Конструктивна модель вартості

У даній моделі для виведення формул використовувався статистичний підхід — враховувалися реальні результати величезної кількості проектів. Автор оригінальної моделі — Баррі Боем (1981) — дал їй назва СОСОМО 81 (Constructive Cost Model) і ввів в її склад три разные по складності статистичні подмодели [1].

Ієрархію подмоделей Боема (версії 1981 року) утворюють:

q базисна СОСОМО — статична модель, обчислює витрати розробки і її вартість як функцію розміру програми;

q проміжна СОСОМО — додатково враховує атрибути вартості, що включають основні оцінки продукту, апаратури, персоналу і проектного середовища;

q вдосконалена СОСОМО — об'єднує всі характеристики проміжної моделі, додатково враховує вплив всіх атрибутів вартості на кожен етап процесу розробки ПО (аналіз, проектування, кодування, тестування і т. д.).

Подмоделі СОСОМО 81 можуть застосовуватися до трьом типам програмних проектів. По термінології Боема, їх утворюють:

q поширений тип — невеликі програмні проекти, над якими працює невелика група розробників з хорошим стажем роботи, встановлюються м'які вимоги до проекту;

q напівнезалежний тип — середній за розміром проект, виконується групою розробників з різним досвідом, встановлюються як м'які, так і жорсткі вимоги до проекту;

q вбудований тип — програмний проект розробляється в умовах жорстких апаратних, програмних і обчислювальних обмежень.

Рівняння базової подмодели мають вигляд

Е=аbx (KLOC) [чел-мес];

D = cbx (E) [мес],

де Е — витрати в людино-місяцях, D — час розробки, KLOC — кількість рядків в програмному продукті.

Коефіцієнти аb, bb, сb, db беруться з табл. 2.14.

Таблиця 15.14. Коефіцієнти для базової подмодели СОСОМО 81

У 1995 році Боем ввів досконалішу модель СОСОМО II, орієнтовану на застосування в програмній інженерії XXI століття [21].

До складу СОСОМО II входять:

q модель композиції додатку;

q модель раннього етапу проектування;

q модель етапу пост-архитектуры.

Для опису моделей СОСОМО II потрібна інформація про розмір програмного продукту. Можливе використання LOC-оценок, об'єктних покажчиків, функціональних покажчиків.