Глава V. Існують два основні способи конституційного формулюван­ня прав і свобод

Існують два основні способи конституційного формулюван­ня прав і свобод:

1) позитивний спосіб, коли конституція встановлює чи кон­статує, що суб'єкт має певне право. Наприклад, відповідно до ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту;

2) негативний спосіб являє собою конституційну заборону будь-якому суб'єкту порушувати або обмежувати певне право або певну свободу. Наприклад, відповідно до ст. 32 Конститу­ції України ніхто не може зазнавати втручання в його особис­те і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

У багатьох конституціях поєднуються обидва способи фор­мулювання прав і свобод, однак негативний спосіб більш ха­рактерний для країн з англосаксонською системою права, тоді як позитивний — для правових систем країн континентальної Європи.

Обов'язок — це міра належної поведінки. Конституційні обов'язки також, як і права та свободи, характеризуються пев­ним дуалізмом (про дуалізм прав та свобод людини і громадя­нина йшлося у попередній главі). Є обов'язки людини і обов'яз­ки громадянина. Так, наприклад, відповідно до ст. 65 Консти­туції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'яз­ком громадян України. Тоді як згідно із ст. 66 Конституції Украї­ни кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культур­ній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Необхідність класифікації конституційних прав, свобод та обов'язків зумовлена їх значною кількістю. Однак слід мати на увазі, що ця класифікація досить умовна, оскільки одне й те саме право може потрапляти до двох і більше класифікаційних груп. Наприклад, свобода совісті належить до особистих свобод, хоча у деяких країнах вона набуває політичного характеру.

Отже, виділяють такі групи прав та свобод людини і грома­дянина:

1) права людини і права громадянина (цю класифікацію бу­ло охарактеризовано в попередній главі);

2) індивідуальні та колективні права, свободи та обов'язки. Тут слід мати на увазі, що індивідуальні права можуть здійсню­ватися колективно, а от право колективне індивідуально здійс-

Конституці йні права, свободи та обов'язки людини і громадянина 139

нюватися не може. Наприклад, відповідно до ст. 44 Конституції України ті, хто працює, мають право на страйк для захисту сво­їх економічних і соціальних інтересів. Дане право може реалізо­вуватися тільки колективно, оскільки індивідуальний страйк — це прогул. Більшість конституційних прав і свобод за своєю сут­тю є індивідуальними. Що ж до колективних прав, то у більшості випадків це права різного роду меншин. Наприклад, відповідно до ст. 10 Конституції України в Україні гарантується вільний іюзвиток, використання і захист російської, інших мов національ­них меншин України;

3) основні і додаткові права, свободи та обов'язки. Так, у ст. 38 Конституції України передбачено, що громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами — це ос­новне право, а похідними від нього є закріплені цією ж статтею Конституції України права громадян брати участь у всеукраїн­ському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обра­ними до органів державної влади та органів місцевого самовря­дування;

4) найбільш важливою визнається класифікація конститу­ційних прав свобод та обов'язків людини і громадянина за зміс­том на:

- особисті (громадянські) (право на життя, право на сво­боду та особисту недоторканність, свобода пересування, віль­ний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України тощо);

- політичні (публічні) (право брати участь в управлінні дер­жавними справами, у всеукраїнському та місцевих референду­мах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, право на свободу об'єд­нання у політичні партії та громадські організації тощо);

- економічні, соціальні, культурні (право приватної власнос-іі, право на підприємницьку діяльність, право на житло, прано на працю та інші)¹.

¹ Основа для написания даної частини параграфа — робота Маклако- М Н І)., Страшуна Б. Л. Конституционно-правовой статус человека и граж-панина // Конституционное (государственное) право зарубежных стран: В І і: Тома 1—2. Часть общая / Ото. ред. Б. А. Страніун. - М.: REK, 2000. -Г ПК 129.

140 Глава V

§ 2. Міжнародні стандарти прав та свобод