дрібних шхун і баркасів, що стояли біля причалу. Під час виконання цієї задачі на висоті 42,6 біля села Ріжки з'явилися німецькі танкетки, мотоциклісти й автомашини з піхотою. Катери вступили в бій із групою ворога і кулеметним вогнем знищили частину піхоти і мотоциклістів. Однак під впливом інтенсивного вогню танкеток їм довелося відійти, а потім повернутися в Таганрог.

14 жовтня в Таганрог під командуванням капітана 1 рангу С. Ф. Бєлоусова прибули два канонерські човни окремого Донського загону - «Кренкель» і «Ростов-Дон». Командиром корабля «Ростов-Дон» був випускник Чорноморського училища лейтенант І.О. Рогальський. Прибулі кораблі відразу ж почали обстріл місць скупчення німецьких військ і техніки.

17 жовтня о 10 год. 30 хв. останній караван дрібних плавзасобів залишив Таганрог. Об 11 год. 10 хв. у порт прибув радянський актив. Катери і канонерські човни прийняли на борт людей і цінності таганрозького банку. Два катери (№ 5381 і 5386) благополучно вийшли на зовнішній рейд.

Близько 15 години катери № 5381 і 5386 відійшли до острова Джулька в устя Дону, де стали на якір. На світанку 18 жовтня кілька важких німецьких снарядів упало в районі катерів, командир загону капітан 3 рангу Н. М. Ісупов прийняв рішення йти в м. Азов. О 9 год. 15 хв. катери ошвартувалися в Азові, а потім перейшли в Ростов-на-Дону.

Доля двох катерів училища (№ 5382 і 5383) була трагічною. Їм не вдалося прорватися через вогневу завісу, поставлену танками біля воріт порту. Від отриманих серйозних ушкоджень обидва катери затонули. Загинули: командир групи катерів лейтенант А. І. Рогов, воєнком групи катерів старший політрук Ф. Е. Алексаков, воєнком загону катерів політрук А. С. Малишев, старшини катерів головні старшини Н. А. Ковальчук, II. А. Шелудченко, а також старшини і червонофлотці М. Л. Кулиненко, В. М. Табачков, А. І. Єгоров, А. І. Добряг, В. А. Козаков, І. В. Плєскі, І. С.Щербина, курсант В. І. Малишевський та інші.

Обстановка під Ростовом погіршилася. 8 жовтня начальникам кафедр було дано вказівку почати демонтаж навчальних кабінетів і лабораторій, готувати майно й апаратуру до евакуації. Стройовий відділ училища разом з іншими відділами повинен був скласти план евакуації училища, зробити розрахунок транспортних засобів і скласти заявки на одержання вагонів. А 9 жовтня командувач Північно-Кавказьким військовим округом генерал-лейтенант Ф.Н. Ремізов наказав училищу: все підготувати до виступу на фронт, готовність на 9 годину. Звести училище в стрілецьку частину не завдавало особливих труднощів, тому що вже понад місяць відпрацьовувався стройовий розрахунок полку. Було розписано курсантів і старшин, призначено необхідних офіцерів у підрозділи, укомплектовано штаб і служби. Полк складався з чотирьох батальйонів. У перший увійшли 232 курсанти 4-го курсу, у другий - 300 курсантів 3-го курсу, третій батальйон був укомплектований другокурсниками (209 чол.), а четвертий - першокурсниками (318 чол.).

Ранком було отримано додаткову вказівку: училищу знаходитися в резерві; одному батальйонові бути в готовності до перекидання на автомашинах.

Спочатку в полку було 1059 гвинтівок, 36 кулеметів і 1279 гранат. На кінець дня в різних організаціях, на складах і арсеналах удалося додатково одержати патрони для стрілецької зброї, 200 протитанкових мін, 1720 ручних гранат і різне саперне майно.

Удень 9 жовтня командування училища по телефону зв'язалося з Управлінням ВМУЗ, доповіло обстановку й одержало вказівку перебазовувати училище в пункти: 1-й і 2-й курси, стройовий, керівний, викладацький склади цих курсів, постійний (склад училища і відповідне майно й устаткування) - в Астрахань; 3-й і 4-й курси з відповідним стройовим, керівним, викладацьким складом і майном – у Баку, а плавзасоби - водним шляхом через Сталінград в Астрахань.

9 жовтня о 20 годині зі штабу Північно-Кавказького військового округу було отримано наказ командувача округом, у якому вказувалося, що Чорноморське вище військово-морське училище реорганізується в 6-й морський курсантський полк і знаходиться в резерві командування округом у Ростові-на-Дону до особливого розпорядження. Було сформовано штаб полку. Його начальником став майор В. І. Худченко (старший викладач військово-сухопутної справи), помічником начальника штабу полку – старший лейтенант Г. Г. Андрєєв (начальник навчального відділення УО), оператором – старший лейтенант Н.Л. Плющевський (викладач електронавігаційних приладів), начальником розвідки – старший лейтенант А.С. Чхеїдзе (викладач навігації), начальником зв'язку – старший лейтенант В.В. Осипов (старший викладач СНіС), офіцером зв'язку – старший лейтенант К.А. Сталбо (викладач девіації).

Перебування полку в резерві командування Північно-Кавказького військового округу дозволило училищу цілком провести всі роботи і заходи з евакуації постійного складу, навчально-лабораторного і матеріально-технічного майна.

6-й морський курсантський полк, що знаходився в резерві, продовжував нести бойову службу з оборони моста й інших важливих об'єктів. 11 жовтня о 14 год. 30 хв. полк було піднято по тривозі. Зі штабу Північно-Кавказького військового округу надійшов наказ: «Негайно виступити одним батальйоном у район станції Єгорликська, де у взаємодії з винищувальними загонами НКВД знищити парашутний десант супротивника».

Вже о 14 год. 40 хв. 2-й батальйон на автомашинах під командуванням капітан-лейтенанта С.П. Птахова (начальника курсу) відбув для виконання поставленої задачі. Однак ще до прибуття батальйону в район дій було отримано повідомлення про те, що десант ліквідований і батальйон слід повернути до Ростова-на-Дону.

Становище в Ростові дедалі погіршувалося, передові частини танкової армії Клейста рвалися до міста. 17 жовтня, відповідно до наказу командувача округом, полк похідним порядком виступив для заняття позицій у районі висот 104,8 і 89,1 в авіамістечку. Протягом дня особовий склад полку обладнав рубіж оборони, рив окопи і бліндажі, осередки для винищувачів танків, здійснював маскування споруд і пристрілювання рубежів.

Незабаром надійшло нове розпорядження: полку, розмістившись в районі каменоломні, бути готовим для боротьби з танками супротивника, що прорвалися до Ростова від селищ Несвітай, Султан-Салі, Чалтир, мати для викиду на автомашинах резерв у складі одного батальйону. Готовність оборони до кінця дня 18 жовтня.

Прибувши вночі в новий район, курсанти обладнали рубіж оборони. Як і на попередній ділянці, рилися окопи й осередки для винищувачів танків, обладнувалися позиції для кулеметів, пристрілювалися цілі.

О 16 годині 18 жовтня чотири бомбардувальники Ю-88 здійснили наліт на полковий рубіж оборони. Бомби, скинуті в розташування 1-го батальйону, особливого збитку не нанесли.

На цей час штаб 56-ї армії передислокувався на запасний командний пункт у Батайське, і полк перейшов у безпосереднє підпорядкування начальника гарнізону генерал-майора А. А. Гречкіна.

Ворогові не вдалося взяти Ростов з ходу. Німецькі війська в жовтні 1941 р. змушені були перейти тут до оборони і перегрупування своїх сил. Значну роль у зриві ворожих планів відіграв і курсантський полк.

24 жовтня за вказівкою заступника Народного Комісара Оборони Є. А. Щаденка Чорноморське училище було направлене в Мінеральні Води на переформування. До 15 години того ж дня полк передав свій оборонний рубіж і в похідних колонах направився в Ростов. На світанку 25 жовтня на залізничний майданчик Ростов-порт стали подавати вагони і платформи для завантаження полку.

У цей же день ешелон вибув з Ростова і 27 жовтня прибув у Мінеральні Води. Розмістившись в школах і інших громадських і адміністративних будівлях, курсанти, старшини й офіцери отримали можливість привести себе у порядок, помитися, почиститися і відпочити, очікуючи рішення подальшої долі училища.

Через штаб Північно-Кавказького військового округу було отримано наказ Народного Комісара ВМФ СРСР від 1 листопада 1941р. за № 02255: «...Через відправлення на фронт усього курсантського складу і частини постійного складу Чорноморського вищого військово-морського училища, з 1 листопада 1941 р. училище розформувати. Постійний склад, що залишився, направити на доукомплектування інших військово-морських навчальних закладів. Майно ЧВВМУ передати Каспійському вищому військово-морському училищу...».

На виконання наказу про розформування за вказівкою Народного Комісара ВМФ в училищі було зроблено дострокові випуски. 232 курсанти 4-го курсу, у тому числі 18 слухачів спецкласу, відправлені з Ростова в Баку, 1 листопада 1941 р. були випущені з присвоєнням їм військового звання «лейтенант».

207 курсантів (дві роти) 3-го курсу з постійним складом були направлені до Астрахані в училище ім. М.В. Фрунзе для продовження навчання (8.08.42 р. 126 чоловік цієї групи випустилися лейтенантами), 294 курсанта цього ж курсу були випущені в Мінеральних Водах достроково у військовому званні «молодший лейтенант» і призначені в морські стрілецькі бригади на посади командирів взводів. 84 курсанти (одна рота) 2-го курсу з офіцерами відбули в Астрахань в училище ім. М. В. Фрунзе для продовження навчання, а 125 курсантам було присвоєно військове звання «головний старшина», та направлено в морські стрілецькі бригади на посади помічників командирів взводів.

Усім курсантам 1-го курсу (318 чол.) було присвоєно військове звання «старшина 1 статті», і направлено в бригади на посади командирів відділень.

Таким чином, з 1 листопада 1941 р. Чорноморське вище військово-морське училище перестало існувати як навчальний заклад. Його вихованці продовжували писати історію училища в боях з німецько-фашистськими загарбниками.

Начальник військово-морських навчальних закладів ВМФ контр-адмірал С. С. Рамішвілі в зв'язку з розформуванням училища 2 грудня 1941 р. видав наказ за № 094, у якому відзначав, що в даний час особовий склад Чорноморського вищого військово-морського училища майже в повному складі відправлений у ряди діючої Червоної Армії: «Сподіваюся, що Чорноморське вище військово-морське училище, вписавши не одну славну сторінку у свою молоду, але багату змістом історію, по закінченні Великої Вітчизняної війни відродиться знову на берегах Чорного моря для того, щоб продовжити успішно розпочату справу підготовки командних кадрів Військово-Морського Флоту Радянського Союзу».