2015-03-20
697
Схема електрична принципова – конструкторський документ, який виконує-ться без збереження масштабу, і на якому показують у вигляді умовних графічних познак усі елементи та пристрої виробу, включно із електричними елементами, якими закінчуються вхідні та вихідні кола, а також зв’язки між ними. Дійсне просторове розташування складових частин виробу, як правило, не враховують.
Залежно від теми курсового проекту і завдання необхідно розробити принципову електричну схему керування конкретною машиною, агрегатом, установкою, чи потоковою лінією.
Розробляти принципову електричну схему слід починати після детального вивчення заданого технологічного процесу. При цьому перш за все слід з'ясувати можливий ступінь автоматизації керування установкою, послідовність вмикання і вимикання електродвигунів та інших електроприймачів, необхідність гальмування, реверсування і регулювання швидкості електроприводів та найбільш доцільні способи здійснення цих режимів, потребу в місцевому, дистанційному, стабілізуючому та програмному керуванні, різних видах сигналізації, захисту тощо.
Можна також прийняти типову принципову схему керування і внести в неї необхідні зміни та доповнення. Принципова схема повинна відповідати вимогам даного технологічного процесу, мати мінімальні габарити, бути простою забудовою, економічною, надійною і простою в експлуатації, безпечною в обслуговуванні тощо.
При розкриті даного питання необхідно детально описати роботу схеми при різних режимах (ручному, налагоджувальному, автоматичному). При виконанні принципових електричних схем необхідно користуватись в першу чергу слідуючими нормативними документами: ГОСТ 2.701-84 «Схемы. Виды и типы. Общие требования к выполнению»; ГОСТ 2.702-75* «Правила выполнения электрических схем; ГОСТ 2.710-81 «Буквенно-цифрові позначення елементів схем».
Для пізнавання окремих ділянок електричного кола та щоб показати їх функціональне призначення на електричних схемах їх маркують згідно з ГОСТ 2.709-72 «Система обозначения цепей в электрических схемах».
Ділянки електричного кола, розділені контактами апаратів, обмотками реле, приладів, машин, резисторами та іншими елементами, повинні мати різне маркування, а ділянки кола, що проходять через рознімні, розбірні або нерозбірні контактні з'єднання - однакове маркування. Кола у схемах маркують незалежно від нумерації вхідних і вихідних елементів (затискачів) машин, апаратів, приладів.
Послідовність маркування повинна бути у напрямку від вводу джерела живлення до споживача, а ділянки кола, що розгалужуються, маркують зверху вниз у напрямку зліва направо.
Силові кола змінного струму маркують латинськими буквами і арабськими цифрами – L1, L2, L3 і N. Якщо коло переривається елементом чи апаратом то порядковий номер другої цифри збільшується. Кола керування, захисту, сигналізації, автоматики, вимірювання маркують послідовними арабськими числами в межах виробу.
Елементи електричних схем зображаються на схемі у вигляді умовних графічних познак, встановлених відповідними стандартами. Дозволяється також зображати їх оберненими на кут 90°. Допускається повертати на кут, кратний 45°, або зображати дзеркально повернутими.
Умовні графічні познаки елементів і лінії їх електричного зв’язку виконуються на схемах однією і тією ж товщиною лінії – 0,2….1мм, розташованих у вигляді горизонтальних та вертикальних відрізків з найменшою кількістю зламів і взаємних перетинів. Кожний елемент, який входить у склад виробу, повинен мати літерно-цифрову позиційну познаку. Вона складається з двох частин, які записуються без розділових знаків і пропусків.
Перша частина – літерний код елементів, який визначає його вид згідно з ГОСТ 2.710-81 (одна чи кілька літер латинського алфавіту). Друга частина – порядковий номер елементів (одна або кілька арабських цифр). Порядкові номери присвоюють елементам одного і того ж виду, яким присвоєний однаковий літерний код.
