Література. 1. Корпоративне право України : підручник / В

1. Корпоративне право України: підручник / В. В. Луць, В.А. Васильєва, О.Р. Кібенко, І.В. Спасибо-Фатаєва (та ін..); за аг. ред.. В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 384 с.

2. Гарагонич О.В. Розвиток організаційно–правових форм суб’єктів підприємництва в Чехії, Словаччині та Україні // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 22. – К.: Ін–т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – С. 390–400. 393–398.

3. Кибенко Е.Р. Корпоративное право Украины: учеб. Пособие./ Е.Р. Кибенко. – Х:Фирма «Эспада», 2001.

4. І. Лукач. Історія становлення корпоративного права в Англії та США // Вісник Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. Випуск 83. – 2010. – с. 43-46

5. П.Г. Ільчк, О.Г. Корольова. Корпоративне управління: історичні аспекти та тенденції розвитку // Національний університет «Львівська політехніка»/ 2009 рік. Електронний режим доступу: https://ena.lp.edu.ua: 8080/bitstream/ntb/7691/1/66.pdf

Лекційне заняття № 2. Загальна характеристика корпоративного права та корпоративних відносин в Україні

План

1. Поняття корпоративних відносин і корпоративного права.

2. Елементи корпоративного правовідношення.

3. Принципи корпоративного права.

У нашій правосвідомості сьогодні поширені такі понят­тя, як «корпоративне право» та «корпоративні права». Ці термі­ни вживаються в найрізноманітніших значеннях. Особливо це помітно в нормативних документах різної юридичної сили, де неоднакове тлумачення цих понять призводить до неадекватно­го регулювання правовідносин, що виникають. Всі ці тлумачення з правової точки зору є абонеточними, або взагалі викривлюють правову природу і розуміння певних правових інститутів.

В юридичній літературі з приводу поняття корпоративно­го права та корпоративних відносин також є найрізноманітні­ші точки зору. Безперечно, що ці поняття не є одновимірними. Відносини, які регулює корпоративне право, за своєю правовою природою є складними й різноплановими.

Відомо, що цивілістика радянських часів такими дослі­дженнями не займалася. Тому, безперечно, нині постала нагальна потреба дати правовий аналіз цим термінам, з'ясувати юридичну природу корпоративних відносин, визначити їх місце в систе­мі цивільного права.

Виникнення корпоративних відносин пов'язане з реформу­ванням економіки України, закріпленням в основоположних нормативних актах прав і свобод людини, в тому числі права на створення юридичної особи та права на зайняття підприєм­ницькою діяльністю шляхом створення юридичних осіб різних видів. Поява корпоративних відносин спричинена ускладнен­ням майнових відносин на сучасному етапі економічного обо­роту.

Корпоративні правовідносини визнані в Україні як – вид суспільних відносин, що врегульовані нормами права і перебувають у стадії розвитку. А суспільні відносини, які за своїм предметом є відносинами з управління майновими комплексами (компаніями), у найзагальнішому вигляді слід вважати корпоративними.

Необхідність доктринального аналізу інституту корпоратив­ного права пов'язана:

1. із формуванням великої групи підприємств, заснованих на приватному капіталі;

2. з потребою позначити певний сегмент відносин, які тільки в рин­ковій економіці набувають майнового характеру та опосередко­вують цивільний оборот;

3. обумовлена штучністю такого суб'єкта, як юридична особа, що наділена волездатністю.

Ці причини є на перший погляд досить різними, але їх сукупність стала визначальною для розуміння необхідності створення відповідного юридичного інституту.

Корпоративне право слід розглядати як цивільно-правовий і інститут, як частину цивільного права. Для регулювання корпоративних відносин застосовується цивільно-правовий метод юридичної рівності сторін.

При визначенні кола суспільних відносин, які слід віднести до корпоративних, потрібно зважати на встановлений правовий критерій.

У Господарському кодексі України дається визначення корпоративних відносин – це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо корпоратив­них прав. Зазначений нормативний акт закріплює визначення і корпоративних прав.

Визначення корпоративних прав є у ч.1 ст. 167 ГК України, та ст. 14 Податкового Кодексу, а також у ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства».

Згідно із ч. 1 ст. 167 ГК під корпоративними правами слід розуміти права особи, частка якої визначається у статут­ному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповід­но до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 14 ПК корпоративні права – права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» (ст.2) корпоративні права - це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Тобто фактично вище згаданий закон трактує поняття «корпоративних прав» дещо звужено, а саме як таке, що стосується лише акціонерних товариств. Тому прийняття Закону проблеми легального визначення поняття корпоративних прав не вичерпує.

Отже, корпоративні відносини мають чимало особливих ознак, що дають їм можливість претендувати на окреме місце серед цивільних правовідносин. Причиною створення підприємства є не покладення на нього зобов’язань перед засновниками, а реалізація ними свого засновницького права.

Корпоративне правовідношення — це вид ци­вільного правовідношення, в основі якого лежить участь суб'єк­тів в організаційно-правових утвореннях, що мають ознаки юри­дичних осіб, суттю яких є так звані корпоративні права, та які виникають на підставі певних юридичних фактів, а саме: участі в установчому договорі, вступі в кооператив, придбанні права власності на частку, акції тощо.

Особливі ознаки корпоративних відносин:

1. має об’єкт, яким виступає поведінка, спрямована на суспільне благо, з приводу якого виникає і реалізується правовідношення;

2. вони виникають у зв'язку з управлінням капіталами (учасник у результаті реалізації засновницького права, і, як правило, передання новоствореному суб'єкту (організації) майна набуває на­томість права на управління нею в тій чи іншій формі (голосувати, брати участь в органах управління корпорації, отримувати інформацію про її діяльність) та взяття участі у майнових ре­зультатах діяльності корпорації (у розподілі прибутків та за­лишку майна);

3. є характерною наявність щонайменше двох суб’єктів;

4. рівність та незалежність учасників корпоративних відносин.

Далі розглянемо поняття корпоративного права як підгалузі законодав­ства, то погляди науковців на це питання не збігаються. Аналіз поняття «корпоративне право» необхідно починати з розгля­ду його як права об'єктивного та права суб'єктивного.

В об'єк­тивному розумінні корпоративне право — це система юридич­них норм, що регулює певну групу суспільних відносин.

На думку Н. С. Глусь, корпоративне право в об'єктивному розумінні – є сукупністю правових норм, які регулюють І охороняють цивільні та інші відносини, що виникають між ак­ціонером, учасником і самою корпорацією, а також між самими учасниками та акціонерами з приводу реалізації їх права влас­ності на акцію чи права власності на частку в статутному фонді.

Право об'єктивне — це сукупність санкціонованих державою правил поведінки.

Корпоративне право охоплює своїм регулюванням усі відносини, які виникають у зв'язку зі створенням і функціонуванням юридичних осіб, включаючи внутрішньофірменні норми локального характеру, правила трудового розпорядку, звичаєві норми та норми ділового обороту. Як вважає Т. Кашаніна, корпо­ративне право — це система внутрішніх організаційних правил певної організації, яка заснована на членстві та об'єднанні капі­талів. Іншими словами, вона окреслювала об'єктивне корпора­тивне право тільки нормативними актами, які приймає сама кор­порація і які стають обов'язковими для її учасників. Як же тоді бути в такій ситуації із загальнообов'язковими державними нор­мами, які за такого підходу до корпоративного права не нале­жать? На думку зазначеного автора, корпоративне право — це сукупність локальних нормативних актів даної організації. Але ж регулюван­ня корпоративних відносин здійснюється також на основі зако­нів та інших нормативних актів, у тому числі посередництвом норм публічно-правового характеру, які не можуть бути змінені за волею засновників.

Інша група науковців переконана, що до предмета регулювання корпоративного права слід відносити всі відносини, пов’язані із діяльністю юридичних осіб.

Поширена також позиція О. М. Вінник, яка вважає, що корпоративні правовідносини — це такі відносини, які виникають у процесі створення, функціону­вання та припинення господарських товариств за участю безпо­середніх учасників (засновників, учасників, самого товариства та його органів) та опосередкованих (кредиторів, споживачів, найманих працівників, облігаціонерів товариства, територіаль­ної громади, держави в особі уповноважених органів) і забезпе­чують збалансовану реалізацію інтересів зазначених осіб. Таке широке коло суб'єктів корпоративних відносин викликає сум­нів, оскільки призводить до визнання корпоративними будь-яких відносин (цивільних, адміністративних, фінансових тощо), в яких хоча б одним учасником є корпоративне утворення.

У найбільш вузькому розумінні під об'єктивним корпоративним правом розуміють норми права, які регулюють правовідно­сини, що виникають у сфері створення та діяльності особливого й йду корпорацій —- акціонерних товариств. Це є небажаним хоча б з огляду на те, що, по-перше, корпоративне право набуде вигляду частини госпо­дарського (комерційного) права (і ми мимоволі станемо учас­никами тривалої дискусії «господарників» і «цивілістів»), а по-друге, рух у цьому напрямку приведе до заперечення того, що корпоративні відносини є цивільно-правовими.