У боях на Чорному морі

Вихованці Чорноморського училища, випущені в зв'язку з початком війни достроково, в основній своїй масі отримали призначення на кораблі й у частині Чорноморського флоту.

Після возз'єднання з Радянським Союзом Бесарабії в червні 1940 р. було сформовано Дунайську військову флотилію (головна база Ізмаїл), що входила до складу Чорноморського флоту.

20 березня 1941 р. після здачі державних іспитів наказом начальника училища для проходження стажування дублерами офіцерів на кораблі флотилії були призначені 18 мічманів. Це Е.А. Бабкін, П.В. Базик, Д.М. Джавадов, М.А. Каплун, Г.І. Круковський, М.Я. Коган, В.П. Літошенко, М.А. Майоров, О.М. Маршин, Ф.І. Образко, І.Ф. Пашков, Б.К. Поддубний, В.К. Кравець, П.П. Харін, Н.К. Хазяйчиков, А.Г. Чужинов, В.П. Шабанов, і І.Д. Шаронов.

24 червня всім стажерам було присвоєно військове звання «лейтенант». Шістнадцять з вісімнадцяти було залишено на Дунайській флотилії, а лейтенантів Г. І. Круковського і Н. К. Хазяйчикова було переведено в 4-й Чорноморський прикордонний загін, у який, крім того, отримали призначення Г. Д. Комаровський, Н. І. Осєєв, В. М. Торопков та інші.

У перші дні війни дії флотилії були спрямовані на створення вигідного оперативного режиму, на зміцнення своїх позицій, щоб не допустити вторгнення супротивника в Південну Бесарабію. З цією метою здійснювалися мінні постановки, висадження десантів, артилерійські обстріли.

Ранком 25 червня після артилерійської підготовки, проведеної береговими батареями і моніторами, а також артилерією 25-ї стрілецької дивізії, чотири бронекатери під прикриттям моніторів «Ударный» і «Мартинов» прорвалися з Кислицької протоки до мису Сатул-Ноу і висадили роту 79-го морприкордонзагону, що вступила в бій з ворогом. Десантники міцно закріпилися на ділянці висадки, забезпечивши перекидання на нього батальйону 25-ї дивізії, і через дві години мис був очищений від ворога.

Для успішного захоплення ділянки правого берега Килійського гирла командувач флотилії за узгодженням з командиром 25-ї стрілецької дивізії вирішив висадити десант у Килію Стару, і наступати на Пардину і Периправу. У ніч на 26 червня 287-й полк 25-ї стрілецької дивізії здійснив посадку на катери. Після артилерійської підготовки катери з десантом (4 бронекатери і 10 прикордонних) о 6 годині направилися до Килії Старої.

Головні катери з першим нападом моряків-дунайців і армійців при підході до берега потрапили під сильний вогонь ворожих мінометів і кулеметів. Чим ближче берег, тим запеклішим ставав вогонь супротивника. Нарешті, катери підійшли близько до берега і треба було починати висадку. Легко сказати - почати! Але хто перший кинеться у воду назустріч суцільній стіні ворожого вогню? Потрібний був приклад, яскравий, надихаючий. Саме в цій обстановці здійснив свій подвиг вихованець училища Пилип Іванович Образко. Він був тим, хто натхнув десантників.

Сильний мінометно-кулеметний вогонь ворога притиснув десантників до землі. Зволікання ставило під загрозу успіх виконання бойової задачі. Ф. І. Образка було важко поранено, але мужній моряк, перемагаючи біль, піднявся і з вигуками: «За Батьківщину! Уперед, чорноморці!» - кинувся на ворога. За Пилипом пішли його товариші і ввірвалися у ворожі окопи. У той день Килія Стара була узята. Пораненого Ф.І. Образка було переправлено у Килію і поміщено у шпиталь. Шість днів і ночей хірурги і сестри боролися за життя героя, але безрезультатно. Уночі 2 липня Пилип Іванович Образко помер. 3 липня його разом з іншими бойовими товаришами поховали в міському саду. Уже після війни в місті Килія на братській могилі в міському саду було встановлено обеліск у пам'ять про героїв Великої Вітчизняної війни. Там є й ім'я нашого вихованця - Ф.І. Образка. Рішенням Килійського виконкому міської Ради одна з вулиць міста перейменована у вулицю лейтенанта Образка.

У наступних боях за Херсон загинув наш вихованець - дунаєць М.А. Каплун, а пізніше, у районі Тендрівської коси - М.А. Майоров, О.М. Маршин і В.К.Кравець.

Усе далі на Схід приходилося передислокувати Дунайську флотилію - у Севастополь, Керч. Нарешті, 20 листопада 1941 р. її було розформовано, а кораблі й особовий склад передані в Азовську військову флотилію. І знову жорстокі бої і нові втрати - загинули вихованці училища І.Ф. Пашков, П.П. Харін і І.Д. Шаронов. Дев'ять чоловік з вісімнадцяти, що прийшли в квітні 1941 р. на кораблі Дунайської флотилії, загинули в боях за Батьківщину.

Одне з перших міст, в якому розпочалися бойові дії проти фашистських загарбників, був Севастополь. У рядах його захисників було чимало випускників училища.

Так командир ланки сторожових катерів лейтенант Д. А. Глухов, який напередодні війни закінчив курси прискореної підготовки командно-керівного складу при Чорноморському училищі запропонував новий спосіб боротьби з неконтактними магнітними мінами. Катер, набравши велику швидкість, мчав від буя до буя замінованою ділянкою і скидав глибинні бомби, від розриву яких детонували міни. Д. А. Глухова було відзначено першим для нього орденом Червоного Прапора, а червонофлотців і старшин було нагороджено орденами Червоної Зірки.

Багато бойових походів здійснили катери під командуванням Д. А. Глухова. Першими зустрівши війну, вони останніми залишали Одесу, Очаків, Чорноморськ.

Більше 200 випускників училища воювали на севастопольських рубежах у частинах морської піхоти. У рядах 8-ї бригади почав свій шлях дорогами війни командиром стрілецького взводу лейтенант Григорій Олексійович Бондаренко, який у післявоєнні роки займав відповідальні посади, у тому числі заступника Головнокомандувача ВМФ. У рядах цієї ж бригади починали свій бойовий шлях майбутні Герої Радянського Союзу лейтенанти В.А. Ботильов і Д.П. Левін.

21 грудня загін кораблів доставив з Кавказу в Севастополь 79-у стрілецьку бригаду, якою командував полковник А.С. Потапов - колишній помічник начальника стройового відділу училища. У складі бригади на посадах командирів взводів було багато наших вихованців - молодших лейтенантів: А.Г. Гриценко, Ф.Ф. Ганжа, Н.В. Григор'єв, Н.Г. Жуковець, Ц.А. Задо, А.Н. Курбатов, Л.Б. Коган, А.С. Клименко, А.М. Липатов, Н.Ф. Терешкін, В.І. Цивенко, Ю.Г. Юдін та інші. Крім того, у листопаді 1941 р. у бригаду було направлено 30 випускників першого курсу у військовому званні «старшина 1 статті» - І.Н. Васильєв, Н.П. Добровольцев, В.А. Зажирій, В.І. Іващенко, В.М. Карєв, А.Т. Саблук, А.С. Чилін та інші.

Ранком 22 грудня, щойно прибувши на рубіж, морські піхотинці з ходу контратакували супротивника й у взаємодії із сусідами відкинули гітлерівців, вийшли до долини річки Бельбек, допомогли вийти з оточення 287-му стрілецькому полкові і, відновивши положення, зайняли оборону на рубежі висот 192,0 і 104,5.

Особовий склад 79-й бригади до останніх днів оборони Севастополя боровся з ворогом на сухопутних рубежах головної бази. У критичні дні червневих боїв 1942 р. важко пораненого полковника А. С. Потапова було доставлено моряками на тральщик, який здійснив перехід до берегів Кавказу. Після одужання А.С. Потапов продовжував боротися з ворогом аж до переможного закінчення Великої Вітчизняної війни.

Особливо відзначився в боях за Севастополь особовий склад плав батареї № 3, створеної з випробувального відсіку корабля за пропозицією флагманського штурмана флоту капітана 1 рангу Г.А. Бутакова, онука відомого російського флотоводця. У її склад входили два 130-мм снаряди Б-13, батарея 76,2-мм універсальних гармат К-34 і батарея зенітних 37 мм автоматів 70-К,. Ще були встановлені два великокаліберних кулемети ДШК. Батареєю 130-мм гармат командував лейтенант М.3. Лопатко, батареєю 76-мм гармат - лейтенант С. А. Хігер, а зенітними автоматами - лейтенант Н. М. Даньшин - усі випускники нашого училища.

Ця батарея використовувалася для прикриття підходів до головної бази з моря. На момент завершення оборони головної бази батарея мала на своєму рахунку 22 збитих ворожих літака. Фашисти «охрестили» батарею ім'ям «Не тронь меня», а місце, де вона стояла, - «квадратом смерти». ДО 23 лютого 1942р. лейтенанти І.М. Даньшин і С.А. Хігер були нагороджені орденами Червоної Зірки.

Важко переоцінити допомогу, надану кораблями флоту обложеному Севастополю: це і підтримка артилерійським вогнем, і доставка поповнення, озброєння, продовольства й інших вантажів. Майже на всіх кораблях були випускники нашого училища. Лейтенант К.В. Алексєєв, який закінчив училище на відмінно, був командиром башти на лідері «Ташкент», там же служили лейтенанти Р.П. Гіммельман, В.Г. Макухін, М.В. Татаринов. На крейсері «Красный Кавказ» однією з башт головного калібру командував лейтенант І.М. Гойлов. На цьому ж крейсері воював лейтенант І.І. Марков - майбутній доктор військово-морських наук, професор. На крейсері «Коминтерн» почали бойову службу лейтенанти В.Г. Ільченко, Н.М. Строковський, Ф.Ф. Фетисов, С.М. Чернобровцев, на крейсері «Червона Україна»- лейтенант Г.Денисенко, а на крейсері «Красний Кавказ» - лейтенанти М.Д. Колпаков, А.Л. Нічухрай.

На есмінці були призначені молоді лейтенанти Н. І. Антонов, А. Ф. Гаркуша, В. І. Іванов, Н. В. Осипов, М. М. Романов, Н. Е. Романченко, Н. В. Сєрков, А. Д. Скрипниченко, А. П. Тітков, А. Е. Яковлєв, Г. І. Якубовський та інші.

Чимало випускників училища, після спеціальної підготовки в КУОПП ім. С.М. Кірова, були направлені в з'єднання і частини підводних сил. Серед них: А.А. Бахтіозін, В. П. Потьомкін, А.Г.Черников, І. С. П’ятинський. У І. Сергєєв, В. Г. Роженко, М. Е. Щедрін, А. І. Гавриленко, С. Г. Єгоров, П. П. Кулик, С. В. Архипов, П. А. Бахтін та інші. С. Г. Єгоров і П. П. Кулик у післявоєнні роки стали контр-адміралами. Уже після війни, ставши підводником, особливо вирізнився випускник училища Анатолій Іванович Сорокін. За успішне оволодіння новою технікою та її випробовування, виявлені при цьому мужність і героїзм, він удостоєний звання Героя Радянського Союзу. А. І. Сорокін став віце-адміралом.

Велика група випускни-ків воювала на торпедних катерах. Серед них: І.К. Кубрак, К.К. Лосевський, В.Н. Сухоруков, В. П. Харитонов, А.А. Кононов, О. М. Чепик, А.Г. Кананадзе, Г.А. Рогачевський, А.І. Черцов, І.П. Шенгур, М. П. Подимахін, Н. М. Іонов, Б.Г. Єнютін, Д.М. Свалов, П.Ф. Ільїн, А.М..Мищихін, А. Д. Анищенко й інші.

Багато офіцерів і випускників училища були безпосередніми учасниками Керченсько-Феодосійської десантної операції. На світанку 26 грудня 1941 р. на північне узбережжя Керченського півострова у надзвичайно складних умовах було здійснено висадку підрозділів 83-ї окремої морської стрілецької бригади. Бойову задачу бригада виконала успішно. У її складі знаходилися випускники нашого училища: молодші лейтенанти Г. П. Бондар, Г. М. Буздиган, М. І. Євдокимов, А. А. Кононов, Н. А. Куюмчан, М Г. Мащен, А. П. Муравйов, Ю.А. Россі, А.Е. Русаков, Ф. І. Тихонов, М. М. Федотов.

Старший викладач кафедри кораблеводіння капітан-лейтенант А.Д. Ніколаєв був командиром 3-го загону кораблів, що висаджували десант на північне узбережжя Керченського півострова. Активними учасниками операції були випускники; С.Л. Бичков, П.В. Верба, І.М. Гойлов, М.А. Гафт, Ф.С. Дьяченко, А.Ф. Краснодубець, І. Козак, А. Ф. Крилов, Н.М. Кучеренко, В. Літошенко, І.М. Молодцов, Я. А. Мазлер, І.І. Марков, В.В. Седлецький, П. Сивенко, А.С. Ткаченко, А.С. Фролов, П.І. Хорунжий і багато інших. Вони були командирами і помічниками командирів сторожових катерів, катерних тральщиків, сейнерів і військових транспортів, а також командирами груп, батарей і башт на великих кораблях і за свої вмілі дії отримали перші бойові нагороди.

У Керченсько-Феодосійській десантній операції загинули наші вихованці: Іван Козак, Костянтин Климанов, Анатолій Клейменов, Олександр Проценко й інші.

У роки Великої Вітчизняної війни на Чорноморському флоті здійснено безліч подвигів як особистих, так і колективних. Одним з них був подвиг екіпажа сторожового катера № 065

У роки Великої Вітчизняної війни на Чорноморському флоті здійснено безліч подвигів як особистих, так і колективних. Одним з них був подвиг екіпажа сторожового катера № 065

У наказі Народного Комісара ВМФ говорилося: «За виявлену відвагу в боях за Батьківщину з німецькими загарбниками, за стійкість і мужність, за високу військову дисципліну, організованість, за безприкладний героїзм особового складу, удостоїти Гвардійського звання сторожовий катер СКА-065, командир катера старший лейтенант Сивенко П.П.». Це був єдиний випадок в історії Радянського флоту, коли корабель четвертого рангу удостоївся такої нагороди! Весь екіпаж було нагороджено орденами і медалями.

Операція із звільнення Новоросійська займає гідне місце в літописі бойових справ Чорноморського флоту. Її учасниками були більш як 100 курсантів Чорноморського училища. Згадаємо їх!

У з'єднаннях торпедних катерів воювали І. Н. Васенко, А.Г. Кананадзе, Л.Я. Коновалов, А.А. Кононов, В.А. Лозицький, Г.Ф. Майстерович, М.П. Подимахін, Н.М. Попов, Г.А. Рогачевський, В. Н. Сухоруков, В.А. Степаненко, П.М. Смирнов, І.А. Хабаров, А.С. Черцов та інші.

На сторожових катерах, у частинах морської піхоти й інших підрозділах брали участь в операціях: Г.А. Бондаренко, Г.П. Бондар, Я.С. Борисенко, В.А. Ботильов, С.Я. Верещак, Д.А. Глухов, А. Горлов, К.С. Гукасян, І.3. Гончаров, Ф.С. Дьяченко, А.Ф. Краснодубець, Н.М. Кучеренко, Л. В. Мизін, Ф.А. Микитенко, Н. І. Осєєв, І.О. Рогальський, В.В. Седлецький, Б. Токарєв, В. М. Торопков, С. М. Флейшер, А.С. Фролов, М.А. Федін, В.Ф. Школа і багато інших.

Смертю хоробрих у ході Новоросійської десантної операції загинули випускники училища К.В.Алексєєв, С.А. Бичков, С. Я. Верещак, А.В. Горемикін, М. К. Глазунов, С. І. Коренєв, В. В. Кошелєв, Н.К. Логвиненко В. Я. Орлов, В. А. Паков, А.С. Ткаченко, М. К. Турін, П. С. Шевкунов, В.Ф. Школа й інші

У бойових діях Чорноморського флоту гідне місце займає Азовська військова флотилія.

За успішні бойові дії у звільненні Таганрога, Маріуполя й Осипенко ордени були вручені випускникам училища старшим лейтенантам А. С. Фролову, Н. В. Савицькому і колишньому командирові роти училища старшому лейтенантові В. І. Великому.

У боях за Крим, наші вихованці-азовці не опустили честі рідного училища. Особливу мужність і героїзм проявили А. К. Абдрахманов, В. І. Великий, Д. А. Глухов, А.Г. Кананадзе, Д. П. Левін, М.П. Подимахін, Г.А. Рогачевський, А.Є. Черцов, І.П. Шенгур. За бойові подвиги їм було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Дмитру Павловичу Левину це звання було присвоєно посмертно.

У вересні 1944 р. бойові дії на Чорному морі були закінчені, але не завершилася бойова служба, яка продовжувалася ще чимало часу і після закінчення війни, після перемоги над гітлерівськими загарбниками. Мінна небезпека ще довго давала про себе знати, і в її ліквідації взяли участь багато вихованців училища.

Радянський Союз, вірний своєму союзницькому обов’язку, 8 серпня 1945 р. оголосив війну Японії. Чимало завдань вирішувалося силами Тихоокеанського флоту. У боях на Далекому Сході брали участь і наші вихованці: Є.А. Бабкін, Г.А. Бондаренко, Г.П.Бондар, М.П. Вахрушев, О.А. Вестман, А.Т. Вітренко, Т.І. Коблик, К.І. Кобяков, Н. М. Кучеренко, В.3. Іванченко, Н. М. Матвєєв, В. І. Мічурін, І. К. Стрєльцов, І. Ф. Калгін, Ю.М. Стеганцов, А. П. Федоров, І.А. Чупраков, Г. Є. Голота, Л. В. Мізін, І. Н. Молодцов, А. Ф. Гаркуша й інші.

Завершуючи розповідь про участь особового складу училища у Великій Вітчизняній війні, хотілося б підвести деякі підсумки. Молоді командири виявили гарячу любов до Батьківщини, вірність військовому обов’язку, мужність, хоробрість, відвагу і героїзм, готовність до самопожертви; і дії наших вихованців одержали високу оцінку командування. Роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. в історії училища займають особливе місце не тільки тому, що вони були роками важких іспитів.

Чорноморське вище військово-морське училище воювало в повному складі. Його вихованці писали бойову історію в жорстоких боях з фашизмом.

1946 р. 4 березня. Рішенням Головнокомандувача ВМС СРСР розпочато формування в м. Севастополі військово-морського училища командирів малих кораблів. Начальником училища призначено контр-адмірала Ю. В. Ладинського, начальником політичного відділу - капітана 2 рангу Є. С. Семикіна. 1 листопада закінченеформування училища.

1947 р. 30 квітня. Командувач Чорноморського флоту адмірал Ф. С. Октябрський вручив училищу Червоний Прапор частини і грамоту Верховної Ради Союзу РСР.

1948 р. 1 жовтня. Постановою Ради Міністрів Союзу РСР училище переведене в розряд вищих військово-морських навчальних закладів.

27 грудня. Здійснено перший післявоєнний випуск командирів кораблів IV рангу.

1952 р. 18 квітня. Постановою Ради Міністрів Союзу РСР № 1857 Чорноморському вищому військово-морському училищу присвоєно ім'я видатного російського флотоводця П. С. Нахімова.

1 листопада. Здійснено перший післявоєнний випуск курсантів, підготовлених за програмою вищого військово-морського училища.

1953 р. 1 травня. Участь особового складу училища в параді військ на Червоній площі в Москві.

1954 р. 17 жовтня. Відкриття пам'ятника П. С. Нахімову на території училища.

6 листопада. Відкриття пам'ятника В. І. Леніну на території училища.

1957 р. грудень. Севастопольське електромонтажне підприємство взяло шефство над училищем.

1958 р. січень. Комсомольська організація Черкаської області УРСР взялашефство над училищем.

4 жовтня. Відкрито кімнату історії училища.

I960 м, 5 листопада. Здійснено десятий випуск офіцерів флоту.

1961 р. 7 лютого. На партійній конференції училища обрано перший

склад партійного комітету училища замість скасованого Політичного відділу.

7 листопада. Участь особового складу училища в параді військ на Червоній площі в Москві.

1962 р. 5 листопада. Відкрито меморіальну Дошку Героїв Радянського Союзу, вихованців і випускників училища, відзначених званнями героїв у роки Великої Вітчизняної війни: лейтенант Асаф Абдрахманов, капітан-лейтенант Василь Ботильов, капітан 3 рангу Дмитро Глухов, старший лейтенант Федір Дьяченко, старший лейтенант Олександр Кананадзе, старший лейтенант Матвій Подимахін, старший лейтенант Георгій Рогачевський, старший лейтенант Андрій Черцов, старший лейтенант Іван Шенгур.

10 – 11 листопада. Урочисте святкування 25-річчя училища. Відкриття меморіальної дошки на колишній 14-й береговій батареї.