Стандарти у конструюванні

(Standards in Constructing)

Стандарти, які безпосередньо застосовуються при конструюванні, включають:

· Комунікаційні методи (наприклад, стандарти форматів документів і оформлення вмісту)

· Мови програмування і відповідні стилі кодування (наприклад, Java Language Specification, що є частиною стандартної документації JDK - Java Development Kit і Java Style Guide, що пропонує загальний стиль кодування для мови програмування Java)

· Платформи (наприклад, стандарти програмних інтерфейсів для викликів функцій операційного середовища, такі як прикладні програмні інтерфейси платформи Windows - Win32 API, Application Programming Interface або.NET Framework SDK, Software Development Kit)

· Інструменти (не в термінах середовищ розробки, але можливих засобів конструювання - наприклад, UML як один зі стандартів для визначення нотацій для діаграм, що представляють структура коду і його елементів або деяких аспектів поведінки коду)

Використання зовнішніх стандартів. Конструювання залежить від зовнішніх стандартів, пов'язаних з мовами програмування, використовуваним інструментальним забезпеченням, технічними інтерфейсами і взаємним впливом конструювання програмного забезпечення та інших галузей знань програмної інженерії (в тому числі, пов'язаних дисциплін, наприклад, управління проектами). Стандарти створюються різними органами, наприклад, консорціумом OMG - Object Management Group (зокрема. Стандарти CORBA, UML, MDA,...), міжнародними організаціями з стандартизації такими, як ISO/IEC, IEEE, TMF,..., виробниками платформ, операційних середовищ і т.д. (Наприклад, Microsoft, Sun Microsystems, CISCO, NOKIA,...), виробниками інструментів, систем управління базами даних і т.п. (Borland, IBM, Microsoft, Sun, Oracle,...). Розуміння цього факту дозволяє визначити достатній і повний набір стандартів, які застосовуються у проектній команді або організації в цілому.

Кожна програмна система протягом свого існування проходить з певною послідовністю фази або стадії від задуму до його втілення в програми, експлуатацію та вилучення. Така послідовність фаз називається життєвим циклом розробки (Software life cycle processes). На кожній фазі відбувається певна сукупність процесів, кожен з яких породжує певний продукт, використовуючи певні ресурси.

Усі продукти всіх процесів програмної інженерії являють собою певні описи — тексти вимог до розробки, погодження домовленостей, документацію, тексти програм, інструкції з експлуатації тощо.

Головними ресурсами програмної інженерії, які визначають ефективність її розробок, є час і вартість цих розробок.

Різновиди діяльності, котрі становлять процеси життєвого циклу програмної системи, зафіксовано в міжнародному стандарті ISO/IEC 12207: 1995—0801: Informational Technology - Software life cycle processes.

Згідно з наведеним стандартом, усі процеси поділено на три групи:

· головні процеси;

· допоміжні процеси;

· організаційні процеси.

До головних процесів віднесено такі:

· процес придбання, який ініціює життєвий цикл системи та визначає організацію-покупця автоматизованої системи, програмної системи або сервісу;

· процес розроблення, який означає дії організації — розробника програмного продукту;

· процес постачання, який означає дії під час передавання розробленого продукту покупцеві;

· процес експлуатації, який означає дії з обслуговування системи під час її використання — консультації користувачів, вивчення їхніх побажань тощо;

· процес супроводження, який означає дії з керування модифікаціями, підтримки актуального стану та функціональної придатності, інсталяцію та вилучення версій програмних систем у користувача.

У свою чергу, до процесу розроблення входять такі процеси:

· інженерія вимог до системи;

· проектування;

· кодування й тестування.

До допоміжних процесів віднесено ті, що так чи інакше забезпечують якість продукту. Терміном якість продукту позначено сукупність властивостей, які зумовлюють можливість задоволення потреб замовника, котрий сформулював їх у формі вимог на розробку.

До організаційних процесів віднесено менеджмент розробки, створення структури організації, навчання персоналу, визначення відповідальності кожного з учасників процесів життєвого циклу розробки.

Стандарт ISO/IEC 12207:1995 - 0801: Informational Technology - Software life cycle processes є головним чинником визначення змісту діяльності у сфері програмної інженерії, і всі знання, яких потребують професіонали з програмної інженерії, формулюються стосовно процесів, визначених цим стандартом.

Зупинимося докладніше на процесах розробки програмного забезпечення, які в сукупності мають забезпечити шлях від усвідомлення потреб замовника до передавання йому готового продукту. На цьому шляху виділяють низку характерних робіт:

· Визначення вимог. Збір та аналіз вимог замовника виконавцем і подання їх у нотації, яка є зрозумілою як для замовника, так і для виконавця.

· Проектування. Перетворення вимог до розробки в послідовність проектних рішень щодо способів реалізації вимог: формування загальної архітектури програмної системи та принципів її прив’язки до конкретного середовища функціонування; визначення детального складу модулів кожної з архітектурних компонент.

· Реалізація. Перетворення проектних рішень на програмну систему, яка реалізує такі рішення.

· Тестування. Перевірка кожного з модулів та способів їхньої інтеграції; тестування програмного продукту в цілому (так звана верифікація); тестування відповідності функцій працюючої програмної системи вимогам (requirements), поставленим до неї замовником (так звана валідація).

· Експлуатація та супроводження готової програмної системи.

Базовими вітчизняними нормативними документами в галузі програмної інженерії є:

· ДСТУ 2873-94. Системи обробки інформації. Програмування. Терміни та визначення.

· ДСТУ 2941-94. Системи оброблення інформації. Розроблення систем. Терміни та визначення.

· ДСТУ 4302:2004. Інформаційні технології. Настанови щодо документування комп’ютерних програм.

· ДСТУ ISO/IEC 12119:2003. Інформаційні технології. Пакети програм тестування і вимоги до якості.

· ДСТУ ISO/IEC 14764:2002. Інформаційні технології. Супроводження програмного забезпечення.

· ДСТУ ISO/IEC 90003:2006. Програмна інженерія. Настанови щодо застосування ІSO 9001:2000 до програмного забезпечення (ІSO/ІЕС 90003:2004, IDT)

· ДСТУ ISO/IEC TR 12182:2004. Інформаційні технології. Класифікація програмних засобів (ISO/IEC TR 12182:1998, IDT)

· ДСТУ ISO/IEC 14598-1:2004. Інформаційні технології. Оцінювання програмного продукту. Частина 1. Загальний огляд (ISO/IEC 14598-1:1999, IDT)

· ДСТУ ISO/IEC 15288:2005. Інформаційні технології. Процеси життєвого циклу системи (ISO/IEC 15288:2002, IDT)

· ДСТУ ISO/IEC 15939:2008. Інженерія систем і програмних засобів. Процес вимірювання.

· ДСТУ 3327-96. Методика випробування процесорів мов програмування. Загальні вимоги.

· ДСТУ ISO/IEC TR 14369:2003. Інформаційні технології. Мови програмування, їхнє середовище та системний інтерфейс. Настанова щодо підготовки незалежних від мов специфікацій послуг.

· ДСТУ 4072:2001. Інформаційні технології. Мови програмування, їхнє середовище та системний інтерфейс. Настанова щодо підготовки незалежних від мов виклик процедур.

· ДСТУ ISO/IEC 2382-15:2005. Інформаційні технології. Словник термінів. Частина 15. Мови програмування (ISO/IEC 2382-15:1999, IDT)

· дсту 3008-95. "Документація. Звіти у сфері науки і техніки Структура і правила оформлення". К.: Держстандарт України,1995. – 75 с.

· ГОСТ 2.106-96. Единая система конструкторской документации. Текстовые документы. Изд. Офиц – К.: Госстандарт Украины, 1998. – 47 с.

· гост 2.109-73 ЕСКД. Основные требования к чертежам – М., 1978.

· ГОСТ 2.105-95. Единая система конструкторской документации. Общие требования к текстовым документам. Изд. Офиц – К.: Госстандарт Украины, 1996.

· Гост 7.32-91. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Отчет о научно-исследовательской работе. Структура и правила оформления

Використання внутрішніх стандартів. Певні стандарти, угоди та процедури можуть бути також створені усередині організації або навіть команди, що працює над проектом. Ці стандарти підтримують координацію між певними видами діяльності, групами операцій, мінімізують складність (у тому числі при взаємодії членів команди та за її межами), можуть бути пов'язані з питаннями очікування та обробки змін, ризиків і питаннями конструювання для перевірки та подальшого тестування. У поєднанні із зовнішніми стандартами, внутрішні стандарти покликані визначити загальні правила гри для всіх членів команди, домовившись про терміни, процедури та інші значущі угоди, незалежно від ступеня формалізації процесів конструювання зокрема і процесів життєвого циклу в загальному випадку.