Термінологічний словник

Банкрутство підприємства – це наслідок глибокої фінансової кризи, система заходів щодо управління якою не дала позитивних результатів.

Кризове явище – це перехід від стабільності до погіршення будь-якого з параметрів, що характеризують стан підприємства як системи.

Кризова ситуація – це зростання кількості взаємопов'язаних кризових явищ, яке призводить до незначного погіршення окремих показників діяльності підприємства, але не спричиняє руйнації системи самозбереження.

Кризовий стан – це накопичення розбіжності між структурою, обсягами діяльності, процесами підприємства та ринковою ситуацією, то призводить до подальшого нарощування кількості кризових явищ і погіршення фінансового стану.

Санація – - це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи від­новлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді.

Реструктуризація суб'єкта господарювання – це проведення організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну його структури, системи управління, форм власності, організаційно-правових форм, які здатні відновити прибутковість, конкурентоспроможність та ефективність виробництва.

Менеджмент санації – це сукупність інституцій, принципів, методів та заходів управління процесом оздоровлення фінансово-господарського становища підприємства.

Ліквідація – припинення діяльності підприємства у зв'язку з закінченням строку, на який воно було утворене, за рішенням вищестоячого органу або за рішенням суду. Ліквідація буває на доб­ровільній основі та у примусовому порядку.

Добровільна ліквідація підприємства-боржника – це про­цедура ліквідації неспроможного підприємства, яка здійснюється поза судовими органами на підставі рішення власників або угоди, укладеної між власниками даного підприємства та кредиторами і під контролем кредиторів.

Примусова ліквідація підприємства – це процедура ліквіда­ції неспроможного підприємства, яка здійснюється за рішенням арбітражного суду (як правило, у процесі провадження справи про банкрутство).

Стратегія – узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей шляхом координації та розподілу ресурсів компанії. Конкретні оперативні заходи в санаційній стратегії не відображаються.

Контролінг – це система методів та інструментів, яка є складовою частиною управління, що включає планування, контроль, аналіз відхилень, координацію, внутрішній консалтинг та загальна інформаційне забезпечення керівництва підприємства.

Внутрішній аудит – це сукупність процедур, які забезпечу­ють подання керівництву підприємства вірогідної та повної інформації; додержання внутрішніх і зовнішніх нормативних актів у процесі здійснення фінансово-господарської діяльності; збереження майна підприємства та його кредиторів; оптимальне використання наявних ресурсів; управління ризиками; забезпечення чіткого виконання управлінських розпоряджень, спрямованих на досягнення мети, яка поставлена в стратегічних та інших планах.

Бенчмаркінг – це перманентний, без­перервний процес порівняння товарів (робіт, послуг), виробничих процесів, методів та інших параметрів досліджуваного підприєм­ства (структурного підрозділу) з аналогічними об'єктами інших підприємств чи структурних підрозділів.

Вартісний аналіз – це метод оперативного контролінгу, який полягає в дослідженні функціональних характеристик продукції, що виробляється, з погляду еквівалентності їх вартості та корисності. Отже, в центрі уваги вартісного аналізу перебувають функ­ціональні та вартісні параметри продукції (робіт, послуг). Він має на меті класифікувати функції продукту на функціональні класи: головні функції; додаткові функції та непотрібні функції. Далі розробляються пропозиції щодо мінімізації витрат на виконання кожної функції, а також анулювання другорядних функцій, які потребують значних витрат.

Стратегія діяльності підприємства – це визначення основних його довгострокових цілей та завдань, обрання курсу дій (зокрема, розподілу ресурсів), нелбхідних для досягнення поставлених цілей.

Санаційна спроможність – це наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають його здатність до успішного проведення фінансової санації.

Потреба в капіталі – це виражена в грошовому еквіваленті потреба підприємства у грошових та матеріальних засобах, необхідних для виконання поставлених цілей та забезпечення фінансової рівноваги.

Приховані резерви – це частина капіталу підприємства, що ніяк не відбита в його балансі. Розмір прихованих резервів на активному боці балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їх реальною (вищою) вартістю.

Власний капітал підприємства – це підсумок першого розділу пасиву балансу. Основними його складовими є статутний фонд, додатковий капітал, резервні фонди та прибуток. Показник власного капіталу є одним із головних індикаторів кредитоспроможності підприємства, підставою для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

Додатковий капітал – це сума приросту майна підприємства, яка виникла в результаті переоцінювання (індексації), безоплатно одержаних матеріальних цінностей та від емісійного доходу.

Санаційний прибуток – це прибуток, який виникає внаслідок викупу підприємством власних корпоративних прав (акцій, часток) за курсом, нижчим від номінальної вартості цих прав (дизажіо), у результаті їх безкоштовної передачі до анулювання, зниження номінальної вартості або у разі одержання безповоротної фінансової допомоги від власників корпоративних прав, кредиторів та інших зацікавлених у санації підприємства осіб.

Безповоротна фінансова допомога – це сума коштів, переданих підприємству на умовах, які не передбачають відповідної ком­пенсації чи повернення таких коштів.

Ажіо, або емісійний дохід – це сума перевищення доходів, отриманих від емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав). Ажіо становить різницю між курсом емісії та номінальним курсом акцій.

Реструктуризація – сукупність організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва та задоволення вимог кредитів.

Горизонтальне злиття – не об’єднання двох фірм, які виробляють однаковий тип товару чи надають однакові послуги.

Вертикальне злиття – це злиття одного підприємства з його постачальником сировини чи споживачем продукції.

Злиття кількох підприємств в одне, означає об’єднання підприємства (або кількох підприємств), яке перебуває у фінансовій кризі, з іншим фінансово стійким підприємством (кількома підприємствами). У разі злиття підприємства всі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до новоствореного підприємства. Бухгалтерські баланси підприємств консолідуються. Під час такої реорганізації активи і пасиви підприємств, що реорганізуються, у повному обсязі передаються підприємству-правонаступнику; підприємства, які злилися, припиняють господарську діяльність і втрачають свій юридичний статус.

Приєднання – це спосіб корпоративної реструктуризації, який передбачає приєднання всіх прав та обов'язків однієї або кількох юридичних осіб право попередників до іншої юридичної особи правонаступника.

Поділ – це спосіб реорганізації, який полягає в тому, що юридична особа припиняє свою діяльність, а на її базі створюється кілька нових підприємств, оформлених у вигляді самостійних юридичних осіб.

Перетворення – це спосіб реорганізації, що передбачає зміну форми власності або організаційно-правової форми юридичної особи без припинення господарської діяльності підприємства. Коли одне підприємство перетворюється на інше, до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права та обов'яз­ки колишнього підприємства.

Передавальний баланс – це баланс підприємства, що реорганізується, на день припинення його діяльності.Такий баланс складається за стандартними правилами, передбаченими нормативними актами, які регулюють порядок заповнення форм річної (квартальної) бухгалтерської звітності. Якщо підприємство має філії, то складається консолідований баланс, у тому числі баланси за всіма філіями. Оскільки передавальний баланс має силу акта приймання-передання, його підписують директори та головні бухгалтери обох підприємств – того, що реорганізується, та підприємства-правонаступника.

Розподільний баланс – це баланс підприємства, що реорганізується, на день припинення його діяльності, в якому окремими стовпцями відбиваються активи і пасиви, розподілені між ним і підприємствами-правонаступниками, тобто та частка майна, вимог і зобов'язань, яка передається підприємствам, що утворюються в результаті поділу чи виокремлення.Цей баланс має відбити баланси новостворених підприємств на момент початку їх господарської діяльності.

Позовна давність – це встановлений законодавством строк, протягом якого потерпіла сторона для захисту порушеного права може звернутися до суду.

Банкрутство – це визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Ліквідаційна маса – це сукупність усіх видів майнових активів банкрута, що належать йому на правах власності або повного господарського відання.

Мирова угода – це процедура досягнення домовленості міме боржником та кредиторами щодо пролонгації строків сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів.

Масове оцінювання майна – це визначення вартості майна з використанням стандартної методології та стандартного набору вихідних даних без залучення експертів.

Відновна вартість – це вартість відтворення об'єкта оцінювання на дату оцінювання,яка визначається множенням первісної вартості активів на коефіцієнт індексації, установлений Держкомстатом. Враховуючи те, що у процесі експлуатації основні фонди поступово втрачають споживну вартість, на їх остаточну оцінку істотно впливає ступінь фізичного та морального зносу. Індексуючи первісну вартість основних фондів, індексують водночас і ступінь зносу.

Довгострокові фінансові вкладення – це довгострокові (на строк понад один рік) інвестиції підприємства у прибуткові активи (цінні папери – акції, облігації підприємств, вклади до статутних фондів інших суб'єктів господарювання тощо). Ці активи в балансі відбиваються за цінами придбання, а для їх оцінювання застосовується метод ринкової вартості.

Вартість бізнесу – це вартість діючого підприємства або ста відсотків його корпоративних прав.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

НОРМАТИВНА

1. Конституція України. – К., 1996.

2. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 05.07.99 р. // Галицькі контракти. – № 11. – 1999.

3. Закон України «Про банки та банківську діяльність»; Затв. постановою ВРУ № 2121-14 від 7.12.2000 // ВВР України. — 2001. – № 5–6. – С. 30.

4. Закон України від 18.02.1997 «Про систему оподаткування» – [Електронний ресурс] – Режим доступу: – // Ліга: еліт Закон Соруright: ІАЦ «Ліга». – 2009

5. Указ Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» // Урядовий кур'єр. – 2004. – № 31 – 32.

6. Закон України від 14.08.2004 р. «Про банки і банківську діяльність» // – [Електронний ресурс] – Режим доступу: – // Ліга: еліт Закон Соруright: ІАЦ «Ліга». – 2009.

7. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» // Нові Закони України. – Вип. 2-к, 1991.

8. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні // Інформ. бюл. Асоціація українських банків. – 1996. – № 12.

9. Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування / Закон України від 16.01.2003 № 400–ІV // Урядовий кур'єр. – 2003. – № 42.

ОСНОВНА

10. Аграрне право України: підручник / [за ред. О. О. Погрібного]. – К.: Істина, 2007. – 448 с.

11. Алиев Б. Х. Налоги и налогообложение / Б. Х. Алиев. – [2-е изд. перераб. и доп.]. – М.: Финансы и статистика, 2007. – 448 с.

12. Андрущенко В.Л. Західні концепції податків та податкового регулювання економіки: [кн. Податкові важелі і стимули розвитку господарських систем] / За ред. В.Л. Андрущенка. – Ірпінь, 2006.

13. Андрущенко В. Л. Податкова держава: генезис, концепція, еволюція / В. Л. Андрущенко // Світ фінансів. – 2008. – №3(16) – с. 7–15.

14. Бечко П.К. Основи оподаткування: навч. посіб. / П.К. Бечко, О.А. Захарчук. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 168 с.

15. Бечко П.К. Податковий менеджмент: навч. посіб. / П.К. Бечко, Н.В. Лиса. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 288 с.

16. Василик О. Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: підручник / О. Д. Василик, К. В. Павлюк. – К.: НIОС, 2002. – 608 с.

17. Василик О.Д. Удосконалення податкової системи України / О. Д. Василик, К.В. Павлюк // Фінанси України. – 2007. – № 10. – С. 37–42.

18. Грамотенко Т. Банкротство предприятий: эконом. аспекты. – М.: ЮНИТИ, 1998. – 176 с.

19. Геєць В. М. Економічне зростання в 2000-2002 рр. та складові політики розвитку в довгостроковому відношенні / В.М. Геєць // Економіка і прогнозування. – 2002. – № 1. – С. 11–23.

20. Геєць В. М. Економічні передумови стабільності соціального розвитку в середньостроковій перспективі / В. М. Геєць // Економіка і прогнозування. – 2002. – № 2. – с. 9–33.

21. Іващук І. О. Сучасне оподаткування / І. О. Іващук // Фінанси України. – 2001. – № 2. – С. 25–29.

22. Каламбет С. В. Податковий потенціал: теорія, практика, управління: монографія / С. В. Каламбет. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. – 304с.

23. Кириленко І. Г. Аграрна реформа: час соціальних приорітетів / І. Г. Кириленко // Економіка АПК. – 2004. – № 3. – С.3–12.

24. Кириченко О. П. Державні фінанси в умовах формування демократичного суспільства / О. П. Кириченко // Світ фінансів. – 2004. – Вип. 1. – с. 27–32.

25. Кириченко О.П. Місцеві фінанси / [за ред. О.П. Кириченко]. – К.: Знання, 2006. – 677 с.

26. Мостенська Т.Л., Новак В.О., Луцький М.Г., Симоненко Ю.Г. Корпоративне управління. – Підручник. – К.: Сузір’я, 2007. – 436с.

27. Родченко В.В., Новак В.О. Менеджмент. – Навчальний посібник. – К.: НАУ, 2002. – 400с.

28. Семенченко А.І., Новак В.О., Оноприєнко О.Д. Механізм стратегічного програмно-цільового планування розвитку структур безпеки і оборони України. Монографія. – К.: ДП «НВЦ Євроатлантикінформ», 2006. – Вип. 23. – 152 с.

29. Фінанси сільськогосподарських підприємств / За редакцією М.Я. Дем'яненка. – К., 2000.

30. Чернелевський Л.М. Податковий облік і контроль. Навчальний посібник. / Л.М. Чернелевський, Т.Ю. Редзюк. – К., 2004. – 328 с.

31. Щелкунов В.І., Жаворонкова Г.В., Новак В.О. Корпоративне управління в Україні: стратегія, інновації, інвестиції. Монографія. – К.: НВП, Видавництво «Наукова думка», НАН України, 2008. – 415 с.