Розділ 7 Міський транспорт

До міського транспорту відносяться автобуси, трамваї, тролей­буси, метрополітен (споруджується в містах країни з населенням більше 1 млн.).

Електротранспорт функціонує у 53 (трамвай - у 24, тролейбус - у 46) містах України. Через відсутність палива і обумовлене цим простоювання автобусів, трамвай і тролейбус у багатьох містах (в Макіївці, Алчевську, Сєвєродонецьку, Костянтинівці, Дзержинську та інших) залишився майже єдиним видом міського транспорту. У 1995 році міськелектротранспортом перевезено 2075,5 млн. пасажирів, які опла­чують свій проїзд, що з урахуванням пільг пасажирів, які користують­ся правом безкоштовного проїзду (їх більше 30%), становить близько 50% загального обсягу внутрішньо міських перевезень.

Протяжність ліній електротранспорту на 1000 жителів і 1 км² загальної забудованої території в містах була різна, і в середньому по Україні становила 0,4 і 1,2 км, а кількість рухомого складу 0,7 одиниць на 1000 жителів. В Івано-Франківську, Рівному, Кіровограді, Полтаві, Євпаторії, Кривому Розі ці показни­ки значно нижчі.

В останні роки значно погіршився технічний стан рухомого скла­ду міськелектротранспорту. Через дефіцит коштів у міських органах влади в останні 5 років купівля імпортних трамвайних вагонів і тро­лейбусів та запчастин до них практично не здійснювалась, що при­звело до скорочення інвентарного парку більш як на 1800 одиниць трамваїв і 3330 одиниць тролейбусів, які відпрацювали встановлений термін, 1/3 простоюють, як технічно несправні. Проте передбачувані темпи оновлення інвентарного парку трамваями і тролейбусами вітчизняного виробництва дещо затри­муються, створені потужності по їх виробництву, які не використо­вуються (у 1993 р. виготовлено 250 тролейбусів; у 1994 р. - 137; за планом - 500, а трамвайних вагонів тільки 4, а за планом - 50; у 1995 р. виготовлено 150 тролейбусів і 10 трамвайних вагонів). А для його поповнення щороку треба виготовляти 300 трамвайних ва­гонів і 1000 тролейбусів. Враховуючи потужності заводів-виготовлювачів (ВО "Південмаш", ВО "ЛАЗ", АНТК ім. Антонова виго­товляють тролейбуси відповідно ЮМЗ-Т,, Т,, ТЗК, ЛАЗ-52522, К-12, підприємство "Татра-Юг" - трамвайні вагони ЛТ-10 і Т-ЗМ).

З 532 найменувань запчастин 18-ма підприємствами Машпромполітики та 5-ма заводами з ремонту міськелектротранспорту вироб­ляється 442 найменування (82%).

До міського транспорту, як вже згадувалось, належать автобу­си, трамваї та тролейбуси. Останнім часом великий обсяг перевезень здійснюється маршрутними таксі. Перевагою автобусів є їх повна автономність, вони можуть рухатися за будь-яким маршрутом при нормальному шляховому покритті. Однак недоліками автобусного транспорту є забруднення повітря вихлопними газами.

Трамваї та тролейбуси отримують електроенергію від енерго­систем, що обумовлює великий ККД транспорту (мал. 7.1). Недо­ліком цих видів транспорту є неавтономність пересувного складу, котра завжди пов'язана з системою електропостачання. Окрім того, трамвайні лінії є джерелом блукаючих струмів, котрі викликають корозію підземних металевих споруд.

Основна маса транспортних засобів зосереджена у містах. Це ван­тажний, власний та громадський транспорт. Автотранспорт дає 70% усіх токсичних викидів в атмосферу та 90% шумового забруднення. Велике транспортне навантаження несуть міста України. В Україні за­реєстровано більше 1 млн. вантажних автомобілів та 2,5 млн. легкових (за даними 1993 р). Частка автотранспортного забруднення атмосфери в загальній їх кількості складає в Ужгороді 91%, Ялті, Полтаві - 88%, Сімферополі - 83%, Львові - 79%, Києві - 78%, Чернівцях - 75%. На 50% менше шкідливих викидів дають автомобілі, що працюють на при­родному газі. Впливає на загазованість повітря і стан доріг: чим він кращий, тим менше шкідливих викидів дають автомобілі.

Екологічною проблемою стало придорожнє сміття - пакуваль­ний матеріал, пляшки, залишки продуктів харчування і все те, що викидається з транспортних засобів. У 1989 р. група німецьких вчених провела облік всього сміття і виявилося, що в містах його зби­рається 147,7 кг кожні 500 м шляху, а в сільській місцевості 124 кг. Міський автомобільний транспорт не тільки забруднює повітря про­дуктами згоряння палива та створює шум, він сприяє зростаючому надходженню свинцю в довкілля. В Україні використовують бензин за вмістом свинцю 0,36 г/л, тоді як в Англії, Німеччині та США -0,013-0,15 г/л.

Рекомендована література

1. Закон України Про автомобільний транспорт (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 22, ст.105)

2. Бондаренко Е.В., Дворников Г.П. Дорожно-транспортная экология: учебное пособие./ под. Ред. А.А. Цыцуры. - Оренбург: ГОУ ОГУ, 2004. – 113 с.

3. Аксенов И.Я., Аксенов В.И. Транспорт и охрана окружающей среды. – М.: Транспорт, 1986.- 176 с.

4. Голубев И.Р., Новиков Ю.В. Окружающая среда и транспорт.- М.: Транспорт, 1987.- 207 с.

5. Промышленная экология: Учеб. пособие/ Под ред. В.В. Денисова.- М.: ИКЦ «МарТ»; Ростов н/Д: Издательский центр «МарТ», 2007.- 720 с.

6. Промышленно-транспортная экология: учеб. для вузов/ В.Н. Луканин, Ю.В. Трофименко; Под ред. В.Н. Луканина.- М.: Высш. Шк., 2003.- 273 с.

7. Транспорт и окружающая среда: учеб. / М.М. Болбас, Е.Л. Савич, Г. М. Кухаренок, Р.Я. Пармон и др. - Мн.: Технопринт, 2003. - 262 с.

8. Павлова Е.И. Экология транспорта: Учеб. для вузов. - М.: Транспорт, 2000. - 248 с.

9. Батурин В. К. Техногенное химическое воздействие автомобильных дорог на экосистемы придорожной полосы: монография. – Воронеж: Воронеж. гос. ун-т, 2003. – 111 с.

10. Луканин В. Н. Промышленно-транспортная экология: учеб. для вузов / В. Н. Луканин, Ю. В. Трофименко. – М.: Высш. школа, 2003.- 296 с.

11. Миркин Б. М. Поможет ли «биотопливный бум» устойчивому развитию? / Б. М. Миркин, Л. Г. Наумова, Р. М. Хазиахметов // Экология и жизнь. – 2008. – № 4. – С. 26-31.

12. Мтибаа М. Влияние автомобильного транспорта на городскую среду: Монография / М. Мтибаа, С. В. Свергузова. – Белгород: изд-во БГТУ им. В. Г. Шухова, 2006. – 158 с.

13. Павлова Е. И. Экология транспорта: учеб. для вузов. – М.: Высш. школа, 2005. – 248 с.

14. Паращук Е. М. Алгоритм получения концентрации загрязняющих веществ в атмосфере от выбросов автотранспорта // Вестн. БГТУ им. В. Г. Шухова. – 2006. – № 14. – С. 240-244.

15. Пути решения проблемы шумовой загрязненности // Дороги России XXI века. – 2008. – № 2. – С. 17.

16. Сидоренко В. Ф. Формирование городской транспортной системы с учетом загрязнения воздушной среды выбросами автомобилей. / В. Ф. Сидоренко, А. А. Максимова // Изв. вузов. Строительство. – 1999. – № 11. – С. 121-123.

17. Транспортные магистрали как источник загрязнения окружающей среды / А. Е. Воробьев, В. И. Сарбаев, В. В. Дьяченко, О. С. Шилкова; под ред. В. И. Сарбаева. – М.: МГИУ, 2000. – 52 с.

18. Шум дороги: актуальные проблемы с древними корнями // Мир дорог. – 2008. – № 12. – С. 56-57.

19. Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища N 162/379 від 19.07.99 м.Київ Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 серпня 1999 р. за N 544/3837

20. Железные дороги: общий курс: Учебное пособие для вузов / Под ред. М.М.Уздина - М.: Транспорт.

21. Говорун А.Г., Скорченко В.Ф., Худолій М.М. Транспорт і на­вколишнє середовище. - К.: Урожай, 1992. - 144 с

22. Говорушенко Н.Я. Экономия топлива и снижение токсичности на автомобильном транспорте. - М.: Транспорт, 1990. - 135 с.

23. Иванов В.Н., Сторчевус В.К. Экология и автомобилизация. - К.: Будивельнык, 1990. - 128 с.

24. Экономическая безопасность транспортных потоков. - М.: Транс­порт, 1989.-128 с.

25. Емильянов П. Судовая энергетическая установка и экологическая безопасность // Морской флот. - 1993. - № 9-10.

26. Морской транспорт Украины: цифры и факты прошедшего года // Судоходство. - 1998. - № 3.

27. Худин В. Требования к новому судну // Морской флот. - 1990. - № 7.

28. Алиев Р.А., Белоусов В.Д. Трубопроводный транспорт нефти и газа. - М.: Недра, 1988. - 368 с.

29. Бородавкин П.П., Ким Б.И. Охрана окружающей среды при стро­ительстве и эксплуатации трубопроводов. - М.: Недра, 1981. -160 с.

30. Ткачев О.А., Тугунов П.И. Сокращение потерь нефти при транс­портировке и хранении. - М.: Недра, 1988. - 118 с.

Упорядники:

Павличенко Артем Володимирович