2015-04-12
478
Для забезпечення якості висотних споруд необхідно виконувати операції контролю якості на всіх етапах їх утворення. Основні вимоги щодо цього наведено в СНиП 3.03.01-87.
Перед початком монтажних робіт виконується приймання фундаментів. Граничні відхилення вказані в табл. 6.1. Під час контролювання якості фундаментів необхідно перевіряти також наявність і відповідність технологічним картам закладних деталей для закріплення монтажних пристроїв.
При цьому необхідно планувати бетонування опорних місць (башмаків) після встановлення й вивірення першого ярусу висотної споруди. Наступний монтаж секцій башт і щогл допустимо вести тільки після того, як бетон набере міцності не менше 50% проектної. Всі роботи по бетонуванню оформлюються актами.
Сталеві канати відтяжок повинні мати заводські сертифікати, а ізолятори, - акти механічних іспитів.
Таблиця 6.1.
Граничні відхилення фундаментів під висотні споруди
| Параметр | Граничне відхилення | Контроль (метод, обсяг, вид реєстрації) |
| 1. Відстань між центрами фундаментів однієї башти | 10мм +0.001 проектної відстані, але не більше 25 мм | Вимірювальний, кожний фундамент, геодезична виконавча схема |
| 2. Відхилення фактичного кута нахилу до горизонту осі тяги анкера від проектного; кута між фактичним напрямком осі тяги анкера та напрямком на вісь щогли | 0; -4о 1о | Те ж Те ж |
| 3. Позначка плити центрального фундаменту щогли й фундаменту башти | 10 мм | |
| 4. Різниця позначок опорних плит під пояси башти | 0.0007 бази, але не більше 5 мм | Вимірювальний, кожна опорна плита, геодезична виконавча схема |
| 5. Відстань між центром щогли і віссю вушка анкерного фундаменту | 150 мм | Те ж, кожна проушина фундамента, геодезична виконавча схема |
| 6. Позначка осі вушка анкерного фундаменту щогли | 50 мм | Те ж |
| 7. Кут між розбивовою віссю і напрямком на центр тяги анкера | 1о | Те ж |
Виготовлювати й випробувати відтяжки необхідно на спеціалізованому заводі. Всі канати мають бути витягнені так, як вказано для висячих і попередньо напружених елементів.
Загальне становище щогл багато в чому буде залежати від зусиль натягнення у відтяжках. А зусиллі в свою чергу залежать від температури навколишнього повітря. При розробці креслень на стадії КМ обчислюються й наводяться значення натягнення:
N1 – натягнення при температурі на 40оС вище середньорічної. За середньорічну температуру умовно в кресленнях приймається температура to=Tc=0oC. (Tc – визначається за даними гідрометеорологічної служби);
N2 – те ж саме, на 40оС нижче середньорічної.
Як правило, натягнення здійснюється при температурі Т, що може бути меншою за Тс (Т<Тс) і більшою (Т>Тс).
Тоді зусилля монтажного натягнення у відтяжках щоглових опор належить визначати:
у першому випадку, коли Т<Тс:
(N2 – Nс) (Tc – T)
N = Nc + ------------------------ (6.1)
у другому випадку, коли Т>Тс:
(Nс – N1) (T – Tс)
N = Nc - ----------------------- (6.2)
у ціх формулах Nс – величина натягнення під час його виконання при середньорічній температурі Тс.
Вивірення щогл слід виконувати після демонтажу монтажного крана, без підвішених антенних полотен, при швидкості вітру не більше 10 м/с на рівні верхнього ярусу відтяжок.
Вивіркою щогли чи башти будемо називати роботи щодо уточнення геометричної правильності положення в просторі як всієї споруди, так і її окремих частин, і виправлення цього положення, якщо неточності перевищують граничні відхилення.
Граничні відхилення закінчених монтажем конструкцій споруд наведені в табл. 6.2.
Вивірення щогли під час її зведення, тобто перевірення її вертикальності й прямолінійності, виконуються під час монтажу натягненням кожного ярусу постійних відтяжок і тимчасових розчалок. Спостерігання ведеться за гранню щогли за допомогою теодолітів, встановлених на землі у двох взаємно перпендикулярних площинах. Положення теодолітів вибирається таким, щоб площини візування проходили від осі щогли на відстані близько половини її ширини. Теодоліти розташовують на відстані, що дорівнює висоті щогли чи башти. Місце стоянки теодолітів помічається кілком для того, щоб при наступних встановленнях теодоліт знову опинявся в одному й тому ж місці.
Якщо споруда має висоту, більшу за 200 м, доцільно мати дві стоянки для теодолітів: одну – ближчу до споруди (нею користуються під час вивірення нижньої частини), другу – на відстані висоти споруди, де встановлюється теодоліт при вивіренні верхньої частини.
Таблиця 6.2
Граничні відхилення конструкцій висотних споруд
| Параметр | Граничне відхилення | Контроль (метод, обсяг, вид реєстрування) |
| Зміщення вісі ствола від проектного положення, мм: башти об’єктів зв’язку башти витяжних труб (одно- і багатоствольні) | 0.001 висоти точки, що вивіряється, над фундаментом 0.003 висоти точки, що вивіряється, над фундаментом | Вимірювальний, кожна башта, геодезична виконавча схема. Те ж |
| 2. Зміщення осі ствола щогли, мм | 0.0007 висоти точки, що вивіряється над фундаментом | Те ж |
| 3. Монтажне натягнення відтяжок щогл, % | Те ж, кожна відтяжка, відомість монтажних натягнень | |
| 4. Різниця між максимальним і мінімальним значенням натягнення відтяжок одного ярусу після демонтажу монтажного крана, % | Аналітичний, кожний ярус відтяжок, відомість монтажних натягнень |
Відхилення визначають наступним чином. Біля місця спирання щогли горизонтально закріплюють дві рейки з діленнями, кожна з яких перпендикулярна площині візування теодолітів. На рейках наносять риски, відповідні відстані від центра щогли до зовнішньої грані. При перевірці становища щогли в різних січеннях по висоті трубу теодоліта наводять так, щоб вертикальна риска окуляра суміщувалась із зовнішньою гранню щогли, а потім переводять трубу на рейку, на якій і читають величину відхилення. Схему роботи під час вивірення щогли наведено на рис. 6.21.
Рис. 6.21. Схема вивірення щогли: 1 – щогла; 2 – відтяжка; 3 – анкер відтяжки; 4 – перші (ближчі) стоянки теодолітів; 5 – другі (дальні) стоянки теодолітів; 6 – рейки біля фундаменту щогли.
Виправлення положення щогли в січеннях, біля місць кріплення відтяжок і розчалок, виконується шляхом переміщення вузла у горизонтальному напрямі за допомогою натягуючих пристроїв відтяжок і розчалок. Одночасно з цим виправленням контролюється величина натягнення відтяжок і розчалок. Необхідно слідкувати, щоб величина монтажного натягнення не відрізнялась від проектного більш, ніж вказано в табл. 6.2 п.3 і 4.
Таким чином, до строку закінчення монтажу щогла має знаходитись в проектному становищі з відтяжками, натягненими на проектну величину монтажного натягнення. Але після завершення монтажу щогли необхідно виконувати остаточне вивірення конструкції й регулювання монтажного натягнення відтяжок. По ходу монтажу виконується поярусно вивірення конструкцій, а після завершення – повне вивірення всієї споруди.
При зведенні складних висотних споруд, в особливості великих і важких баштових, коли будівництво триває на протязі великого часу, а геодезичні роботи являють собою велику складність, для теодолітів доцільно влаштовувати постійні жорсткі опори у вигляді бетонних фундаментів, а у стиснених умовах для цієї мети можуть використовуватися дахи навколишніх будов.
Особлива увага приділяється звареним з’єднанням листових трубчастих елементів, якість яких слід перевіряти під час монтажу фізичними методами. Якщо застосовується ручне і механічне зварювання, приймаються радіографічні або ультразвукові методи й перевіряється 10% всіх швів, при автоматичному – 5%. Місця обов’язкового контролю мають бути вказані в кресленнях КМ. Інші з’єднання контролюються за звичайними правилами, наведеними в СНиП 3.03.01-87.
Литература
Для більш повного вивчення інших процесів і курса в цілому рекомендується така література:
1. Державні Будівельні Норми України – ДБН А.3.1.-5-96. “Організація будівельного виробництва”. – Київ: Держкоммістобудування, Укрархбудінформ, 1996.
2. Посібник з розробки проектів організації будівництва і проектів виконання робіт (до ДБН А.3.1.-5-96. “Організація будівельного виробництва”). – К.: ОП НДІБВ, Держкоммістобудування України, 1997.-53с.
3. Закон України “Про підприємства в Україні”. Відомості Верховної Ради УРСР, 1991р., №24. ст.272.- К.: Видання Верховної Ради УРСР, 1991.- с.611…638.
4. Перелік чинних в Україні нормативних документів у галузі будівництва. Видання офіційне.-К.: Держбуд України, 1999.-125с.
5. Державні Будівельні Норми України – ДБН А.2.2.-(1..20 та інші)-99. Ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи.-К.: Держбуд України, 2000.
6. Економіка підприємства: Підручник/за азг. ред. С.Ф. Покропивного.-К.: КНЕУ, 2000.- 522с.
7. Технологія будівельного виробництва. В.К. Черненко, М.Г. Ярмоленко, Г.М. Батура та ін.; За ред. В.К. Черненка та Г.М. Ярмоленка: Підручник. – К.: Вища школа, 2002.-30арк.
8. Технологія будівельних процесів. Навчальний посібник, 1 та 2т. В.Г. Колесниченко, В.І. Веретенніков (та інші).- Макіївка: ДонДАБА, 2002.Том1-183с., том 2-145с.
9. Технология монтажа металлических конструкций. Учебник. В.Г. Колесниченко. - К: Вища школа, 1981-206с.
10. Монтаж строительных конструкций. Учебное пособие. В.И. Швиденко – тХарьков: изд. «Вища школа», 1983 – 240с.
11. Проектирование земляных работ. Программированное пособие. Учебное пособие. В.К. Черненко (и др.) – К.: «Вища школа», 1989 – 159с.
12. Методы монтажа строительных конструкций. Учебное пособие. В.К. Черненко – К.: «Будівельник», 1982 – 206 с.
13. Схемы операционного контроля качества строительно-монтажных работ. - К.: «Будівельник», 1973 – 63 с.
14. Технология строительного производства. Под ред. О.О. Литвинова, Ю.И. Белякова. – К.: “Вища школа”, Главное издательство, 1985.-479с.
15. Технология возведения зданий и сооружений. Ю.А. Пищаленко.-– К.: “Вища школа”, Главное издательство, 1982.-192с.
16. Технология и организация монтажу строительных конструкций. справочник. Под. ред. В.К. Черненко, В.Ф. Баранникова. К.: «Будівельник», 1988 – 206 с.
17. Схеми монтажа крупнопанельных домов. – М: ЦНИИОМТП, 1982.-70с.
18. Технологические схемы монтажа сборных железобетонных конструкций унифицированных каркасов серии ИИ – 04, ИИС – 04. – М. ЦНИИОМТП, 1980-147с.
19. Технологические схемы возведения одноэтажных промышленных зданий. Выпуск ІІ монтаж надземной части. – М: ЦНИИОМТП, 1979.-167с.
20. Возведениезданий методом подъема этажей и перекрытий. С.Х. Шахназаров, Р.О. Саакян. Исследования, проектирование, строительство. М.: Стройиздат, 1974.-368с.
21. Технологические правила транспортирования и монтажу объемных блоков.- К.: НИИСП, 1979.-114с.
22. Организация, планирование и управление городским строительством. Учебник. С.А. Ушацкий.-К.: Вища школа. Головное издательство. 1983.-352с.
23. Справочник строителя по инженерной геодезии. 2-е изд. И.Е. Субботин, А.С. Мазницкий. – К.: Будівельник, 1989.-280с.
24. Геодезическое обеспечение строительно-монтажных работ. В.С. Сыткин и др. – М.: Стройиздат, 1982-159с.
25. Проектирование и строительство зданий методом подъема. Под ред. Р.А. Саакяна.-М.: Стройиздат, 1986-221с.
26. СНиП ІІІ – 4 – 80*. Техника безопасности в строительстве. - М.: Стройиздат, 1989-253с.
27. СНиП 3.03.01-87. Несущие и ограждающие конструкции. – М.: Стройиздат, 1988-190с.
28. СНиП 3.01.03 – 84. Геодезические работы в строительстве. – М.: Стройиздат, 1985-40с.
29. Монтаж крупноблочных зданий. П.И. Ковалевский, А.И. Мелик-Парсаданова. - М.: Стройиздат, 1975-210с.
30. Монтаж крупнопанельных и крупноблочных зданий. С.Ф. Чернышев. – К.: Вища школа, 1975. – 120с.
31. Мацкевич А.Ф. Проектирование и применение скользящей опалубки. – Горький: ГТУ, 1984.-70с.
32. Афанасьев А.А. Возведение зданий и сооружений из монолитного железобетона. – М.: СИ, 1990.-374с.
33. Косенков Е.Д. Возведение высотных зданий и сооружений из монолитного железобетона. – К.: «Будівельник», 1982.-140с.
34. Кузнецов Ю.П. Проектирование железобетонных работ. К.: «Вища школа», 1986.-278с.
35. Швиденко В.И. Монтаж высотных зданий. – К.: «Будівельник», 1977.-149с.
36. Инструкция по определению экономической эффективности использования в строительстве новой техники, изобретений и рационализаторских предложений. СН 509-78.-М.: Стройиздат, 1979.-64с.
