Тема: Загальна характеристика професійної діяльності педагога у галузі вирішення педагогічних конфліктів

Конфлікти діяльності між педагогом і учнями найчастіше виявляються у відмові учня виконувати навчальне завдання або пов’язані з поганим (недобросовісним) його виконанням. Це може відбуватися з різних причин: стомлення, труднощі у засвоєнні навчального матеріалу, а іноді невдале зауваження педагога замість конкретної допомоги при утрудненнях у роботі. Подібні конфлікти частіше відбуваються з учнями, які зазнають труднощів у навчальній діяльності, коли педагог веде навчальні заняття з свого предмета нетривалий час, і відносини між ним і групою обмежуються тільки навчальною роботою. Останнім часом спостерігається збільшення числа таких конфліктів через те, що педагоги часто пред’являють завищені вимоги до засвоєння предмета, а оцінки (відмітки) використовують як засіб покарання тих, хто порушує дисципліну або не виконує вимоги, що пред'являються. Ці ситуації часто стають причиною відходу з навчальних закладів різного рівня здібних, самостійних і творчо мислячих учнів, а в останніх знижується інтерес до пізнання взагалі. Соціальний педагог може бути учасником такого виду конфлікту і може бути залучений до вирішення конфлікту класного керівника, учителя-предметника з учнями як третейський суддя. Від слідування педагога і соціального педагога етичним нормам спілкування, у першу чергу, залежить успіх вирішення конфліктів діяльності. Конфлікти вчинків в основному пов’язані з особливостями поведінки окремих учнів як у навчальних, так і в позанавчальних ситуаціях. Педагогічна ситуація може привести до конфлікту в тому випадку, якщо соціальний педагог помилився при аналізі вчинку учня, не з’ясував мотиви, зробив необґрунтований висновок. Один і той же вчинок може викликатися різними мотивами. Соціальний педагог часто корегує поведінку учнів, оцінюючи їх вчинки при недостатній інформації про їх справжні причини. Іноді він лише здогадується про мотиви вчинків, погано знає відносини між своїми вихованцями, тому цілком можливі помилки при оцінці їх поведінки. Це викликає цілком виправдану незгоду учнів.

Конфлікти відносин часто виникають у результаті невмілого вирішення соціальним педагогом проблемних ситуацій і мають, як правило, тривалий характер. Ці конфлікти набувають особистого сенсу, породжують тривалу неприязнь учнів до соціального педагога, надовго порушують їх взаємодію. У роботі соціального педагога конфлікти вчинків і відносин займають значне місце. Як уже вказувалося, педагогічні конфлікти мають свої особливості, які відрізняють їх від інших конфліктів у сфері соціальної взаємодії. Серед таких специфічних характеристик можна виділити наступні:

• відповідальність соціального педагога за педагогічно правильне вирішення проблемних ситуацій, оскільки будь-який навчальний заклад – це перш за все доступна для віку учнів модель суспільства, де вони засвоюють норми відносин між людьми;
• учасники конфлікту мають різний соціальний статус (соціальний педагог – учень), чим і визначається їх поведінка в конфлікті;
• різниця в життєвому досвіді учасників породжує різний ступінь відповідальності за помилки при вирішенні конфліктів;
• різне розуміння подій і їх причин (конфлікт “очима педагога” і “очима учня” бачиться по-різному), тому соціальному педагогові не завжди легко зрозуміти глибину переживань учня, а учню – справитися зі своїми негативними емоціями і підпорядкувати їх;
• присутність інших учнів у ситуації зіткнення соціального педагога і окремого учня робить їх не просто свідками, а учасниками конфлікту, а конфлікт набуває виховного сенсу і для них. Про це завжди доводиться пам’ятати соціальному педагогові;
• професійна позиція соціального педагога в конфлікті з учнем зобов’язує його узяти на себе ініціативу в його вирішенні і на перше місце зуміти поставити інтереси учня як особистості, що формується і залежить від нього;
• всяка помилка соціального педагога при вирішенні конфлікту породжує нові, в які включаються інші учні;
• конфлікт у педагогічній діяльності легко попередити, ніж вирішити.

Виконання останнього правила багато в чому залежить від того, наскільки глибоко й правильно соціальний педагог знає дійсні причини своїх конфліктних відносин з учнями. Нерідко ці причини криються в особливостях його особистості, у недостатньо сформованому рівні його етичної культури, а також у рівні професійно-педагогічної компетентності, що стосується психологічної підготовки соціального педагога:

• обмежені можливості соціального педагога щодо прогнозування поведінки учнів. Несподіванка їх вчинків часто порушує запланований хід роботи, викликає у соціального педагога роздратування і прагнення будь-якими засобами прибрати перешкоди. Недолік інформації про причини того, що трапилось, утрудняє вибір оптимальної поведінки і відповідного обстановці, що склалася, тону звернення;
• свідками ситуації є інші учні, тому соціальний педагог прагне зберегти свій соціальний статус будь-якими засобами і тим самим часто доводить ситуацію до конфліктної;
• соціальним педагогом, як правило, оцінюється не окремий вчинок учня, а його особистість у цілому (глобальна педагогічна оцінка). Така оцінка часто визначає відношення до учня інших педагогів і однолітків;
• оцінка учня часто будується на суб’єктивному сприйнятті його вчинку і малої інформативності про його мотиви, особливості особистості, умови життя і т. ін.;
• соціальному педагогові важко провести аналіз ситуації, що виникла, він поспішає суворо покарати учня, мотивуючи це тим, що зайва суворість по відношенню до учня не зашкодить;
• важливе значення має характер відносин, які склалися між соціальним педагогом і окремими учнями. Особисті якості і нестандартна поведінка останніх є причиною постійних конфліктів з ними;
• особисті якості соціального педагога також часто бувають причиною конфліктів (дратівливість, грубість, мстивість, зарозумілість, самовдоволення, педагогічна безпорадність і т.ін.). Додатковими чинниками виступають переважаючий настрій соціального педагога при взаємодії з учнями, відсутність педагогічних здібностей, інтересу до педагогічної роботи, життєве неблагополуччя педагога, загальний психологічний клімат і організація роботи в педагогічному колективі;
• прояв соціальним педагогом знаків власної переваги у відкритій і навіть грубій формі (звинувачення, висміювання, критика);
• невідповідність комунікативної поведінки ролевим очікуванням, що пред’являються партнерами один одному;
• утиск соціальним педагогом амбіцій співбесідника;
• спроба розділити загальний, початково неподільний об’єкт домагань;
• психологічна несумісність соціального педагога і його партнера по спілкуванню;
• незнання, невміння або небажання враховувати при спілкуванні індивідуально-психологічні, вікові, статеві особливості співбесідника (співбесідників).

? Рекомендовані завдання для практичного виконання:

1. Письмово обґрунтуйте необхідність конструктивного вирішення педагогічних конфліктів у професійній діяльності соціального педагога.

2. Підготуйте усну відповідь по темі “Вимоги до особистості соціального педагога у процесі вирішення педагогічних конфліктів”.

3. Запишіть у таблицю загальнолюдські та професійні якості соціального педагога, необхідні для конструктивного вирішення конфліктів.

Література:

1. Андреев В. И. Конфликтология: искусство спора, ведения переговоров, разрешения конфликтов. – М., 2005.

2. Анцупов А. Я. Эволюционно – междисциплинарная теория конфликтов // Конфликт и личность в изменяющемся мире. – Ижевск, 2000.

3. Анцупов А. Я. Баклановский С. В. Конфликтология в схемах и комментариях. – Спб.: Питер, 2005. – 288 с.

4. Баныкина С. В. Конфликтологическая компетентность педагога. – Астрахань, 1997.

5. Вишнякова Н. Ф. Конфликтология: Учеб. пособие. – 3-е изд. – Мн.: Университетское, 2006. – 318 с.

6. Конфликтология для педагогов / И. А. Рудакова, С. В. Жильцова, Е. А. Пилипенко. – Ростов-на-Дону: “Феникс”, 2005. – 155 с. – (Среднее профессиональное образование)