II. Небезпечні та шкідливі виробничі чинники при експлуатації сільськогосподарської техніки. Захист від їхнього впливу

2.1. Під час використання сільськогосподарської техніки на виробничих процесах необхідно брати до уваги небезпечні та шкідливі виробничі чинники, які можуть впливати на працівників, відповідно до вимог ГОСТ 12.0.003-74 "ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация", затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 18 листопада 1974 року N 2551.
2.1.1. Фізичні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:
рухомі агрегати й механізми;
підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;
підвищена чи знижена температура поверхні обладнання й матеріалів;
підвищена чи знижена температура повітря робочої зони;
підвищений рівень шуму на робочому місці;
підвищений рівень вібрації;
підвищений рівень інфразвуку;
підвищений рівень ультразвуку;
підвищена чи знижена вологість повітря;
підвищена чи знижена рухомість повітря;
підвищений рівень іонізуючого випромінювання у робочій зоні;
підвищений рівень статичної електрики;
підвищений рівень електромагнітного випромінювання;
відсутність або недостатній рівень природного освітлення;
недостатня освітленість робочої зони;
підвищена яскравість світла;
знижена контрастність світла;
підвищений рівень ультрафіолетового випромінювання;
підвищений рівень інфрачервоного випромінювання;
радіаційне забруднення радіонуклідами робочої зони.
2.1.2. Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:
токсичні;
подразливі;
сенсибілізуючі;
канцерогенні;
мутагенні;
такі, що впливають на репродуктивну функцію.
До цієї групи належать пестициди, агрохімікати, гази розкладання органічних речовин, відпрацьовані гази двигуна внутрішнього згоряння, підвищена концентрація пилу із вмістом SiO 2 тощо.
2.1.3. Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:
патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, гриби, найпростіші) та продукти їхньої життєдіяльності;
макроорганізми (рослини та тварини).
2.1.4. Психофізіологічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:
фізичні перевантаження (статичні та динамічні);
нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).
2.2. Джерелами шкідливих і небезпечних виробничих чинників під час експлуатації сільськогосподарської техніки можуть бути:
зовнішні метеорологічні умови (вітер, опади, низька або висока температура повітря, ожеледиця тощо);
машинно-тракторні агрегати під час їх роботи;
машини і механізми технологічних систем для обробітку ґрунту, догляду за рослинами та тваринами тощо;
устаткування, що працює під тиском;
застосовувані пестициди й агрохімікати;
електрифіковане устаткування, інструмент і електромережі;
ручні роботи, що зумовлюють фізичне і нервово-психічне перевантаження;
відкриті обертові і рухомі частини машин і обладнання;
несправність або відсутність блокувального пристрою запускання пускового двигуна при ввімкненій передачі;
несправність гальмівної системи трактора чи іншої самохідної сільськогосподарської машини;
несправність муфти зчеплення;
несправність рульового керування;
несправність або відсутність освітлювальних і контрольних приладів;
несправність або відсутність реверса робочих органів, які забиваються технологічним продуктом;
відсутність на тракторах автоматичних тягово-зчіпних пристроїв для агрегатування причіпних машин;
підтікання палива, оливи, охолоджувальної та інших технологічних рідин;
відсутність або несправність засобів доступу на робоче місце і до місць обслуговування (підніжки, драбини тощо);
відсутність пристроїв для запобігання потрапляння технологічної сировини і рослинних решток на поверхні теплообмінних елементів радіаторів, системи охолодження і елементів випускної системи відпрацьованих газів двигуна;
відсутність заземлення корпусів електрифікованих машин і обладнання;
пошкодження ізоляції електропроводів, струмопідвідних проводів ручного електрифікованого інструменту;
несправність інструменту, пристроїв, тари тощо;
слизькі опорні поверхні елементів конструкції агрегату.
2.3. Для захисту операторів сільськогосподарських машин мають використовуватися відповідні засоби індивідуального захисту, які повинні відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року N 761.
2.3.1. Для захисту органів слуху за рівнів шуму 80 дБ і вище оператори сільськогосподарських машин мають забезпечуватися протишумовими навушниками або засобами індивідуального захисту зразка "беруші" згідно з ГОСТ 12.4.051-87 "ССБТ. Средства индивидуальной защиты органов слуха. Общие технические требования и методы испытаний", затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 29 жовтня 1987 року N 4856, ДСТУ EN 352-1-2002 "Засоби індивідуального захисту органів слуху. Вимоги безпеки і випробування", затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 12 липня 2002 року N 433.
2.3.2. Під час виконання робіт, пов'язаних з можливістю ураження очей, оператори сільськогосподарських машин забезпечуються захисними окулярами згідно з ГОСТ 12.4.013-85 "ССБТ. Очки защитные. Общие технические условия", затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 13 травня 1985 року N 1787.
2.3.3. Під час роботи з механізованим (пневматичним) ручним інструментом операторам сільськогосподарських машин слід видавати засоби захисту рук від вібрації відповідно до вимог ГОСТ 12.4.002-97 "Система стандартов безопасности труда. Средства защиты рук от вибрации. Технические требования и методы испытаний", затвердженого протоколом Міждержавної ради зі стандартизації, метрології та сертифікації від 25 квітня 1997 року N 11.
2.3.4. Для захисту шкіри рук від шкідливих хімічних речовин операторам сільськогосподарських машин видаються захисні креми, мазі, пасти згідно з вимогами ГОСТ 12.4.068-79 "ССБТ. Средства индивидуальной защиты дерматологические. Классификация и общие требования", затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 21 вересня 1979 року N 3639.
2.3.5. Вибір і застосування засобів індивідуального захисту органів дихання здійснюється відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 12.4.041-2006 "Засоби індивідуального захисту органів дихання фільтрувальні. Загальні технічні вимоги", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 10 листопада 2006 року N 322, та Правил вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 28 грудня 2007 року N 331, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04 квітня 2008 року за N 285/14976.