населенню Р.О. Моісеєнко

Перелік питань для підсумкового контролю 1. Вибір й особливості анестезіологічного забезпечення при операціях на голові та шиї. 2. Вибір й особливості анестезіологічного забезпечення при операціях на органах грудної порожнини. 3. Вибір й особливості анестезіологічного забезпечення при операціях на органах черевної порожнини. 4. Вибір й особливості анестезіологічного забезпечення при травматологічних і ортопедичних операціях. 5. Вибір й особливості анестезіологічного забезпечення при акушерських та гінекологічних операціях. 6. Особливості загальної анестезії в дітей. 7. Особливості загальної анестезії в хворих похилого віку. 8. Інтенсивна терапія і підготовка хворих до оперативного втручання при стенозі воротаря. 9. Інтенсивна терапія і підготовка хворих до оперативного втручання при перитоніті та панкреонекрозі. 10. Інтенсивна терапія в ранньому післянаркозному і післяопераційному періоді. Тестові завдання для контролю кінцевого рівня знань   1.Через годину після операції й екстубації хворий різко посинів. Дихання немає. Рот відкритий, у ньому чисто. Ваша перша дія: 1) інтубація трахеї; 3) непрямий масаж серця; 2) ШВЛ через маску або "рот у рот"; 4) адреналін внутрішньосерцево. 2.Для попередження небажаних вагусних реакцій під час операції на ор-ганах черевної порожнини додатково вводять: 1) атропін; 2) гексенал; 3) димедрол; 4) кофеїн. 3.При гіповолемічному шоку, обумовленому тривало існуючою кишко-вою непрохідністю, анестезія повинна починатися з: 1) корекції кисневої ємкості крові; 4) корекції водно-електролітного обміну і поповнення дефі-циту ОЦК. 2) переведення хворого на ШВЛ; 3) премедикації; 4.При ургентному оперативному втручанні й відсутності на цю хвилину загрози життю на передопераційну підготовку приділяється мінімум: 1) 2 год; 2) 1 год; 3) 0,5 год; 4) 3 год. 5.Введення міорелаксантів при порожнинних операціях й операціях на хребті необхідно для: 1) можливості проведення ШВЛ; 2) попередження патологічних рефлексів із зони операції; 3) зменшення технічних труднощів при виконанні операції; 4) попередження судорог, що виникають через побічні ефекти анес-тетиків. 6.Для запобігання зупинки серця при мобілізації кишечника необхідно: 1) поглибити наркоз; 3) увести в корінь брижів лідокаїн; 2) увести в корінь брижів атропін; 4) всі відповіді невірні.   7.Апендектомія може бути виконана під мононаркозом: 1) фторотаном; 2) закисом азоту; 3) тіопенталом; 4) ардуаном 8.Для вправлення вивихів достатньо: 1) введення міорелаксантів; 2) провести наркоз закисом азоту; 3 введення міорелаксантів на фоні виключення свідомості; 4) введення міорелаксантів на фоні виключення свідомості й ШВЛ. 9.Одним із провідних факторів, що вимагає врахування при підготовці до операції із приводу перитоніту, є: 1) виражений больовий синдром; 2) порушення водно-електролітного обміну й кислотно-основного стану; 3 відсутність у цей момент досвідченого хірурга; 4) всі відповіді невірні. 10.У дітей як загальний анестетик нерідко застосовують пропофол, тому що він: 1) забезпечує всі компоненти анестезії; 2) забезпечує на рівні III2 якісну міоплегію; 3) викликає сон, близький до фізіологічного і забезпечує легке пробудження; 4) пропофол не можна використовувати в дитячій практиці. 11.При операціях на грудній клітці: 1) обов'язкове виконання трахеостомії для забезпечення адекватного газообміну; 2) використовуються ендобронхіальні трубки; 3) неминуче розвивається пульмональний шок; 4) неприпустимо використовувати фторотан, тому що він буде виді-лятися з легені, що оперується, і створить загрозу вибуху.   12.Для запобігання гіпоксії вміст закису азоту в дихальній суміші не по-винен перевищувати: 1) 75%; 2) 80%; 3) 50%; 4) 90%. 13.Після швидкого припинення подачі закису азоту з киснем розвивається: 1) гіпоксія; 4) порушень функції зовнішнього дихання і газового складу крові не буде. 2) гіперкаліємія 3) гіперкапнія;

Короткі методичні вказівки У навчальній кімнаті викладач називає тему, загальні й конкретні цілі заняття. Потім обговорюються основні питання по темі заняття, під час обговорення виявляється початковий рівень знань студентів. Далі в операційній обговорюються анестезіологічне забезпечення у хворих різних профілів, студенти повинні пояснити вибір того чи іншого виду знеболювання у конкретного хворого. Наприкінці заняття в навчальній кімнаті підбивають підсумки й ко-нтролюється кінцевий рівень знань.

Рекомендована література:

1. Джеймс Дюк. Секреты анестезии, - М., «МЕДпресс-информ», 2005, 550 с.

2. Катэрино Дж.М., Кахан С. Медицина неотложных состояний. – М., «МЕДпресс-информ», 2008, 334 с.

3. Морган и Михаил. Клиническая анестезиология. – М., «Бинорм», 2004.

4. Спригинс Д, Чамберс Дж. Экстренная медицина: диагностика и лечение неотложных состояний, - М, «Медицинская литература», 2006, 554 с.

5. Сумин С.А. Неотложные состояния. – М., «Медицинское информационное агенство», 2010, 958 с.

6. Трещинский А.И., Глумчер Ф.С. Руководство по интенсивной терапии. – К., «Вища школа», 2004, 583 с.