Додаткова. 4.Основні причини надмірного реагування

М. Монтень

План

1. Надмірне нервування.

2. Історія виникнення РЕТ.

3. Сутність РЕТ.

4.Основні причини надмірного реагування.

5. Технологія: сутність, алгоритм застосування РЕТ

6. Застосування РЕТ в навчально-виховному процесі.

7. Філософія – важливий чинник в реалізації РЕТ.

Основні поняття теми

Надмірне нервування, раціонально-емотивна терапія, раціональні та ірраціональні думки, настанови, модель реакції людини в критичній ситуації згідно А. Еллісу, філософія стоїцизму.

Семінарське заняттяпо темі 5. Раціонально-емотивна терапія як інструмент формування позитивного мислення

План

1. Надмірне реагування: сутність, наслідки, алгоритм визначення.

2. РЕТ: історія виникнення, сутність.

3. Модель реакції людини в критичній ситуації згідно А. Еллісу.

4.Основні причини надмірного реагування.

4.1. Причини згідно А.Еллісу.

4.2. Типові помилки мислення.

4.3. Ірраціональні настанови.

4.4. Ідеалізації.

5. Технологія: сутність, алгоритм застосування РЕТ

6. Метод Робінзона Круза (раціоналізація суджень)

7. Застосування РЕТ в навчально-виховному процесі.

8. Філософія – важливий чинник в реалізації РЕТ.

Основні поняття теми: н адмірне нервування, раціонально–емотивна терапія, раціональні та ірраціональні думки, настанови, модель реакції людини в критичній ситуації згідно А. Еллісу, філософія стоїцизму.

Питання

1. Надмірне реагування: сутність, негативні наслідки.

2. Філософія стоїцизму: витоки РЕТ.

3. Раціональні та ірраціональні думки

4. Модель реакції людини в критичній ситуації згідно А. Еллісу.

4. Сутність РЕТ.

5.Технологія застосування РЕТ.

6. Основні причини надмірного реагування.

7. Типові помилки мислення.

8. Метод Робінзона Круза (раціоналізація суджень).

9. Філософія людини – важливий чинник в реалізації РЕТ.

10. Практичне застосування РЕТ в навчально-виховному процесі.

Література

Основна

1. Калошин В.Ф. Позитивне мислення: щастя, здоров’я, успіх. - Х.: Вид. група «Основа», 2008. - 256 с.

2. Калошин В.Ф. Раціонально-емотивна терапія. Як покращати стосунки. /Психолог, -2011. - №16. – С.9-16.

3. Калошин В.Ф. Практика управління емоційним станом. Раціонально-емотивна терапія /Калошин В.Ф., - К.: Шк. світ, -2012 - 224 с.

4. Калошин В.Ф. Помилки мислення в анфас і профіль. – К.: ТОВ «Редакція загальнопедагогічни газет», 2012, - 128 с.

5. Кларк Л. SOS. Обуздай свои эмоции. Как справиться с тревогой, гневом, депрессией. – М.: Астрель: АСТ, 2007, - 301 с.

6. Эллис А. Психотренинг по методу Альберта Эллиса. – СПб.: Питер, 1999. – 230 с.

Додаткова

1. Зимняя И.А. Педагогическая психология. ‑ Ростов н/Д.: «Феникс», 1997. ‑ 456 с.

2. Калошин В.Ф. Налагодимо сімейні взаємовідносини за допомогою методу раціонального мислення. /Журнал для батьків, №2, 2000.

3. Калошин В.Ф. Як поводитися з дітьми в критичних ситуаціях. /Журнал для батьків, №3, 2000.

4. Калошин В.Ф. Шлях до подолання негативних педагогічних стереотипів /Практична психологія та соціальна робота, №4, 2005 -.С.36-43

5. Калошин В.Ф. Емоційний інтелект: сутність, необхідність, підхід до визначення /Управління школою. – 2007. - №33. - С.2-17.

6. Панкратов В.Н. Саморегуляция психического здоровья: практическое руководство. – М.: Изд-во Института Психотерапии, 2001. – 352 с.

7. Эллис А, А.Ландж Не давите мне на психику. – СПб.: Питер, 1997, ‑ 224 с.

8. Фриман А., Девульф Р. 10 глупейших ошибок, которые совершают люди. – СПб.: Питер, 2002. – 224 с.

1. Надмірне нервування. Ми з вами живемо в досить неспокійному світі. Це відноситься не тільки до політики, економіки тощо, але й до нашого повсякденного життя (навчання, стосунки з начальниками, товаришами, батьками, конфлікти, проблеми тощо).

Не дивно, що в такій ситуації знаходяться люди та обставини, які отруюють наше життя, надмірно нервують вас. Це і товариш, який все знає, і начальник, який постійно критично до нас відноситься, песиміст - товариш, який постійно скаржиться на життя, погані взаємовідносини з батьками, вчителями (у кожного щось своє).

Ми часто чуємо: “Я люблю свою роботу, але мій начальник мене дратує!” або “Я терпіти не можу, коли він(вона)…”

Іноді вони (люди та обставини) роздратовують нас спеціально, але навіть коли це відбувається не навмисно, ми все рівно засмучуємося, нервуємо. Такий стан може виникнути із-за будь-якої події, прохання, необхідності прийняти рішення, кризи, неприємностей або невизначеності. Прикладів безліч: зміна місця навчання, іноді будь-яке зауваження, підвищення голосу, поломка телевізора, непорозуміння з товаришем тощо.

Надмірне нервування в таких випадках призводить до того, що ми:

часто приймаємо невірні рішення;

руйнуємо відносини з людьми;

псуємо настрій собі та оточенню;

частіше хворіємо тощо.

Як бачимо, воно занадто негативно впливає на нас, наше життя, щоб йому спеціально не протидіяти.

Які ж почуття людини найбільш загрозливі їй (призводять до надмірного нервування)?

Можна виділити чотири основних “згубних” почуттів. І якщо ви хоча б один раз відчували при певних обставинах одно з них, то мабуть не могли так ефективно упоратися з труднощами (неприємностями), як хотілося б, хутче всього, ви засмутились і дозволили комусь вивести вас із ладу.

До таких почуттів відносяться надмірні турбота, гнів або образа, пригнічений стан, сполох емоцій або почуття вини (про надмірність – трохи нижче). Розглянемо (пригадаємо) їх дію детальніше.

По-перше, якщо ви сильно стурбовані чимось (нервуєте, напружені, схвильовані, налякані, панікуєте), то дійсно не зможете правильно поводитесь адекватно. Наприклад, ви нервуєте, коли розмовляєте з “важким” учнем, сильно засмучуєтеся, якщо не встигаєте своєчасно підготуватися до уроку, або переживаєте з-за того, що учень не слухається вас, або …(пригадайте знайомі вам подібні критичні ситуації). Якщо так – значить хтось, або щось впливає на ваше життя.

По-друге, якщо ви сильно сердитесь, (ображені, роздратовані, обурені,…), то, мабуть,”вибухнете”. Можливо, вас по-справжньому ображає, коли вас критикують, вам роблять зауваження тощо. А може вас, дратує ваш вихованець, який відверто ігнорує вас, або некомпетентні колеги.

Біля нас безліч тих, хто намагається іншим діяти на нерви.

Як навчитися непіддаватися чужому впливу? Тоді ніхто не зможе роздратувати нас доки мисамі не захочемо цього. При цьому вже не потрібно буде уникати людей, ховатися від них або навіювати собі, що вам все байдуже. Краще поговорити з ними відповідно обставинам, не втрачаючи рівновагу, спокій. Чому? Бо якщо ви надмірно пригнічені або роздратовані, то не зможете адекватно реагувати в відповідній ситуації. Коли ви тривалий час не можете вийти з пригніченого стану з-за того, що потерпіли невдачу в своїх справах, - ви теж тим самим дозволяєте, щоб хтось або щось нервував вас.

І нарешті, якщо ви відчуваєте себе винуватим, то люди, які оточують вас, теж можуть легко впливати на вас (ваші нерви), а ви не зможете об’єктивно оцінювати ситуацію та приймаєте рішення, керуючись невірними доказами (так як відчуваєте себе винуватим).

Наприклад ви витрачаєте свій час на людину, яка вам зовсім не подобається тільки тому, що ви - “її єдиний товариш” і будете відчувати себе негідником, якщо припините спілкування з ним.

Основна проблема в розглянутих ситуаціях – надмірність нашої реакції. Але що це таке? Як визначити, чи надмірні ваші почуття?

Для кожної людини це суто індивідуально. Як свідчать дослідження, в 85% випадках людина правильно дає оцінку “надмірності”. Тому умовимося називати надмірними ті почуття і емоції, котрі вважаємо такими. І наше завдання – навчитися з ними справлятися: не допускати їх розвитку, уникнути їх на стадії виникнення та не дати їм оволодіти нами в майбутньому.

Щоб навчитися визначати, чи виправдані ваші почуття та емоції чи ні, задавайте собі питання: ”Чи допомагає це мені в стосунках з оточуючими?”, “Чи впливає це на моє здоров’я?”, “Відчуваючи ці почуття, чи отримаю я те, що хочу і чи не уникаю я небажаного?”, “Чи завдасть це мені будь-які неприємності зараз або пізніше?”.

І якщо на ці питання ви даєте негативні відповіді, то можна вважати ваші почуття, емоції надмірними.

Найбільш загрожує надмірне реагування наступним типам людей: максималісту, слабко адаптивному, аутоагресивному, тривожно- недовірливому, безкомпромісному, волюнтаристу, гіперсоціальному.

Цим типам людей дуже важливо знати про ресурси емоційної стійкості людини до надмірного реагування: внутрішні та зовнішні.

До внутрішніх ресурсів відноситься: погодженість реального і бажаного Я особистості, самоповага, відповідність досягнень домаганням, відчуття сенсу життя, свідомість діяльності і поводження, інтернальність, екстравентивність, гарне фізичне та психічне здоров’є, позитивна життєва філософія, володіння позитивним мисленням та РЕТ, як його інструментом.

До зовнішніх ресурсів відноситься: міжособиста та соціальна підтримка, робота та сім’я, що приносять радість.