Додаткова. 1. Агафонов С. Правовий статус Президента України

1. Агафонов С. Правовий статус Президента України. // Право України. – 2004. – № 9. – С. 24-26.

2. Білодід О. Євангеліє, на якому присягають Президенти. //Україна. – 1994. – №14. – С. 2-4.

3. Бражник І. На чому присягав Президент. Національна святиня. – Пересопницьке Євангеліє. //Віче. – 2004. – №1. – С. 150-153.

4. Веніславський Ф. Роль Президента України в механізмі забезпечення взаємодії законодавчої і виконавчої гілок влади. //Нова політика. – 2008. – №1. – С. 7-11.

5. Головатенко В. Окремі аспекти конституційно-правового статусу Президента України. //Право України. – 2005. – №5. – С. 30-34.

6. Головатенко В. Правові акти Президента України: юридична природа, статус, функції // Право України. – 2004. – № 3. – С.14-18.

7. Кіс Т. Інститут президентства в України // Нова політика. – 2000. – № 1. – С. 23-31.

8. Кривенко Л. Конституційні моделі легітимації глави держави і баланс повноважень між інститутами влади // Віче. – 2008. – № 9 С. 25-29.

9. Кривенко Л. Президент України: еволюція конституційно-правового статусу. // Віче. – 2005. – №10. – С. 77-94.

10. Кудряченко Ф. Институт Президента на Украине: реалии конституционно-правового статуса //Государство и право. — 1998. – №3. – С. 99-106.

11. Мельник О. Імпічмент президента. Можливість і доцільність. // Віче. – 2000. – №2. – С. 150-151.

12. Орзих М. Закон о выборах Президента Украины – новый этап реформы избирательного права. //Юридический вестник. – 1999. – №3. – С. 50-58.

13. Плахотнюк Н. Повноваження Президента України як основний елемент інституту Президентства в Україні. //Вісник Укр. Акад. Держ. Управління при Президентові України. – 1998. – №1. – С. 138-145.

14. Серьогіна С.Г. Теоретично-правові та організаційні засади функціонування інституту президента в Україні. Монографія. – Харків: Ксілон, 2001. – 258 с.

15. Ткаченко О. Вето Президента України: конституційні основи, практика і проблеми застосування. //Голос України. -–2005. – 12 серпня. – С. 2-3.

16. Федчишин М. Право законодавчої ініціативи і право вето. //Віче. – 1998. – №11. – С. 44-53.

17. Цвік М., Процюк І. Про державно-правову природу влади Президента України в системі розподілу влад // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – №1. – С. 42-50.

18. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. – К.: Вища школа, 1997. – С. 223-244.

19. Шатіло В. Щодо посилення статусу Президента України // Право України. – 2002. – № 6. – С. 128-132.

20. Шатіло В. Місце Президента України в системі органів державної влади // Право України. – 2003. – № 5. – С.24-26.

21. Адміністративна реформа в Україні. Документи і матеріали. //Український правовий часопис. – К.: Українсько-європейський центр з питань законодавства, 1999. – Вип. 4. – С. 8-21.

22. Кикоть П. Міністерство – центральний орган виконавчої влади України. //Право України. – 2000. – №1. – С. 33-37, 48.

23. Коліушко І. Адміністративна реформа в Україні. // Право України. – 1998. – №2. – С. 10-14.

24. Макаренко О. Щодо співвідношення понять «орган виконавчої влади» та «орган державного управління». // Право України. – 2005. – №6. – С. 23-27.

25. Михеєнко Р. Виконавча влада і конституційні статуси Президента України та Кабінету Міністрів України // Право України. – 2000. – №8. – С. 24-28.

26. Нижник Н., Дуба А. Конституційно-правова основа діяльності та повноважень уряду України //Вісник Укр. Акад. держ. Упр. при Президентові України. – 1999. – №1. – С. 57-67.