Поняття та суть безпосередньої демократії, її форми

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм сувере­нітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійс-и и и иладу безпосередньо і через органи державної влади та ор-і.ііііі місцевого самоврядування.

() гже, залежно від форми волевиявлення народу розрізня- інститути безпосередньої та представницької демократії.

'■ 5а радянських часів основною формою демократії вважала-і н представницька, яка була пов'язана з діяльністю системи рад ИИродних депутатів. Сьогодні відбувається зміна пріоритетів реа-н і.іції народовладдя на користь безпосереднього здійснення на­родом належної йому державної влади (прямого народовладдя).

Основне конституційне регулювання прямого народовлад­ді міститься в окремому розділі III Конституції України, що має Мй.іиу «Вибори. Референдум». Так, ст. 69 Конституції України ми шачає, що народне волевиявлення здійснюється через вибо­ри, референдум та інші форми безпосередньої демократії. До >" і и mix зазвичай відносять:

• народні обговорення;

• народні законодавчі ініціативи;

• дорадчі опитування громадян України (консультативний ре­ферендум) (порядок їх проведення визначається ст. 46 За­мшу України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» ВІД 03.07.1991 p., зі змінами і доповненнями);

• опитування громадської думки (ст. 47 зазначеного Закону);

• шгальні збори громадян (можливість проведення яких пе­редбачено ст. 8 Закону України «Про місцеве самоврядуван-НЯ и Україні» від 21.05.1997 p., зі змінами і доповненнями);

Глава VI

• місцеві ініціативи (можливість їх внесення передбачено ст. 9 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»);

• громадські слухання (можливість проведення яких перед­бачено ст. 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»);

• відкликання депутата місцевої ради (порядок відкликання пе­ редбачено розділом 5 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 p., зі змінами і доповненнями). Критерієм виокремлення даних форм безпосереднього на­ родовладдя з-поміж інших форм участі громадян в управлінні державними справами є, на думку Ю. А. Дмитрієва та В. В. Ко­ марової, вираження у цих формах суверенітету народу¹.

Складовими механізму безпосереднього здійснення влади народом є передбачені Конституцією України положення щодо системи політичних прав громадян (статті 36—40 Конституції України). Крім того, Конституцією України визначаються пов­новаження органів державної влади та місцевого самоврядуван­ня щодо призначення виборів та референдумів в Україні, ініці­ювання референдуму, здійснення суб'єктивного пасивного ви­борчого права громадян України, формування Центральної ви­борчої комісії, положення щодо судового захисту виборчих прав громадян, які також входять до механізму реалізації прямого на­родовладдя.

Характерними рисами безпосередньої демократії є:

1) пряме волевиявлення народу, тобто участь громадян у прийнятті рішень;

2) прийняття рішень імперативного (обов'язкового) харак­теру.

Отже, безпосередня демократія (пряме народовладдя) — це система форм безпосереднього вільного волевиявлення наро­ду як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні шля­хом прямої його участі в установленні представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування і безпосе­редньому прийнятті владних рішень з питань, передбачених Кон­ституцією України та законами України².

Форми безпосередньої демократи' (прямого народовладдя) 201

§ 2. Поняття, соціальні функції та види виборів. Поняття відзиву

Нибори є найбільш поширеною формою прямого народо-ІЛаддя і, на відміну від інших його форм (про які йшлося вище), ПОСТІЙНО і періодично застосовуються у більшості країн світу. V сніговій практиці шляхом виборів формуються як державні інституції — парламенти, посади глав держав, іноді уряди, судо­мі органи, так і представницькі органи місцевого самоврядування.

У конституційному праві під терміном «вибори» познача-і ГЬСЯ процедура формування державного органу, представниць­кого органу місцевого самоврядування або наділення повнова­женнями посадової особи, що здійснюється шляхом голосуван-пи уповноважених осіб за умови, що на кожний представлений і.т. і їм чином мандат можуть претендувати в установленому по­рядку два і більше кандидата.

Нід виборів необхідно відрізняти призначення складу дер-і.итого органу або посадової особи, що здійснюється коле-ІІ.ПІ1.ПО шляхом голосування уповноважених осіб. Для цього представляється^ як правило, один кандидат. Іноді призначення ИОЖЄ бути з кількох кандидатів, але тоді воно здійснюється за­жимай одноособовим органом, як правило, президентом.

Вибори виконують такі соціальні функції:

1) легітимізація влади;

2) реалізація народного і національного суверенітету. При цьому виникає питання щодо того, чи передається шляхом ви­борі в і іародний суверенітет? У науці конституційного права ви-I" и и і вся підхід, відповідно до якого народний суверенітет невід-чу/купаний, а в результаті виборів передається лише право на Його реалізацію в установлених конституцією межах та протя-і ом строку, на який обрано орган чи посадову особу;

Л) забезпечення стабільності, поступовості та наступності (і нукання влади;

А) селекція політичних керівників з огляду на їх попередню п гичну діяльність;

5) формування і вираження суспільної думки¹.

¹ Ставнійчук М. І. Теоретичні основи безпосереднього народовладдя // Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. — К.: Наукова дум­ ка, 2000. - С 292.

² Ставнійчук М. І. Зазнач, праця. — С. 290.

¹ Маклаков В. В. Народные голосования (выборы, отзыв, референдум) // I пні і мі уционное (государственное) право зарубежных стран: В 4 т.; Тома 1—2. ' общая / Отв. ред. Б. А. Страшун. - М.: БЕК, 2000. - С. 355-358.